Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 2 (66)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10881

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 54

Екстрацеребральні цинк-залежні порушення та їх корекція у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Терів, Петро Степанович; Терив, Петр Степанович; Teriv, P. S.
Вступ: порушення обміну цинку, які часто супроводжують розвиток критичного стану, можуть спричиняти численні різнонаправлені метаболічні і функціональні розлади, як з боку нервової системи, так і з боку інших систем. Мета дослідження: оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю шляхом корекції екстрацеребральних порушень, пов’язаних з дефіцитом цинку. Матеріали та методи дослідження: проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 пацієнтів віком від 18 років з гострою церебральною недостатністю. Аналізували концентрацію цинку, тіолових сполук, інтестинального білку, що зв’язує жирні кислоти, інтерлейкіну-1β. Оцінювали динамічні зміни вказаних показників, їх зв’язки між собою, в залежності від провідної патології і проведеної медикаментозної корекції цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну. Результати та їх обговорення: у обстежених пацієнтів спостерігалось зниження сироваткового рівня цинку і тіолових сполук, що свідчить про порушення транспортної регуляції цинку і антиоксидантного захисту, підвищення рівня інтестинального білку, що звʼязує жирні кислоти, що є маркером ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ці зміни, а також концентрація інтерлейкіну-1β є взаємопов’язаними і залежать від концентрації цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створювало умови для нормалізації показників, що досліджувались. Висновки: у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю наявні екстрацеребральні порушення вмісту тіолових сполук, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прозапальної відповіді, що пов’язано з дефіцитом цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створює у мови для усунення цих порушень.
Вплив інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на структурно-метаболічні та біомеханічні зміни кісткової тканини за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ковальова, Ірина Олександрівна; Костенко, Віталій Олександрович; Ковалёва, Ирина Александровна; Костенко, Виталий Александрович; Kovaliova, I. O.; Kostenko, V. O.
Досліджено вплив інгібітора активації транскрипційного чинника AP-1 на механізми структурнометаболічних і біомеханічних порушень у стегнових кістках і хребцях за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію. Експеримент було проведено на 30 білих щурах, розподілених на 4 групи: 1-ша – інтактні тварини, 2-га – після поєднаного введення фториду натрію (10 мг/кг маси тіла) та нітрату натрію (500 мг/кг маси тіла) протягом 30 діб, у 3-й групі, починаючи з 15-ї доби інтоксикації, внутрішньоочеревинно вводили інгібітор активації AP-1 SR 11302 ((E,E,Z,E)-3-Methyl-7-(4-methylphenyl)-9-(2,6,6-trimethyl-1-cyclohexen-1-yl)-2,4,6,8-nonatetraenoic acid) в дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень. Виявлено, що призначення SR 11302 відновлює за умов поєднаного введення фториду та нітрату натрію механізм авторегуляції рівня NO в стегнових кістках, зменшуючи загальну активність NO-синтази та активність її індуцибельної ізоформи при реципрокному збільшенні загальної аргіназної активності, та обмежуючи утворення пероксинітриту. Це супроводжується зниженням активності ферментів-маркерів резорбції кістки (кислої фосфатази та її кісткової ізоформи) та обмеженням деполімеризації колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів сполучної (кісткової) тканини стегнових кісток і хребців. При цьому введення SR 11302 за умов експерименту супроводжується збільшенням щільності та мінеральної насиченості стегнових кісток і хребців, покращенням біомеханічних характеристик стегнових кісток (їхньої міцності та пружності).
General biological patterns of the structure of human major and minor lacrimal glands and under-researched aspects of their morphology
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Katsenko, A. L.; Sherstiuk, O. A.; Svintsytska, N. L.; Piliuhin, A. V.; Piliuhin, V. A.; Каценко, Андрій Любославович; Шерстюк, Олег Олексійович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Пілюгін, Андрій Валентинович; Пілюгін, Валентин Олексійович; Каценко, Андрей Любославович; Шерстюк, Олег Алексеевич; Свинцицкая, Наталья Леонидовна; Пилюгин, Андрей Валентинович; Пилюгин, Валентин Алексеевич
The article discusses the fundamental and modern data on the structure and functions of human large and small lacrimal glands. The palpebral lobe of the human lacrimal gland consists of numerous fairly large lobules, which are almost of identical structure. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their branches along the whole length are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the corresponding finniest terminal lacrimal ducts that are grouped into the grapebunch structural elements. Blood supply to the capillary network of the lacrimal gland and its alveoli is carried out by several arterioles that run through very large interstitial spaces rich in fatty tissue. Each arteriole supplies several adjacent lobules. The network of capillaries can be described as integral and is not divided into segments that would correspond to sublobular units. Blood capillaries are located in the spaces between several adjacent terminal portions. Thus, the fact of close syntopic similarity of the intralobular excretory ducts and postcapillary venules has been confirmed. The article poses the appropriateness of more detailed morphological studying of anatomical and topographic characteristics of the lacrimal glands. If has been found out the lack of information on the cellular composition of the wall of the excretory ducts of the lacrimal gland, both in humans and in laboratory rats, in order to compare their morphology and the quality of the secretion they produce. It would be interesting to compare the morphology of the human lacrimal glands and the garder gland in rats to identify general biological characteristics of the structure and functioning; В статье рассмотрены фундаментальные и современные данные о структуре и функции больших и малых слезных желез человека. Пальпебральная доля слезной железы человека состоит из многочисленных достаточно крупных долек, которые имеют практически идентичный принцип устройства. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде концевых отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Доставка крови к капиллярной сети долек слезной железы и ее mальвеол осуществляется несколькими артериолами, которые проходят в очень крупных интерстициальных промежутках богатых жировой тканью. Каждая такая артериола кровоснабжает несколько смежных долек. От нее берут свое начало прекапиллярные артериолы, непосредственно питающие кровью альвеолы дольки. Сеть капилляров едина и не разделяется на блоки, которые соответствовали бы субдольковым единицам. Кровеносные капилляры располагаются в пространствах между несколькими смежными концевыми отделами. Таким образом, подтверждается факт тесного синтопического соответствия внутридольковых выводных протоков и посткапиллярных венул. Доказана необходимость в проведении более детальных морфологических исследований, анатомо-топографических особенностей слезных желез. Требуется дальнейшее изучение клеточного состава стенки выводных протоков слезной железы, как у человека, так и у лабораторной крысы с целью сравнения их морфологии и качества вырабатываемого ими секрета. Интересным было бы сравнить морфологию слезных желез человека и гардеровой железы крысы с целью выявления общебиологических черт строения и функции; У статті розглянуті фундаментальні та сучасні дані про структуру та функції великих і малих сльозових залоз людини. Пальпебральна частка сльозової залози людини складається з численних досить великих часточок, які мають практично ідентичний принцип улаштування. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньодолькових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм найдрібніших термінальних сльозових протоків, що утворюють в сукупності структурні елементи гроноподібної форми. До- ставка крові до капілярної мережі часточок сльозової залози і її альвеол здійснюється декількома артеріолами, які проходять в дуже великих інтерстиціальних проміжках, багатих на жирову тканину. Кожна така артеріола кровопостачає кілька суміжних часточок. Від неї беруть свій початок прекапілярні артеріоли, що безпосередньо живлять кров'ю альвеоли часточки. Мережа капілярів єдина і не поділяється на блоки, які відповідали б субдольковим одиницям. Кровоносні капіляри розташовуються в просторах між декількома суміжними кінцевими відділами. Таким чином, підтверджується факт тісної синтопічної відповідності внутрішньодолькових вивідних протоків і посткапілярних венул. Доведена необхідність в проведенні більш детальних морфологічних досліджень, анатомо-топографічних особливостей сльозових залоз. Потрібне подальше вивчення клітинного складу стінки вивідних протоків сльозової залози, як у людини, так і у лабораторних щурів з метою порівняння їх морфології і якості секрету, що ними виробляється. Цікавим було б порівняти морфологію сльозових залоз людини і гардерової залози щура з метою виявлення загальнобіологічних рис будови і функції.
