Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 2 (66)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 2 (66) за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 54
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ General biological patterns of the structure of human major and minor lacrimal glands and under-researched aspects of their morphology(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Katsenko, A. L.; Sherstiuk, O. A.; Svintsytska, N. L.; Piliuhin, A. V.; Piliuhin, V. A.; Каценко, Андрій Любославович; Шерстюк, Олег Олексійович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Пілюгін, Андрій Валентинович; Пілюгін, Валентин Олексійович; Каценко, Андрей Любославович; Шерстюк, Олег Алексеевич; Свинцицкая, Наталья Леонидовна; Пилюгин, Андрей Валентинович; Пилюгин, Валентин АлексеевичThe article discusses the fundamental and modern data on the structure and functions of human large and small lacrimal glands. The palpebral lobe of the human lacrimal gland consists of numerous fairly large lobules, which are almost of identical structure. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their branches along the whole length are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the corresponding finniest terminal lacrimal ducts that are grouped into the grapebunch structural elements. Blood supply to the capillary network of the lacrimal gland and its alveoli is carried out by several arterioles that run through very large interstitial spaces rich in fatty tissue. Each arteriole supplies several adjacent lobules. The network of capillaries can be described as integral and is not divided into segments that would correspond to sublobular units. Blood capillaries are located in the spaces between several adjacent terminal portions. Thus, the fact of close syntopic similarity of the intralobular excretory ducts and postcapillary venules has been confirmed. The article poses the appropriateness of more detailed morphological studying of anatomical and topographic characteristics of the lacrimal glands. If has been found out the lack of information on the cellular composition of the wall of the excretory ducts of the lacrimal gland, both in humans and in laboratory rats, in order to compare their morphology and the quality of the secretion they produce. It would be interesting to compare the morphology of the human lacrimal glands and the garder gland in rats to identify general biological characteristics of the structure and functioning; В статье рассмотрены фундаментальные и современные данные о структуре и функции больших и малых слезных желез человека. Пальпебральная доля слезной железы человека состоит из многочисленных достаточно крупных долек, которые имеют практически идентичный принцип устройства. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде концевых отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Доставка крови к капиллярной сети долек слезной железы и ее mальвеол осуществляется несколькими артериолами, которые проходят в очень крупных интерстициальных промежутках богатых жировой тканью. Каждая такая артериола кровоснабжает несколько смежных долек. От нее берут свое начало прекапиллярные артериолы, непосредственно питающие кровью альвеолы дольки. Сеть капилляров едина и не разделяется на блоки, которые соответствовали бы субдольковым единицам. Кровеносные капилляры располагаются в пространствах между несколькими смежными концевыми отделами. Таким образом, подтверждается факт тесного синтопического соответствия внутридольковых выводных протоков и посткапиллярных венул. Доказана необходимость в проведении более детальных морфологических исследований, анатомо-топографических особенностей слезных желез. Требуется дальнейшее изучение клеточного состава стенки выводных протоков слезной железы, как у человека, так и у лабораторной крысы с целью сравнения их морфологии и качества вырабатываемого ими секрета. Интересным было бы сравнить морфологию слезных желез человека и гардеровой железы крысы с целью выявления общебиологических черт строения и функции; У статті розглянуті фундаментальні та сучасні дані про структуру та функції великих і малих сльозових залоз людини. Пальпебральна частка сльозової залози людини складається з численних досить великих часточок, які мають практично ідентичний принцип улаштування. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньодолькових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм найдрібніших термінальних сльозових протоків, що утворюють в сукупності структурні елементи гроноподібної форми. До- ставка крові до капілярної мережі часточок сльозової залози і її альвеол здійснюється декількома артеріолами, які проходять в дуже великих інтерстиціальних проміжках, багатих на жирову тканину. Кожна така артеріола кровопостачає кілька суміжних часточок. Від неї беруть свій початок прекапілярні артеріоли, що безпосередньо живлять кров'ю альвеоли часточки. Мережа капілярів єдина і не поділяється на блоки, які відповідали б субдольковим одиницям. Кровоносні капіляри розташовуються в просторах між декількома суміжними кінцевими відділами. Таким чином, підтверджується факт тісної синтопічної відповідності внутрішньодолькових вивідних протоків і посткапілярних венул. Доведена необхідність в проведенні більш детальних морфологічних досліджень, анатомо-топографічних особливостей сльозових залоз. Потрібне подальше вивчення клітинного складу стінки вивідних протоків сльозової залози, як у людини, так і у лабораторних щурів з метою порівняння їх морфології і якості секрету, що ними виробляється. Цікавим було б порівняти морфологію сльозових залоз людини і гардерової залози щура з метою виявлення загальнобіологічних рис будови і функції.Документ Kidney damage in patients with rheumatoid arthritis(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Tkachenko, L. A.; Kostrikova, U. A.; Yarmola, T. I.; Pustovoit, G. L.; Talash, V. V.; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ткаченко, Лидия Афанасьевна; Ярмола, Татьяна Ивановна; Пустовойт, Анна Леонидовна; Талаш, Виктория Владимировна; Кострікова, Юлія АнатоліївнаThe purpose of this work is to perform a general analysis of relevant literature on the issue of kidney damage in patients with rheumatoid arthritis. Kidney damage in patients with rheumatic diseases is potentially dangerous, as it can lead to the development of terminal renal failure that may require replacement renal therapy. Amyloidosis often leads to kidney failure in patients with rheumatoid arthritis. Renal amyloidosis more often develops in patients with acute course of rheumatoid arthritis and under maximal immunological disorders. In patients with renal amyloidosis against the background of rheumatoid arthritis, manifestations of joint affection decrease, while the renal-uremic syndrome takes a predominant role. Signs of nephrotic syndrome and chronic renal failure develop gradually. Kidney damage can be caused by medications for rheumatoid arthritis. The choice of the optimal scheme of individual-centred therapy is vitally important for patients, since every aggravation of both rheumatic disease and secondary renal damage leads to the progression of chronic renal failure; Мета даної роботи – узагальнюючий аналіз даних літератури щодо проблеми ураженя нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Ураження нирок у пацієнтів з ревматичними хворобами є потенційно небезпечним, оскільки може призвести до розвитку термінальної ниркової недостатності і необхідності застосування замісної ниркової терапії. До ниркової недостатності нерідко призводить амілоїдоз нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Частіше амілоїдоз нирок розвивається у хворих з гострим перебігом ревматоїдного артриту та максимальними імунологічними порушеннями. У хворих з амілоїдозом нирок на фоні ревматоїдного артриту суглобові прояви зменшуються, і на перший план виступає нирково-уремічний синдром. Поступово розвиваються ознаки нефротичного синдрому та хронічної ниркової недостатності. Ураження нирок при ревматоїдному артриті можуть бути і медикаментозні, на фоні лікування. Вибір оптимальної схеми індивідуалізованого лікування життєво важливий для пацієнтів, оскільки кожне загострення як ревматичного захворювання, так і вторинного ураження нирок приводить до прогресування хронічної ниркової недостатності; Цель данной работы - обобщающий анализ данных литературы по проблеме поражений почек у больных ревматоидным артритом. Поражение почек у пациентов с ревматическими болезнями является потенциально опасным, поскольку может привести к развитию терминальной почечной недостаточности и необходимости применения заместительной почечной терапии. К почечной недостаточности нередко приводит амилоидоз почек у больных ревматоидным артритом. Чаще амилоидоз почек развивается у больных с острым течением ревматоидного артрита и максимальными иммунологическими нарушениями. У больных с амилоидозом почек на фоне ревматоидного артрита суставные проявления уменьшаются, и на первый план выступает почечно-уремический синдром. Постепенно развиваются признаки нефротического синдрома и хронической почечной недостаточности. Поражение почек при ревматоидном артрите может быть и медикаментозным, на фоне лечения. Выбор оптимальной схемы индивидуализированного лечения жизненно важен для пациентов, поскольку каждое обострение как ревматического заболевания, так и вторичного поражения почек приводит к прогрессированию хронической почечной недостаточности.Документ NO-ергічна система в тканинах нирок при опіковій хворобі(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Басараб, Ярослав Олексійович; Басараб, Ярослав Алексеевич; Basarab, Ya. O.Мета дослідження – вивчення стану NO-ергічної системи в тканинах нирок щурів при експериментальній опіковій хворобі. Матеріали та методи. Експерименти виконанi на статевозpiлих щуpахсамцях. Опікову хворобу моделювали за методом Довганського шляхом занурення епільованої поверхні шкіри задньої кінцівки експериментальних тварин в гарячу воду (t 70-750С) під легким ефірним наркозом, протягом 7 сек. Розмір ділянки пошкодження визначали в залежності від площі шкіряного покриву, яка в середньому становила 12-15% поверхні тіла тварини. Площу ураження розраховували за допомогою спеціальної таблиці Кочетыгова. Гістологічне дослідження пошкодженої шкіри свідчило, що при вищезазначених умовах утворювався опік IIIA-Б ступеня, що, згідно до сучасних уявлень, є стандартною моделлю розвитку опікової хвороби в експерименті. Щурів декапітували під ефірним наркозом через 1,7,14,21 діб, що, за сучасними уявленнями, відповідає стадіям шоку, ранньої і пізньої токсемії і септикотоксемії. Для оцінки стану NO-ергічної системи визначали активність NO-синтази (КФ 1.14.13.19) та вмісту нітритів в тканинах нирок. Результати. В залежності від стадії опікової хвороби зміни в NO –ергічній системі мали свої особливості. Так в нирках, на 1-у добу, в стадію опікового шоку активність NOS збільшувалась максимально, при цьому пік збільшення вмісту нітритів спостерігався на 7-у добу, в стадію ранньої токсемії. Висновки. Таким чином, в умовах тривалої опікової хвороби відзначалось підвищення активності NO-ергічної системи в нирках щурів. Це можна пояснити активацією запальних процесів у нирках в умовах опікової хвороби та накопиченням NO2– у нирках.Документ Абдомiнопластика при хiрургiчному лiкуваннi хворих iз складними дефектами черевної стiнки(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Салiмов, Г. Р.; Лисенко, Руслан Борисович; Салимов, Г. Р.; Лысенко, Руслан Борисович; Salimov, G. R.; Lysenko, R. B.Пацiєнти зi складними дефектами черевної стiнки зазвичай мають деформацiю живота, яка може зберiгатися й пiсля операцiї, та потребують вирiшення цiлого комплексу проблем. Досить часто дефекти черевної стiнки поєднуються з рiзноманiтними естетичними деформацiями, що пов'язанi з патологiчними пiсляоперацiйними рубцями, трофiчними виразками, норицями, стомами. Хоча вiдновлення або покращення функцiональних можливостей черевної стiнки є основною метою алопластики при складних дефектах черевної стiнки, особливу увагу заслуговують й косметичнi аспекти операцiї, що часто бiльш важливi для пацiєнтiв. Від вибору оптимального оперативного доступу значною мiрою залежить yспix операцiї, але бiльшiсть хiрургiв не придiляють йому особливої уваги та переважно використовують обрамляючi розрiзи над дефектом або випинанням. До цього часу такi величини, як вид, величина розрiзу, глибина, межi вiдшарування клаптiв залишаються емпiричними й часто призводять до додаткової деформацiї зони операцiї та розвитку ускладнень. Абдомiнопластика - одна з найбiльш суперечливих операцiй в естетичнiй та пластичнiй хiрургiї, при якiй ускладнення досягають 27,5-30,8 %. Поняття «абдомiнопластика» передбачає методи оперативної корекцiї деформацiй черевної стiнки у виглядi надлишкiв шкiри i пiдшкiрно-жирової клiтковини, патологiчних пiсляоперацiйних рубцiв, а також дефектiв м'язово-апоневротического шару в данiй областi. Вiдомо декiлька способiв абдомiнопластики. Мета роботи - визначення ефективностi виконання абдомiнопластики при хiрургiчному лiкуванні складних дефектiв черевної стiнки. Матерiали i методи. У хiрургiчнiй клiнiцi 1-ї мiської лiкарнi м. Полтави за останнi 10 рокiв прооперовано 360 хворих iз складними дефектами черевної порожнини. Рiзного роду деформацiю черевної стiнки виявлено у 289 пацiєнтiв (80,3%). Локалiзацiя дефекту: M – 306 (85%), L – 31 (8,6%), ML – 23 (6,4%). Розмiри дефекту: W1 – 103 (28,6%), W2 – 188 (52,2%), W3 – 69 (19,2%). Супутнiй дiастаз прямих м'язiв живота 1 ст був виявлений у 179 пацiєнтiв (49,7%), 2 ст – у 114 (31,7%), 3 – у 17 (4,7%). Поєднанi хiрургiчнi захворювання виявленi у 332 хворих (92,2%), у 18,1% iз них – iнтраабдомiнальна патологiя. Результати та обговорення. Види виконаних дерматолiпектомiй: поздовжня – 77 (28,1%), за Бебкоком – 114 (41,6%), за Келлi – 6 (2,2%), за Фернандесом - 63 (22,9%), модифiкована Фернандес – 7 (2,5%), за Берсоном – 3 (1,1%), за Тореком – 2 (0,8%), за Гразером – 2 (0,8%). Види алопластики: «onlay» - 3 (0,8%), «sublay» - 289 (80,3%), «sublay-inlay» - 38 (10,6%), «inlay» - 3 (0,8%), Ramirez – 4 (1,1%), iнтраабдомiнальна - 2 (0,6%), комбiнована – 21 (5,8%). Висновки. Термiн абдомiнопластика має бiльш широке значення, нiж вважається. Диференцiйована хiрургiчна тактика покращує результати лiкування пацiєнтiв iз складними дефектами черевної порожнини.Документ Білок, що зв’язує жирні кислоти – сучасний маркер діагностики і ефективності інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Холод, Дмитро Анатолійович; Холод, Дмитро Анатолійович; Holod, D. A.I-FABP - білок, що зв’язує жирні кислоти, вважається високочутливим і високоспецифічним маркером ушкодження слизової оболонки кишечника і міг би стати інформативним показником її ураження при синдромі гастроінтестинальної недостатності у новонароджених. Ушкодження слизової оболонки у пацієнтів, які потребують інтенсивної терапії, завжди буде спровоковане базовими механізмами критичних станів – ішемією і гіпоксією. Метою роботи стало удосконалення діагностики та оцінки ефективності інтенсивної терапії у новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності на основі визначення рівня I-FABP. Проведено проспективне рандомізоване клінічне дослідження за участю 20 новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності. Досліджена концентрація I-FABP в плазмі крові обстежених пацієнтів залежно від виразності даного синдрому та тактики інтенсивної терапії. Встановлено, що концентрація І-FABP в 95% випадків була вищою за фізіологічне значення. Цей маркер достовірно підвищувався у новонароджених із клінічно значимим синдромом гастроінтестинальної недостатності і зменшувався при розрішенні цього синдрому і за умов оптимізації лікування препаратами бурштинової кислоти і лактобацилвмістними пробіотиками. Таким чином, підвищення концентрації І-FABP у новонароджених в умовах інтенсивної терапії в 95% випадків відображає наявність синдрому гастроінтестинальної недостатності, що свідчить про високу чутливість показника. Цей маркер може бути використаний як критерій динаміки і стадій синдрому гастроінтестинальної недостатності, що супроводжуються органічними порушеннями, а також як критерій ефективності лікування даного синдрому.Документ Визначення опору на зсув реставраційних матеріалів при різній глибині препарування твердих тканин зубів фронтальної групи(Українська медична стоматологічна акаедмія, 2019) Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Водорез, Ярослав Юрьевич; Ткаченко, Ирина Михайловна; Vodoriz, Ya. Yu.; Tkachenko, I. M.У сучасній стоматології панує два різних підходи до відновлення анатомії і естетики фронтальних зубів. Найбільш поширеним є варіант реставрації безпосередньо на стоматологічному прийомі за допомогою сучасних фотокомпозитів. Другий варіант – реставрація за керамічними матеріалами, що здійснюється завдяки співпраці клініки та зуботехнічної лабораторії, або, як варіант, різноманітними CAD-CAM системами безпосередньо в клініці. Матеріали і методи дослідження. До даного досліду долучались зуби (премоляри, різці) без суттєвих втрат твердих тканин коронки зуба. Зуби із стертістю (всі, за виключенням 1 ступеню) виключались із групи. В рамках запланованого дослідження відібрані видалені зуби піддавались препаруванню (з вестибулярного боку зішліфовувався певний об’єм (підгрупа зубів, відпрепарованих в межах емалі, та підгрупа зубів, відпрепарованих з оголенням дентину). Всього підготовлено 40 зубів (20 відпрепарованих із оголенням дентину, 20 відпрепарованих в межах емалі). Випробування проводились на універсальній розривній машині AUTOGRAPH AGS-J. Верхню половину пристосування кріпили в затискачі випробувальної машини. Зразок з зубом розташовували в верхній частині пристосування, потім на другу частину зразку, яка містить пластинку матеріалу (композитну або керамічну), клали другу частину пристосування для випробування і акуратно, намагаючись не передавати напругу адгезивному з'єднанню, кріпили в нижньому затискачу розривної машини. Створювали зусилля зсуву до руйнування зразку, при цьому звертали увагу на залишки адгезивного шву. Результати та висновки. В результаті експерименту з’ясовано, що найбільш оптимальний опір зсуву мають комплекс твердих тканин зуба та керамічних матеріалів IPS Empress Esthetic та EX3, при препаруванні в межах емалі. Опір зсуву у випадку застосування фотокомпозиту є нижчим на 11,4% та 18,1% при використанні адгезивних систем V та VII поколінь відповідно. У разі оголення дентину під час препарування опір зсуву знижується на 19,5% при застосуванні кераміки, модифікованої лейцитним склом, на 17,3% при застосуванні польошпатної кераміки та на 8,4% і 13,2% при реставрації фотокомпозитом за умови використання відповідно V та VII поколінь адгезивних систем; В современной стоматологии царит два разных подхода к восстановлению анатомии и эстетики фронтальных зубов. Наиболее распространенным является вариант реставрации непосредственно на стоматологическом приеме с помощью современных фотокомпозиты. Второй вариант - реставрация с керамическими материалами, осуществляется благодаря сотрудничеству клиники и зуботехнической лаборатории, или, как вариант, различными CAD-CAM системами непосредственно к клинике. Материалы и методы исследования. В данном эксперименте использовались зубы (премоляры, резцы) без существенных потерь твердых тканей коронки зуба. Зубы с стертость (все, за исключением I степени) исключались из группы. В рамках запланированного исследования отобранные удаленные зубы подвергались препарированию (с вестибулярной стороны сошлифовывался определенный объем (подгруппа зубов отпрепарированных в пределах эмали, и подгруппа зубов отпрепарированных с обнажением дентина). Всего подготовлено 40 зубов (20 отпрепарированных с обнажением дентина, 20 отпрепарированных в пределах эмали). Испытания проводились на универсальной разрывной машине AUTOGRAPH AGS-J. верхнюю половину приспособления крепили в зажимы испытательной машины. Образец с зубом располагали в верхней части устройства, потом на вторую часть образца, которая содержит пластинку материала (композитную или керамическую), клали вторую часть приспособления для испытания и аккуратно, стараясь не передавать напряжение адгезивном соединению, крепили в нижнем зажиме разрывной машины. Создавали усилия сдвига к разрушению образца, при этом обращали внимание на остатки адгезивного шва. Результаты и выводы. В результате эксперимента установлено, что наиболее оптимальное сопротивление сдвигу имеют комплекс твердых тканей зуба и керамических материалов IPS Empress Esthetic и EX3, при препарировании в пределах эмали. Сопротивление сдвигу в случае применения фотокомпозита ниже на 11,4% и 18,1% при использовании адгезивных систем V и VII поколений соответственно. В случае обнажении дентина во время препарирования сопротивление сдвигу снижается на 19,5% при применении керамики, модифицированной лейцитным стеклом, на 17,3% при применении полевошпатной керамики и на 8,4% и 13,2% при реставрации фотокомпозиты при использовании соответственно V и VII поколений адгезивных систем; In modern dentistry, there are two different approaches to the restoration of anatomy and aesthetics of anterior teeth. The most common is the option of direct restoration with using composite resin materials. The second option is the restoration with using ceramic materials that is carried out through the cooperation of the dentists and the dental laboratory technicians, or, alternatively, with various CAD-CAM systems directly at the dental office. This experiment was carried out by using teeth (premolars, incisors) without significant loss of hard dental tissues. Teeth with abrasion (all except 1st degree) were excluded from the test group. Within the framework of the planned study, the selected extracted teeth were prepared (a certain volume of hard tissues was removed from the vestibular side (a subgroup of the teeth prepared within in the enamel layer, and a subgroup of teeth with the exposed dentine). A total of 40 teeth were prepared (20 teeth with the exposed dentine, 20 with the enamel preparation). The tests were carried out by using a universal testing machine AUTOGRAPH AGS-J. A sample with a tooth was placed at the top of the device then the second part of the sample containing the plate of the material (composite or ceramic), was covered with the second part of the device to be tested, and neatly, trying to avoid applying tension to the adhesive butt joints, and then fastened to the lower clamping device of the tension testing machine. We created the shear forces before the sample was destroyed, paying attention to the character of adhesion line oddments. The results of the experiment have demonstrated that the most optimal shear strength is found out in the complex of hard tooth tissues and ceramic materials IPS Empress Aesthetic and EX3, in the teeth prepared within the tooth enamel layer. When using composite resin, the values studied are lower by 11,4% and 18,1%, (application of adhesion systems of 5th and 7th generations, respectively). In the cases when dentin is exposed, the shear strength decreases by 19,5% when using ceramics modified by leucite glass, by 17,3% in the case of application of feldspar ceramics, and by 8,4% and 13,2% for composite resin restoration when using adhesive systems of 5th and 7Ith generations respectively.Документ Вираженість розладів афективного спектру у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кудря, Ірина Павлівна; Шевченко, Тетяна Іванівна; Насонов, Д. І.; Сорокіна, Світлана Іванівна; Шапошник, Ольга Анатоліївна; Кудря, Ирина Павловна; Шевченко, Татьяна Ивановна; Насонов, Д. И.; Сорокина, Светлана Ивановна; Шапошник, Ольга Анатольевна; Kudrya, I. P.; Shevchenko, T. I.; Nasonov, D. I.; Sorokina, S. I.; Shaposhnik, O. A.На сьогоднішній день серцево-судинні захворювання та тривожно-депресивні розлади є найсерйознішою та найактуальнішою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Метою дослідження було визначення ступеню тяжкості тривожно-депресивних розладів у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування як передумова до корекції медикаментозної терапії. Досліджено 73 хворих з вищезгаданою патологією, які розподілені на дві групи: І група - 44 хворих, яким виконувалось перкутанне коронарне втручання, зокрема ургентна коронарографія з подальшим стентуванням інфарктзалежної коронарної артерії; ІІ група – 29 хворих, яким не проводили ургентну коронарографію. Обстеження хворих проводилось згідно стандартів України, зокрема опитувальник пацієнта про стан здоров'я, госпітальна шкала тривоги і депресії. У 81,9 % хворих на гострий інфаркт міокарда після стентування інфарктзалежної артерії згідно опитувальника пацієнта про стан здоров'я діагностовано депресію з переважанням легкої («субклінічної»), у 86,2 % хворих - на фоні лише медикаментозного лікування, частіше легка («субклінічна») та тяжка. За даними госпітальної шкали тривоги та депресії 36,4 % хворих на гострий інфаркт міокарда після перкутанного коронарного втручання мали депресію та 34,1 % - тривогу. У 62,1 % хворих на гострий інфаркт міокарда, яким не проводили ургентну коронарографію, відмічалася депресія, у 72,4 % - тривога. Для хворих на гострий інфаркт міокарда, яким виконували реваскуляризацію міокарда із стентуванням інфарктзалежної артерії, характерне переважання субклінічно вираженої тривоги та депресії на відміну від пацієнтів, яким проводилося тільки медикаментозне лікування, зворотність відмічається для клінічно вираженої тривоги та депресії. Наявність тривожно-депресивних розладів різного ступеня тяжкості потребує психотерапевтичної корекції психоемоційної сфери пацієнтів.Документ Влияние рестриктивного режима инфузионной терапии на периоперационный период больных с неотложной патологией органов брюшной полости(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кравец, О. В.; Кравець, О. В.; Kravets, O. V.Одним из ведущих патогенетических процессов, развивающихся при неотложной патологии органов брюшной полости, является гиповолемия. Основной способ ее лечения – инфузионная терапия. Цель исследования - оценить эффективность рестриктивного режима инфузионной терапии у больных с неотложной патологией органов брюшной полости. Материалы и методы. Обследовано 50 больных, прооперированных лапаратомно в ургентном порядке. Периоперационная инфузионная терапия у всех больных проводилась в рестриктивном режиме сбалансированными кристаллоидными растворами. Нами изучены показатели водного обмена: суточный и кумулятивный водные балансы, процент избыточной жидкости. Методом неинвазивной биоэлектрической реографии определяли показатели водных секторов организма. Результаты. Мы установили наличие исходного истощения внеклеточного объема жидкости за счет снижения как инстерстициального, так и внутрисосудистого объемов у больных с неотложной патологией органов брюшной полости. Внутрисосудистый дефицит был обусловлен снижением объема плазмы. Восполнение внеклеточного дефицита инфузионной терапией в рестриктивном режиме восстанавливало объем плазмы до нормы с 1 суток после операции, интерстициальный объем к 7 суткам наблюдения, при соответствии норме внутриклеточного объема с 3 суток послеоперационного периода. Выводы: рестриктивный режим инфузионной терапии позволяет безопасно и полностью восстановить истощение внеклеточного объема с 7 суток периоперационного периода за счет коррекции плазменного дефицита с 1 суток периоперационного периода, интерстициального объема – с 7 суток, при предотвращении развития его отека на фоне «нулевого» суточного водного баланса, незначительного увеличения кумулятивного водного баланса и процента избыточной жидкости.Документ Вплив антиоксидантної терапії на тяжкість перебігу, ефективність лікування та тривалість ремісії у хворих на псоріаз(Актуальні проблеми сучасної медицини, 2019) Безега, Олена Вікторівна; Попова, Ірина Борисівна; Безега, Елена Викторовна; Попова, Ирина Борисовна; Bezeha, O.; Popova, I.Поширеність псоріазу обумовлює високу актуальність пошуку нових методів лікування. В даній статті говориться про зв'язок розвитку клінічної картини з перекисним окисленням ліпідів у хворих на псоріаз та доцільністю включення до лікування препаратів з антиоксидантними властивостями. Продукти перекисного окислення ліпідів регулюють проліферацію клітин та проникність клітинних мембран, тому функція та будова шкіри напряму залежать від рівня ліпідів та фосфоліпідів. У хворих, що страждають на псоріаз легкого та тяжкого перебігу в сироватці крові виявлено збільшення рівня продуктів ліпідного обміну, а саме холестерину, тригліцеридів та вільних жирних кислот, а також зміну співвідношення фракційного вмісту фосфоліпідів в мембранах еритроцитів. Враховуючи вищенаведені причини розвитку даного захворювання, на наш погляд, доцільно включити в комплексне лікування препарати, що мають антиоксидантні властивості. Антиоксиданти – це група біологічно активних речовин, яка має здатність вступати у взаємодію з різними реактогенними окислювачами, активними формами кисню та іншими вільними радикалами , що призводить до їх повної або часткової інактивації. Дане дослідження проводилось із додаванням Ресвератролу до стандартних схем лікування псоріазу. Обсяг лабораторних досліджень включав: діагностику змін в біохімічному аналізі крові зібраному натщесерце вранці, а саме дослідити вміст загального білка, альбуміну, білірубіну, ліпідів низької та високої щільності, фосфоліпідів, холестерину, аланін-амінотрансферази, аспартатмінотрансферази. Після проведеного лікування спостерігалось зменшення симптоматики у хворих, що отримували комплексну терапію було більш інтенсивним, ніж у хворих, що отримували стандартну терапію. Клінічно спостерігалось більш прискорене зменшення інфільтрації, еритеми та лущення, а також зменшення свербіжу. Распространенность псориаза обусловливает актуальность поиска новых методов лечения. В данной статье описывается связь развития клинической картины с перекисным окислением липидов и целесообразностью включения в лечение препаратов с антиоксидантными свойствами. Продукты перекисного окисления липидов регулируют пролиферацию клеток и проницаемость клеточных мембран, поэтому функция и строение кожи напрямую зависят от уровня липидов и фосфолипидов. У больных с псориазом легкого и тяжелого течения в сыворотке крови выявлено увеличение уровня про-дуктов липидного обмена, а именно холестерина, триглицеридов и свободных жирных кислот, а также изменение соотношения фракционного содержания фосфолипидов в мембранах эритроцитов. Учитывая вышеприведенные причины развития данного заболевания в комплексное лечение целесооб-разно включить препараты, которые обладают антиоксидантными свойствами. Антиоксиданты - это группа биологически активных веществ, которая имеет способность вступать во взаимодействие с ра-зличными реактогенными окислителями, активными формами кислорода и другими свободными радикалами, что приводит к их полной или частичной инактивации. Данное исследование проводилось с добавлением ресвератрола к стандартным схемам лечения псориаза. Объем лабораторных исследо-ваний включал: диагностику изменений в биохимическом анализе крови собранном натощак утром, а именно исследовать содержание общего белка, альбумина, билирубина, липидов низкой и высокой плотности, фосфолипидов, холестерина, аланин-аминотрансферазы, аспартат-аминотрансферазы. После проведенного лечения наблюдалось уменьшение симптоматики у больных, получавших комплексную терапию, было более интенсивным, чем у больных, получавших стандартную терапию. Клинически наблюдалось ускоренное уменьшение инфильтрации, эритемы и шелушения, а также уменьшение зуда. The prevalence of psoriasis has accentuated the high relevance of searching new approaches towards its treatments. This article describes the connection between the development of the clinical picture and lipid peroxidation, and studies the expediency of using drugs with antioxidant properties as a component of the treatment. The products of lipid peroxidation regulate cell proliferation and permeability of cell membranes, thus the function and structure of the skin is directly dependent on the level of lipids and phospholipids. Patients with either mild or severe psoriasis have been found out to demonstrate some changes in the blood serum: increased cholesterol, triglycerides and free fatty acids, as well as a change in the ratio of the fractional content of phospholipids in erythrocyte membranes. Taking into account the above mentioned factors of psoriasis, we can suggest that it would be reasonable to include antioxidants into the integrated therapy. Antioxidants are the group of biologically active substances that possess an ability to interact with various reactogenic oxidants, reactive oxygen species and other free radicals that leads to their full or partial inactivation. During this study resveratrol was added to standard psoriasis therapy. The scope of laboratory research included: diagnosis of changes in the blood biochemical analysis taken on an empty stomach in the morning to investigate the content of total protein, albumin, bilirubin, low and high density lipids, phospholipids, cholesterol, alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase. It has been found out the reduction of symptom in the patients who received complex therapy modified with resveratrol was more marked than in patients who received standard therapy only. A more intensive decrease in infiltration, erythema, desquamation, and itching has been clinically observed as well.Документ Вплив субатмосферного негативного тиску на тенденційні зміни водневого показника при гнійно-некротичних дефектах синдрому діабетичної стопи(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кизименко, Олексій Олексійович; Кизименко, Алексей Алексеевич; Kyzymenko, O. O.Кількість хворих на цукровий діабет у всьому світі збільшується із геометричною прогресією, а значить, зростає і відсоток ускладнень. На сьогоднішній день досить успішно застосовується вакуумна терапія у лікуванні гнійно-некротичних уражень синдрому діабетичної стопи, які призводять до ранньої інвалідизації пацієнтів. Завданням нашого дослідження був пошук та перевірка опосередкованих методів експрес контролю ефективності цього способу. На основі нашої запатентованої методики місцевого лікування, що включає вакуумінстиляційну терапію, проводили одночасне визначення динаміки водневого показника та моніторинг мікробіологічного клімату таких ран. За результатами проведеної роботи документально та статистично була підтверджена висока ефективність запропонованого методу. Починаючи з 4 дня застосування даного методу у основній групі відмічається індукована значно прискорена зміна водневого показника рани, яка покращує та створює умови для раннього росту грануляційної тканини, а зниження мікробного навантаження рани опосередковано посилює ці процеси, які в групі порівняння протікають майже в 2 рази повільніше. Тому контактна рН-метрія рани чудово підходить як для контролю ефективності, так і для прогнозування подальшого перебігу ранового процесу. А проведені нами дослідження підтвердили її ефективність у зміні водневого показника, які позитивно впливають на загоєння ран. Застосування вакуумної терапії як складового компоненту комбінованого лікування гнійнонекротичних уражень синдрому діабетичної стопи дозволяє в короткі терміни прискорити зміни водневого в оптимальні показники, та значною мірою прискорити прихід другої фази ранового процесу. Доведена нами прискорена елімінація бактеріального агента з рани при такому лікуванні також впливає на ранню активацію цієї фази та суттєво зменшує відсоток гнійних ускладнень в майбутньому.Документ Вплив інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на структурно-метаболічні та біомеханічні зміни кісткової тканини за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ковальова, Ірина Олександрівна; Костенко, Віталій Олександрович; Ковалёва, Ирина Александровна; Костенко, Виталий Александрович; Kovaliova, I. O.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив інгібітора активації транскрипційного чинника AP-1 на механізми структурнометаболічних і біомеханічних порушень у стегнових кістках і хребцях за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію. Експеримент було проведено на 30 білих щурах, розподілених на 4 групи: 1-ша – інтактні тварини, 2-га – після поєднаного введення фториду натрію (10 мг/кг маси тіла) та нітрату натрію (500 мг/кг маси тіла) протягом 30 діб, у 3-й групі, починаючи з 15-ї доби інтоксикації, внутрішньоочеревинно вводили інгібітор активації AP-1 SR 11302 ((E,E,Z,E)-3-Methyl-7-(4-methylphenyl)-9-(2,6,6-trimethyl-1-cyclohexen-1-yl)-2,4,6,8-nonatetraenoic acid) в дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень. Виявлено, що призначення SR 11302 відновлює за умов поєднаного введення фториду та нітрату натрію механізм авторегуляції рівня NO в стегнових кістках, зменшуючи загальну активність NO-синтази та активність її індуцибельної ізоформи при реципрокному збільшенні загальної аргіназної активності, та обмежуючи утворення пероксинітриту. Це супроводжується зниженням активності ферментів-маркерів резорбції кістки (кислої фосфатази та її кісткової ізоформи) та обмеженням деполімеризації колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів сполучної (кісткової) тканини стегнових кісток і хребців. При цьому введення SR 11302 за умов експерименту супроводжується збільшенням щільності та мінеральної насиченості стегнових кісток і хребців, покращенням біомеханічних характеристик стегнових кісток (їхньої міцності та пружності).Документ Досвід імітаційних методів викладання дитячої терапевтичної стоматології(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Октисюк, Ю. В; Атаманчук, О. В.; Рожко, М. М.Глобальні зміни у всіх сферах життя людини вимагають від медичної освіти формування у студентів свідомого ставлення до власного життя, психічного і фізичного розвитку, навчання, майбутньої професійної діяльності. Практичне заняття - це форма навчання в системі медичної освіти, при якій студенти мають найбільший контакт з викладачем і стикаються з реальною лікарською діяльністю. Саме на практичних заняттях викладач може і повинен забезпечувати кероване формування дій і понять. Колективне вирішення і обговорення клінічних завдань, що є однією із форм інтерактивного навчання, дає можливість майбутньому лікарю навчитися правильно формулювати свої думки, чітко обґрунтовувати прийняті рішення. На відміну від традиційного заняття, при даній формі студенти отримують можливість перевірити себе, приймати рішення з урахуванням основних положень про діагностику і лікування різних нозологічних форм. У статті наведений досвід формування професійних компетентностей у студентів 5 курсу стоматологічного факультету за допомогою інтерактивної методики навчання – аналізу конкретних ситуацій („case-study” методу) для вивчення дитячої терапевтичної стоматології на кафедрі дитячої стоматології Івано-Франківського національного медичного університету. Дана методика сприяє активному формуванню знань у студентів через самостійну роботу та колективне обговорення, розвиває та вдосконалює інтелектуальні вміння, стимулює продуктивне та творче мислення, а також дозволяє активно формувати професійні якості майбутніх фахівців. Для викладача така форма організації навчального процесу є дієвим способом отримання зворотного зв'язку, що сприяє можливості ефективно корегувати процес оволодіння знаннями та вміннями, організовувати консультативну допомогу студентам. Поєднання інтерактивних методів з іншими прийомами формування знань та з активною самостійною роботою студентів, створення системи і алгоритму введення даних методів, досконале володіння ними викладачем та наявність розвинутих відносин партнерства, взаємоповаги між викладачем і студентами є запорукою підготовки компетентного фахівця.Документ Дослідження конічної точки плинності за хепплером у адгезивних систем(Українська медична стоматологічна акаедмія, 2019-11) Браїлко, Наталія Миколаївна; Браилко, Наталья Николаевна; Brailko, N. M.При реставрації клиноподібних дефектів значну роль у витримуванні жувального навантаження відіграє адгезивна система, а саме її мікротвердість, яку надає неорганічний наповнювач. Конічна точка плинності є мірою мікротвердості просторово-зшитих полімерних матриць і залежить від природи, структури, щільності полімерних ланцюгів. Мета – порівняння властивостей аналогів: конічної точки плинності за Хепплером адгезивних систем 5-го DC Adhesive NF та 7-го Single Bond Universal покоління в лабораторних умовах. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилося на адгезивних пластинках, виготовлених безпосередньо в лабораторії перед проведенням дослідження. Зразки розділили на дві групи в залежності від використання адгезивної системи: 5 поко-ління (DC Adhesive NF, фірма Dental Central) – десять зразків та 7 покоління («Single bond Universal» фірма 3М ESPE) – десять зразків. Для отримання зразків адгезивних систем висотою 3,0±0,2 мм використовували металеву форму змащену силіконовою рідиною. На зворотню сторону форми накладали лист лавсанової плівки, перевертали форму, адгезив закладали в форму, накривали лавса-новою плівкою та опромінювали зразок за допомогою фотополімеризатора впродовж 40с. Не знімаючи плівки, зразок перевертали і опромінювали другий бік впродовж 40 с. Плівку знімали, готовий зразок вилучали з форми. Перед проведенням випробування зразки витримували в дистильованій воді при температурі (37±2)ºС впродовж 24 годин (рис.1). Результати дослідження. За літературними даними та даними досліджень, наданих фірмами 3М ESPE та Dental Central визначення конічної точки плинності за Хепплером адгезивних систем 5 та 7 покоління в лабораторних умовах не проводилося. За результатами наших досліджень встановлено, що випробування краще витри-мали зразки адгезивної системи 5 покоління DC Adhesive NF, ніж 7 покоління. Під час дослідження встановлено закономірність, що чим жорсткіший адгезив, тим вища конічна точка плинності. Тобто адгезив може витримувати більше навантаження, що є позитивним для відновлення пришийкових дефектів. Висновки. Таким чином, лікування клиноподібних дефектів потребує грамотного та диференційованого підходу до вибору адгезивної системи з метою отримання позитивних результатів і сприяння стабілізації патологічного процесу, що гарантує ефективність його лікування. Використання адгезиву 5 покоління DC Adhesive NF сприяє утворенню повноцінного гібридного шару, надійного зв’язку композиційного матеріалу з дентином і емаллю, забезпечує надійну герметичність на межі пломб з тканинами зуба, їх стійкість за рахунок пластичності адгезиву – це гарантує довговічність виконаних реставрацій.Документ Діагностика пухлин із герміногенних клітин в позагонадних ділянках з погляду алгоритмів визначення метастазів карцином невідомої первинної локалізації(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Пославська, О. В.; Пославская, А. В.; Poslavska, О. V.Анализ случаев экстрагонадних тератом дает понять, что опухоли из герминогенных клеток, характерных для гонад взрослых, могут встречаться и в других участках, например, переднем средостении (тимусе) и средней линии мозга (герминомы эпифиза и области над турецким седлом), что в таких случаях требует дифференциальной диагностики с метастазами карцином другого происхождения. Точное диагностирование экстрогонадных опухолей из герминогенных клеток только путем рутинной окраски гематоксилин-эозин требует высокой квалификации и опыта, через их неспецифические клинические симптомы и вариативные морфологические характеристики. Среди онкоморфологов широко признано, что иммуногистохимическое исследование занимает важную роль в точной гистологической диагностике этих опухолей. Цель - исследовать особенности экспрессии иммуногистохимических маркеров и морфометрических показателей площади, периметра и «круглости» ядер в различных типах экстрагонадных опухолей из герминогенных клеток, по сравнению с аналогичными первичными опухолями яичников/яичек, для совершенствования диагностических алгоритмов. Материалы и методы. В работе проведено исследование биопсийного или послеоперационного материала 8 пациентов (группа 1) с экстрагонадными опухолями из герминогенных клеток и 16 пациентов с первичным герминогенными опухолями яичек/яичников (группа 2), которые были верифицированы после проведения иммуногистохимического исследования на базе морфологического отдела диагностического центра «Аптеки медицинской академии» за период с 2015 по 2018рр. Результаты. PLAP и CD117 имели наибольший процент экспрессии в семиномах / гернимомах обеих исследованных групп, морфологические показатели более чем в ̴ 3 раза по площади и ̴ 2 раза по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р<0,05). Экспрессия маркеров CD30, EMA и CK AE1/3 оказалась диагностически значимой в образцах эмбриональной карциномы, морфологические показатели в ̴ 2,1 раза по площади и ̴ 1,7 по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р<0,05). αFPположительных покраска было показательным для опухолей желточного мешка, для которых морфологические показатели более чем в ̴ 1,7 раза по площади и ̴ 1,5 по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р <0,05). Вывод. С учетом вариативности морфологических характеристик и возможности экстрагонадного расположения опухолей из герминогенных клеток, иммуногистохимическое исследование, дополненное морфометрией, становится важным инструментом в дифференциальной диагностике карцином без первичной локализации.Документ Екстрацеребральні цинк-залежні порушення та їх корекція у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Терів, Петро Степанович; Терив, Петр Степанович; Teriv, P. S.Вступ: порушення обміну цинку, які часто супроводжують розвиток критичного стану, можуть спричиняти численні різнонаправлені метаболічні і функціональні розлади, як з боку нервової системи, так і з боку інших систем. Мета дослідження: оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю шляхом корекції екстрацеребральних порушень, пов’язаних з дефіцитом цинку. Матеріали та методи дослідження: проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 пацієнтів віком від 18 років з гострою церебральною недостатністю. Аналізували концентрацію цинку, тіолових сполук, інтестинального білку, що зв’язує жирні кислоти, інтерлейкіну-1β. Оцінювали динамічні зміни вказаних показників, їх зв’язки між собою, в залежності від провідної патології і проведеної медикаментозної корекції цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну. Результати та їх обговорення: у обстежених пацієнтів спостерігалось зниження сироваткового рівня цинку і тіолових сполук, що свідчить про порушення транспортної регуляції цинку і антиоксидантного захисту, підвищення рівня інтестинального білку, що звʼязує жирні кислоти, що є маркером ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ці зміни, а також концентрація інтерлейкіну-1β є взаємопов’язаними і залежать від концентрації цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створювало умови для нормалізації показників, що досліджувались. Висновки: у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю наявні екстрацеребральні порушення вмісту тіолових сполук, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прозапальної відповіді, що пов’язано з дефіцитом цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створює у мови для усунення цих порушень.Документ Епонімічні терміни в морфології та патологїї черепа людини(Українська медична стомалогічна академія, 2019) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Hryn, V. H.; Черкун, Н. О.; Головко, О. Г.; Cherkun, N. O.; Holovko, O. H.У морфологічних науках (анатомія людини, клінічна, топографічна та патологічна анатомія, гістологія, ембріологія, цитологія тощо) епоніми вживають давно й постійно. Авторські назви охоплюють широкий спектр анатомічних утворень від найважливіших вузлових до менш важливих для практичної медицини. Епоніми широко поширені в медицині, проте останнім часом все частіше виникає необхідність в їхній заміні на більш описові терміни. Важливим є дослідження епонімів у медичній галузі знань. Мета дослідження епонімів та епонімічних синдромів у анатомічній термінології при вивченні черепа людини шляхом бібліографічного аналізу літератури. Матеріали і методи. У роботі використані загальнофілософські та загальнонаукові методи дослідження, а саме: діалектичний, історично-хронологічний, бібліографічно-описовий, аналітичний тощо. Результати та висновки. На сьогоднішній день в анатомії епонімічні назви все частіше зустрічаються в різних виданнях та підручниках з клінічної анатомії. Використання епонімів у науковій літературі робить текст лаконічним та яскравим. Застосування анатомічних термінів, до складу яких входять імена або прізвища дослідників, які вперше описали анатомічне утворення, сприяють кращій орієнтації в топографо-анатомічному розташуванні органу або ділянки, це потрібно для роботи з науковою літературою, де ці терміни позначені епонімічно, тобто без детального роз’яснення значення. Вивчення епонімічних термінів сприяє розкриттю еволюції клінічних дисциплін, діагностичного процесу мислення, а також формуванню термінологічної компетенції у студентів-медиків, опануванню ними мови спеціальності, а також підвищення наукового та освітнього рівня викладача; В морфологических науках (анатомия человека, клиническая, топографическая и патологическая анатомия, гистология, эмбриология, цитология и т.д.) эпонимы употребляют давно и постоянно. Авторские названия охватывают широкий спектр анатомических образований от важнейших узловых до менее важных для практической медицины. Эпонимы широко распространены в медицине, однако в последнее время все чаще возникает необходимость в их замене на более описательные термины. Важным является исследование эпонимов в медицинской отрасли знаний. Цель. Исследование эпонимов и эпонимических синдромов в анатомической терминологии при изучении черепа человека путем библиографического анализа литературы. Материалы и методы. В работе использованы общефилософские и общенаучные методы исследования, а именно: диалектический, историко-хронологический, библиографически-описательный, аналитический и др. Результаты и выводы. На сегодняшний день в анатомии эпонимические названия все чаще встречаются в различных изданиях и учебниках по клинической анатомии. Использование эпонимов в научной литературе делает текст лаконичным и ярким. Применение анатомических терминов, в состав которых входят имена или фамилии исследователей, впервые описавших анатомическое образование, способствует лучшей ориентации в топографо-анатомическом расположении органа или области, что нужно для работы с научной литературой, где эти термины обозначены эпонимично, то есть без детального разъяснения значения. Изучение эпонимических терминов способствует раскрытию эволюции клинических дисциплин, диагностического процесса мышления, а также формированию терминологической компетенции у студентов-медиков, овладению ими языка специальности, а также повышению научного и образовательного уровня преподавателя; It is well known fact that in the domain of morphological sciences, e. g. human anatomy, clinical, topographical and pathological anatomy, histology, embryology, cytology, etc., eponymous terms are very common and have been being used for a long time. Eponymous terms are used to cover a wide variety of anatomical structures ranging from the most important to a less important in clinical practice. Eponyms in medical terminology in some cases result in the use of two or more synonyms for the same concept and therefore, there seems to be reasonable to replace some eponymous terms with somewhat descriptive terms. This work was aimed at studying eponymous terms for human skull syndromes in anatomical terminology related to the human skull by reviewing relevant literature. The research methodology includes generally accepted scientific methods: dialectical, historical and chronological, bibliographical and descriptive ones. Nowadays, eponymous terms in the domain of human anatomy are an inseparable part of academic and didactic texts (monographs, students’ textbooks, research articles, etc.) and, as they are shorter than their non-eponymous variants, they may provide the texts with laconism. The eponyms studied are valuable in the reconstruction of the origin of a concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The anatomical terms, which include names or surnames of researchers who were the first describe certain anatomical structures greatly contributes to a better understanding of the topographical and anatomical characteristics of an organ or a body area. The study of eponymous terms also contributes to the a stronger understanding of the evolution of clinical disciplines, to fostering critical thinking, as well as is a prerequisite for developing professional competence of medical students, their masterying the medical language.Документ Ефективність схеми реабілітації з використанням теорії м’язових спіралей у пацієнтів із плечолопатковим больовим синдромом за даними зсувнохвильової еластометрії(Українська медична стоматологічна академія, 2019-07-19) Страшко, Євген Юрійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Страшко, Евгений Юрьевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Иваницкая, Татьяна Анатольевна; Strashko, Ye. Yu.; Ivanitsky, I. V.; Ivanitskaya, T. A.Плечолопатковий больовий синдром об’єднує різні патологічні стани, які характеризуються болем та обмеженням об’єму рухів у плечовому суглобі, що значно знижує працездатність людини, та погіршує якість життя. Найбільш розповсюдженими етіологічними факторамиє: навантаження на м’язи плечового поясу, травматичні пошкодження плечового суглобу в анамнезі та перерозтягнення та часткові надриви зв’язок плечового суглобу, вертеброгенна радикулопатія з розвитком рефлекторно-дистрофічних порушень у відповідних м’язах, звязках та капсулі суглоба. Метою нашої роботи стало порівняння ефективності використання схем реабілітації, основаних на стандартних підходах та схем реабілітації, заснованих на теорії м’язових спіралей у пацієнтів із важким перебігом больового синдрому на фоні плечолопаткового періартриту. Матеріали і методи. Нами було досліджено 98 пацієнтів із плечолопатковим періартритом. На першому етапі лікування всім пацієнтам, була проведена лікувальна блокада у місця вираженого запалення параартикулярних структур. Після цього пацієнти були розділені на 2 групи. Пацієнти І групи отримували стандартне лікування згідно рекомендованих схем з використанням фізіотерапевтичних процедур та лікувальної фізкультури. Пацієнтам ІІ групи проводилась реабілітація згідно індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи. Інтенсивність болю оцінювали за візуальною аналоговою шкалою та шкалою DASH, жорсткість м’язів оцінювали методом зсувнохвильової та компресійної еластометрії. Результати та висновки. За динамікою зменшення больового синдрому у пацієнтів ІІ групи відзначалася достовірно нижча інтенсивність болю, та швидше відновлення функцій суглобу. При проведенні зсувнохвильової еластометрії показника жорсткості м’язів плечового поясу показники в ІІ групі після курсу реабілітації не відрізнялися від показників здорових м’язів. Таким чином, використання індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи дає можливість досягти більш вираженого ефекту у порівнянні із стандартними схемами реабілітації; Плечелопаточный болевой синдром объединяет различные патологические состояния, характеризующиеся болью и ограничением объема движений в плечевом суставе, что значительно снижает работоспособность человека, и ухудшает качество жизни. Наиболее распространенными этиологическими факторами являются: нагрузка на мышцы плечевого пояса, травматические повреждения плечевого сустава в анамнезе и перерастяжение и частичные надрывы связок плечевого сустава, вертеброгенная радикулопатия с развитием рефлекторно-дистрофических нарушений в соответствующих мышцах, связках и капсуле сустава. Целью нашей работы стало сравнение эффективности использования схем реабилитации, основанных на стандартных подходах, и схем реабилитации, основанных на теории мышечных спиралей у пациентов с тяжелым течением болевого синдрома на фоне плечелопаточного періартрита. Материалы и методы. Нами было исследовано 98 пациентов с плечелопаточным періартритом. На первом этапе лечения всем пациентам была проведена лечебная блокада в места выраженного воспаления параартикулярных структур. После этого пациенты были разделены на 2 группы. Пациенты I группы проходили стандартную реабилитацию согласно рекомендованных схем с использованием физиотерапевтических процедур и лечебной физкультуры. Пациентам II группы проводилась реабилитация согласно индивидуально разработанным схемам на основе теории мышечных спиралей и комплексного воздействия на спазмированные мышцы. Интенсивность боли оценивали по визуальной аналоговой шкале и шкале DASH, жесткость мышц оценивали методом компрессионной и сдвиговолновой эластометрии. Результаты и выводы. По динамике уменьшения болевого синдрома у пациентов II группы отмечалось достоверное снижение интенсивности боли, и быстрое восстановление функций сустава. При проведении сдвиговолновой эластометрии показатель жесткости мышц плечевого пояса во II группе после курса реабилитации не отличался от показателей здоровых мышц. Таким образом, использование индивидуально разработанных схем на основе теории мышечных спиралей и комплексного воздействия на спазмированые мышцы позволяет достичь более выраженного эффекта по сравнению со стандартными схемами реабилитации; The scapulohumeral pain syndrome (frozen shoulder) is an umbrella term for various pathological conditions characterized by pain and limited range of motion in the shoulder joint that considerably reduces a person’s abili ty to work and impairs the quality of life. The most common etiological factors are: load on the muscles of the shoulder girdle, traumatic injuries of the shoulder joint in patient’s history and overstretching and partial tearing of the ligaments of the shoulder joint, vertebral radiculopathy with the development of reflex and dystrophic disorders in the corresponding muscles, ligaments and joint capsule. The goal of our work was to compare the efficacy of the rehabilitation plans based on standard approaches and rehabilitation plans based on the theory of muscle spirals in patients with the severe pain syndrome and scapulohumeral periarthritis. Materials and methods. We studied 98 patients with scapulohumeral periarthritis. At the first stage of the treatment, all patients received a medical blockade in sites of marked inflammation of paraarticular structures. Then, the patients were divided into 2 groups: the patients of group I received a standard rehabilitation in accordance with the recommended regimens using physiotherapy and exercise therapy. The patients of group II took the patientcentred rehabilitation course based on the theory of muscle spirals and the complex effect on spastic muscles. Pain intensity was assessed by visual analogue scale and DASH scale, muscle stiffness was evaluated by compression and shear wave elastography. Results and conclusions. The dynamic changes of pain reduction in patients of group II demonstrated the significant intensity of pain, and a rapid restoration of joint function. The findings of shear wave elastometry showed no difference between the stiffness of the shoulder muscles in the group II after the course of rehabilitation and healthy muscles. Thus, the use of patientcentred rehabilitation plans based on the theory of muscle spirals and a complex effect on spastic muscles enables to achieve a more pronounced effect compared to the standard rehabilitation approaches.Документ Застосування корпусного підходу на заняттях з англійської мови у закладах вищої освіти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Чуприна, Ксенія Сергіївна; Чуприна, Ксения Сергеевна; Chupryna, K. S.; Прийма, Лада Юріївна; Прийма, Лада Юрьевна; Pryima, L. Yu.Проаналізовано можливості застосування здобутків корпусної лінгвістики на заняттях з англійської мови у ЗВО. Виокремлено поняття мовного корпусу та обґрунтовано доцільність його застосування у навчанні іноземної мови у вищій школі. Зокрема, були розкриті можливості використання прямого та непрямого корпусного підходу у формуванні лексичних, граматичних, стилістичних та фонетичних навичок студентів. Розглянуто причини непопулярності даного методу в українських ЗВО на сучасному етапі навчання та обґрунтована доцільність його більш широкого застосування у майбутньому освітньому просторі. Обґрунтовано доцільність застосування корпусного методу у навчанні іноземної мови у вищій школі. Так, зокрема, використання корпусів у роботі студентів із залученням індуктивного методу, що сприяє усвідомленню ними основних мовних закономірностей та виробленню лінгвістичної інтуїції, при цьому матеріалом вивчення виступають виключно автентичні текстові зразки. Розкрито можливості використання прямого та непрямого корпусного підходу у формуванні лексичних, граматичних, стилістичних та фонетичних навичок студентів. Так, пряме використання даного методу може передбачати викладання корпусної лінгвістики для студентів університетів у якості суто навчального предмета, виконання певних завдань або вправ з використанням програм-конкордансів та виконання індивідуальних дослідницьких проектів студентів. Непрямий корпусний підхід може включати публікацію посилань, розробку матеріалів та мовне тестування. У статті вміщено інформацію про спеціальне програмне забезпечення, за допомогою якого актуально здійснювати корпусне навчання за основними видами завдань, які можна створити на базі даних програм; Проанализированы возможности применения достижений корпусной лингвистики на занятиях английского языка в УВО. Было выделено понятие языкового корпуса, раскрыта история создания первого корпуса, а также рассмотрены наиболее популярные современные англоязычные корпусы (Британский национальный корпус, Оксфордский корпус английского языка, Корпус современного американского английского языка и т.д.). Обоснована целесообразность применения корпусного метода в обучении иностранному языку в высшей школе. Так, в частности, использование корпусов в работе студентов с привлечением индуктивного метода способствует осознанию ими основных языковых закономерностей и выработке лингвистической интуиции, при этом материалом изучения выступают исключительно аутентичные текстовые образцы. Раскрыты возможности использования прямого и косвенного корпусного подхода в формировании лексических, грамматических, стилистических и фонетических навыков студентов. Так, прямое использование данного метода может предусматривать преподавание корпусной лингвистики студентам университетов в качестве сугубо учебного предмета, выполнение определенных задач или упражнений с использованием программ-конкордансов и выполнение индивидуальных исследовательских проектов студентов. Косвенный корпусный подход может включать публикацию ссылок, разработку материалов и языковое тестирование. Подана информация о специальном программном обеспечении, с помощью которого целесообразно осуществлять корпусное обучение и проанализированы основные виды заданий, которые можно создать на базе данных программ. Рассмотрены причины непопулярности корпусного метода в украинских УВО на современном этапе обучения и обоснована целесообразность его более широкого применения в будущем образовательном пространстве; The article describes the possible ways of applying the achievements of corpus linguistics in the ESL classroom at the HEIs. The notion of a language corpus was defined, a journey into the history of the first corpus creation was taken, the most popular modern English-language corpora (British National Corpus, The Oxford English Corpus, COCA, etc.) were considered. The efficiency of applying the corpus method in teaching a foreign language in higher education has been proven. Thus, in particular, the use of corpora in students' work along with the inductive method contributes to their understanding of the basic linguistic patterns and the development of linguistic intuition, the material of the study being exclusively authentic texts. The possibility of using direct and indirect corpus approach to assist the formation of students' lexical, grammatical, stylistic and phonetic skills has been considered. Thus, the direct use of this method may include teaching corpus linguistics to university students as a purely academic subject, performing certain tasks or exercises using concordance programs and performing individual research projects by students. And the indirect corpus approach can include publishing links, developing materials and language testing. The article provides information on special software that enables one to carry out corpus training and analyzes the main types of tasks that can be created using these programs. Finally, the article discusses the reasons for the unpopularity of the corpus method in the Ukrainian HEIs at the present stage of education and justifies the appropriateness of its wider use in the future academic environment.Документ Зв'язок кальпротектина, параметрів імунного запалення з параметрами ліпідного та вуглеводного обмінів у хворих на гострий інфаркт міокарда на тлі цукрового діабету 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Журавльова, М. І.; Журавлева, М. И.; Zhuravlova, M. I.Метою дослідження було проаналізувати зв’язки імунозапалення на підставі вивчення кальпротектину та параметрів ліпідного та вуглеводного обмінів, оцінити наявність та характер зв’язків даного параметра з показниками вуглеводного обміну на підставі вивчення рівнів глюкози крові, інсуліну та виразності інсулінорезистентності (за індексами HOMA, QUICKI, Caro), антропометричних показників (ІМТ) та показників запалення (рівень моноцитів та нейтрофілів). Матеріали і методи. Обстежено 64 хворих (середній вік 65, 31 ± 1,62 років) на гострий інфаркт міокарда із супутнім цукровим діабетом 2 типу. Дизайн дослідження полягав у первинному лабораторному обстеженні хворих протягом першої доби від початку гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST до початку проведення тромболітичної терапії або перкутанного втручання. Отримані результати дають змогу припустити наявність взаємин між порушенням гомеостазу вуглеводів та активністю імунного запалення за рахунок його прозапальної ланки. Висока концентрація прозапального індикатора кальпротектину асоціюється з прогресуванням виразності інсулінорезистентності, що визначається за допомогою відповідних індексів (HOMA, Caro, QUICKI). Позитивні кореляції між параметром запалення кальпротектином можуть свідчити на користь роботи імунної системи в якості модулятора концентрації циркулюючого кальпротектину. Виявлено, що зростання індексу маси тіла й активності запальних параметрів концентрації моноцитів та нейтрофілів сироватки крові асоціюється з високими концентраціями кальпротектину, що супроводжується порушеннями гомеостазу вуглеводів в бік зростання інсулінорезистентності та змінами ліпідограми проатерогенного характеру.Документ Зміни та динаміка інтраопераційних та післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Steblovska, I. S.; Bezkorovayna, I. M.Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження факоемульсифікації катаракти та факоемульсифікації катаракти з фемтосекундним супроводом сприяли зменшенню післяопераційних ускладнень, однак, не дивлячись на це, потенційно небезпечними для зору залишаються: інфекційний ендофтальміт, токсичний синдром переднього відрізка ока, інтраопераційна супрахоріоідальна кровотеча, кістозний макулярний набряк, відшарування сітківки, персистуючий набряк рогівки і дислокація ІОЛ. За результатами дослідження, проведеного у Великобританії, загальна частота розви- тку ускладнень після факоемульсифікації склала 8,7%. Ускладнення, що виникають на будь-якому етапі оперативного втручання та після нього мають негативний вплив на найближчі і віддалені функціональні результати операції. Отже, вдосконалення хірургічного лікування вікової катаракти шляхом вивчення особливостей і механізмів розвитку післяопераційного набряку центральної зони сітківки, а також розробка сучасних методів прогнозування даного ускладнення є актуальною проблемою офтальмології. Мета дослідження. Визначити та диференціювати частоту та динаміку інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках оперативного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. В обстеженні та лікуванні брало участь 558 пацієнтів (558 очей) з катарактою. У першу групу увійшли 298 пацієнтів (298 очей), яким проводилась традиційна факоемульсифікація, в другу групу - 260 пацієнтів (260 очей), яким виконувалась факоемульсифікація катаракти з фемтосекундним супроводом. Терміни обстеження : 1 –а доба,1,3 6 та 12 місяців після хірургічного лікування катаракти. Застосування фемтосекундного лазера дозволяє знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти; Переход на хирургию малых разрезов и внедрение факоэмульсификации катаракты и факоэмульсификации катаракты с фемтосекундным сопровождением способствовали уменьшению послеоперационных осложнений, однако, несмотря на это, потенциально опасными для зрения остаются: инфекционный эндофтальмит, токсический синдром переднего отрезка глаза, интраоперационное супрахориоидальное кровотечение, кистозный макулярный отек, отслойка сетчатки, персистирующий отек роговицы и дислокация ИОЛ. По результатам исследования, проведенного в Великобритании, общая частота развития осложнений после факоэмульсификации составила 8,7%. Осложнения, возникающие на любом этапе оперативного вмешательства и после него оказывают отрицательное воздействие на ближайшие и отдаленные функциональные результаты операции. Итак, совершенствование хирургического лечения возрастной катаракты путем изучения особенностей и механизмов развития послеоперационного отека центральной зоны сетчатки, а также разработка современных методов прогнозирования данного осложнения является актуальной проблемой офтальмологии. Цель исследования. Определить и дифференцировать частоту и динамику интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений при различных методиках оперативного лечения возрастной катаракты. Материалы и методы. В обследовании и лечении участвовало 558 пациентов (558 глаз) с катарактой. В первую группу вошли 298 пациентов (298 глаз), которым проводилась традиционная факоэмульсификация, во вторую группу - 260 пациентов (260 глаз), которым проводилась факоэмуль- сификация катаракты с фемтосекундным сопровождением. Сроки обследования: 1 -а сутки, 1,3 6 и 12 месяцев после хирургического лечения катаракты. Применение фемтосекундного лазера позволяет снизить частоту интраоперационных, а также ранних и поздних послеоперационных осложнений после удаления катаракты; Transition to the small incision surgery and the practice of cataract phacoemulsification and femtosecondguided cataract phacoemulsification have contributed to the reduction of postoperative complications, however, despite this, there are some potentially dangerous sight problems that include infective endophthalmitis, toxic syndrome of the eye anterior segment, intraoperative suprachoroidoid hemorrhage, cystic macular edema, retinal detachment, persistent corneal edema and IOL dislocation. According to the study conducted in the UK, the overall frequency of complications following phacoemulsification was 8.7%. Complications that arise at any stage of the surgical intervention and after it have a negative impact on the immediate and remote functional outcomes of the treatment. Thus, the improvement of surgical treatment of age-related cataracts by studying the features and mechanisms of the development of postoperative edemain the central retinal zone, as well as the development of new methods for predicting this complication, is an urgent problem of ophthalmology. The aim of this study was to determine and differentiate the frequency and dynamics of intraoperative, early and late post-operative complications in various techniques of surgical treatment of age-related cataracts. Materials and methods. 558 patients (558 eyes) with cataracts participated in the examination and treatment. The first group consisted of 298 patients (298 eyes) who underwent standard phacoemulsification, and the second group involved 260 patients (260 eyes) who were performed on femtosecond-guided cataract phacoemulsification. The examination was carried out on the 1 day, and in 1, 3 6 and 12 months after cataract surgery. The use of femtosecond laser can reduce the rate of intraoperative, as well as early and late post-operative complications after the cataract removal.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »