Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 2 (66)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10881

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 54

Корекція оксидативного стресу в слизовій оболонці шлунка щурів ентеросорбентами різних класів за умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Акімов, Олег Євгенович; Міщенко, Артур Володимирович; Костенко, Віталій Олександрович; Акимов, Олег Евгеньевич; Мищенко, Артур Владимирович; Костенко, Виталий Александрович; Akimov, O. Ye.; Mishchenko, A. V.; Kostenko, V. O.
В деяких регіонах України екологічна ситуація є загрозливою для життєдіяльності людей та тварин. В регіонах із розвинутим сільським господарством можливе надлишкове надходження нітратів до організму людини та тварин із продуктами харчування та питною водою. Водночас в регіонах із розвинутою хімічною та металургійною (особливо виробництво алюмінію) промисловістю можливе додаткове забруднення питної води надлишковою кількістю фторидів. Таким чином, не виключеним є одночасне надлишкове надходження до організму нітратів та фторидів. Метою даної роботи є визначення впливу суспензій нанодисперсного оксиду кремнію, карболайну та лігніну гідролізного на продукцію супероксидного аніон-радикалу (О2∙-), активність антиоксидантних ферментів, вміст оксиномодифікованих білків та концентрацію первинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ). Матеріали та методи. Всі біохімічні дослідження проводились в 10% гомогенаті слизової оболонки шлунка щурів. В ході дослідження визначали активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту дієнових кон’югатів, октадієнових кон’югатів, трієнових кон’югатів, вмісту окисно- модифікованих білків (ОМБ) та О2∙-. Результати. Хронічна нітратно-фторидна інтоксикація при- зводить до збільшення базової продукції О2∙- із одночасним зниженням активностей СОД та каталази. Вміст первинних продуктів ПОЛ та ОМБ збільшується в умовах хронічної інтоксикації. Застосування суспензій ентеросорбентів знижує продукцію О2∙-, відновлює функціонування антиоксидантних ензимів, знижує вміст первинних продуктів ПОЛ та ОМБ. Висновки. Хронічна нітратно- фторидна призводить до оксидативного ушкодження фосфоліпідів біологічних мембран та білкових структур слизової оболонки шлунка. Суспензії нанодисперсного оксиду кремнію, карболайну та лігніну є ефективними засобами для корекції оксидативного ушкодження слизової оболонки шлунка за умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації
Роль комбінованого призначення урсодезоксихолевої кислоти та l-карнітину у лікуванні дисліпідемії у хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Щербак, Ольга Василівна; Щербак, Ольга Васильевна; Shcherbak, O. V.
Згідно сучасним уявленням, неалкогольна жирова хвороба печінки потенціює швидко прогресуючий перебіг атеросклеротичних процесів із збільшенням ризику розвитку гострих кардіоваскулярних подій. Мета дослідження. Продемонструвати роль комбінованого призначення урсодезоксихолевої кислоти та L-карнітину у потенціюванні гіполіпідемічного ефекту розувастатину у стандартній терапевтичній дозі 20 мг/добу на прикладі пацієнта із поєднанням ішемічної хвороби серця та неалкогольним стеатогепатитом. Матеріали і методи. У роботі представлений клінічний випадок хворого К., 45 років з ішемічною хворобою серця у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом. При проведенні лабораторно – інструментальних методів дослідження було виявлено зростання активності аланінамінотрансферази – 93 Од/л, аспартатамінотрансферази – 42 Од/л, гамаглутамілтранспептидази – 87 Од/л, що відповідає помірному ступеню активності неалкогольного стеатогепатиту. Зміни у ліпідограмі пацієнта відповідали атерогенній дисліпідемії ІІb фенотипу за Фредриксоном, а саме мало місце зростання рівня холестерину до 7,7 ммоль/л, холестерину ліпопротеїдів низької щільності – до 4,99 ммоль/л, тригліцеридів – до 1,78 ммоль/л, індексу атерогенності до 5,16. Рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності становив 1,25 ммоль/л. Результати дослідження. Запропонована схема лікування із застосуванням урсодезоксихолевої кислоти у комбінації з L-карнітином на фоні середніх терапевтичних доз розувастатину дозволяє зменшити порушення функціонального стану печінки, що характеризувалось зменшенням активності аланінамінотрансферази у 1,8 рази, гамаглутамілтранспептидази – у 2,5 рази та сприяє нормалізації показників ліпідного обміну із зниженням холестерину у 1,7 рази, холестерину ліпопротеїдів низької щільності – у 1,9 рази, тригліцеридів – в 1,2 рази, індексу атерогенності до 2,7. Одночасно зафіксовано стабільний рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності – 1,24 ммоль/л, що зменшує ризик розвитку ускладнень та прогресування серцево-судинних захворювань. Висновки. У хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом може бути рекомендоване включення урсодезоксихолевої кислоти у комбінації з L-карнітином на тлі середніх терапевтичних доз статинів до складу лікувальних комплексів.
Класичні та сучасні системи телескопічного з`єднання
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Тарашевська, Юлія Євгеніївна; Тарашевская, Юлия Евгеньевна; Tarashevska, Yu. Ye.
Мета даної роботи - виявити, оцінити та порівняти погляди авторів на роль та значення телескопічних коронок у фіксації часткових знімних протезів. Матеріал і методи. Аналітичне опрацювання наукових джерел з проблем заміщення дефектів зубних рядів протезами із фіксацією на телескопічних коронках. Для заміщення дефектів зубних рядів найбільш доцільними конструкціями є знімні зубні протези, через їх оптимальне співвідношення параметрів «естетичність-якість-ціна». На підставі огляду відповідної літератури було виявлено, що найкращих умов для відновлення жувальної ефективності, функції та естетики зубощелепної системи, усунення деформації оклюзійної поверхні зубних рядів і травмуючого прикусу у пацієнтів з частковою втратою зубів вдається добитися при використанні протезів із телескопічною системою фіксації. Усі вищенаведені факти спонукають до формування думки, заснованої на результатах динамічного спостереження та точки зору фахівців, що таке ортопедичне лікування хворих із частковою відсутністю зубів необхідно і в подальшому активно використовувати в стоматологічній практиці. Проаналізувавши наукові роботи багатьох дослідників, можна зробити висновок про те, що переваги фіксації знімних протезів за допомогою телескопічних систем визначаються рядом їх можливостей. До них відносяться і розподіл жувального тиску на опорні зуби впродовж повздовжніх вісей, позитивно впливаючи на пародонт, та знижуючи ступінь атрофії тканин протезного ложа у порівнянні з іншими системами фіксації, а також набуття «ідеального» естетического вигляду конструкцій. Широка можливість вибору конструкційних матеріалів та технологій.
Лікувально-профілактичні заходи при гострих та хронічних лімфаденітах щелепно-лицевої ділянки у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Ткаченко, Павло Іванович; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Попело, Юлія Вікторівна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Ткаченко, Павел Иванович; Доленко, Ольга Борисовна; Коротич, Наталия Николаевна; Попело, Юлия Викторовна; Dobroskok, V. O.; Tkachenko, P. I.; Dolenko, O. B.; Korotych, N. M.; Popelo, Yu. V.
Розробка новітніх технологій та впровадження ефективних методів лікувально-профілактичних заходів в повсякденну клінічну практику стосовно фармакологічного супроводу хворих з запальними процесами щелепно-лицевої ділянки займають чільне місце в наукових дослідженнях вітчизняних і закордонних авторів. Не дивлячись на наявність значної кількості методів і способів, які застосовуються для їх лікування на загальному та місцевому рівнях, інколи не вдається досягати бажаних позитивних результатів, тому останнім часом досить часто реєструються випадки переходу гострого запалення в лімфатичному вузлі в його хронічні форми. Вони потребують довготривалого систематичного нагляду і проведення значного обсягу запобіжних заходів для унеможливлення загострення. На жаль, до теперішнього часу не існує універсального способу профілактики і всі вони носять симптоматичний характер та в більшості випадків проводяться без врахування впливу на цей процес чисельних механізмів їх патогенезу. Загалом, всебічний аналіз літературних джерел з цієї тематики дозволяє зробити висновки, що сучасні здобутки не задовольняють в повній мірі запитів практичної медицини і це потребує подальших наукових розробок, бажано з визначенням їх ефективності.
Досвід імітаційних методів викладання дитячої терапевтичної стоматології
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Октисюк, Ю. В; Атаманчук, О. В.; Рожко, М. М.
Глобальні зміни у всіх сферах життя людини вимагають від медичної освіти формування у студентів свідомого ставлення до власного життя, психічного і фізичного розвитку, навчання, майбутньої професійної діяльності. Практичне заняття - це форма навчання в системі медичної освіти, при якій студенти мають найбільший контакт з викладачем і стикаються з реальною лікарською діяльністю. Саме на практичних заняттях викладач може і повинен забезпечувати кероване формування дій і понять. Колективне вирішення і обговорення клінічних завдань, що є однією із форм інтерактивного навчання, дає можливість майбутньому лікарю навчитися правильно формулювати свої думки, чітко обґрунтовувати прийняті рішення. На відміну від традиційного заняття, при даній формі студенти отримують можливість перевірити себе, приймати рішення з урахуванням основних положень про діагностику і лікування різних нозологічних форм. У статті наведений досвід формування професійних компетентностей у студентів 5 курсу стоматологічного факультету за допомогою інтерактивної методики навчання – аналізу конкретних ситуацій („case-study” методу) для вивчення дитячої терапевтичної стоматології на кафедрі дитячої стоматології Івано-Франківського національного медичного університету. Дана методика сприяє активному формуванню знань у студентів через самостійну роботу та колективне обговорення, розвиває та вдосконалює інтелектуальні вміння, стимулює продуктивне та творче мислення, а також дозволяє активно формувати професійні якості майбутніх фахівців. Для викладача така форма організації навчального процесу є дієвим способом отримання зворотного зв'язку, що сприяє можливості ефективно корегувати процес оволодіння знаннями та вміннями, організовувати консультативну допомогу студентам. Поєднання інтерактивних методів з іншими прийомами формування знань та з активною самостійною роботою студентів, створення системи і алгоритму введення даних методів, досконале володіння ними викладачем та наявність розвинутих відносин партнерства, взаємоповаги між викладачем і студентами є запорукою підготовки компетентного фахівця.
Міжпредметна інтеграція в медичному університеті: пропедевтика внутрішніх хвороб та медична і біологічна фізика
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Микитюк, О. П.; Микитюк, О. Ю.; Mykytіuk, O. P.; Mykytіuk, O. Yu.
В даній роботі обговорюється міжпредметна інтеграція навчальних дисциплін медичного університету - пропедевтики внутрішніх хвороб та медичної і біологічної фізики, які вивчаються студентами медичного і стоматологічного факультетів. Показано, що інтеграція названих дисциплін найбільше проявляється при вивченні звукових методів дослідження в клініці, гідро- і гемодинаміки та їх ролі при діагностиці стану серцево-судинної системи, зокрема реологічних властивостей крові, гідравлічного опору судин та ін. Значна увага приділяється поясненню фізичних основ електрокардіографії. Зокрема, звукові методи дослідження в клініці, головним чином перкусія і аускультація, є дуже важливими для практичної медицини, особливо при діагностуванні бронхо-легеневої системи. Студенти в процесі вивчення пропедевтики внутрішніх хвороб оволодівають важливими поняттями для здійснення методу перкусії і аналізу особливостей отриманих звуків: принцип резонансу, перкуторна сфера. Також важливим для діагностики є метод пальпації голосового тремтіння. Здатність студента – майбутнього лікаря – розуміти механізми змін, що виникають при певних патологіях, створює підґрунтя для глибокого аналізу динаміки цих процесів. Студенти аналізують особливості звуків - різну інтенсивність, гучність, наявність чи відсутність музичного компоненту - які створюються тканинами різної щільності, в порожнинах або безповітряними органами у відповідь на поширення перкуторних звуків. При вивченні методу аускультації студенти набувають знань і вмінь диференціювати звуки – тони і шуми, що супроводжують функціонування внутрішніх органів. Розділ медичної і біологічної фізики, що стосується гідро- та гемодинаміки, є важливим для вивчення руху крові у серцево-судинній системі організму людини і діагностування та терапії захворювань цієї системи. Студенти дізнаються про причини виникнення турбулентної течії, функціональних і органічних шумів в області серця та їх зв'язок з фазами серцевої діяльності, засвоюють фізичні основи вимірювання артеріального тиску. У статті також показано інтеграцію фізичних основ електрокардіографії у практичну медицину.
Медичний блог у генристичному вимірі
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Левченко, Катерина Іванівна; Левченко, Екатерина Ивановна; Levchenko, K. I.
Зростає популярність медичних блогів як новітнього комунікативного середовища й однієї з перспективних царин лінгвістичного пізнання. Утім, україністика все ще не має праць, присвячених їх вивченню з генристичних позицій, що й зумовлює актуальність дослідження. Мета роботи – проаналізувати медичний блог як жанр Інтернет-комунікації. Для досягнення зазначеної мети виконано такі завдання: з’ясовано критерії виокремлення такого блогу як самостійного жанру; описано його генристичні особливості. У дослідженні застосовано загальнонаукові й власне лінгвістичні методи й прийоми: описовий метод із прийомами спостереження, зіставлення й узагальнення та методики дискурсивного й інтерпретативного аналізу мовлення. Жанрові особливості медичних блогів проаналізовано на базі моделі мовленнєвого жанру Т.В. Шмельової. Описано комунікативну мету, образ автора й адресата, образ минулого, образ майбутнього, тип диктумного змісту й окреслено мовне втілення. Комунікативна мета медичного блогу – донести фахову думку спеціаліста до читачів, висвітлити ті питання, які найчастіше виникають у лікарській практиці, поширити медичні й наукові знання серед користувачів Інтернету, що властиво інформаційним жанрам. Медичні блоги також популяризують здоровий спосіб життя й ілюструють нюанси медичних процедур, аби допомогти читачам обрати правильну стратегію підтримання здоров’я чи його відновлення. Така комунікативна поведінка реалізує інформаційно-імперативну мету ведення блогу. Образ автора репрезентовано з позицій освіченості, професіоналізму, відповідальності, безкорисливості й моральності. Прикметна також відсутність серед авторів явищ анонімності, «віртуалів» і мовленнєвих масок, властивих щоденниковим блогам. Медичний блог передбачає необмежену кількість адресатів: колег-лікарів і пацієнтів. Жанр ініціальний і передбачає продовження комунікації автор–адресат у майбутньому. Диктумний зміст медичного блогу орієнтований на дійсність, із чіткою науковою позицією й раціональністю. Автори тяжіють переважно до втілення жанру за допомогою унормованого мовлення.
Симуляція у медичній освіті: історія розвитку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Дельва, Ірина Іванівна; Литвиненко, Наталія Володимирівна; Дельва, Михайло Юрійович; Пінчук, Вікторія Анатоліївна; Кривчун, Анжеліна Михайлівна; Дельва, Ирина Ивановна; Литвиненко, Наталья Владимировна; Дельва, Михаил Юрьевич; Пинчук, Виктория Анатольевна; Кривчун, Анжелина Михайловна; Delva, I. I.; Lytvynenko, N. V.; Delva, M. Yu.; Pinchuk, V. A.; Krivchun, A. M.
Вступ. Цінним інструментом вдосконалення клінічної практики в медичній освіті може бути симуляція — імітація певної реальної речі, ситуації чи процесу з метою навчання або тренування фахівців, демонстрації можливих ефектів певних маніпуляцій, здійснення експериментів, які неможливі в реальності. Вона дозволяє проводити навчальний процес в контрольованому, безпечному середовищі, без ризику для пацієнта, з необмеженою кількістю повторів для відпрацювання навичок, зниженим стресом під час перших самостійних маніпуляцій, незалежно від розкладу роботи клініки, з об’єктивною оцінкою досягнутого рівня майстерності. Мета - огляд історії та методології використання симуляційної техніки в медичній освіті. Основна частина. Використання симуляції в медицині відоме ще з античності. Витоки медичної симуляції в наш час походять від інших наук, зокрема авіації. 1960-ті роки – створена симуляція серцево-легеневої реанімації. У 1968 році - симулятор кардіологічного пацієнта. У 1964 році вперше використані актори для зображення пацієнтів.1980-1990-ті роки – розроблені програмне забезпечення та комп'ютеризовані системи, які могли імітувати фізіологічні реакції. 2000-ні роки - моделювання віртуальної реальності. 2014 рік – перший на території України Навчально-інноваційний центр практичної підготовки лікаря на базі Одеського національного медичного університету. Висновки. Ефективність симуляційного навчання підтверджена широким використанням в усьому світі протягом багатьох років. Поряд з традиційними методами, симуляція є потужним освітнім інструментом навчання як імітація реальної професійної діяльності.
Прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого шкільного віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Melnyk, V. S.; Horzov, L. F.
В дослідженнях останніх років відзначається ріст розповсюдженості зубощелепних аномалій, а показники їх частоти у дітей різних регіонів України свідчать про поліетіологічний характер даної патології. Закладка і формування організму обумовлена генетичними особливостями батьків, станом здоров'я матері, умовами перебігу вагітності, які, в свою чергу, схильні до впливу комплексу зовнішніх чинників: соціально-гігієнічних, екологічних та інших. Мета роботи. Розробити алгоритм і методику прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого шкільного віку. Матеріали і методи дослідження. При вивченні стану здоров'я дітей, які мають зубощелепні аномалії, був проведений ретроспективний аналіз умов внутрішньоутробного розвитку шляхом опрацювання даних з індивідуальних карт вагітних та історій пологів (74 дітей). Контрольну групу складали 67 дітей, які не мають зубощелепних аномалій. Були вивчені соціально-гігієнічні, екологічні, медико-біологічні фактори в сім'ях, де народилися діти, які мають і не мають зубощелепних аномалії. На підставі зібраних даних була складена матриця прогнозування розвитку зубощелепних аномалій у дітей молодшого дошкільного віку. Результати дослідження та їх обговорення. Проведений ретроспективний аналіз 74 дітей показав, що прогнозовані нами ступені ризику підтверджуються в 92,4% випадків. Решта 7,6% можемо пояснити приєднанням різних несприятливих факторів в постнатальному періоді, таких як шкідливі звички, умови харчування дитини і т.д. Як, показав аналіз, найбільш високі значення відносного ризику мають саме ті фактори, які є провідними у формуванні зубощелепних аномалій: спадкові (34,6 і 34,3), великий плід (35,3). Висновки. Проведення такого прогнозування у кожного новонародженого, а, отже, визначення ризику зубощелепних аномалій, дає можливість вже на ранніх етапах здійснювати профілактичні коригуючі заходи для попередження виникнення і розвитку зубощелепних аномалій у кожної дитини
Морфологічне обгрунтування проведення пластичних та реконструктивних оперативних втручань в соскоподібній ділянці
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловський, Дмитро Валерійович; Бондаренко, Валерій Володимирович; Попович, Іван Юрійович; Стебловский, Дмитрий Валерьевич; Бондаренко, Валерий Владимирович; Попович, Иван Юрьевич; Steblovskiy, D. V.; Bondarenko, V. V.; Popovich, I. Yu.
В статі опубліковані дані щодо особливостей будови соскоподібної ділянки, залежності товщини епідермісу, дерми, підшкірно-жирової клітковини та розмірів структурних елементів шкіри на різних етапах її деформації, які дозволять на етапі планування пластичних та реконструктивних операцій, визначитися з цифровими показниками щодо глибини відшарування та кількості шкіри, яка висікається. Метою дослідження було встановити гістотопографічні особливості шкіри соскоподібної ділянки на різних етапах її деформації. Матеріали та методи обстеження. Матеріалом для дослідження гістотопографії були 30 шкірно-жирових клаптів соскоподібної ділянки, які отримували після їх хірургічного видалення під час проведення косметичної отопластики і нижньої ритидектомії. Після розтягування мікроскопічних препаратів шкіри соскоподібної ділянки в межах 5 мм виявляються ледве помітні відмінності від шкіри в стані фізіологічного спокою відповідної анатомічної ділянки. Вивчення будови шкірно-жирового клаптя після розтягування в межах 15 мм демонструє появу патологічних процесів як в покривному епітелії шкіри, так і в дермі. Морфологічна картина свідчила про розвиток балонної дистрофії, яка є морфологічним еквівалентом фокального некрозу. Вивчення мікроскопічних препаратів шкіри соскоподібної ділянки після розтягування в межах 20 мм дозволяє виявити посилення описаних раніше і поява якісно нових патологічних змін як в епідермісі, так і в дермі. Після проведених досліджень можна дійти до висновку, що при проведенні операцій в соскоподібній ділянці слід враховувати біомеханічні властивості шкірно-жирового клаптя. При розтягуванні шкіри в межах 5-10 мм незворотних змін не відбувалося, це оптимальні показники під час оперативних втручань. При деформації клаптя в межах 15-20 мм відбувалися патологічні зміни, в ряді випадків незворотні, що призводить до явищ некрозу в післяопераційному періоді.
Діагностика пухлин із герміногенних клітин в позагонадних ділянках з погляду алгоритмів визначення метастазів карцином невідомої первинної локалізації
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Пославська, О. В.; Пославская, А. В.; Poslavska, О. V.
Анализ случаев экстрагонадних тератом дает понять, что опухоли из герминогенных клеток, характерных для гонад взрослых, могут встречаться и в других участках, например, переднем средостении (тимусе) и средней линии мозга (герминомы эпифиза и области над турецким седлом), что в таких случаях требует дифференциальной диагностики с метастазами карцином другого происхождения. Точное диагностирование экстрогонадных опухолей из герминогенных клеток только путем рутинной окраски гематоксилин-эозин требует высокой квалификации и опыта, через их неспецифические клинические симптомы и вариативные морфологические характеристики. Среди онкоморфологов широко признано, что иммуногистохимическое исследование занимает важную роль в точной гистологической диагностике этих опухолей. Цель - исследовать особенности экспрессии иммуногистохимических маркеров и морфометрических показателей площади, периметра и «круглости» ядер в различных типах экстрагонадных опухолей из герминогенных клеток, по сравнению с аналогичными первичными опухолями яичников/яичек, для совершенствования диагностических алгоритмов. Материалы и методы. В работе проведено исследование биопсийного или послеоперационного материала 8 пациентов (группа 1) с экстрагонадными опухолями из герминогенных клеток и 16 пациентов с первичным герминогенными опухолями яичек/яичников (группа 2), которые были верифицированы после проведения иммуногистохимического исследования на базе морфологического отдела диагностического центра «Аптеки медицинской академии» за период с 2015 по 2018рр. Результаты. PLAP и CD117 имели наибольший процент экспрессии в семиномах / гернимомах обеих исследованных групп, морфологические показатели более чем в ̴ 3 раза по площади и ̴ 2 раза по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р<0,05). Экспрессия маркеров CD30, EMA и CK AE1/3 оказалась диагностически значимой в образцах эмбриональной карциномы, морфологические показатели в ̴ 2,1 раза по площади и ̴ 1,7 по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р<0,05). αFPположительных покраска было показательным для опухолей желточного мешка, для которых морфологические показатели более чем в ̴ 1,7 раза по площади и ̴ 1,5 по периметру превышали показатели нормальных лимфоцитов (р <0,05). Вывод. С учетом вариативности морфологических характеристик и возможности экстрагонадного расположения опухолей из герминогенных клеток, иммуногистохимическое исследование, дополненное морфометрией, становится важным инструментом в дифференциальной диагностике карцином без первичной локализации.
Вплив інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на структурно-метаболічні та біомеханічні зміни кісткової тканини за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ковальова, Ірина Олександрівна; Костенко, Віталій Олександрович; Ковалёва, Ирина Александровна; Костенко, Виталий Александрович; Kovaliova, I. O.; Kostenko, V. O.
Досліджено вплив інгібітора активації транскрипційного чинника AP-1 на механізми структурнометаболічних і біомеханічних порушень у стегнових кістках і хребцях за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію. Експеримент було проведено на 30 білих щурах, розподілених на 4 групи: 1-ша – інтактні тварини, 2-га – після поєднаного введення фториду натрію (10 мг/кг маси тіла) та нітрату натрію (500 мг/кг маси тіла) протягом 30 діб, у 3-й групі, починаючи з 15-ї доби інтоксикації, внутрішньоочеревинно вводили інгібітор активації AP-1 SR 11302 ((E,E,Z,E)-3-Methyl-7-(4-methylphenyl)-9-(2,6,6-trimethyl-1-cyclohexen-1-yl)-2,4,6,8-nonatetraenoic acid) в дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень. Виявлено, що призначення SR 11302 відновлює за умов поєднаного введення фториду та нітрату натрію механізм авторегуляції рівня NO в стегнових кістках, зменшуючи загальну активність NO-синтази та активність її індуцибельної ізоформи при реципрокному збільшенні загальної аргіназної активності, та обмежуючи утворення пероксинітриту. Це супроводжується зниженням активності ферментів-маркерів резорбції кістки (кислої фосфатази та її кісткової ізоформи) та обмеженням деполімеризації колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів сполучної (кісткової) тканини стегнових кісток і хребців. При цьому введення SR 11302 за умов експерименту супроводжується збільшенням щільності та мінеральної насиченості стегнових кісток і хребців, покращенням біомеханічних характеристик стегнових кісток (їхньої міцності та пружності).
Поєднана дія водорозчинної форми кверцетину та інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на дезінтеграцію органічного матриксу пародонта щурів за умов системного та локального введення ліпополісахариду Salmonella Typhi
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. М.; Kostenko, V. O.
Метою роботи було дослідження поєднаної дії водорозчинної форми кверцетину та інгібітора фактора транскрипції AP-1 SR 11302 на біохімічні показники деполімеризації органічного матриксу пародонта при системному та місцевому введенні ліпополісахариду (ЛПС) S. typhi. Дослідження проводили на 25 білих щурах лінії Вістар масою 180-220 г, розділених на 5 груп: 1-ша включала інтактних тварин, 2-га - тварин після комбінованого системного і місцевого введення ЛПС, 3-а та 4-а групи - тварин, яким вводили відповідно ін'єкції водорозчинної форми кверцетину (10 мг/кг) та інгібітора активації AP-1 SR 11302 (1 мг/кг) 3 рази на тиждень, починаючи з 30-го дня системного введення ЛПС, у 5-а група щурів зазнавала поєднане введення воднорозчинної форми кверцетину і SR 11302. Було виявлено, що поєднана дія кверцетину та SR 11302 при системному і місцевому введенні ЛПС вірогідно знижувала у м'яких і кістковій тканинах пародонта концентрацію вільного оксипроліну та N-ацетилнейрамінової кислоти (NANA) порівняно з результатами окремого впливу цих засобів. При цьому вміст глікозаміногліканів не змінювався. Зроблено висновок, що поєднане призначення водорозчинної форми кверцетину та інгібітора активації AP-1 SR 11302 при системному і місцевому введенні ЛПС S. typhi є більш ефективним засобом корекції порушень сполучної тканини пародонта, ніж це відбувається при окремому застосуванні цих препаратів.
NO-ергічна система в тканинах нирок при опіковій хворобі
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Басараб, Ярослав Олексійович; Басараб, Ярослав Алексеевич; Basarab, Ya. O.
Мета дослідження – вивчення стану NO-ергічної системи в тканинах нирок щурів при експериментальній опіковій хворобі. Матеріали та методи. Експерименти виконанi на статевозpiлих щуpахсамцях. Опікову хворобу моделювали за методом Довганського шляхом занурення епільованої поверхні шкіри задньої кінцівки експериментальних тварин в гарячу воду (t 70-750С) під легким ефірним наркозом, протягом 7 сек. Розмір ділянки пошкодження визначали в залежності від площі шкіряного покриву, яка в середньому становила 12-15% поверхні тіла тварини. Площу ураження розраховували за допомогою спеціальної таблиці Кочетыгова. Гістологічне дослідження пошкодженої шкіри свідчило, що при вищезазначених умовах утворювався опік IIIA-Б ступеня, що, згідно до сучасних уявлень, є стандартною моделлю розвитку опікової хвороби в експерименті. Щурів декапітували під ефірним наркозом через 1,7,14,21 діб, що, за сучасними уявленнями, відповідає стадіям шоку, ранньої і пізньої токсемії і септикотоксемії. Для оцінки стану NO-ергічної системи визначали активність NO-синтази (КФ 1.14.13.19) та вмісту нітритів в тканинах нирок. Результати. В залежності від стадії опікової хвороби зміни в NO –ергічній системі мали свої особливості. Так в нирках, на 1-у добу, в стадію опікового шоку активність NOS збільшувалась максимально, при цьому пік збільшення вмісту нітритів спостерігався на 7-у добу, в стадію ранньої токсемії. Висновки. Таким чином, в умовах тривалої опікової хвороби відзначалось підвищення активності NO-ергічної системи в нирках щурів. Це можна пояснити активацією запальних процесів у нирках в умовах опікової хвороби та накопиченням NO2– у нирках.
Білок, що зв’язує жирні кислоти – сучасний маркер діагностики і ефективності інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Холод, Дмитро Анатолійович; Холод, Дмитро Анатолійович; Holod, D. A.
I-FABP - білок, що зв’язує жирні кислоти, вважається високочутливим і високоспецифічним маркером ушкодження слизової оболонки кишечника і міг би стати інформативним показником її ураження при синдромі гастроінтестинальної недостатності у новонароджених. Ушкодження слизової оболонки у пацієнтів, які потребують інтенсивної терапії, завжди буде спровоковане базовими механізмами критичних станів – ішемією і гіпоксією. Метою роботи стало удосконалення діагностики та оцінки ефективності інтенсивної терапії у новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності на основі визначення рівня I-FABP. Проведено проспективне рандомізоване клінічне дослідження за участю 20 новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності. Досліджена концентрація I-FABP в плазмі крові обстежених пацієнтів залежно від виразності даного синдрому та тактики інтенсивної терапії. Встановлено, що концентрація І-FABP в 95% випадків була вищою за фізіологічне значення. Цей маркер достовірно підвищувався у новонароджених із клінічно значимим синдромом гастроінтестинальної недостатності і зменшувався при розрішенні цього синдрому і за умов оптимізації лікування препаратами бурштинової кислоти і лактобацилвмістними пробіотиками. Таким чином, підвищення концентрації І-FABP у новонароджених в умовах інтенсивної терапії в 95% випадків відображає наявність синдрому гастроінтестинальної недостатності, що свідчить про високу чутливість показника. Цей маркер може бути використаний як критерій динаміки і стадій синдрому гастроінтестинальної недостатності, що супроводжуються органічними порушеннями, а також як критерій ефективності лікування даного синдрому.
Параметри спектрального та часового аналізу варіабельності серцевого ритму в умовах дисрегуляції апоптотичної активності при бронхо-легеневій патології у коморбідності із артеріальною гіпертензією
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Тягла, О. С.; Тяглая, О. С.; Tyaglaya, O. S.
Згідно досліджень цілого ряду вчених, частота виникнення системної артеріальної гіпертензії у хронічних пульмонологічних хворих варіює від 0,4 до 27,7%. Мета: дослідження змін параметрів варіабельності серцевого ритму в залежності від рівня стану апоптотичних процесів у хворих із артеріальною гіпертензією на тлі хронічного обструктивного захворювання легень. Матеріали та методи. Було обстежено 25 чоловіків з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії і хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії без клінічно значущої супутньої патології, середній вік 51,72±1,22, більше 80% активні курці, індекс пачко-років 17,06±2,41, на шкідливий професійний фактор (виробничий) вказали 1/4 осіб. Результати. Index SDNN статистично достовірно (p<0,05) паралельно із елевацією значень маркера апопозу каспази-9 знижувався на 13,68%, порівнюючи між групами пацієнтів менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9. Значення LF у пацієнтів когорт менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9 демонструвало зниження на третину – 32,67% статистично достовірно (p<0,05). HF при наростанні активності процесів апоптозу згідно значень каспази-9 знизився найбільш суттєво – на 48,92% статистично достовірно (p<0,05). Висновок. У пацієнтів із хронічними обструктивним захворюванням легень на тлі артеріальної гіпертензії виявлена елевація стану симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниження активності парасимпатичної частини вегетативного забезпечення, що може потенційно асоціюватися із підвищеним ризиком появи серйозних кардіоваскулярних кейсів у пацієнтів із даною коморбідністю.
Екстрацеребральні цинк-залежні порушення та їх корекція у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Терів, Петро Степанович; Терив, Петр Степанович; Teriv, P. S.
Вступ: порушення обміну цинку, які часто супроводжують розвиток критичного стану, можуть спричиняти численні різнонаправлені метаболічні і функціональні розлади, як з боку нервової системи, так і з боку інших систем. Мета дослідження: оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю шляхом корекції екстрацеребральних порушень, пов’язаних з дефіцитом цинку. Матеріали та методи дослідження: проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 пацієнтів віком від 18 років з гострою церебральною недостатністю. Аналізували концентрацію цинку, тіолових сполук, інтестинального білку, що зв’язує жирні кислоти, інтерлейкіну-1β. Оцінювали динамічні зміни вказаних показників, їх зв’язки між собою, в залежності від провідної патології і проведеної медикаментозної корекції цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну. Результати та їх обговорення: у обстежених пацієнтів спостерігалось зниження сироваткового рівня цинку і тіолових сполук, що свідчить про порушення транспортної регуляції цинку і антиоксидантного захисту, підвищення рівня інтестинального білку, що звʼязує жирні кислоти, що є маркером ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ці зміни, а також концентрація інтерлейкіну-1β є взаємопов’язаними і залежать від концентрації цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створювало умови для нормалізації показників, що досліджувались. Висновки: у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю наявні екстрацеребральні порушення вмісту тіолових сполук, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прозапальної відповіді, що пов’язано з дефіцитом цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створює у мови для усунення цих порушень.
Абдомiнопластика при хiрургiчному лiкуваннi хворих iз складними дефектами черевної стiнки
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Салiмов, Г. Р.; Лисенко, Руслан Борисович; Салимов, Г. Р.; Лысенко, Руслан Борисович; Salimov, G. R.; Lysenko, R. B.
Пацiєнти зi складними дефектами черевної стiнки зазвичай мають деформацiю живота, яка може зберiгатися й пiсля операцiї, та потребують вирiшення цiлого комплексу проблем. Досить часто дефекти черевної стiнки поєднуються з рiзноманiтними естетичними деформацiями, що пов'язанi з патологiчними пiсляоперацiйними рубцями, трофiчними виразками, норицями, стомами. Хоча вiдновлення або покращення функцiональних можливостей черевної стiнки є основною метою алопластики при складних дефектах черевної стiнки, особливу увагу заслуговують й косметичнi аспекти операцiї, що часто бiльш важливi для пацiєнтiв. Від вибору оптимального оперативного доступу значною мiрою залежить yспix операцiї, але бiльшiсть хiрургiв не придiляють йому особливої уваги та переважно використовують обрамляючi розрiзи над дефектом або випинанням. До цього часу такi величини, як вид, величина розрiзу, глибина, межi вiдшарування клаптiв залишаються емпiричними й часто призводять до додаткової деформацiї зони операцiї та розвитку ускладнень. Абдомiнопластика - одна з найбiльш суперечливих операцiй в естетичнiй та пластичнiй хiрургiї, при якiй ускладнення досягають 27,5-30,8 %. Поняття «абдомiнопластика» передбачає методи оперативної корекцiї деформацiй черевної стiнки у виглядi надлишкiв шкiри i пiдшкiрно-жирової клiтковини, патологiчних пiсляоперацiйних рубцiв, а також дефектiв м'язово-апоневротического шару в данiй областi. Вiдомо декiлька способiв абдомiнопластики. Мета роботи - визначення ефективностi виконання абдомiнопластики при хiрургiчному лiкуванні складних дефектiв черевної стiнки. Матерiали i методи. У хiрургiчнiй клiнiцi 1-ї мiської лiкарнi м. Полтави за останнi 10 рокiв прооперовано 360 хворих iз складними дефектами черевної порожнини. Рiзного роду деформацiю черевної стiнки виявлено у 289 пацiєнтiв (80,3%). Локалiзацiя дефекту: M – 306 (85%), L – 31 (8,6%), ML – 23 (6,4%). Розмiри дефекту: W1 – 103 (28,6%), W2 – 188 (52,2%), W3 – 69 (19,2%). Супутнiй дiастаз прямих м'язiв живота 1 ст був виявлений у 179 пацiєнтiв (49,7%), 2 ст – у 114 (31,7%), 3 – у 17 (4,7%). Поєднанi хiрургiчнi захворювання виявленi у 332 хворих (92,2%), у 18,1% iз них – iнтраабдомiнальна патологiя. Результати та обговорення. Види виконаних дерматолiпектомiй: поздовжня – 77 (28,1%), за Бебкоком – 114 (41,6%), за Келлi – 6 (2,2%), за Фернандесом - 63 (22,9%), модифiкована Фернандес – 7 (2,5%), за Берсоном – 3 (1,1%), за Тореком – 2 (0,8%), за Гразером – 2 (0,8%). Види алопластики: «onlay» - 3 (0,8%), «sublay» - 289 (80,3%), «sublay-inlay» - 38 (10,6%), «inlay» - 3 (0,8%), Ramirez – 4 (1,1%), iнтраабдомiнальна - 2 (0,6%), комбiнована – 21 (5,8%). Висновки. Термiн абдомiнопластика має бiльш широке значення, нiж вважається. Диференцiйована хiрургiчна тактика покращує результати лiкування пацiєнтiв iз складними дефектами черевної порожнини.
Метаболізм інтерлейкіну 6 та функціональний стан нирок при ранньому ревматоїдному артриті
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Приткова, Г. В.; Прыткова, А. В.; Prytkova, A. V.
Величезна увага до проблеми ранніх ревматоїдніх артритів (рРА) обумовлена їх соціальноекономічною значущістю. Ураження нирок при РА зустрічається з частотою від 36 до 73%, а також є клінічно вагомим, так як при цьому стає важчим перебіг основного захворювання і збільшується смертність. Мета дослідження: вивчити взаємозв’язок змін метаболізму інтерлейкіну-6 (ІЛ6) та порушення функціонального стану нирок в дебюті ревматоїдного артриту. Матеріал і методи дослідження. У дане дослідження були включені 35 хворих у віці старше 18 років із рРА. Вік пацієнтів в середньому склав 50,71 ± 2,25 років (від 18 до 76 років), 80% жінок, середня тривалість захворювання на момент первинного дослідження склала 9,21 ± 0,43 місяців. Результати. Відзначено збільшення показника мікроальбумінурії на 154,57% при елевації значень ІЛ-6 вище 50 перцентиля. Також зростали і значення мікроглобулінурії на 207,14% у пацієнтів підгрупи зі значеннями ІЛ-6 вище 50 перцентиля щодо пацієнтів нижче 50 перцентиля. Індекс клубочкової проникності, що відображає середню концентрацію альбуміну в клубочковом ультрафільтраті, збільшився на 87,93% паралельно зростанню прозапального маркера ІЛ-6 у пацієнтів підгрупи вище 50 перцентиля щодо пацієнтів із низькими значеннями ІЛ-6. Прогресивно зі збільшенням значень ІЛ-6 відбувалося падіння функціонального ниркового резерву на 69,42% між підгрупами нижче і вище 50 перцентиля. Висновки. Елевація проіфламаторного цитокіна ІЛ-6 асоційована зі зміною ключових маркерів ниркової функції, відображаючи наявність прямого зв'язку між ступенем активності запального процесу при РА і ступенем ренальної дисфункції при прогресуванні захворювання.
Особливості паранефрального абсцесу без обструктивної нефропатії
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Савченко, Роман Борисович; Панасенко, Сергій Миколайович; Шудря, Д. В.; Савченко, Роман Борисович; Панасенко, Сергей Николаевич; Шудря, Д. В; Savchenko, R. B.; Shudrya, D. V.; Panasenko, S. M.
До останнього часу не піддавалася сумніву виправданість хірургічної тактики при паранефральному абсцесі. Однак, з удосконаленням методів візуалізації та впровадженням в клінічну практику малоінвазивних технологій відкриваються нові перспективи лікування зазначених хворих. У роботі наведено особливості етіології, патогенезу, діагностики та лікування 73 пацієнтів з паранефральним абсцесом, який у більшості випадків розвинувся у хворих без обструктивної нефропатії. Гнійно-запальному процесу в навколонирковій жировій клітковині, без обструктивної нефропатії, передували інфекційно-запальні захворювання різної локалізації, переохолодження і травма. Частіше гнійно-запальний процес в навколонирковій жировій клітковині розвивався у хворих з цукровим діабетом. Септичні ускладнення спостерігали у 80,8% випадків. При цьому, у хворих на цукровий діабет рівень септичних ускладнень був достовірно вище. Виходячи з рекомендацій ЄАУ, для стартової терапії застосовувалися препарати, чутливість уропатогенів, до яких за результатами системного моніторингу мікробного пейзажу урологічного стаціонару наближалася до 90%. Після отримання результатів бактеріологічних досліджень проводили корекцію антибактеріальної терапії. Черезшкірне пункційне дренування гнійного вогнища виконувалося під загальним знеболенням, УЗ наведенням, за принципом техніки Сельдінгера. Тяжкі септичні ускладнення мали місце у 80,8% спостережень у пацієнтів без обструктивної нефропатії та у 86,3% пацієнтів з обструктивною нефропатією, частіше у хворих з цукровим діабетом. УЗД і КТ з болюсним контрастуванням дозволяють з високою ймовірністю виявити гнійне вогнище в навколонирковій жировій клітковині. Черезшкірне дренування зарекомендувало себе ефективним методом лікування паранефрального абсцесу.

Переглянути

Нові надходження