Лікувально-профілактичні заходи при гострих та хронічних лімфаденітах щелепно-лицевої ділянки у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Ткаченко, Павло Іванович; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Попело, Юлія Вікторівна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Ткаченко, Павел Иванович; Доленко, Ольга Борисовна; Коротич, Наталия Николаевна; Попело, Юлия Викторовна; Dobroskok, V. O.; Tkachenko, P. I.; Dolenko, O. B.; Korotych, N. M.; Popelo, Yu. V.
Розробка новітніх технологій та впровадження ефективних методів лікувально-профілактичних заходів в повсякденну клінічну практику стосовно фармакологічного супроводу хворих з запальними процесами щелепно-лицевої ділянки займають чільне місце в наукових дослідженнях вітчизняних і закордонних авторів. Не дивлячись на наявність значної кількості методів і способів, які застосовуються для їх лікування на загальному та місцевому рівнях, інколи не вдається досягати бажаних позитивних результатів, тому останнім часом досить часто реєструються випадки переходу гострого запалення в лімфатичному вузлі в його хронічні форми. Вони потребують довготривалого систематичного нагляду і проведення значного обсягу запобіжних заходів для унеможливлення загострення. На жаль, до теперішнього часу не існує універсального способу профілактики і всі вони носять симптоматичний характер та в більшості випадків проводяться без врахування впливу на цей процес чисельних механізмів їх патогенезу. Загалом, всебічний аналіз літературних джерел з цієї тематики дозволяє зробити висновки, що сучасні здобутки не задовольняють в повній мірі запитів практичної медицини і це потребує подальших наукових розробок, бажано з визначенням їх ефективності.
Прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого шкільного віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Melnyk, V. S.; Horzov, L. F.
В дослідженнях останніх років відзначається ріст розповсюдженості зубощелепних аномалій, а показники їх частоти у дітей різних регіонів України свідчать про поліетіологічний характер даної патології. Закладка і формування організму обумовлена генетичними особливостями батьків, станом здоров'я матері, умовами перебігу вагітності, які, в свою чергу, схильні до впливу комплексу зовнішніх чинників: соціально-гігієнічних, екологічних та інших. Мета роботи. Розробити алгоритм і методику прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого шкільного віку. Матеріали і методи дослідження. При вивченні стану здоров'я дітей, які мають зубощелепні аномалії, був проведений ретроспективний аналіз умов внутрішньоутробного розвитку шляхом опрацювання даних з індивідуальних карт вагітних та історій пологів (74 дітей). Контрольну групу складали 67 дітей, які не мають зубощелепних аномалій. Були вивчені соціально-гігієнічні, екологічні, медико-біологічні фактори в сім'ях, де народилися діти, які мають і не мають зубощелепних аномалії. На підставі зібраних даних була складена матриця прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого дошкільного віку. Результати дослідження та їх обговорення. Проведений ретроспективний аналіз 74 дітей показав, що прогнозовані нами ступені ризику підтверджуються в 92,4% випадків. Решта 7,6% можемо пояснити приєднанням різних несприятливих факторів в постнатальному періоді, таких як шкідливі звички, умови харчування дитини і т.д. Як, показав аналіз, найбільш високі значення відносного ризику мають саме ті фактори, які є провідними у формуванні зубощелепних аномалій: спадкові (34,6 і 34,3), великий плід (35,3). Висновки. Проведення такого прогнозування у кожного новонародженого, а, отже, визначення ризику зубощелепних аномалій, дає можливість вже на ранніх етапах здійснювати профілактичні коригуючі заходи для попередження виникнення і розвитку зубощелепних аномалій у кожної дитини
Особливості мікроциркуляторного русла високодиференційованого плоскоклітинного раку легенів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Филенко, Борис Миколайович; Филенко, Борис Николаевич; Filenko, B. M.
Рак легенів є найбільш часто діагностованою злоякісною пухлиною і залишається головною причиною смерті серед чоловіків і другою провідною причиною смерті серед жінок з онкологічною патологією. Численними дослідженнями встановлено, що метастатичний потенціал ракових клітин залежить не лише від проліферативної активності клітин, вираженості міжклітинних зв’язків, а також, від мікрооточення пухлини і будови стінки судин. Метою даного дослідження було вивчення особливостей будови судин мікроциркуляторного русла при високодиференційованому плоскоклітинному раку легенів. Дослідження було проведено на матеріалі 50 хворих на плоскоклітинний рак легенів з ороговінням на I-IIIA стадіях, взятому на базі Полтавського обласного патологоанатомічного бюро. Гістологічні препарати виготовляли за стандартними методиками із забарвленням гематоксиліном та еозином. Імуногістохімічне дослідження проводили з визначенням експресії моноклональних антитіл CD34 та α-SMA. Судини мікроциркуляторного русла були представлені переважно капілярами з діаметром просвіту більше 10 мкм. Збільшення діаметру кровоносної судини не супроводжується їх перебудовою, внаслідок чого вони набувають будови синусоїдів. В деяких судинах спостерігаються реактивні зміни, що проявляються тромбоутворенням. Встановлено, що високодиференційований плоскоклітинний рак легенів характеризується нерівномірною кількістю судин в різних ділянках пухлини та наявністю судин синусоїдного типу. Синусоїдні судини з несфо рмованою стінко ю, які щільно прилягають до ракових комплексів, можуть забезпечувати віддалене метастазування. Враховуючи особливості будови стінки судини встановлено, що маркер CD34 має більше інформативне значення у вивченні стромально-судинного компоненту пухлини.; Lung cancer is the most commonly diagnosed malignant tumor and is still the leading cause of death among men and the second leading cause of death among women with cancer. Numerous studies have established that the metastatic potential of cancer cells depends not only on the proliferative activity of cells and intensity of intercellular interaction, but on the microenvironment of the tumor and the structure of the vascular wall. The purpose of this paper was to study the characteristics of the structure of the microvascular bed in well- differentiated squamous cell lung carcinoma. The material investigated was obtained from 50 patients with squamous cell lung carcinoma with keratinisation of stages I-IIIA at Poltava Regional Morbid Anatomy Bureau. Histological specimens were made according to standard technique with haematoxylin and eosin staining. Immunohistochemical study was performed to determine the expression of the CD34 and α-SMA monoclonal antibodies. The vessels of the microcirculatory bed were represented mainly by capillaries with a lumen diameter over 10 microns. The increase in the diameter of the blood vessels is not accompanied by their remodelling, and they become sinusoidal by their structure. Some vessels demonstrate reactive changes manifested by thrombosis. It has been established that well-differentiated squamous cell lung cancer is characterized by the irregular number of vessels in different sites of a tumor and by the presence of vessels of sinusoidal type. Sinusoidal vessels with unformed wall that closely adhere to the cancerous complexes can promote remote metastases. Taken into considerate on the characteristics of the structure of the vascular wall it has been found out that the CD34 marker is of more informative value in investigating the stromal and vascular component of the tumor.
Зв'язок кальпротектина, параметрів імунного запалення з параметрами ліпідного та вуглеводного обмінів у хворих на гострий інфаркт міокарда на тлі цукрового діабету 2 типу
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Журавльова, М. І.; Журавлева, М. И.; Zhuravlova, M. I.
Метою дослідження було проаналізувати зв’язки імунозапалення на підставі вивчення кальпротектину та параметрів ліпідного та вуглеводного обмінів, оцінити наявність та характер зв’язків даного параметра з показниками вуглеводного обміну на підставі вивчення рівнів глюкози крові, інсуліну та виразності інсулінорезистентності (за індексами HOMA, QUICKI, Caro), антропометричних показників (ІМТ) та показників запалення (рівень моноцитів та нейтрофілів). Матеріали і методи. Обстежено 64 хворих (середній вік 65, 31 ± 1,62 років) на гострий інфаркт міокарда із супутнім цукровим діабетом 2 типу. Дизайн дослідження полягав у первинному лабораторному обстеженні хворих протягом першої доби від початку гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST до початку проведення тромболітичної терапії або перкутанного втручання. Отримані результати дають змогу припустити наявність взаємин між порушенням гомеостазу вуглеводів та активністю імунного запалення за рахунок його прозапальної ланки. Висока концентрація прозапального індикатора кальпротектину асоціюється з прогресуванням виразності інсулінорезистентності, що визначається за допомогою відповідних індексів (HOMA, Caro, QUICKI). Позитивні кореляції між параметром запалення кальпротектином можуть свідчити на користь роботи імунної системи в якості модулятора концентрації циркулюючого кальпротектину. Виявлено, що зростання індексу маси тіла й активності запальних параметрів концентрації моноцитів та нейтрофілів сироватки крові асоціюється з високими концентраціями кальпротектину, що супроводжується порушеннями гомеостазу вуглеводів в бік зростання інсулінорезистентності та змінами ліпідограми проатерогенного характеру.
Вплив антиоксидантної терапії на тяжкість перебігу, ефективність лікування та тривалість ремісії у хворих на псоріаз
(Актуальні проблеми сучасної медицини, 2019) Безега, Олена Вікторівна; Попова, Ірина Борисівна; Безега, Елена Викторовна; Попова, Ирина Борисовна; Bezeha, O.; Popova, I.
Поширеність псоріазу обумовлює високу актуальність пошуку нових методів лікування. В даній статті говориться про зв'язок розвитку клінічної картини з перекисним окисленням ліпідів у хворих на псоріаз та доцільністю включення до лікування препаратів з антиоксидантними властивостями. Продукти перекисного окислення ліпідів регулюють проліферацію клітин та проникність клітинних мембран, тому функція та будова шкіри напряму залежать від рівня ліпідів та фосфоліпідів. У хворих, що страждають на псоріаз легкого та тяжкого перебігу в сироватці крові виявлено збільшення рівня продуктів ліпідного обміну, а саме холестерину, тригліцеридів та вільних жирних кислот, а також зміну співвідношення фракційного вмісту фосфоліпідів в мембранах еритроцитів. Враховуючи вищенаведені причини розвитку даного захворювання, на наш погляд, доцільно включити в комплексне лікування препарати, що мають антиоксидантні властивості. Антиоксиданти – це група біологічно активних речовин, яка має здатність вступати у взаємодію з різними реактогенними окислювачами, активними формами кисню та іншими вільними радикалами , що призводить до їх повної або часткової інактивації. Дане дослідження проводилось із додаванням Ресвератролу до стандартних схем лікування псоріазу. Обсяг лабораторних досліджень включав: діагностику змін в біохімічному аналізі крові зібраному натщесерце вранці, а саме дослідити вміст загального білка, альбуміну, білірубіну, ліпідів низької та високої щільності, фосфоліпідів, холестерину, аланін-амінотрансферази, аспартатмінотрансферази. Після проведеного лікування спостерігалось зменшення симптоматики у хворих, що отримували комплексну терапію було більш інтенсивним, ніж у хворих, що отримували стандартну терапію. Клінічно спостерігалось більш прискорене зменшення інфільтрації, еритеми та лущення, а також зменшення свербіжу. Распространенность псориаза обусловливает актуальность поиска новых методов лечения. В данной статье описывается связь развития клинической картины с перекисным окислением липидов и целесообразностью включения в лечение препаратов с антиоксидантными свойствами. Продукты перекисного окисления липидов регулируют пролиферацию клеток и проницаемость клеточных мембран, поэтому функция и строение кожи напрямую зависят от уровня липидов и фосфолипидов. У больных с псориазом легкого и тяжелого течения в сыворотке крови выявлено увеличение уровня про-дуктов липидного обмена, а именно холестерина, триглицеридов и свободных жирных кислот, а также изменение соотношения фракционного содержания фосфолипидов в мембранах эритроцитов. Учитывая вышеприведенные причины развития данного заболевания в комплексное лечение целесооб-разно включить препараты, которые обладают антиоксидантными свойствами. Антиоксиданты - это группа биологически активных веществ, которая имеет способность вступать во взаимодействие с ра-зличными реактогенными окислителями, активными формами кислорода и другими свободными радикалами, что приводит к их полной или частичной инактивации. Данное исследование проводилось с добавлением ресвератрола к стандартным схемам лечения псориаза. Объем лабораторных исследо-ваний включал: диагностику изменений в биохимическом анализе крови собранном натощак утром, а именно исследовать содержание общего белка, альбумина, билирубина, липидов низкой и высокой плотности, фосфолипидов, холестерина, аланин-аминотрансферазы, аспартат-аминотрансферазы. После проведенного лечения наблюдалось уменьшение симптоматики у больных, получавших комплексную терапию, было более интенсивным, чем у больных, получавших стандартную терапию. Клинически наблюдалось ускоренное уменьшение инфильтрации, эритемы и шелушения, а также уменьшение зуда. The prevalence of psoriasis has accentuated the high relevance of searching new approaches towards its treatments. This article describes the connection between the development of the clinical picture and lipid peroxidation, and studies the expediency of using drugs with antioxidant properties as a component of the treatment. The products of lipid peroxidation regulate cell proliferation and permeability of cell membranes, thus the function and structure of the skin is directly dependent on the level of lipids and phospholipids. Patients with either mild or severe psoriasis have been found out to demonstrate some changes in the blood serum: increased cholesterol, triglycerides and free fatty acids, as well as a change in the ratio of the fractional content of phospholipids in erythrocyte membranes. Taking into account the above mentioned factors of psoriasis, we can suggest that it would be reasonable to include antioxidants into the integrated therapy. Antioxidants are the group of biologically active substances that possess an ability to interact with various reactogenic oxidants, reactive oxygen species and other free radicals that leads to their full or partial inactivation. During this study resveratrol was added to standard psoriasis therapy. The scope of laboratory research included: diagnosis of changes in the blood biochemical analysis taken on an empty stomach in the morning to investigate the content of total protein, albumin, bilirubin, low and high density lipids, phospholipids, cholesterol, alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase. It has been found out the reduction of symptom in the patients who received complex therapy modified with resveratrol was more marked than in patients who received standard therapy only. A more intensive decrease in infiltration, erythema, desquamation, and itching has been clinically observed as well.
Корекція оксидативного стресу в слизовій оболонці шлунка щурів ентеросорбентами різних класів за умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Акімов, Олег Євгенович; Міщенко, Артур Володимирович; Костенко, Віталій Олександрович; Акимов, Олег Евгеньевич; Мищенко, Артур Владимирович; Костенко, Виталий Александрович; Akimov, O. Ye.; Mishchenko, A. V.; Kostenko, V. O.
В деяких регіонах України екологічна ситуація є загрозливою для життєдіяльності людей та тварин. В регіонах із розвинутим сільським господарством можливе надлишкове надходження нітратів до організму людини та тварин із продуктами харчування та питною водою. Водночас в регіонах із розвинутою хімічною та металургійною (особливо виробництво алюмінію) промисловістю можливе додаткове забруднення питної води надлишковою кількістю фторидів. Таким чином, не виключеним є одночасне надлишкове надходження до організму нітратів та фторидів. Метою даної роботи є визначення впливу суспензій нанодисперсного оксиду кремнію, карболайну та лігніну гідролізного на продукцію супероксидного аніон-радикалу (О2∙-), активність антиоксидантних ферментів, вміст оксиномодифікованих білків та концентрацію первинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ). Матеріали та методи. Всі біохімічні дослідження проводились в 10% гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів. В ході дослідження визначали активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту дієнових кон’югатів, октадієнових кон’югатів, трієнових кон’югатів, вмісту окисно- модифікованих білків (ОМБ) та О2∙-. Результати. Хронічна нітратно-фторидна інтоксикація при- зводить до збільшення базової продукції О2∙- із одночасним зниженням активностей СОД та каталази. Вміст первинних продуктів ПОЛ та ОМБ збільшується в умовах хронічної інтоксикації. Застосування суспензій ентеросорбентів знижує продукцію О2∙-, відновлює функціонування антиоксидантних ензимів, знижує вміст первинних продуктів ПОЛ та ОМБ. Висновки. Хронічна нітратно- фторидна призводить до оксидативного ушкодження фосфоліпідів біологічних мембран та білкових структур слизової оболонки шлунка. Суспензії нанодисперсного оксиду кремнію, карболайну та лігніну є ефективними засобами для корекції оксидативного ушкодження слизової оболонки шлунка за умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації
Застосування корпусного підходу на заняттях з англійської мови у закладах вищої освіти
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Чуприна, Ксенія Сергіївна; Чуприна, Ксения Сергеевна; Chupryna, K. S.; Прийма, Лада Юріївна; Прийма, Лада Юрьевна; Pryima, L. Yu.
Проаналізовано можливості застосування здобутків корпусної лінгвістики на заняттях з англійської мови у ЗВО. Виокремлено поняття мовного корпусу та обґрунтовано доцільність його застосування у навчанні іноземної мови у вищій школі. Зокрема, були розкриті можливості використання прямого та непрямого корпусного підходу у формуванні лексичних, граматичних, стилістичних та фонетичних навичок студентів. Розглянуто причини непопулярності даного методу в українських ЗВО на сучасному етапі навчання та обґрунтована доцільність його більш широкого застосування у майбутньому освітньому просторі. Обґрунтовано доцільність застосування корпусного методу у навчанні іноземної мови у вищій школі. Так, зокрема, використання корпусів у роботі студентів із залученням індуктивного методу, що сприяє усвідомленню ними основних мовних закономірностей та виробленню лінгвістичної інтуїції, при цьому матеріалом вивчення виступають виключно автентичні текстові зразки. Розкрито можливості використання прямого та непрямого корпусного підходу у формуванні лексичних, граматичних, стилістичних та фонетичних навичок студентів. Так, пряме використання даного методу може передбачати викладання корпусної лінгвістики для студентів університетів у якості суто навчального предмета, виконання певних завдань або вправ з використанням програм-конкордансів та виконання індивідуальних дослідницьких проектів студентів. Непрямий корпусний підхід може включати публікацію посилань, розробку матеріалів та мовне тестування. У статті вміщено інформацію про спеціальне програмне забезпечення, за допомогою якого актуально здійснювати корпусне навчання за основними видами завдань, які можна створити на базі даних програм; Проанализированы возможности применения достижений корпусной лингвистики на занятиях английского языка в УВО. Было выделено понятие языкового корпуса, раскрыта история создания первого корпуса, а также рассмотрены наиболее популярные современные англоязычные корпусы (Британский национальный корпус, Оксфордский корпус английского языка, Корпус современного американского английского языка и т.д.). Обоснована целесообразность применения корпусного метода в обучении иностранному языку в высшей школе. Так, в частности, использование корпусов в работе студентов с привлечением индуктивного метода способствует осознанию ими основных языковых закономерностей и выработке лингвистической интуиции, при этом материалом изучения выступают исключительно аутентичные текстовые образцы. Раскрыты возможности использования прямого и косвенного корпусного подхода в формировании лексических, грамматических, стилистических и фонетических навыков студентов. Так, прямое использование данного метода может предусматривать преподавание корпусной лингвистики студентам университетов в качестве сугубо учебного предмета, выполнение определенных задач или упражнений с использованием программ-конкордансов и выполнение индивидуальных исследовательских проектов студентов. Косвенный корпусный подход может включать публикацию ссылок, разработку материалов и языковое тестирование. Подана информация о специальном программном обеспечении, с помощью которого целесообразно осуществлять корпусное обучение и проанализированы основные виды заданий, которые можно создать на базе данных программ. Рассмотрены причины непопулярности корпусного метода в украинских УВО на современном этапе обучения и обоснована целесообразность его более широкого применения в будущем образовательном пространстве; The article describes the possible ways of applying the achievements of corpus linguistics in the ESL classroom at the HEIs. The notion of a language corpus was defined, a journey into the history of the first corpus creation was taken, the most popular modern English-language corpora (British National Corpus, The Oxford English Corpus, COCA, etc.) were considered. The efficiency of applying the corpus method in teaching a foreign language in higher education has been proven. Thus, in particular, the use of corpora in students' work along with the inductive method contributes to their understanding of the basic linguistic patterns and the development of linguistic intuition, the material of the study being exclusively authentic texts. The possibility of using direct and indirect corpus approach to assist the formation of students' lexical, grammatical, stylistic and phonetic skills has been considered. Thus, the direct use of this method may include teaching corpus linguistics to university students as a purely academic subject, performing certain tasks or exercises using concordance programs and performing individual research projects by students. And the indirect corpus approach can include publishing links, developing materials and language testing. The article provides information on special software that enables one to carry out corpus training and analyzes the main types of tasks that can be created using these programs. Finally, the article discusses the reasons for the unpopularity of the corpus method in the Ukrainian HEIs at the present stage of education and justifies the appropriateness of its wider use in the future academic environment.
Клінічні характеристики післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Телегань, Владислав Олегович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Telegan, V. O.; Shkurupii, D. A.; Телегань, Владислав Олегович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич
Близько 13% населення похилого і старечого віку відчувають біль не лише як реакцію на подразнюючий агент, а й як психосоматичний показник. Діагностика і лікування післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку можуть ускладнюватись наявністю хронічного болю, соматичними захворюваннями. Мета дослідження: дослідити клінічну характеристику післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку. Матеріали та методи. Проведене клінічне проспективне контрольоване дослідження клінічних характеристик периопераційного знеболення. Проаналізовано 99 випадків перебігу периопераційного періоду. Пацієнти були розподілені за віком: перша група – віком 18-59 років, друга група – старше 60 років. Шляхом анкетування та клінічного співставлення визначався вплив віку, виду анестезії та післяопераційної анальгезії на характер та виразність болі. Для оцінки болю використовували візуально-аналогову шкалу і опитувальник Мак- Гілла. Результати та їх обговорення: у пацієнтів похилого віку виявлено вищі бали афективного компоненту до оперативного втручання, встановлений прямий звʼязок афективного і евалюативного компонентів та зворотній звʼязок сенситивного компоненту болю із віком. Також, встановлені значимі прямі звʼзки постопераційного болю і його компонентів у осіб похилого віку із рівнем болю до операції, інтратекальною анестезією, судинними оперативними втручаннями. Висновки: в осіб похилого віку, на відміну від молодших осіб, рівень постопераційного болю є більш вираженим. Вихідний рівень передопераційного болю у цих пацієнтів безпосередньо впливає на рівень післяопераційного болю. В свою чергу, післяопераційний біль у осіб похилого віку обумовлений більшою лабільністю всіх компонентів болю з переважанням афективного і евалюативного компонентів. До персистенції болю в післяопераційному періоді схильні особи похилого віку, яким проводились судинні втручання та інтратекальна анестезія. В умовах традиційної тактики післяопераційного знеболення у осіб похилого віку відносно молодших осіб більш виражена сила і змінені характеристики болю, що вимагає удосконалення тактики протибольової терапії. Около 13% населения пожилого и старческого возраста ощущают боль не только как реакцию на раздражающий агент, но и как психосоматический показатель. Диагностика и лечение послеоперационной боли у лиц пожилого и старческого возраста могут осложняться наличием хронической боли, соматическими заболеваниями. Цель исследования: исследовать клиническую характеристику послеоперационной боли у лиц пожилого и старческого возраста. Материалы и методы. Проведенное клиническое проспективное контролированное исследование клинических характеристик периоперационного обезболивания. Проанализировано 99 случаев течения периоперационного периода. Пациенты были разделены по возрасту: 1 группа – возрастом 18-59 лет, 2 группа – старше 60 лет. Путем анкетирования и клинического сопоставления определялось влияние возраста, вида анестезии и послеоперационной анальгезии на характер и выраженность боли. Для оценки боли использовали визуально-аналоговую шкалу и опросник Мак-Гилла. Результаты и их обсуждение: у пациентов пожилого возраста выявлено более высокие баллы афективного компонента к оперативному вмешательству, установлена прямая связь афективного и эвалюативного компонентов, и обратная связь сенситивного компонента боли с возрастом. Также, установлены значительные прямые связи постоперационной боли и её компонентов у лиц пожилого возраста с уровнем боли до операции, интратекальной анестезией, сосудистыми оперативными вмешательствами. Выводы: у лиц пожилого возраста, в отличие от лиц младшего, уровень постоперационной боли более выражен. Исходный уровень передоперационной боли у этих пациентов непосредственно влияет на уровень послеоперационной боли. В свою очередь, послеоперационная боль у лиц пожилого возраста обусловлена большей лабильностью всех компонентов боли с превалированием афективного и эвалюативного компонентов. К персистенции боли в послеоперационном периоде склонны лица пожилого возраста, которым проводились сосудистые вмешательства и интратекальная анестезия. В условиях традиционной тактики послеоперационного обезболивания у лиц пожилого возраста относительно лиц моложе более выражена сила и изменены характеристики боли, что требует усовершенствования тактики противоболевой терапии; Nearly 13% of the elderly and old population experience psychosomatic pain that is not regarded as a response to irritants. Diagnosis and treatment of the postoperative pain in old and elderly patients may be complicated by chronic pain or somatic diseases. The aim of this work was to study clinical characteristics of the postoperative pain in old and elderly patients. Materials and methods. This study based on analysis of 99 cases of the perioperative period. Patients were divided into groups by age: the 1st group included individuals aged 18-59 years, the 2nd group included individuals over 60 years. The influence of age, type of anesthesia and postoperative analgesia on the character and severity of pain was determined by questioning and clinical comparison. The Visual Analogue Scale and the McGill questionnaire were used to assess the pain intensity. Results and their discussion: the elderly patients demonstrated higher scores of the affective component to surgical intervention; moreover, the direct relationship between the affective and evaluative components and the indirect correlation of the sensitive component of pain with age was found out. There have been established the significant direct links between postoperative pain and its components in elderly people with the level of pain before surgery, intrathecal anaesthesia, and vascular surgery. Conclusions: in the elderly, in contrast to the younger individuals, the level of postoperative pain is more pronounced. The initial level of pre-operative pain in these patients definitely influences the level of postoperative pain. Simultaneously, the postoperative pain in the elderly is due to the greater lability of all the components of pain, with the prevalence of affective and evaluative components. The persistence of pain in the postoperative period is typical for elderly people who underwent vascular interventions and intrathecal anaesthesia. In the context of the conventional tactics of postoperative pain relief in the elderly people, the strength and the characteristics of the pain are more significantly intense relatively to those in younger patients that require an improvement in the tactics of pain management.
Особливості морфологічної будови слизових клаптів порожнини рота в стані спокою і при їх розтягуванні
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Каплун, Дмитро Володимирович; Аветіков, Давид Соломонович; Каплун, Дмитрий Владимирович; Аветиков, Давид Соломонович; Kaplun, D. V.; Avetikov, D. S.
Проведені нами дослідження показали, що морфологічна будова слизової оболонки ясен лабораторних кролів аналогічна будові ясен людини, що дозволяє з великою часткою точності використовувати цей біоматеріал для експериментів. Методом електронної мікроскопії, встановлено, що розтягнення слизових клаптів ясна в межах 5% від їх вихідної довжини не призводить до ішемії і значущих патологічних процесів. Дані, отримані в результаті дослідження, дозволяють стверджувати, що розтягнення слизових клаптів ясен при виконанні клаптевих операцій порожнини рота в межах 5% від початкової довжини морфологічно обґрунтовано і воно може бути виконано без ускладнень в клінічній практиці; Проведенные нами исследования показали, что морфологическое строение слизистой оболочки десны лабораторных кроликов аналогично строению десен человека, что позволяет с большой долей точности использовать этот биоматериал для экспериментов. Методом электронной микроскопии установлено, что растяжение слизистых лоскутов конечно в пределах 5% от их исходной длины не влечет к ишемии и значимых патологических процессов. Данные, полученные в результате исследования, позволяют утверждать, что растяжение слизистых лоскутов десен при выполнении лоскутных операций полости рта в пределах 5% от начальной длины морфологически обоснованно и оно может быть выполнено без осложнений в клинической практике; Our studies have shown that the morphological structure of the mucous membrane of the gums of laboratory rabbits is similar to the structure of the human gums, which allows with high degree of accuracy to use this biomaterial for experiments. Electron microscopy revealed that stretching of the mucous flaps of the gums within 5% of their original length does not lead to ischemia and significant pathological processes. The data obtained from the study suggest that stretching the mucous flaps of the gums when performing flap surgery of the oral cavity within 5% of the initial length is morphologically substantiated and it can be performed without complications in clinical practice.
Визначення опору на зсув реставраційних матеріалів при різній глибині препарування твердих тканин зубів фронтальної групи
(Українська медична стоматологічна акаедмія, 2019) Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Водорез, Ярослав Юрьевич; Ткаченко, Ирина Михайловна; Vodoriz, Ya. Yu.; Tkachenko, I. M.
У сучасній стоматології панує два різних підходи до відновлення анатомії і естетики фронтальних зубів. Найбільш поширеним є варіант реставрації безпосередньо на стоматологічному прийомі за допомогою сучасних фотокомпозитів. Другий варіант – реставрація за керамічними матеріалами, що здійснюється завдяки співпраці клініки та зуботехнічної лабораторії, або, як варіант, різноманітними CAD-CAM системами безпосередньо в клініці. Матеріали і методи дослідження. До даного досліду долучались зуби (премоляри, різці) без суттєвих втрат твердих тканин коронки зуба. Зуби із стертістю (всі, за виключенням 1 ступеню) виключались із групи. В рамках запланованого дослідження відібрані видалені зуби піддавались препаруванню (з вестибулярного боку зішліфовувався певний об’єм (підгрупа зубів, відпрепарованих в межах емалі, та підгрупа зубів, відпрепарованих з оголенням дентину). Всього підготовлено 40 зубів (20 відпрепарованих із оголенням дентину, 20 відпрепарованих в межах емалі). Випробування проводились на універсальній розривній машині AUTOGRAPH AGS-J. Верхню половину пристосування кріпили в затискачі випробувальної машини. Зразок з зубом розташовували в верхній частині пристосування, потім на другу частину зразку, яка містить пластинку матеріалу (композитну або керамічну), клали другу частину пристосування для випробування і акуратно, намагаючись не передавати напругу адгезивному з'єднанню, кріпили в нижньому затискачу розривної машини. Створювали зусилля зсуву до руйнування зразку, при цьому звертали увагу на залишки адгезивного шву. Результати та висновки. В результаті експерименту з’ясовано, що найбільш оптимальний опір зсуву мають комплекс твердих тканин зуба та керамічних матеріалів IPS Empress Esthetic та EX3, при препаруванні в межах емалі. Опір зсуву у випадку застосування фотокомпозиту є нижчим на 11,4% та 18,1% при використанні адгезивних систем V та VII поколінь відповідно. У разі оголення дентину під час препарування опір зсуву знижується на 19,5% при застосуванні кераміки, модифікованої лейцитним склом, на 17,3% при застосуванні польошпатної кераміки та на 8,4% і 13,2% при реставрації фотокомпозитом за умови використання відповідно V та VII поколінь адгезивних систем; В современной стоматологии царит два разных подхода к восстановлению анатомии и эстетики фронтальных зубов. Наиболее распространенным является вариант реставрации непосредственно на стоматологическом приеме с помощью современных фотокомпозиты. Второй вариант - реставрация с керамическими материалами, осуществляется благодаря сотрудничеству клиники и зуботехнической лаборатории, или, как вариант, различными CAD-CAM системами непосредственно к клинике. Материалы и методы исследования. В данном эксперименте использовались зубы (премоляры, резцы) без существенных потерь твердых тканей коронки зуба. Зубы с стертость (все, за исключением I степени) исключались из группы. В рамках запланированного исследования отобранные удаленные зубы подвергались препарированию (с вестибулярной стороны сошлифовывался определенный объем (подгруппа зубов отпрепарированных в пределах эмали, и подгруппа зубов отпрепарированных с обнажением дентина). Всего подготовлено 40 зубов (20 отпрепарированных с обнажением дентина, 20 отпрепарированных в пределах эмали). Испытания проводились на универсальной разрывной машине AUTOGRAPH AGS-J. верхнюю половину приспособления крепили в зажимы испытательной машины. Образец с зубом располагали в верхней части устройства, потом на вторую часть образца, которая содержит пластинку материала (композитную или керамическую), клали вторую часть приспособления для испытания и аккуратно, стараясь не передавать напряжение адгезивном соединению, крепили в нижнем зажиме разрывной машины. Создавали усилия сдвига к разрушению образца, при этом обращали внимание на остатки адгезивного шва. Результаты и выводы. В результате эксперимента установлено, что наиболее оптимальное сопротивление сдвигу имеют комплекс твердых тканей зуба и керамических материалов IPS Empress Esthetic и EX3, при препарировании в пределах эмали. Сопротивление сдвигу в случае применения фотокомпозита ниже на 11,4% и 18,1% при использовании адгезивных систем V и VII поколений соответственно. В случае обнажении дентина во время препарирования сопротивление сдвигу снижается на 19,5% при применении керамики, модифицированной лейцитным стеклом, на 17,3% при применении полевошпатной керамики и на 8,4% и 13,2% при реставрации фотокомпозиты при использовании соответственно V и VII поколений адгезивных систем; In modern dentistry, there are two different approaches to the restoration of anatomy and aesthetics of anterior teeth. The most common is the option of direct restoration with using composite resin materials. The second option is the restoration with using ceramic materials that is carried out through the cooperation of the dentists and the dental laboratory technicians, or, alternatively, with various CAD-CAM systems directly at the dental office. This experiment was carried out by using teeth (premolars, incisors) without significant loss of hard dental tissues. Teeth with abrasion (all except 1st degree) were excluded from the test group. Within the framework of the planned study, the selected extracted teeth were prepared (a certain volume of hard tissues was removed from the vestibular side (a subgroup of the teeth prepared within in the enamel layer, and a subgroup of teeth with the exposed dentine). A total of 40 teeth were prepared (20 teeth with the exposed dentine, 20 with the enamel preparation). The tests were carried out by using a universal testing machine AUTOGRAPH AGS-J. A sample with a tooth was placed at the top of the device then the second part of the sample containing the plate of the material (composite or ceramic), was covered with the second part of the device to be tested, and neatly, trying to avoid applying tension to the adhesive butt joints, and then fastened to the lower clamping device of the tension testing machine. We created the shear forces before the sample was destroyed, paying attention to the character of adhesion line oddments. The results of the experiment have demonstrated that the most optimal shear strength is found out in the complex of hard tooth tissues and ceramic materials IPS Empress Aesthetic and EX3, in the teeth prepared within the tooth enamel layer. When using composite resin, the values studied are lower by 11,4% and 18,1%, (application of adhesion systems of 5th and 7th generations, respectively). In the cases when dentin is exposed, the shear strength decreases by 19,5% when using ceramics modified by leucite glass, by 17,3% in the case of application of feldspar ceramics, and by 8,4% and 13,2% for composite resin restoration when using adhesive systems of 5th and 7Ith generations respectively.
Прояви кору в практиці стоматолога-терапевта
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Дубовая, Людмила Іванівна; Бублий, Татьяна Дмитриевна; Дубовая, Людмила Ивановна; Bublii, T. D.; Dubova, L. I.
При загальному зменшенні захворюваності на кір та краснуху в останні роки відбувалися спалахи цих інфекцій серед молоді та підлітків. Стаття присвячена клінічному випадку, що стався на стоматологічному прийомі. Метою нашого дослідження було встановити клінічний діагноз пацієнту та звернути увагу лікарів стоматологічного та загального профілю на актуальність цієї проблеми. Продормальний період кору може бути дуже варіабельним та імітувати клінічну картину інших захворювань, як сталося і в нашому випадку, хворий звернувся з клінікою гострого серозного періодонтиту. Плями Бєльського - Філатова - Коплика виявляються в 37,7-64,3% випадків (на початку періоду висипання). У 57,5% на слизовій оболонці м'якого піднебіння відзначалася плямиста енантема. У нашого пацієнта спостерігались тільки ознаки гострого катарального стоматита. Ми звертаємо увагу лікарів стоматологічного профілю, що у 100% хворих спостерігається катаральний синдром у вигляді помірно виражених ознак назофарингита (закладеність носа, першіння в горлі, сухий кашель) лище у 42,8% виявлений кон'юнктивіт. Це ускладнює своєчасну постановку діагнозу і диференціальну діагностику в продромальному періоді. Інфікована людина може передавати вірус протягом 4 днів до і після появи у неї висипу, що є дуже небезпечним для оточуючих, та лікаря-стоматолога зокрема. У діагностиці важливо враховувати, що кір - діагноз клінічний, немає можливостей навіть орієнтовної експрес-діагностики (як при грипі), тому кожному лікарю необхідно розглянути питання про своєчасну вакцинацію, цілеспрямовано проводити санітарнопросвітницьку роботу серед населення ; При общем уменьшении заболеваемости корью и краснухой в последние годы отмечаются вспышки этих инфекций среди молодежи и подростков. Статья посвящена клиническому случаю, который произошел на стоматологическом приеме. Целью нашего исследования было установить клинический диагноз пациенту и обратить внимание врачей стоматологического и общего профиля на актуальность этой проблемы. Продормальний период кори может быть очень вариабельным и имитировать клиническую картину других заболеваний, как произошло и в нашем случае, больной обратился с клиникой острого серозного периодонтита. Пятна Бельского - Филатова - Коплика появляются в 37,764,3% случаев (в начале периода высыпания). В 57,5% на слизистой оболочке мягкого неба отмечается пятнистая энантема. У нашего пациента наблюдались только признаки острого катарального стоматита. Мы обращаем внимание врачей стоматологического профиля на то, что у 100% больных наблюдается катаральный синдром в виде умеренно выраженных признаков назофарингита (заложенность носа, першение в горле, сухой кашель) только в 42,8% обнаруживается конъюнктивит. Это затрудняет своевременную постановку диагноза и дифференциальную диагностику в продромальном периоде. Инфицированный человек может передавать вирус в течение 4 дней до и после появления у него сыпи. Что очень опасно для окружающих, и врача-стоматолога в частности. В диагностике важно учитывать, что корь - диагноз клинический, нет возможностей провести ориентировочную экспрессдиагностику (как при гриппе), поэтому каждому врачу необходимо рассмотреть вопрос о своевременной вакцинации, целенаправленно проводить санитарно-просветительскую работу среди населения ; Despite of general tendency towards the decrease in the incidence of measles and rubella in recent years, there have been registered several outbreaks of these infections among young adults and adolescents at present. This case report describes a clinical case of measles suspected at the dental examination. The aim of this study is to make a clinical diagnosis of the patient and to draw attention of the dental professional and general physicians to the relevance of this problem. The prodromal phase of measles can be quite variable and mimic the clinical picture of other diseases, as it happened in our case, when the patient went to the dental office for symptoms of acute serous periodontitis. Belsky — Filatov — Koplik’s spots are reported to usually appear in 37.7-64.3% of cases (at the beginning of the measles rash period). In 57.5% of cases there is spot enanthema on the soft palate mucosa. Our patient presented only signs of acute catarrhal stomatitis. We would like to emphasize that 100% of patients with measles have catarrhal syndrome manifested with moderate signs of nasopharyngitis (nasal congestion, sore throat, dry cough), and only 42.8% suffer from conjunctivitis. This makes it difficult to diagnose this disease in its early period or to make differential diagnosis in the prodromal phase. An infected person can transmit the virus within 4 days before and after the rash appears that is very dangerous for surrounding people and for healthcare workers in particular. When making a diagnosis, it is important to remember that measles is a clinical diagnosis, and there is no opportunity to carry out an indicative rapid diagnosis (as with the flu), therefore every doctor should consider the issue of timely vaccination, and promotes preventive and educational work among the population.
Kidney damage in patients with rheumatoid arthritis
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Tkachenko, L. A.; Kostrikova, U. A.; Yarmola, T. I.; Pustovoit, G. L.; Talash, V. V.; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ткаченко, Лидия Афанасьевна; Ярмола, Татьяна Ивановна; Пустовойт, Анна Леонидовна; Талаш, Виктория Владимировна; Кострікова, Юлія Анатоліївна
The purpose of this work is to perform a general analysis of relevant literature on the issue of kidney damage in patients with rheumatoid arthritis. Kidney damage in patients with rheumatic diseases is potentially dangerous, as it can lead to the development of terminal renal failure that may require replacement renal therapy. Amyloidosis often leads to kidney failure in patients with rheumatoid arthritis. Renal amyloidosis more often develops in patients with acute course of rheumatoid arthritis and under maximal immunological disorders. In patients with renal amyloidosis against the background of rheumatoid arthritis, manifestations of joint affection decrease, while the renal-uremic syndrome takes a predominant role. Signs of nephrotic syndrome and chronic renal failure develop gradually. Kidney damage can be caused by medications for rheumatoid arthritis. The choice of the optimal scheme of individual-centred therapy is vitally important for patients, since every aggravation of both rheumatic disease and secondary renal damage leads to the progression of chronic renal failure; Мета даної роботи – узагальнюючий аналіз даних літератури щодо проблеми ураженя нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Ураження нирок у пацієнтів з ревматичними хворобами є потенційно небезпечним, оскільки може призвести до розвитку термінальної ниркової недостатності і необхідності застосування замісної ниркової терапії. До ниркової недостатності нерідко призводить амілоїдоз нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Частіше амілоїдоз нирок розвивається у хворих з гострим перебігом ревматоїдного артриту та максимальними імунологічними порушеннями. У хворих з амілоїдозом нирок на фоні ревматоїдного артриту суглобові прояви зменшуються, і на перший план виступає нирково-уремічний синдром. Поступово розвиваються ознаки нефротичного синдрому та хронічної ниркової недостатності. Ураження нирок при ревматоїдному артриті можуть бути і медикаментозні, на фоні лікування. Вибір оптимальної схеми індивідуалізованого лікування життєво важливий для пацієнтів, оскільки кожне загострення як ревматичного захворювання, так і вторинного ураження нирок приводить до прогресування хронічної ниркової недостатності; Цель данной работы - обобщающий анализ данных литературы по проблеме поражений почек у больных ревматоидным артритом. Поражение почек у пациентов с ревматическими болезнями является потенциально опасным, поскольку может привести к развитию терминальной почечной недостаточности и необходимости применения заместительной почечной терапии. К почечной недостаточности нередко приводит амилоидоз почек у больных ревматоидным артритом. Чаще амилоидоз почек развивается у больных с острым течением ревматоидного артрита и максимальными иммунологическими нарушениями. У больных с амилоидозом почек на фоне ревматоидного артрита суставные проявления уменьшаются, и на первый план выступает почечно-уремический синдром. Постепенно развиваются признаки нефротического синдрома и хронической почечной недостаточности. Поражение почек при ревматоидном артрите может быть и медикаментозным, на фоне лечения. Выбор оптимальной схемы индивидуализированного лечения жизненно важен для пациентов, поскольку каждое обострение как ревматического заболевания, так и вторичного поражения почек приводит к прогрессированию хронической почечной недостаточности.
Роль РРАR в патогенезі псоріазу та ожиріння
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ємченко, Яна Олександрівна; Емченко, Яна Александровна; Yemchenko, Ya.
Псоріаз - одне з найбільш розповсюджених хронічних рецидивуючих мультифакторних захворювань шкіри з домінуванням генетичної упередженості, для якого характерні гіперпроліферація епідермальних клітин, порушення процесу кератинізації на тлі запальної реакції в дермі, а також ураження нігтів, суглобів і волосистої частини голови, яке провокується екзогенними і ендогенними факто- рами та проявляється еритематозно - лускатими елементами, папулами і бляшками. За результатами клініко-епідеміологічних досліджень, на псоріаз хворіє біля 3-4 % населення нашої планети, незалежно від статі, віку та етнічної групи, при цьому питома вага цієї патології в загальній структурі шкірних хвороб сягає, за даними різних авторів, від 1% до 40%. Однак, незважаючи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір немає єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Дані багатьох клінічних досліджень доводять, що останнім часом спостерігається збільшення випадків коморбідності псоріазу та ожиріння, що призводить до тяжких, атипових, інвалідизуючих та резистентних до терапії форм дерматозу. Все це значно погіршує якість життя пацієнтів, знижує працездатність та соціальну активність хворих на псоріаз, що визначає не тільки медичну, але й соціальну значимість проблеми. Причинами розвитку псоріазу та абдомінального ожиріння є імунологічні порушення і генетичні дефекти. Особливістю патогенезу у хворих на псоріаз з ожирінням, на відміну від хворих без надмірної маси тіла, є статистичнозначиме зростання гіперлептинемії і збільшення системного цитокінового прозапального потенціалу. Тому перспективою подальших досліджень є більш поглиблене вивчення імунопатогенезу коморбідності псоріатичної хвороби, що дозволить виявити нові мішені терапії даного дерматозу.
Механізм проникнення Віл-інфекції
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Мавров, Геннадій Іванович; Щербакова, Ю. В.; Іщейкін, Костянтин Євгенович; Каменєв, Володимир Іванович; Ємченко, Яна Олександрівна; Мавров, Геннадий Иванович; Щербакова, Ю. В.; Ищейкин, Константин Евгеньевич; Каменев, Владимир Иванович; Емченко, Яна Александровна; Mavrov, G. I.; Scherbakova, Y. V.; Ishcheikin, K. Ye.; Kameniev, V. I.; Yemchenko, Ya. A.
Попередження статевого зараження вірусом імунодефіциту людини полягає в тому, що ряд високоефективних засобів біомедичної профілактики поєднуються з поведінковими і структурними підходами. Метою даного огляду є узагальнення власних й світових досліджень з сексуальної передачі вірусу імунодефіциту людини через слизові оболонки статевих органів. За період 2000 - 2018 роки аналізувались статті, глобальні звіти агентства об’єднаних нації з боротьби з синдромом набутого імунодефіциту, статистичні звіти окремих країн (зокрема України), матеріали Всесвітньої організації охорони здоров'я. Заходи щодо запобігання передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом є вкрай необхідними для стримування глобальної епідемії синдрому набутого імунодефіциту та її остаточного подолання. Дослідження, проведені на тваринних моделях і вивчення патогенезу гострої інфекції у людей дозволили виявити потенційні вразливості вірусу при втручанні через слизову оболонку статевих органів на самих ранніх стадіях інфекції. Отримані дані окреслюють потенційно ефективні напрямки застосування профілактичних вакцин й антиретро- вірусних препаратів, щоб запобігти розвитку системної інфекції, з ураженням CD4 Т-клітин, яка швидко призводить до руйнування імунітету. З цих досліджень зроблено висновок, що стратегії профілактики повинні бути націлені на самі ранні стадії інфекції з наступних причин: 1) вразливість вірусу, який на ранньому етапі знаходиться в невеликих популяціях інфікованих клітин-засновників біля вхідних воріт інфекції; 2) для встановлення системної інфекції спочатку необхідне локальне розповсюдження вірусу; 3) згубні наслідки, які швидко розвиваються, випливають лише з системної інфекції. Ефективність профілактики статевої передачі вірусу імунодефіциту людини найближчим часом буде пов’язана з вирішенням науково-практичних питань імунології.
Зміни та динаміка інтраопераційних та післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Steblovska, I. S.; Bezkorovayna, I. M.
Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження факоемульсифікації катаракти та факоемульсифікації катаракти з фемтосекундним супроводом сприяли зменшенню післяопераційних ускладнень, однак, не дивлячись на це, потенційно небезпечними для зору залишаються: інфекційний ендофтальміт, токсичний синдром переднього відрізка ока, інтраопераційна супрахоріоідальна кровотеча, кістозний макулярний набряк, відшарування сітківки, персистуючий набряк рогівки і дислокація ІОЛ. За результатами дослідження, проведеного у Великобританії, загальна частота розви- тку ускладнень після факоемульсифікації склала 8,7%. Ускладнення, що виникають на будь-якому етапі оперативного втручання та після нього мають негативний вплив на найближчі і віддалені функціональні результати операції. Отже, вдосконалення хірургічного лікування вікової катаракти шляхом вивчення особливостей і механізмів розвитку післяопераційного набряку центральної зони сітківки, а також розробка сучасних методів прогнозування даного ускладнення є актуальною проблемою офтальмології. Мета дослідження. Визначити та диференціювати частоту та динаміку інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках оперативного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. В обстеженні та лікуванні брало участь 558 пацієнтів (558 очей) з катарактою. У першу групу увійшли 298 пацієнтів (298 очей), яким проводилась традиційна факоемульсифікація, в другу групу - 260 пацієнтів (260 очей), яким виконувалась факоемульсифікація катаракти з фемтосекундним супроводом. Терміни обстеження : 1 –а доба,1,3 6 та 12 місяців після хірургічного лікування катаракти. Застосування фемтосекундного лазера дозволяє знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти; Переход на хирургию малых разрезов и внедрение факоэмульсификации катаракты и факоэмульсификации катаракты с фемтосекундным сопровождением способствовали уменьшению послеоперационных осложнений, однако, несмотря на это, потенциально опасными для зрения остаются: инфекционный эндофтальмит, токсический синдром переднего отрезка глаза, интраоперационное супрахориоидальное кровотечение, кистозный макулярный отек, отслойка сетчатки, персистирующий отек роговицы и дислокация ИОЛ. По результатам исследования, проведенного в Великобритании, общая частота развития осложнений после факоэмульсификации составила 8,7%. Осложнения, возникающие на любом этапе оперативного вмешательства и после него оказывают отрицательное воздействие на ближайшие и отдаленные функциональные результаты операции. Итак, совершенствование хирургического лечения возрастной катаракты путем изучения особенностей и механизмов развития послеоперационного отека центральной зоны сетчатки, а также разработка современных методов прогнозирования данного осложнения является актуальной проблемой офтальмологии. Цель исследования. Определить и дифференцировать частоту и динамику интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений при различных методиках оперативного лечения возрастной катаракты. Материалы и методы. В обследовании и лечении участвовало 558 пациентов (558 глаз) с катарактой. В первую группу вошли 298 пациентов (298 глаз), которым проводилась традиционная факоэмульсификация, во вторую группу - 260 пациентов (260 глаз), которым проводилась факоэмуль- сификация катаракты с фемтосекундным сопровождением. Сроки обследования: 1 -а сутки, 1,3 6 и 12 месяцев после хирургического лечения катаракты. Применение фемтосекундного лазера позволяет снизить частоту интраоперационных, а также ранних и поздних послеоперационных осложнений после удаления катаракты; Transition to the small incision surgery and the practice of cataract phacoemulsification and femtosecondguided cataract phacoemulsification have contributed to the reduction of postoperative complications, however, despite this, there are some potentially dangerous sight problems that include infective endophthalmitis, toxic syndrome of the eye anterior segment, intraoperative suprachoroidoid hemorrhage, cystic macular edema, retinal detachment, persistent corneal edema and IOL dislocation. According to the study conducted in the UK, the overall frequency of complications following phacoemulsification was 8.7%. Complications that arise at any stage of the surgical intervention and after it have a negative impact on the immediate and remote functional outcomes of the treatment. Thus, the improvement of surgical treatment of age-related cataracts by studying the features and mechanisms of the development of postoperative edemain the central retinal zone, as well as the development of new methods for predicting this complication, is an urgent problem of ophthalmology. The aim of this study was to determine and differentiate the frequency and dynamics of intraoperative, early and late post-operative complications in various techniques of surgical treatment of age-related cataracts. Materials and methods. 558 patients (558 eyes) with cataracts participated in the examination and treatment. The first group consisted of 298 patients (298 eyes) who underwent standard phacoemulsification, and the second group involved 260 patients (260 eyes) who were performed on femtosecond-guided cataract phacoemulsification. The examination was carried out on the 1 day, and in 1, 3 6 and 12 months after cataract surgery. The use of femtosecond laser can reduce the rate of intraoperative, as well as early and late post-operative complications after the cataract removal.
Параметри спектрального та часового аналізу варіабельності серцевого ритму в умовах дисрегуляції апоптотичної активності при бронхо-легеневій патології у коморбідності із артеріальною гіпертензією
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Тягла, О. С.; Тяглая, О. С.; Tyaglaya, O. S.
Згідно досліджень цілого ряду вчених, частота виникнення системної артеріальної гіпертензії у хронічних пульмонологічних хворих варіює від 0,4 до 27,7%. Мета: дослідження змін параметрів варіабельності серцевого ритму в залежності від рівня стану апоптотичних процесів у хворих із артеріальною гіпертензією на тлі хронічного обструктивного захворювання легень. Матеріали та методи. Було обстежено 25 чоловіків з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії і хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії без клінічно значущої супутньої патології, середній вік 51,72±1,22, більше 80% активні курці, індекс пачко-років 17,06±2,41, на шкідливий професійний фактор (виробничий) вказали 1/4 осіб. Результати. Index SDNN статистично достовірно (p<0,05) паралельно із елевацією значень маркера апопозу каспази-9 знижувався на 13,68%, порівнюючи між групами пацієнтів менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9. Значення LF у пацієнтів когорт менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9 демонструвало зниження на третину – 32,67% статистично достовірно (p<0,05). HF при наростанні активності процесів апоптозу згідно значень каспази-9 знизився найбільш суттєво – на 48,92% статистично достовірно (p<0,05). Висновок. У пацієнтів із хронічними обструктивним захворюванням легень на тлі артеріальної гіпертензії виявлена елевація стану симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниження активності парасимпатичної частини вегетативного забезпечення, що може потенційно асоціюватися із підвищеним ризиком появи серйозних кардіоваскулярних кейсів у пацієнтів із даною коморбідністю.
Особливості впливу поліморфізму pro197leu гену gpx1 на розвиток ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Попруга, Алла Олександрівна; Попруга, Алла Александровна; Popruga, A. O.
Цукровий діабет 2 типу та ожиріння являються одними з найпоширеніших захворювань в світі. Частота даних патологій настільки велика, що в останні роки вони визнані неінфекційними епідеміями. Ожиріння є провідним модифікуючим патогенетичним фактором цукрового діабету 2 типу. Практично 90% пацієнтів, які страждають на діабет, мають надлишок маси тіла або ожиріння. На сьогодні жирова тканина позиціонується як ендокринний орган, що продукує численні протеїни з аутокринними, паракринними та ендокринними функціями. Відбувається хронічна активація імунної системи організму з гіперпродукцією широкого спектру прозапальних цитокінів з подальшим розвитком та прогресуванням хронічного неспецифічного системного запалення та оксидантного стресу, що вносять вагомий вклад у розвиток багатьох хронічних захворювань. Зважаючи на спорідненість патогенетичних моментів цукрового діабету 2 типу та ожиріння звертають на себе увагу дослідження, в яких вивчається роль генетичних факторів системи антиоксидантного захисту, зокрема поліморфізм гена глутатіонпероксидази-1 (GPх1), на розвиток та перебіг даних патологій. Тому, нами було досліджено особливості впливу поліморфізму Pro197Leu гену GPx1 на розвиток діабетичних та серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням Полтавської області. Виявлена достовірна залежність між наявністю алелі Leu і підвищеним ризиком виникнення як цукрового діабету 2 типу так і цукрового 2 типу у поєднанні з ожирінням. Встановлено, що хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу у поєднанні з ожирінням, носійство алелі Pro може бути визначено протективним фактором з захисним ефектом дії на попередження розвитку ускладнень у клініко-патогенетичному перебігу при обох захворюваннях, тоді як наявність мутантної алелі Leu в гомо- та гетерозиготному стані гену GPx1 пов’язана з підвищеним ризиком розвитку як даних захворювань, так і супутніх діабетичних та серцево-судинних ускладнень з більш несприятливим клінічним перебігом обох захворювань.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 2 (66) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування