Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/85

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 980

Анкетування глухих дітей та підлітків для оцінки їх базових стоматологічних знань
(2017) Сокологорська-Никіна, Юлія Костянтинівна; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Сокологорская-Никина, Юлия Константиновна; Куроедова, Вера Дмитриевна; Sokolohorska-Nykina, Yu. K.; Kuroedova, V. D.
Було проведене анкетування для оцінки стоматологічних та ортодонтичних знань за спеціально розробленою анкетою «Аналіз рівня стоматологічних та ортодонтичних знань у дітей із вадами слуху» 61 дітей та підлітків із вадами слуху 6-22 років, що навчаються в спеціалізованій школі- інтернаті та ПТУ № 23 м. Полтави з подальшим розподілом їх на групи. Деякі питання в анкеті стосувались гігієни порожнини рота. Після аналізу результатів анкетування в респондентів вияв- лено високі знання, що стосуються гігієни порожнини рота, проте більшість респондентів не ма- ють достатніх знань з приводу наявності в них ортодонтичної патології. Також у більшості дітей з сенсорною депривацією слуху існує ризик порушення росту щелеп за рахунок зниження жувальної ефективності. Найменшу перевагу при проведенні вільного часу ДВС надають читанню, що потрі- бно враховувати при розробці програм профілактики стоматологічних та ортодонтичних захво- рювань.; Было проведено анкетирование для оценки стоматологических и ортодонтических знаний по спе- циально разработанной анкете «Анализ уровня стоматологических и ортодонтических знаний у детей с нарушениями слуха» 61 детей и подростков с нарушениями слуха возрастом 6-22 лет, которые обучаются в специализированной школе-интернате и ПТУ № 23 г. Полтавы с последующим распре- делением их на группы. Часть вопросов в анкете касались гигиены полости рта. После анализа ре- зультатов анкетирования у респондентов выявлено высокие знания, касающиеся гигиены полости рта. Однако большинство респондентов не имеют достаточных знаний по поводу наличия у них орто- донтической патологии. Также у большинства детей с сенсорной депривацией слуха существует риск нарушения роста челюстей за счет снижения жевательной эффективности. При проведении свобод- ного времени ДВС наименьшее преимущество отдают чтению. Это нужно учитывать при разработке программ профилактики стоматологических и ортодонтических заболеваний.; A questionnaire was conducted to assess dental and orthodontic knowledge on a specially developed A questionnaire was conducted to assess dental and orthodontic knowledge by a specially developed questionnaire entitled "Analysis of the level of dental and orthodontic knowledge in children with hearing impairment". 61 children and adolescents with hearing impairment aged 6-22 enrolled in specialized boarding schools and vocational school No. 23 of Poltava, were subsequently distributed into groups. Some questions in the questionnaire concerned oral hygiene. Having analyzed the results obtained, we find relatively high awareness of oral hygiene importance. However, the majority of respondents are insufficiently aware of their own orthodontic pathologies. Also, the most children with sensory derivation of the hearing are at risk to develop jaw bonw dysplasia by reducing chewing efficiency. When spending free time, children with impaired hearing provide the least benefit to reading. This should be taken into account when developing programs aimed at the prevention of dental and orthodontic diseases.
Особливості перебігу захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на цукровий діабет 2 типу
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.
Цукровий діабет (ЦД) – хвороба 21 сторіччя, що має тенденцію до зростання. Деякі дослідники вважають, що кислотозалежні захворювання шлунково-кишкового тракту у хворих на ЦД зустрічаються частіше, ніж у пацієнтів без ЦД. Метою дослідження було провести порівняльну оцінку клініко-ендоскопічних уражень стравоходу та їх поєднання з ураженнями гастродуоденальної зони (ГДЗ) у хворих на ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 93 історій хвороб пацієнтів з ЦД, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні ПОКЛ, з них 43 (46,2%) – хворі на ЦД 1 типу та 50 (53,8%) – на ЦД 2 типу. У 33 пацієнтів було виявлено гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Ці хворі були розподілені на групи: І (n=16) –з ГЕРХ та ЦД 1 типу, ІІ (n=17) – з ГЕРХ та ЦД 2 типу. Було проведено оцінку гастроінтестинальних скарг та результатів фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). Результати. В І групі, за даними ФГДС, неерозивна форма ГЕРХ виявлена у 5 (31,2%) хворих, ГЕРХ ступеню А – у 11 (68,8%). В ІІ групі неерозивна ГЕРХ виявлена у 6 (35,3%), ступеню А – у 9 (52,9%), ступеню В – у 2 (11,8%) хворих. Поєднання ГЕРХ з ураженнями ГДЗ спостерігалось у більшості хворих, з переважанням еритематозної гастропатії в обох групах. Більш глибокі ураження дванадцятипалої кишки (ДПК) спостерігались серед хворих ІІ групи. Висновки. Ерозивна ГЕРХ зустрічається при ЦД як 1, так і 2 типу у 68,8% та 64,7% випадків відповідно, однак у цих пацієнтів висока частота безсимптомного перебігу ерозивної ГЕРХ. Серед пацієнтів з ЦД 2 типу ураження ГДЗ протікають на фоні зниженого базального рН шлунку. Ураження ДПК поєднується з ГЕРХ у 68,7% пацієнтів з ЦД 1 типу та 76,5% з ЦД 2 типу, проте частота розвитку ерозивної дуоденопатії вища у хворих на ЦД 2 типу.
Вплив комбінованої інгаляційної терапії на перебіг хронічного обструктивного захворювання легень у поєднанні з тривожними розладами
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Гопко, Олександр Феліксович; Приходько, Наталія Петрівна; Криворучко, Іван Григорович; Гопко, Александр Феликсович; Приходько, Наталия Петровна; Криворучко, Иван Григорьевич; Gopko, O. F.; Prikhodko, N. P.; Kryvoruchko, I. H.
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) залишається однією з актуальних проблем сучасної пульмонології завдяки зростанню поширеності та смертності пацієнтів. Важливе значення мають системні прояви захворювання, серед яких чільне місце займають психологічні розлади. Ступінь тяжкості тривожно-депресивних розладів та якості життя пацієнтів має тісний прямий кореляційний з ступенем тяжкості ХОЗЛ. Призначення фіксованої комбінації флютиказону пропіонату та сальметеролу у високих дозах дозволяє зменшити тяжкість клінічної симптоматики на тлі покращення показників психологічного стану та якості життя пацієнтів. Хроническое обструктивное заболевание легких (ХОЗЛ) остается одной из актуальных проблем современной пульмонологии благодаря росту распространенности и смертности пациентов. Важное значение имеют системные проявления заболевания, среди которых важное место занимают психологические расстройства. Степень тяжести тревожно-депрессивных расстройств и качества жизни пациентов имеет тесную прямую корреляционную связь со степенью тяжести ХОЗЛ. Назначение фиксированной комбинации флютиказона пропионата и сальметерола в высоких дозах позволяет уменьшить тяжесть клинической симптоматики на фоне улучшения показателей психологического состояния и качества жизни пациентов. Anxiety disorders and depression is one of the major comorbidities of COPD that significantly worsens the prognosis, course of the disease, quality of life and compliance to the therapy. Social importance of the disease and its prevalence, study of quality of life (QOL) in these patients is very important. In recent years, much attention has been paid to such components of QOL as impact of symptoms on mood and activity, attitude to the disease, self-reported general health, level of physical, social, mental well-being, limiting of social functions, intellectual and emotional condition. The aim of the study was to establish the effect of pharmacological control of COPD on the course of comorbid anxiety and depression and quality of life of patients.
Роль урсодезоксихолевої кислоти в оптимізації гіполіпідемічної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Щербак, Ольга Василівна; Щербак, Ольга Васильевна; Shcherbak, О. V.
Нормалізація показників ліпідного профілю являється обов’язковою умовою ефективного лікування хворих на ІХС. Мета – оцінити ефективність гіполіпідемічного ефекту середніх терапевтичних доз розувастатину у комбінації з УДХК у хворих на ІХС. Матеріали і методи. Обстежено 63 пацієнти із ІХС, серед них жінок - 18 (28,6%), чоловіків - 45 (71,4%). Вік пацієнтів склав 59,2±6,8 років. Залежно від схеми лікування пацієнтів розподіляли на дві групи: І (n=32) – призначали розувастатин 20 мг на добу і УДХК 15 мг/кг/добу; ІІ (n=31) – призначали розувастатин 20 мг на добу. Дослідження ліпідного профілю проводили тричі: перед лікуванням, через 1 і 6 місяців. Результати. Максимальним гіполіпідемічним ефектом володіла комбінація середніх терапевтичних доз розувастатину та УДХК. Через 1 місяць лікування у пацієнтів І групи вміст ХС ЛПНЩ зменшився у 1,5 рази, ТГ – у 1,2 рази (р<0,01). Через 6 місяців у даних хворих зафіксовано зниження рівня ЗХС в 1,6 рази (4,01±0,52 проти, ХС ЛПНЩ – в 2,5 рази, ТГ – у 1,3 рази. Цільовий рівень ХС ЛПНЩ <1,8 ммоль/л через 6 місяців лікування досягли 25 (78,1%) пацієнтів І підгрупи. Висновки. Призначення середніх терапевтичних доз розувастатину у комбінації з УДХК дозволяє досягти цільового рівня ХС ЛПНЩ за перші чотири тижні лікування, що потребує тривалого продовження ефективної схеми з регулярним моніторингом показників ліпідного профілю.
Значення проапоптотичних та антиапоптотичних імуногістохімічних маркерів при високодиференційованому плоскоклітинному раку легень
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2017-11) Филенко, Борис Миколайович; Ройко, Наталія Віталіївна; Проскурня, Сергій Анатолійович; Совгиря, Світлана Миколаївна; Винник, Наталія Іванівна; Филенко, Борис Николаевич; Ройко, Наталия Виталиевна; Проскурня, Сергей Анатольевич; Совгиря, Светлана Николаевна; Винник, Наталия Ивановна; Fylenko, B. M.; Royko, N. V.; Proskurnya, S. A.; Sovgyrya, S. M.; Vynnyk, N. I.
Незважаючи на досягнення в сучасній онкоморфології, відкриття ролі багатьох біологічних маркерів в онкогенезі, роль білків, які відносяться до одного сімейства, вивчена недостатньо. До таких онкогенів відносяться білки р53 та Bcl-2. Тому, метою нашого дослідження було вивчення особливостей експресії онкобілків р53 та Bcl-2 при високодиференційованому плоскоклітинному раку легень. Об’єктом дослідження були легені, уражені високодиференційованим плоскоклітинним раком. Дослідження проводилось на матеріалі. взятому від 58 хворих. Імуногістохімічні дослідження проводили з використанням моноклональних антитіл онкопротеїну р53 (клон DO-7, «DakoCytomation»), Bcl-2 (клон 124, «DakoCytomation»). Встановлено паралелізм експресії онкобілків р53 та Bcl-2 в ракових комплексах високодиференційованого раку легень з ороговінням, що характеризується поступовим її зниженням від зони інвазії до зони диференціювання. Порушення апоптозу призводить до наростання клітинної маси пухлини. Результати свідчать, що зміни Bcl-2 можуть відігравати певну роль в процесах диференціювання плоскоклітинного раку легень з ороговінням. Білок р53 не може бути об’єктивним критерієм для ідентифікації ракових комплексів з різними типами ракових перлин.; Notwithstanding the achievements of the contemporary oncomorphology and the involvement of multiple biological markers in the oncogenesis, the role of proteins that belong to the same family has not been sufficiently studied to date. Such oncogenes include the р53 and Bcl-2 proteins. Consequently, the purpose of our study was to analyze the features of the р53 and Bcl-2 oncoproteins expression in well-differentiated squamous cell lung cancer. The lungs, affected by the well-differentiated squamous cell cancer, have been studied. The study was based on the material taken from 58 patients. Immunohistochemical studies were conducted using the monoclonal antibodies of the р53 (DO-7 clone, “DakoCytomation”) and Bcl-2 (clone 124, “DakoCytomation”) oncoproteins. The parallelism of the р53 and Bcl-2 oncoproteins expression has been found in the cancer complexes of the well-differentiated squamous cell lung cancer with keratinization, characterized by its gradual decrease from the invasion zone to the differentiation zone. Apoptosis disorder leads to a growth of the tumour cellular mass. The findings show that the Bcl-2 alterations can be somehow involved in the processes of differentiation of squamous cell lung cancer with keratinization. The р53 protein can not be used an objective criterion for the identification of cancer complexes with different types of epithelial pearls.
Особливості морфологічної будови рубцевозмінених тканин шкіри при хірургічному лікуванні кіст шиї ембріонального походження на 6, 9 та 12 місяць післяопераційного періоду
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криничко, Леонід Романович; Krinichko, L. R.
Не зважаючи на велику кількість наукових розробок та досягнень сучасної медицини стосовно проблеми встановлення причини виникнення післяопераційних патологічних рубців шкіри, вона залишається актуальною для щелепно-лицевої хірургії внаслідок збільшення частоти їх виникнення та відсутності єдиної домінантної думки стосовно етіології та патогенезу. Метою роботи було вивчення особливості морфологічної будови післяопераційних нормотрофічних та патологічних рубців шкіри за умов застосування класичної методики їх профілактики в порівнянні з авторською. Встановлено, що при поєднаному застосуванні PRF-згустку та церулоплазміну морфологічна картина візуалізує ефективність проведеної профілактики на 6 місяць післяопераційного періоду: сполучнотканинні сосочки візуально не відрізняються від таких в інтактній дермі, розташовані між ними епітеліальні пласти характеризуються мономорфною картиною і відносно однаковими розмірами. Пучки колагенових волокон розташовуються переважно перпендикулярно до покривного епітелію, в середніх і базальних відділах – паралельно. Проведена реакція з антитілами до білку Кі - 67 виявляє проліферативну активність в 20% епітеліальних клітин базального шару епідермісу і практично повну відсутність такий в клітинах сполучнотканинного рубця. На 12 місяць пучки колагенових волокон післяопераційного рубця за тинкторіальними характеристиками і метричними показниками практично не відрізняються від таких в незміненій дермі, що є доказом ефективності запропонованого методу профілактики.
Результати неоад’ювантного хіміопроменевого лікування місцевопоширеного раку прямої кишки
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Васько, Лариса Миколаївна; Васько, Лариса Николаевна; Vasko, L. M.
На сьогодні стандартом лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки є комбінований метод, що передбачає використання неоад'ювантної променевої чи хіміопроменевої терапії та хі-рургічного втручання. Комбіноване лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки знижує частоту локальних рецидивів та покращує загальну виживаність. Разом з тим, слід відмітити неоднорідність результатів досліджень з вивчення ефективності різних режимів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії у комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак прямої кишки. З метою оцінки результатів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії обстежено 85 хворих на місцевопоширений рак прямої кишки, які отримували неоад'ювантну хіміопроменеву терапію з опроміненням в стандартному режимі (І група) та режимі мультифракціонування (ІІ група). Проведено вивчення променевих реакцій, що виникали в процесі лікування та променевого патоморфозу. Основним критерієм оцінки місцевої променевої реакції при проведенні курсу променевої терапії у хворих на рак прямої кишки є частота і вираженість променевого циститу і ректиту. В результаті оцінки проведених досліджень встановлено, що достовірно меншу кількість явищ ректиту та циститу виявлено при застосуванні опромінення в режимі мультифракціонування. До того ж, дані про ступінь променевого патоморфозу при морфологічному дослідженні післяопераційних макропрепаратів свідчать про кращий терапевтичний ефект даної методики. Таким чином, неоад'ювантна хіміопроменева терапія з опроміненням в режимі мультифракціонування задовільно переноситься хворими, не призводить до розвитку променевих реакцій у переважної більшості пацієнтів на місцево-поширений рак прямої кишки. На сегодняшний день стандартом лечения больных местнораспространенным раком прямой кишки является комбинированный метод, предусматривающий использование неоадъювантной лучевой или химиолучевой терапии и хирургического вмешательства. Комбинированное лечение больных местнораспространенным раком прямой кишки снижает частоту локальных рецидивов и улучшает общую выживаемость. Вместе с тем, следует отметить неоднородность результатов исследований по изучению еффективности различных режимов неоадъювантной химиолучевой терапии в комбинированном лечении больных местнораспространенным раком прямой кишки. С целью оценки результатов неоадъювантной химиолучевой терапии обследовано 85 больных местнораспространенным раком прямой кишки, получавших неоадъювантную химиолучевую терапию с облучением в стандартном режиме (I группа) и режиме мультифракционирования (II группа). Проведено изучение лучевых реакций, которые возникали в процессе лечения и лучевого патоморфоза. Основным критерием оценки местной лучевой реакции при проведении курса лучевой терапии у больных раком прямой кишки является частота и выраженность лучевого цистита и ректита. В результате оценки проведенных исследований установлено, что достоверно меньшее количество явлений ректита и цистита обнаружено при применении облучения в режиме мультифракционирования. К тому же, данные о степени лучевого патоморфоза при морфологическом исследовании послеоперационных макропрепаратов свидетельствуют о лучшем терапевтическом эффекте данной методики. Таким образом, неоадъювантная химиолучевая терапия с облучением в режиме мультифракционирования удовлетворительно переносится больными, не приводит к развитию лучевых реакций у подавляющего большинства пациентов на местнораспространенный рак прямой кишки. Today, the standards for treating patients with locally spread rectal cancer include a combination of neoadjuvant radiation or chemoradiation therapy and surgical intervention. Combined treatment of patients with locally spread rectal cancer reduces the incidence of relapses and improves overall survival. At the same time, the heterogeneity of the results presented in the reports describing the effectiveness of various modes of neoadjuvant chemoradiation therapy in the combined treatment of patients with locally spread recal cancer should be noted. In order to evaluate the results of neoadjuvant chemoradiotherapy, 85 patients with locally spread rectal cancer who received neoadjuvant chemoradiation therapy with radiation in standard mode (Group I) and in the mode of multifractionation (group II) were examined. The study of radiation reac-tions that arose in the course of treatment and radiation pathomorphosis was conducted. The main criterion for assessing local radiation response during the course of radiation therapy for patients with rectal cancer is the frequency and severity of radiation cystitis and rectitis. The assessment of the studies performed has demonstrated that a significantly lower number of cases of rectitis and cystitis were detected at applying ra-diation in the multi-fraction mode. In addition, the data on the degree of radiation pathomorphism in the mor-phological study of postoperative macropreparations suggests abetter therapeutic effect of this technique. Thus, neoadjuvant chemoradiotherapy with radiation in a multifractionation mode is found out as satisfactorily bearable by patients, and does not lead to the development of radiation reactions for the vast majority of patients with locally spread rectal cancer.
Some aspects of titanium application in dental treatment
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Bachanek, Teresa; Zimenkovsky, Andrzej; Hendzel, Barbara; Tymczyna-Borowicz, Barbara; Borowicz, Janusz; Samborski, Dariusz; Wolańska, Ewa; Pitura, Karolina; Szybinsky, Volodimir; Бачанек, Тереза; Зіменковський, Анджей; Сибинський, Володимир; Пітура, Кароліна; Хендзел, Барбара; Волянська, Ева; Самборський, Дарюш; Боровиць, Януш; Тимчин-Боровиць, Барбара
Titanium is a light grey metal found in such minerals as ilmenite, rutile and titanite. Nanoparticles are becoming more widely used in medicine, dentistry, pharmacy and as food additives. The aim of this work was to highlight some aspects in applying titanium and its alloys in dental restorations. Both medical and dental implant surgeons despite of huge efforts in using biocompatible materials face some challenging issues on complications which might appear even when using as inert metals as titanium. These problems may develop due to the penetration of aluminium and vanadium ions, found in negligible quantities in the implant alloys, into the body tissues. Failures in placing titanium implant can be caused by galvanic or electrochemical corrosion in the oral cavity due to release of titanium ions into the neighbouring tissues. Other possible failures in implant placement may develop due to bacterial contamination, and the development of implant inflammatory reaction supported by presence of macrophages may lead to implant rejection and loss. Released titanium ions inhibit the growth of hydroxyapatites. During corroding process metal ions or corrosion products penetrate body tissues and enter the body cells. Their local activity is known as ’metallosis’. From the biological point of view this results in tissue damage. Another possible adverse effect that might be caused by metal implants and their corrosion is allergic reactions. Side effects are rare as physical and chemical properties of titanium, first and foremost, its biocompatibility, define it as s recommended material to use in oral surgery, endodontics, prosthetics and orthodontics.
Современные пространственные представления о структуре периферической зоны простаты человека и расхождения в ее номенклатуре
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Устенко, Роман Леонідович; Каценко, Андрій Любославович; Устенко, Роман Леонидович; Каценко, Андрей Любославович; Ustenko, R. L.; Katsenko, A. L.
Целью исследования было изучение трехмерной структуры индивидуальных желез и их проток в разных железистых зонах простаты, в частности, в ее периферической зоне, а также согласование и устранение номенклатурных анатомических несоответствий. Материал и методы. Объектами исследования были 15 тотальных препаратов простаты человека молодого возраста согласно классификации ВООЗ. Для изучения структуры простаты и архитектоники ее протоков были получены и исследованы серии последовательных гистологических срезов толщиной 4 мкм. На их основе созданы двухмерные фотореконструкции, а также трехмерные пластические реконструкции протоков и их разветвлений в железах периферической зоны простаты. Результаты. Построчный анализ серий гистологических срезов в пределах периферической зоны простаты, а также изучение ее двухмерных фотореконструкций и трехмерных пластических реконструкций, позволили выделить следующие трубчатые компоненты, что имеют непосредственное отношение к экскреции секрета: 1) терминальные выводные проточки (первыми принимают секрет, что выделяется гландулоцитами концевых отделов); 2) латеральныевыводные проточки – представляют собой 2-3 последовательных боковых дихотомических разветвления центральных проточков вплоть до терминальных проточков; 3) центральные проточки – расположены центрально в каждой индивидуальной железе периферической зоны; 4)главные проточки – не имеют боковых разветвлений; 5) редко – общий выводной проток, что образуется путем слияния нескольких главных. Предложенная градация проточков позволяет выделять в качестве морфологических единиц не железистые дольки, а индивидуальные простатические железы. Выводы. Каждая индивидуальная железа периферической зоны простаты человека имеет сложно-разветвленную систему выводных проточков, что включает терминальные, латеральные, центральные, главные и иногда общий выводной проток. Метою дослідження було вивчення тривимірної структури індивідуальних залоз та їх проточків в різних залозистих зонах простати, зокрема її периферичній зоні, а також узгодження та усунення номенклатурних анатомічних невідповідностей. Матеріал та методи. Об’єктами дослідження були 5 тотальних препаратів простати людини молодого віку відповідно класифікації ВООЗ. Для вивчення структури простати та архітектоніки її проточків були отримані і досліджені серії послідовних гістологічних зрізів товщиною 4 мкм. На їх основі створені двовимірні фотореконструкції, а також тривимірні пластичні реконструкції проточків та їх розгалужень в залозах периферичної зони простати. Результати. Порядковий аналіз серій гістологічних зрізів в межах периферичної зони простати, а також вивчення її двовимірних фото реконструкцій і тривимірних пластичних реконструкцій дозволили виділити наступні трубчаті компоненти, що мають безпосереднє відношення до екскреції секрету: 1) термінальні вивідні проточки (першими приймають секрет, що виділяється гландулоцитами кінцевих відділів); 2) латеральні вивідні проточки – являють собою 2-3 послідовних бокових дихотомічних розгалуження центральних проточків аж до термінальних проточків; 3) центральні проточки – розміщені центрально в кожній індивідуальній залозі периферичної зони; 4) головні проточки – не мають бокових розгалужень; 5) рідко – загальна вивідна протока, що утворюється шляхом злиття кількох головних. Запропонована градація проточків дозволяє виділяти в якості морфологічних одиниць не залозисті часточки, а індивідуальні простатичні залози. Висновки. Кожна індивідуальна залоза периферичної зони простати людини має складно-розгалужену систему вивідних проточків, що включає термінальні, латеральні, центральні, головні і інколи загальну вивідну протоку. The purpose of this research was to investigate three-dimensional structure of individual prostate glands and their ducts in different glandular zones, and in particular in their peripheral zone as well as the coordination and elimination of anatomical nomenclature discrepancy. Materials and methods. We studied 5 total preparations of the prostate taken from young individuals in accordance with the WHO classification. We investigated a series of 4-μm thick histological paraffin sections to analyze the structure of the prostate and the architectonics of its ductules. We made two-dimensional photo reconstructions and three-dimensional plastic reconstructions of the ductules and their branching in the peripheral zone of the prostate gland. Results. Linear analysis of a series of histological sections in depth within the peripheral zone of the prostate, as well as the study of its two-dimensional photo reconstruction and three-dimensional plastic reconstructions, made it possible to identify the following tubular components directly related to the urinary secretion: 1) terminal excretory ductules (first receiving the secretion excreted by glandulocytes of terminal portions); 2) lateral excretory ductules representing 2-3 consecutive dichotomous lateral branching of the central ductules up to the terminal ductules; 3) central ductules located centrally in each of the individual gland in the peripheral zone; 4) major ductules were identified to have no lateral branching; 5) rarely a common excretory duct was formed by the confluence of several major ones. All these aspects mentioned above determine the difference in their numbers. Presented graduation of the prostatic ductules allows us to determine individual prostatic glands, not glandular lobules, as morphological units. Conclusions. Each individual gland of the peripheral zone of the human prostate has an extensive system of complex branching of the excretory ductules including terminal, lateral, central, major and sometimes common excretory ducts.
Поширеність діабетичного кетоацидозу та його причинні фактори у подільському регіоні України
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ніжинська-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.; Nezhinskaya-Astapenko, Z. P.; Sekret, T. V.; Vlasenko, M. V.; Нежинская-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.
Цукровий діабет — одне з найпоширеніших захворювань світу, що характеризується великою кількістю ускладнень, таких як кетоацидоз та його найтяжчий варіант — кетоацидотична діабетична кома. Мета. Оцінити причини розвитку діабетичного кетоацидозу та тривалість лікування гострого стану у різних вікових групах. Матеріали та методи. Випадковим відбором у дослідження були включені 55 пацієнтів із цукровим діабетом, які були ургентно госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії Вінницького обласного високоспеціалізованого центру віком від 9 до 70 років в стані діабетичного кетоацидозу протягом 2009-2014 рр. Середній вік хворих становив 31,58±17,18 років. Пацієнтів було розділено на 3 клінічні групи залежно від віку. Діагностика діабетичного кетоацидозу проводилась на основі наказу МОЗ України від 27.04.06 № 254. Обробку основних статистичних показників проводили за допомогою програми російськомовної версії «Statistica 6.1» StatSoft, 1995. Результати: Найчастіше гострий стан виникав через порушення дієти – 27,2 % від усіх обстежених. На 2-му місці було порушення інсулінотерапії – в 21,8 % від усіх випадків. У значної кількості осіб кетоацидоз дебютував при вперше виявленому цукровому діабеті (20%). Загалом тривалість лікування хворих коливалась від 2,33 до 3,09 днів, яка залежала від клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу. Висновки. Найпоширенішими причинами виникнення діабетичного кетоацидозу були порушення дієти та інсулінотерапії, вперше виявлений цукровий діабет. Тривалість лікування не залежала від віку пацієнтів, однак значно відрізнялася відповідно до клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу.
Фактори, що обумовлюють тяжкість пневмоній у хворих з порушеннями імунітету на фоні онкогематологічних захворювань
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Борисова, І. С.; Борисова, И. С.; Borisova, I. S.
Метою дослідження було визначення факторів, які зумовлюють тяжкість пневмоній на основі вивчення комплексу клініко-лабораторних, анамнестичних і імунологічних показників хворих з важкими порушеннями імунітету на тлі онкогематологічних захворювань. Для вирішення завдання була створена комп'ютерна база даних результатів досліджень 541 випадків госпіталізацій хворих на пневмонії, які розвинулися на фоні онкогематологічних захворювань. Дослідження проводилося на базі гематологічного центру «КЗ міська багатопрофільна клінічна лікарня No4», м. Дніпро, 2010-2015 рр. Серед досліджуваних -178 жінок та 363 чоловіків; віком від 38 до 72 років. Результатами дослідження доведено, що на ступінь тяжкості пневмонії і несприятливий прогноз захворювання найвагоміше впливали такі показники: збудник пневмонії; наявність ускладнень; вік хворого; кількість курсів хіміотерапії, нейтропенія, анемія. Внесок ступеня вираженості імунодефіциту склав близько 52% при визначенні загальної дисперсії, яка визначає фактори, які зумовлюють тяжкість пневмонії і виникнення несприятливого прогнозу у хворих на тлі онкогематологічних захворювань; Целью исследования было определение факторов, которые обусловливают тяжесть пневмоний на основе изучения комплекса клинико-лабораторных, анамнестических и иммунологических показате-лей больных с тяжелыми нарушениями иммунитета на фоне онкогематологических заболеваний. Для решения поставленной задачи была создана компьютерная база данных результатов исследований 541 случая госпитализаций больных пневмонией, которые развились на фоне онкогематологических заболеваний. Исследование проводилось на базе гематологического центра «КЗ городская много-профильная клиническая больница No 4», г. Днепр, 2010-2015 гг. Среди исследуемых -178 женщин и 363 мужчин; возраст -от 38 до 72 лет. Результатами исследования доказано, что на степень тяжести пневмонии и неблагоприятный прогноз заболевания наиболее весомо влияли следующие показатели: возбудитель пневмонии; наличие осложнений; возраст больного; количество курсов химиотерапии, нейтропения, анемия. Вклад степени выраженности иммунодефицита составил около 52% при определении общей дисперсии, которая определяет факторы, которые обусловливают тяжесть пневмонии и возникновения неблагоприятного прогноза у больных на фоне онкогематологических заболеваний; The aim of this research was to identify factors determining the severity of pneumonia based on the study of a complex of clinical, laboratory, anamnestic and immunological parameters of patients with severe immunity disorders and concomitant blood cancerous diseases. In order to achieve this goal, we formed a computer database including the findings of 451 cases of patients with blood cancerous diseases admitted to the hospital with pneumonia. The study was carries out at the haematological centre“Municipal general clinical hospital No4 (public utility company)”, a city of Dnipro, for 2010 –2015. The study comprised 178 women and 363 men aged from 38 to 72. The results obtained have proven the course of pneumonia, its severity and prognosis is considerably affected by the nature of causative agent, presence of complications; age of the patient; number of chemotherapy courses, neutropenia, anemia. Immunodeficiency has been found out to contribute about 52% into the severity of the pneumonia courseby identifying total dispersion that determines the possibility of unfavourable prognosis for patients with concomitant blood cancerous diseases.
Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина Ивановна
Post-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.
Вивчення токсичного впливу фулерену С60 на організм щурів
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Силенко, Богдан Юрійович; Силенко, Богдан Юрьевич; Sylenko, B. Yu.
Захворювання слизової оболонки під дією знімних протезів спостерігається у 15 - 70% пацієнтів, хворі скаржаться на неможливість або утруднене користування знімними протезами. Користування пластинковими протезами, виготовленими із акрилатів, призводить часто до досить серйозних ускладнень – протезних стоматитів. Причини виникнення протезного стоматиту обумовлені більшою мірою місцевими факторами, що виходять безпосередньо з основи знімного протеза та матеріалу, з якого він виготовлений. Основною причиною в виникненні протезних стоматитів є хіміко-токсична дія залишкового мономеру базису протеза, який є протоплазматичною отрутою, і поступово, під впливом біологічних середовищ, а також жувальних навантажень, шляхом дифузії, виділяється і потрапляє в порожнину рота. Для профілактики протезних стоматитів нами запропоновано новий спосіб удосконалення знімного пластинкового протезу, виготовленого за традиційною технологією, матеріалом нанорозмірної величини – молекулами фулерену С60. Метою роботи стало вивчення токсичного впливу фулерену С60 на організм щурів для подальшого впровадження матеріалу в клініку ортопедичної стоматології. Отримані дані доводять, що протягом всього періоду спостереження фізіологічний стан дослідних щурів не відрізнявся від контрольних. Всі тварини, яким вводили фулерен, мали додатний приріст щодо до вихідних значень маси тіла і за динамікою приросту не відрізнялися від тварин з групи інтактного контролю, що свідчить про відсутність шкідливого впливу досліджуваного матеріалу на фізіологічні процеси щурів при введенні протягом 21 доби. В аналізі крові спостерігали незначне коливання формених елементів, що можна вважати некритичним, оскільки значення досліджуваних показників залишалися у межах значень інтактних тварин. Введення фулерену протягом 21 доби не впливало на активність печінкових трансаміназ, що свідчить про відсутність токсичного впливу досліджуваних засобів на стан печінки. Тому можна стверджувати, що такий матеріал може бути використаний в стоматології для зменшення кількості ускладнень після протезування - протезних стоматитів. Заболевания слизистой оболочки под действием съемных протезов наблюдается у 15 - 70% пациентов, больные жалуются на невозможность или затрудненное пользование съемными протезами. Пользование пластиночными протезами, изготовленными из акрилатов, приводит часто к весьма серьезным осложнениям - протезным стоматитам. Причины возникновения протезного стоматита обусловлены в большей степени местными факторами, которые исходят непосредственно из основы съемного протеза и материала, из которого он изготовлен. Основной причиной в возникновении протезных стоматитов является химико-токсическое действие остаточного мономера базиса протеза, который является протоплазматическим ядом и постепенно, под влиянием биологических сред, а также жевательных нагрузок, путем диффузии выделяется и попадает в полость рта. Для профилактики протезных стоматитов нами предложен новый способ усовершенствования съемного пластиночного протеза, изготовленного по традиционной технологии, материалом наноразмерной величины - молекулами фуллерена С60. Целью работы стало изучение токсического воздействия фуллерена С60 на организм крыс для дальнейшего применения материала в клинике ортопедической стоматологии. Полученные данные показывают, что в течение всего периода наблюдения физиологическое состояние исследуемых крыс не отличалось от контрольных. Все животные, которым вводили фуллерен, имели положительный прирост по отношению к исходным значениям массы тела и по динамике прироста не отличались от животных из группы интактного контроля, что свидетельствует об отсутствии вредного воздействия исследуемого материала на физиологические процессы крыс при введении в течение 21 суток. В анализе крови наблюдали незначительное колебание форменных элементов, что можно считать не критическим, поскольку значения исследуемых показателей оставались в пределах значений интактных животных. Введение фуллеренов в течение 21 суток не влияло на активность печеночных трансаминаз, что свидетельствует об отсутствии токсического воздействия исследуемых средств на состояние печени. Поэтому можно утверждать, что такой материал может быть использован в стоматологии для уменьшения количества осложнений после протезирования - протезных стоматитов. Diseases of the oral mucous membrane due to wearing removable dentures are observed in 15 - 70% of patients, who report impossibility or difficulties when using removable dentures. Wearing plate dentures made of acrylates often leads to very serious complications known as prosthetic stomatitis. The causes of prosthetic stomatitis to a greater extent are due to local factors directly associated with the base of the removable prosthesis and the material of which it is manufactured. The main cause of the occurrence of prosthetic stomatitis is the chemitoxicity of residual monomer of the prosthesis base that is protoplasmic poison and gradually, under the influence of oral biological media, as well as due to chewing loads, diffuses and enters the oral cavity. In order to prevent prosthetic stomatitis, we proposed a new method to improve the removable plate prosthesis made according to conventional technology, of a material of nanosized value, molecules of fullerene C60. The purpose of this study was to investigate the toxic effects of fullerene C60 on rats for the further introduction of the material into the clinical of prosthetic dentistry. The obtained data have proven that throughout the observation period the physiological state of the experimental rats did not differ from the control ones. All animals administered fullerene had a positive body mass gain compared to baseline body mass values and did not differ from animals in the intact control group, indicating no harmful effect of the test substance on the physiological processes of rats upon administration for 21 days. The blood test showed a slight variation of the formed elements that can not be considered as critical, as the values of the studied parameters remained within the values of intact animals. The introduction of Fullerene during 21 days did not affect the activity of hepatic transaminases that points out the absence of toxic effects of the investigated sunstances on the liver. Therefore, it can be argued that such material can be used in dentistry to reduce the number of complications as prosthetic stomatitis after prosthetic correction.
Гормональні особливості у хворих вібраційною хворобою на тлі гіпертонічної хвороби
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сухонос, Н. К.; Sukhonos, N. K.
Вплив виробничої вібрації є хронічним стресуючим фактором, що визначає функціонування і перебудову гормональних систем. Однак тривалий вплив гормонів, що беруть участь у формуванні реакції адаптації, обумовлює серйозні порушення в обміні ліпідів, вуглеводів і електролітів і може стати основою для розвитку серцево-судинних захворювань. Метою дослідження було вивчення гормональної ланки імунітету (мелатонін, окситоцин) у хворих на вібраційну хворобу в поєднанні з гіпертонічною хворобою. У дослідження включені 107 хворих з діагнозом вібраційна хвороба І та ІІ ступеня, у 60 хворих вібраційна хвороба поєднувалася з гіпертонічною. Згідно з отриманими даними, у хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороби розвивається вторинний дисрегуляторний стан імунокомпетентної сфери. Про це свідчить підвищення рівня окситацину та зниження активності мелатоніну на 35% порівняно з групою хворих на ізольовану вібраційну хворобу. Влияние производственной вибрации является хроническим стрессирующим фактором, определяющим функционирование и перестройку гормональных систем. Однако длительное воздействие гормонов, участвующих в формировании реакции адаптации, обусловливает серьезные нарушения в обмене липидов, углеводов и электролитов и может стать основой для развития сердечно-сосудистых заболеваний. Целью исследования явилось исследование гормонального звена иммунитета (мелатонин, окситоцин) у больных вибрационной болезнью в сочетании с гипертонической болезнью. В исследование включены 107 больных з диагнозом вибрационная болезнь І и ІІ степени, у 60 больных вибрационная болезнь сочеталась с гипертонической. Согласно полученным данным, у больных с сочетанным течением вибрационной и гипертонических болезней развивается вторичное дисрегуляторное состояние иммунокомпетентной сферы. Про это свидетельствует повышение уровня окситацина и снижение активности мелатонина на 35% сравнительно с группой больных с изолированным течением вибрационной болезни. Occupational vibration is regarded as chronic stress factor that determines functioning and remodelling of hormonal systems. However, prolonged effect of hormones involved in the development of adaptive reactions can result in significant disorders of metabolism of lipids, carbohydrates and electrolytes, as well as to cardio-vascular disorders. Affecting smooth muscles of vessels, oxytocin causes vasodilatation, increases circulation through kidneys, coronary vessels and brain vessels. Key role of melatonin is determined by its rhythm controlling that promotes all endogenic body rhythms. Circadian rhythms of arterial hypertension are determined by the role of melatonin in regulating cardio-vascular functions. It has been also proved by presence of melatonin receptors in muscles and vascular endothelium. The aim of this research was to study hormonal chain of immunity (melatonin and oxytocin) in patients with vibration disease (VD) and hypertension. Research included 107 patients with VD from local vibration of I and II stage, aged 41–66, mean age was 54±6.17 years. 60 patients with VD were diagnosed to have hypertension II stage (main group); other 47 had isolated hypertension (comparison group). Every group was subdivided by VD stages. Main group included VD I stage and hypertension II stage (26 persons) and VD II and hypertension II stage (34 persons). Comparison group has been divided into isolated VD I stage (21 persons) and isolated VD II stage (26 persons). Amount of hormones (melatonin and oxytocin) in blood serum was assessed by ELISA with test systems “Melatonin Elisa” (“IBL Hamburg”, Germany), “Correlate‒EIATM Oxitocin” (“Assay Designs”, USA) and ELISA analyzer Star Fax 303 Plus. Statistical analysis was performed using statistical software Statistica 6.1 (StatSoft, Inc., USA). Analysis of research results has showed that vibration effect inhibits the activity of immune system. We have found out a significant decrease in melatonin in the main group (21,97 pg/ml; ME[17,63;25,61] against 30,3 pg/ml. Statistically significant increase in oxytocin (139,6 pg/ml; ME[92,5;169] against 134 pg/ml; ME[62;191]) was only in the group of combined pathology that can be proven by the constriction of peripheral vessels. Effects of these and some other chains of hormonal regulation that form pressor macrosystem, promotes increasing of arterial pressure, and shows the presence of changes in hormonal regulation in patients with VD. According with data patients with VD and hypertension has secondary deregulatory state of immunocompetent field. This has been proven by increased levels of oxytocin and decreasing in activity of melatonin by 35 %, compared with patients having isolated VD.
Оптимізація реабілітації осіб з інвалідністю кардіологічногопрофілю: місце психолога
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бондарь, В. П.; Борисова, І. С.; Нечуй-Вітер, Л. П.; Бондарь, В. П.; Борисова, И. С.; Нечуй-Ветер, Л. П.; Bondar, V.; Borisova, I.; Nechuy-Veter, L.
Метою роботи було визначити частоту виникнення когнітивних порушень та порушень емоційно-вольової сфери у хворих та осіб з інвалідністю кардіологічного профілю із захворюваннями серцево-судинної системи. Робота проводилася на базі КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи». Матеріалами дослідження були медико-соціальні справи та форми 088о (Направлення на МСЕК) хворих та осіб з інвалідністю, що були направлені для проходження медико-соціальної ек-спертизи за період 2015-2017 рр. у зв’язку із захворюваннями серцево-судинної системи. Результатами проведеного дослідження доведено, що практично 80% осіб з інвалідністю кардіологічного профілю мають когнітивні порушення (56%) та порушення емоційно-вольової сфери (приблизно 30%). Визначення даних порушень у осіб з інвалідністю дозволить включити їх у програми психологічної реабілітації, які сприятимуть профілактиці рецидивів і підвищенню соціальної адаптації хворих; Целью работы было определить частоту возникновения когнитивных нарушений и нарушений эмоционально-волевой сферы у больных и лиц с инвалидностью кардиологического профиля с забо-леваниями сердечнососудистой системы. Работа проводилась на базе КЗ "Кировоградское областное бюро медико-социальной экспертизы". Материалами исследования были медико-социальные дела и формы 088о (Направление на МСЕК) больных и лиц с инвалидностью, которые были направлены для прохождения медико-социальной экспертизы за период2015-2017 гг. в связи с заболеваниями сер-дечнососудистой системы.Результатам проведеного исследования продемонстрировано, что практи-чески 80% лиц с инвалидностью кардиологического профиля имеют когнитивные нарушения (56%) и нарушения в эмоционально-волевой сфере (примерно 30%). Диагностика данных нарушений у лиц с инвалидностью позволит своевременно включить таких больных в программы психологической реа-билитации, способствующие профилактике рецидивов и повышению социальной адаптации больных; The aim of this work was to define the occurrence rate of cognitive dysfunctions and impairments of emo-tional and volitional sphere in persons with diseases of the cardiovascular system (disability of cardiological profile). This research was conducted on the basis of public utility enterprise "Kirovograd Regional Bureau of Medical and Social Expertise". Material of the study included medical and social histories and forms 088о (letters of referral to medical and social examination) of persons with disability, who were referred to pass through medical and social examination for the period 2015-2017 because of the diseases of the cardiovas-cular system. The results of the research conducted demonstrated that almost 80% of patientswith cardiac disabilities have cognitive impairment (56%) and disorders in the emotional and volitional sphere (approxi-mately 30%). Diagnosis of these disorders in this group of persons will enable health care workers to involve such patients into psychological rehabilitation programs aimed at preventing relapses and promoting social adaptation of the patients.
Дослідження якості життя хворих на гострі мієлобластні лейкемії в динаміці антрациклінвмісної індукційної хіміотерапії
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Лиманець, Тетяна Володимирівна; Лыманец, Татьяна Владимировна; Lymanets, T. V.
Вивчення показників якості життя у хворих на гострі мієлобластні лейкемії під час проведення курсів індукції ремісії є надзвичайно важливим питанням сучасної онкогематології. Мета - оцінити показники якості життя у хворих на гострі мієлобластні лейкемії в динаміці індукційної хіміотерапії із включенням антрациклінових антибіотиків. Матеріали і методи. У дослідження було включено 56 пацієнтів з вперше виявленими гострими мієлобластними лейкеміями, із них 32 (57,1%) жінок та 24 (42,9%) чоловіків, віком від 33 до 72 років. Загальний стан хворих, оцінений за ECOG становив І-ІІ, за індексом Карновського - 60-80%. Усі хворі отримували стандартну індукційну хіміотерапію за схемами «7+3» або «5+2». У порівняльному аспекті оцінку стану хворих проводили двічі: до початку лікування та після курсів індукції ремісії при досягненні ремісії. З метою вивчення якості життя було використано опитувальник Short Form Medical Outcomes Study (SF-36). Результати дослідження. При досягненні ремісії в обстежених хворих достовірно збільшились показники фізичної активності в 1,2 рази (р<0,05); ролі фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності в 1,4 рази (р<0,05); загального стану здоров’я в 1,2 рази (р<0,05); життєвої активності в 1,5 рази (р<0,05); ролі емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності в 1,5 рази (р<0,05); психічного здоров’я в 1,6 рази (р<0,05). Статистично значущі зміни показників якості життя пацієнтів після двох курсів індукції ремісії були зафіксовані у покращенні психологічного статусу в 1,5 рази (р<0,05); у той час як фізичний статус пацієнтів за узагальнюючою шкалою достовірно не змінився. Порівняно із даними практично здорових опитаних показники якості хворих на гострі мієлоїдні лейкемії залишались достовірно низькими. Висновки. Гостра мієлоїдна лейкемія відіграє вирішальне значення у погіршенні якості життя пацієнтів, особливо в дебюті захворювання. На фоні курсів індукції ремісії відмічається покращення показників якості життя хворих на гострі мієлобластні лейкемії. Изучение показателей качества жизни у больных острыми миелобластными лейкемиями при проведении индукционной химиотерапии является чрезвычайно важным вопросом современной онкогематологии. Цель - оценить показатели качества жизни у больных острыми миелобластными лейкемиями в динамике индукционной химиотерапии с включением антрациклиновых антибиотиков. Материалы и методы. В исследование было включено 56 пациентов с впервые выявленным острой миелобластной лейкемией, из них 32 (57,1%) женщин и 24 (42,9%) мужчин в возрасте от 33 до 72 лет. Общее состояние больных было проведено по ECOG и составляло І-ІІ балла, по индексу Карновского - 60-80%. Все больные получали стандартные курсы индукционной химиотерапии по схемам «7+3» или «5+2». В сравнительном аспекте оценку состояния больных проводили дважды: до начала специфического лечения и после курсов индукции ремиссии при достижении ремиссии. С целью изучения качества жизни был использован опросник Short Form Medical Outcomes Study (SF-36). Результаты исследования. При достижении ремиссии у обследованных больных достоверно увеличились показатели физической активности в 1,2 раза (р<0,05) роли физических проблем в ограничении жизнедеятельности в 1,4 раза (р<0,05) общего состояния здоровья в 1,2 раза (р<0,05) жизненной активности в 1,5 раза (р<0,05) роли эмоциональных проблем в ограничении жизнедеятельности в 1,5 раза (р<0,05) психического здоровья в 1,6 раза (р <0,05). Статистически значимые изменения показателей качества жизни пациентов после двух курсов индукции ремиссии были зафиксированы в улучшении психологического статуса в 1,5 раза (р<0,05) в то время как физический статус пациентов с обобщающим шкале достоверно не изменился. По сравнению с данными практически здоровых опрошенных показатели качества больных острой миелоидной лейкемии оставались достоверно низкими. Выводы. Острые миелоидные лейкемии играют решающее значение в ухудшении качества жизни пациентов, особенно в дебюте заболевания. На фоне курсов индукции ремиссии отмечается улучшение показателей качества жизни больных острыми миелобластными лейкемиями. The study of life quality in patients with acute myeloid leukaemia during induction chemotherapy is an extremely important issue in modern oncochematology. The aim of this work was to assess the quality of life in patients with acute myeloid leukaemia during induction chemotherapy with the inclusion of anthracycline antibiotics. Materials and methods. The study included 56 patients with newly diagnosed acute myeloid leukaemia, 32 (57.1%) women and 24 (42.9%) men, aged 33 to 72 years old. The general health condition of patients assessed by ECOG was found out to be within І-ІІ scores, and according to the Karnovsky index is was assessed as of 60-80%. All patients received standard courses of induction chemotherapy according to the schemes "7+3" or "5+2". In a comparative aspect, the assessment of the condition of patients was done twice: at baseline, before the beginning of specific treatment, and after induction chemotherapy, when remission was achieved. To study the quality of life, the Short Form Medical Outcomes Study (SF-36) questionnaire was used. Results. At reaching remission in patients the physical activity indexes increased in 1.2 times (p<0.05); the role of physical problems in limiting life - in 1.4 times (p<0.05); the general state of health improved in 1.2 times (p <0.05); vital activity - in 1.5 times (p<0.05); the role of emotional problems in limiting life increased in 1.5 times (p<0.05); mental health improved in 1.6 times (p<0.05). Statistically significant changes in the quality of life of patients after two courses of remission induction were recorded in improving the mental status by 1.5 times (p<0.05); while the physical status of patients according to the summary scale scores did not significantly changed. Compared to the data of practically healthy respondents, the life quality indicators of patients with acute myeloid leukaemia remained significantly low. Conclusions. Acute myeloid leukaemia plays a crucial role in worsening the quality of life of patients, especially in the debut of the disease. During remission induction indices reflecting the improvement in the quality of life of patients with acute myeloid leukaemia are noted to be slightly better.
Результати оцінки молекулярно-біологічних маркерів пухлини залежно від виду лікування та віку хворих на поширений рак яєчників
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Міхановський, О. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Михановский, А. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Mikhanovskii, O. A.; Kochina, M. L.; Kharchenko, Y. V.; Fedorenko, N. V.
Мета дослідження - порівняльна оцінка рівня експресії молекулярно-біологічних маркерів пухлини у хворих на рак яєчників III−IV стадії залежно від віку та виду комбінованого лікування. Імуногістохімічне дослідження з визначенням білків p53, Bcl-2, Ki67 та VEGF було проведено 75 хворим на рак яєчників III–IV (T3а-сNхM0-1) стадії, які були розділені на дві групи в залежності від типу лікування -не-ад’ювантна поліхіміотерапія та ад'ювантна поліхіміотерапія. В результаті проведеного дослідження показано, що вік хворих на поширений рак яєчників впливає на рівень експресії mt p53 та на-явність експресії Bcl-2 та VEGF в пухлині. Залежності рівня експресії Ki67 від віку хворих не виявлено. Неад’ювантна поліхіміотерапія ефективно впливає на рівень експресії VEGF, особливо у хворих на рак яєчників молодоговіку. Високий рівень експресії тmt р53 спостерігався у 41-42% хворих обох вікових груп, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію. У хворих, якім лікування почато з опе-рації, у віці до 50 років у 67% випадків маркер апоптозу р53 був відсутній, а після 50 років – був відсутній, або знаходився у межах 5–50% у 71% хворих. Таким чином, тип лікування суттєвоне впливав нарівень експресіїmt р53. Аналіз отриманих даних показав, що показник негістонного білка Кі-67 залежав від виду лікування. Це підтверджується його відсутністю у 41% випадків у хворих, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію, та лише у 21% хворих, які отримували ад'ювантну поліхіміотерапію; Цель исследования – сравнительная оценка уровня экспрессии молекулярно-биологических маркеров опухоли у больных раком яичников III−IV стадии в зависимости от возраста и вида комбинированного лечения. Иммуногистохимическое исследование опухоли с определением белков p53, Bcl-2, Ki67 и VEGF было проведено 75 больным раком яичников III–IV (T3а-сNхM0-1) стадии. Больные были разделены на две группы в зависимости от вида лечения – неадъювантная полихимиотерапия и адъювантная полихимиотерапия (АПХТ). В результате проведенного исследования показано, что возраст больных распространенным раком яичников влияет на уровень экспрессии mt p53 и наличие экспрессии Bcl-2 и VEGF в опухоли. Зависимость уровня экспрессии Ki67 от возраста не выявлена.Неадъювантная полихимиотерапия эффективно влияет на уровень экспрессии VEGF, особенно у больных молодого возраста. Высокий уровень экспрессии mt р53 наблюдался у 41-42% больных обеих возрастных групп (до 50 лет и старше 50 лет), которые получали неадъювантную полихимиотерапию. У больных в возрасте до 50 лет, которым проводили АПХТ, в 67% случаев маркер апоптоза р53 отсут-ствовал, а у 71% больных старше 50 лет – отсутствовал или находился в пределах 5-50%. Таким образом, не установлено существенного влияния вида лечения на уровень экспрессии mt р53. Анализ полученных результатов показал, что показатель негистонного белка Кі-67 зависел от вида лечения. Это подтверждается его отсутствием у 41% больных, которые получали неадъювантную полихимиотерапию, и только у 21% больных, которые получали АПХТ; Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were divided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adjuvant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were di-vided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adju-vant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in.
Дослідження факторів ризику, розробка критеріїв та обґрунтування алгоритму прогнозування псоріазу на етапі первинної медичної допомоги
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Черкашина, Л. В.; Черкашина, Л. В.; Cherkashina, L. V.
Порівняльний аналіз частоти, діагностичної інформативності та прогностичного значення факторів ризику у порівняльному аспекті виконано серед 110 хворих на псоріаз та 110 практично здорових пацієнтів, підібраних за методом копі-пара. Визначені інформативні критерії для прогнозування псоріазу на етапі первинної медико-санітарної допомоги (подані у ранговій послідовності): високий рівень особистісної тривожності, дисгармонійний склад маси тіла, наявність міопії / астигматизму або гіперметропії, приросла мочка вуха (її відсутність), порушення постави / гіпермобільність суглобів, наявність гриж різної локалізації, наявність шлуночкових або передсердних екстрасистол, схильність до легкого утворення синців, наявність коротких нігтів або порушення їх росту, уміння згорнути язик в «трубочку». Обґрунтовано алгоритм прогнозування та візуальноаналогову шкалу оцінки персоніфікованого ризику псоріазу за комплексом найбільш інформативних конституційно-біологічних маркерів та СВМ недиференційованої дисплазії сполучної тканини, застосування якого також дозволяє формувати групи ризику стосовно псоріазу. У хворих на псоріаз виділено три основних синдроми недиференційованої дисплазії сполучної тканини: синдром психосоціальної дезадаптації, синдром неврогенних та стато-локомоторних проявів та синдром диспластикозалежної дизморфії
Варіабельність ритму серця у хворих стабільною ішемічною хворобою серця з цукровим діабетом 2 типу
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Строна, В. І.; Горб, Ю. Г.; Комір, І. Р.; Строна, В. И.; Горб, Ю. Г.; Комир, И. Р.; Stronа, V. I.; Gorb, Y. G.; Komir, I. R.
Мета дослідження - оцінити часові та спектральні показники варіабельності серцевого ритму у пацієнтів на стабільну форму ішемічної хвороби серця і цукрового діабету 2 типу за даними добового моніторування електрокардіографії за Холтером (ХМ ЕКГ). Матеріал і методи. Обстежено 61 особу віком 42-64 роки (середній вік 46,4±4,6 року) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів. У тому числі 34 хворі (1-а група) мали цукровий діабет 2 типу. 2-а група - 27 осіб без порушень вуглеводного обміну. Всім хворим проводилося ХМ ЕКГ з подальшим аналізом показників варіабельності серцевого ритму. Контрольну групу склали 15 осіб з гіпертонічною хворобою II ст без ішемічної хвороби серця та цукрового діабету. Результати та обговорення. Встановлено, що в обох групах хворих на ішемічну хворобу серця, незалежно від наявності цукрового діабету, відзначалося зменшення циркадного індексу в порівнянні з хворими з гіпертонічною хворобою, що, ймовірно, свідчить про стан вегетативної "денервації" серця, розвитку ригідності добового циркадного профілю частоти серцевих скорочень. При збільшенні рівня глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів 1-ї групи відзначено зниження часових показників варіабельності ритму серця і циркадного індексу. Кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол за добу було статистично достовірно більше у хворих 1-ї групи (p <0,001, p <0,002 відповідно) в порівнянні з групою хворих на ішемічну хворобу серця без цукрового діабету. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом за даними ХМ ЕКГ спостерігалося зниження часових показників варіабельності серцевого ритму. У цій категорії хворих відмічалося загальне зниження варіабельності серцевого ритму - зменшення середньоквадратичного відхилення (SDNN), зміни спектральних характеристик (зменшення високочастотної складової спектра (HF), збільшення співвідношення LF/HF) з зміщенням балансу в бік симпатичного (низькочастотного) компонента. У пацієнтів зі стабільною формою ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2 типу відзначається зменшення як часових, так і спектральних показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про зниження сумарної активності нейрогуморальних впливів на серцевий ритм. Вказані зміни пов'язані з підвищенням ектопічної активності міокарда.
Вплив дезінтоксикаційної терапії на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Dobroskok, V. A.
Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки доволі часто зустрічаються в дитячому віці, адже саме в цей період життя прослідковуються більш сприятливі умови для розвитку одонтогенних захворювань, що обумовлено фундаментальними і анатомічними особливостями будови органів і тканин дитини. В останні роки науковці все більше уваги приділяють вивченню системи цитокінової регуляції захисних реакцій організму, адже запальний процес розвивається при участі прозапальних і протизапальних цитокінів, що синтезуються безпосередньо у вогнищі запалення. Метою роботи було вивчення впливу плазмозамінного препарату «Реосорбілакт» на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей при гострому одонтогенному остеомієліті тіла нижньої щелепи. В роботі наведено результати комплексного лікування 18 дітей віком від 7 до 12 років з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи, яких було розділено на 2 групи порівняння. Встановлено, що в групі хворих з додатковим залученням до складу комплексної терапії інфузій «Реосорбілакту» прослідковувалась більш відчутна позитивна динаміка нормалізації рівнів проза-пальних (IL-1β, IL-6, IL-8) і протизапальних (IL-4, IL-10) інтерлейкінів в сироватці крові, що свідчить про його патогенетично спрямовану фізіологічну ефективність. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области довольно часто встречаются в детском возрасте, ведь именно в этот период жизни прослеживаются более благоприятные условия для развития одонтогенных заболеваний, что обусловлено фундаментальными и анатомическими особенностями строения органов и тканей ребенка. В последние годы ученые все больше внимания уделяют изучению системы цитокиновой регуляции защитных реакций организма, ведь воспалительный процесс развивается при участии провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, синтезируе-мых непосредственно в очаге воспаления. Целью работы было изучение влияния плазмозамещающего препарата «Реосорбилакт» на цитокиновый профиль сыворотки крови у детей при остром одонтогенном остеомиелите тела нижней челюсти. В работе приведены результаты комплексного лечения 18 детей в возрасте от 7 до 12 лет с острым одонтогенным остеомиелитом тела нижней челюсти, ко-торые были разделены на 2 группы сравнения. Установлено, что в группе больных с дополнительным привлечением в состав комплексной терапии инфузий «Реосорбилакта» прослеживалась более ощутимая положительная динамика нормализации уровней провоспалительных (IL-1β, IL-6, IL-8) и проти-вовоспалительных (IL-4, IL-10) интерлейкинов в сыворотке крови, что свидетельствует о его патогенетической направленной физиологической эффективности. Inflammatory diseases of the maxillofacial area are quite common in childhood, as this period of life is described as having more favourable conditions for the development of odontogenic diseases that is deter-mined by the functional and anatomical structural features of children’s’ organs and tissues. At present scientists are increasingly focusing on the study of the cytokine regulation in protective reactions of the body, as the inflammatory process is known to develop by involving pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines synthesized directly in the inflammation focus. The purpose of this work was to study the effect of the plasma-replacing preparation "Reosorbilact" on the serum cytokine profile in children with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body. The article presents the results of the integrated treatment of 18 children aged 7 –12 years with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body who were divided into 2 groups for comparative analysis. It has been established that the group of the patients who got infusions of "Reosorbilact" as an additional component of the integrated therapy demonstrated more pronouncedpositive dynamics in normalizing levels of pro-inflammatory (IL-1β, IL-6, IL-8) and anti-inflammatory (IL-4, IL-10) interleukins in the blood serum that can be regarded as an evidence of its pathogenetically directed physiological efficacy

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування