Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 3 (71)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 3 (71) за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 50
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Age-related changes of glycolytic activity and antioxidant capacity in the blood of alloxan diabetic rats(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kushnir, O. Yu.; Yaremii, I. M.; Кушнір, О. Ю.; Яремій, І. М.; Кушнир, А. Ю.; Яремий, И. М.The increasing incidence of type 1 diabetes coupled with advances in treatment of type 1 diabetes has resulted in an unprecedented number of older adults living with and controllable type 1 diabetes. The objective of this experimental study was to assess the impact of aging on the level of basal glycaemia and activities of glucose-6-phosphate dehydrogenase [EC1.1.1.49], pyruvate kinase [EC 2.7.1.40] and glutathione reductase [EC1.6.4.2] in erythrocytes of alloxan-diabetic rats. Methods: We used 100 male Wistar rats, divided into two age groups: I group included- 2-month (adult) animals, and II group was made up of 4-month (old) animals. Diabetes was modelled by injecting the rats with 5% solution of alloxan monohydrate intraperitoneally in a dose of 170 mg/kg. Blood was taken from the tail vein to evaluate the basal glycaemia on 5-th and 47-th day after the alloxan injection. Rats were sacrificed on the 47-th day of the experiment in accordance with the regulations on ethical treatment of vertebrates. The assessment of the activity of the enzymes was carried out by standard methods. Statistical analysis was performed by using Statistica 10 StatSoft Inc. Results. The level of basal glycaemia on the fifth day of the experiment in the animals of both groups went up on average by 115% from baseline values. We founded that on 47-th day this index was higher in group of old rats by 20% than in adult rats. Pyruvate kinase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 35% and 50% respectively compared with the control. Glucose-6-phosphate dehydrogenase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 27% and 45% respectively compared with the control on 47-th day. The changes may be considered as the result of age-related disorders of glucose metabolism due to disturbances in free radical mechanisms. Glutathione reductase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 29% and 35% respectively compared with the control on 47-th day. Conclusion. We have determined when getting aged, the alloxan-diabetic rats demonstrate changes in the sensitivity of pyruvate kinase, glucose-6-phosphate dehydrogenase and glutathione reductase activities in erythrocytes resulted from the effect of diabetes mellitus factors (hyperglycaemia). We can suggest that glycaemic control is key purpose for older patients with type 1 diabetes in order to prevent of complication, which can be aggravated with age.Документ Comparative analysis of cd 44 expression in polyps and adenocarcinoma of distal colon(Полтавський державний медичний університет, 2020) Shyshkin, M. A.; Шишкін, М. А.; Шишкин, М. А.Introduction. CD44 is one of the most used markers of cancer stem cells in colorectal cancer. Even though, the questions of its diagnostic and prognostic value remain open. The aim of the study was to compare CD44 immunohistochemical expression levels in polyps and adenocarcinoma of the distal colon. Materials and methods. Histopathological and immunohistochemical studies of biopsies from 40 patients and surgical material of colorectal adenocarcinoma from 30 patients were carried out. Results. It was figured out that distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 60,24 (50,22; 70,22) % stromal cells and 15,67 (12,47; 19,47) % epitheliocytes. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 61,26 (42,58 ; 79,15) % stromal cells and 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % cancer cells. Comparative analysis of the data obtained for the pTNM stages of colorectal adenocarcinoma revealed some significant differences. The median of CD44+ stromal cells area on the I stage equals to 31,41 (19,87 ; 42,15) % vs. the median of CD44+ stromal cells area on the II stage equals to 48,26 (35,44 ; 61,45) % , р ˂ 0,05; the median of CD44+ stromal cells area on the II stage vs. the median of CD44+ stromal cells area on the III stage equals to 78,36 (61,13 ; 80,06) % , р ˂ 0,05. The median of CD44+ cancer cells area on the III stage equals to 30,35 (21,19 ; 35,47) % vs. the median of CD44+ cancer cells area on the IV stage equals to 31,25 (30,22 ; 41,19) % , р ˂ 0,05. Moreover, it was revealed that the median of CD44+ epitheliocytes area in polyps two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area in colorectal adenocarcinoma: 15,67 (12,47 ; 19,47) % vs. 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % , р ˂ 0,05. Conclusions. Distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the median of CD44+ epitheliocytes area that is two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the median of CD44+ stromal cells area that significantly increases during the tumor progression from I to III stages and with the median of CD44+ cancer cells area that significantly go up during the tumor progression from III to IV stages.Документ Morphofunctional state of hepatocytes under the exposure to sodium fluoride(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kolisnyk, I. L.; Bagmut, I. Yu.; Колісник, І. Л.; Багмут, І. Ю.; Колесник, И. Л.; Багмут, И. Ю.The article provides the data on the morphofunctional state of hepatocytes in the liver of white rats under the subtoxic action of sodium fluoride. Mature rats of the Wistar population (N = 17), weighing 180-210 g, were intragastrically injected with aqueous solutions of sodium fluoride in a dose of 1/10 LD50 at the ratio of 20 mg / kg of animal body weight daily. The subacute experiment lasted 60 days. Studying hepatocytes in the rat liver and assessing their morphological rearrangement at the subcellular level of organization was carried out by electron microscopy. The study of ultrastructural organization of the liver under the influence of sodium fluoride revealed changes in the submicroscopic architecture characteristic of the development of dystrophic processes. Prolonged intoxication with sodium fluoride caused a number of changes in the liver ultrastructurer, manifested by the development of intracellular edema in hepatocytes, swelling of mitochondria, changes in the density of their matrix, partial reduction and loss of cristae, vacuolization and expansion of the cisterns of the granular endoplasmic reticulum, an increase in the number of primary lysosomes, redistribution chromatin of the nucleus and a decrease in the number of ribosomes and glycogen granules. These changes indicate a disruption of bioenergetics of hepatocytes associated with the mitochondrial apparatus and the development of hypoxic processes, which lead to a decrease in the activity of redox reactions occurring at the level of intracellular membranes and organelles.Документ Structure and mechanogenesis of long bone fractures in lower extremities due to fall(Полтавський державний медичний університет, 2020) Sokol, V. K.; Сокол, В. К.Background. The study of the structure and mechanogenesis of falls is necessary to elucidate causal relationships in criminal catatrauma. Purpose of the study was to analyze the structure of mechanical injury resulting in fractures of the long bones of the lower extremities, and the mechanisms of their formation in victims as a result of a fall, according to the primary forensic examination. Material and methods. The study was carried out based on 130 reports of primary forensic examinations of victims with fractures of the femur and / or shin bones due to mechanical injury for the period February – June 2018. All victims were divided into 4 groups: group 1 included individuals sustaining mechanical injury; group 2 involved individuals sustaining injuries in car accidents; group 3 included patients with traumas from the fall, and group 4 included individuals with gunshot fractures. The methodology of the study was based on applying retrospective analysis, descriptive statistics. Results. In cases of catatrauma, the proportion of fractures of the lower extremities makes up 52%, while the proportions of fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 16% each; in case of car accident the fractures of low legs make up 82.1%, while the fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 7.8%; 2.4% and 7.7% each, respectively. There are two types of catatrauma included found out in this study: 1) household falls from the own body height (n = 4), and 2) falls from the height not exceeding 3 m (n = 9). The catatrauma mechanisms included the following: 1) active free uncoordinated fall from the own body height with the phase of primary collision with some isolated primary direct injuries; 2) passive free direct predominantly uncoordinated fall from a height of up to 3 m resulting in multiple combined injuries in the phase of primary collision (n = 4), and in the phases of primary and secondary collision of the body (n = 3). Conclusions. In the structure of mechanical injuries of the long bones in the lower extremities according to the initial forensic medical examination, falls from various heights rank the second position among the most frequent criminal injury (10%) after road traffic injuries (89,2%). Falls from own body height and from the height of up to 3 m were free, straight, and mostly uncoordinated, resulted in mainly primary direct injuries as the fractures of the long bones of the upper and lower limbs, ribs, pelvis, brain concussion, chest bruises and abdominal traumas.Документ Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до викладання фізколоїдної хімії(Полтавський державний медичний університет, 2020) Зозулинець, Д. М.; Чернега, Г. В.; Самелюк, Ю. Г.; Пряхін, О. Р.; Каплаушено, А. Г.; Zozulinets, D. N.; Chernega, G. V.; Samelyuk, Yu. G.; Pryakhin, O. R.; Kaplausheno, A. G.Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до навчального процесу у вищій школі - це характерна особливість педагогічної науки і її найважливіша складова. Інтерактивні комп'ютерні моделі і інноваційні технології в даний час широко використовуються в навчально-пізнавальній діяльності студентів практично на всіх кафедрах університету. В даний час зростає роль медійноінформаційного середовища, особливо мережі Інтернет. Позитивним тут є постійний доступ до повної, сучасної інформації в електронному вигляді, можливість її зберігання, неодноразовості використання. Однак, є і негативна сторона питання. У великому потоці багатогранної інформації студенту важко орієнтуватися. Особливо студенти першого та другого курсів при підготовці до практичних занять не можуть виділяти головне, не можуть визначити обсяг досліджуваного матеріалу за навчальною програмою. Мета. Проаналізувати шляхи адаптації студентів до медійноінформаційних технологій при вивченні предмета. Матеріали та методи дослідження. Аналіз матеріалів методичних конференцій, довідкової літератури, досвіду роботи кафедри за останній період, методичної роботи кафедри.Документ Атипове видалення третіх нижніх молярів у комплексному лікуванні скупчення зубів(Українська медична стоматологічна академія, 2020-11) Ткаченко, Павло Іванович; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Ткаченко, Павел Иванович; Панькевич, Артур Иванович; Колесник, Инна Анатольевна; Гоголь, Андрей Михайлович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Tkachenko, P. I.; Pankevych, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Hohol, A. M.; Rezvina, K. Yu.Успішність ортодонтичного лікування пацієнтів досить часто залежить від тісної взаємодії лікаря-ортодонта і лікаря хірурга-стоматолога. Комплексний підхід, що включає ортодонтичне лікування зубо-щелепних аномалій в поєднанні із застосуванням сучасних хірургічних методик, дозволяє швидше позбутися вад у щелепно-лицевій ділянці і забезпечити кращу стабільність досягнутих результатів, а потреба у видаленні третіх нижніх молярів при скупченості зубів є безальтернативною. Метою нашого дослідження став аналіз виконаних на кафедрі оперативних втручань з приводу атипового видалення зубів мудрості за ортодонтичними показаннями та підходу до їх вибору. Матеріали та методи. Протягом 2016-2020 років було прийнято 158 пацієнтів, яким проведено 241 оперативне втручання з приводу атипового видалення третіх нижніх молярів за ортодонтичними показаннями, з яких 160 (66,4%) класичних операцій атипового видалення зуба, 43 (17,8%) гермектомії та 38 (15,8%) коронектомій. Вік пацієнтів склав від 12 до 26 років. Усі пацієнти були обстежені за класичною методикою із використанням ортопантомограми. При неможливості чітко оцінити співвідношення коренів зуба «мудрості» із нижньощелепним каналом внаслідок накладення їх проекцій на отриманих пантомограмах, застосовували комп’ютерну томографію. На основі отриманих даних обстеження хворого, для видалення обирали необхідне і найбільш безпечне оперативне втручання: класичну операцію атипового видалення зуба мудрості, гермектомію, або ж коронектомію. Висновки: 1. Операція атипового видалення нижніх зубів мудрості потребує обов’язкового планування і індивідуального підходу до кожного пацієнта після ретельного попереднього обстеження. 2. При неможливості чітко оцінити співвідношення коренів зуба «мудрості» із нижньощелепним каналом внаслідок накладення їх проекцій на отриманих пантомограмах пацієнтам рекомендовано проведення комп’ютерної томографії, що дозволяє на основі оцінки зрізів у трьох площинах визначити топографоанатомічне взаєморозташування нижньощелепного каналу та коренів. 3. Операція атипового видалення нижнього зуба мудрості може бути здійснена як класична операція, гермектомія – при ранньому зверненні пацієнта і несформованих коренях та коронектомія – при близькому розташуванні коренів зуба мудрості із нижньощелепним каналом.Документ Бульозний епідермоліз: клінічне спостереження та практичні аспекти лікування(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Бабінцева, А. Г.; Гедеон, І. В.; Годованець, Ю. Д.; Годованець, О. С.; Петров, В. А.; Бабинцева, А. Г.; Гедеон, И. В.; Годованец, Ю. Д.; Babintseva, A. G.; Gedeon, I. V.; Godovanets, Yu. D.; Godovanets, O. S.; Petrov, V. A.Бульозний епідермоліз – гетерогенна група спадкових захворювань, яка характеризується утворенням пухирів на шкірних та слизових покривах з наступним утворенням рубців. Загальна розповсюдженість сягає 8-10 випадків на 1 млн. пологів, співвідношення між хлопчиками та дівчатками 1:1. У більшості пацієнтів клінічні прояви захворювання з'являються при народженні та у віці до 1 року. Відомі 4 основних типа БЕ: простий, межевий, дистрофічний та синдром Кіндлер. На даний момент ідентифіковано більше 1000 різноманітних мутацій 14 структурних генів, які призводять до формування різних фенотипів бульозного епідермолізу . В основі патогенезу бульозного епідермолізу – анормальний, втрачений або недостатній рівень специфічного протеїну, який відіграє ключову роль в адгезії епідермісу та дерми. У статті представлено клінічний випадок бульозного епідермолізу у новонародженої дівчинки та практичні аспекти лікування у ранньому неонатальному періоді. Дівчинка народилася від ІІ вагітності, ІІ пологів у фізіологічному терміні гестації з оцінкою за шкалою Апгар 8-9 балів. При народженні у дівчинки відмічалися ділянки порушення цілісності шкірних покривів на нижній кінцівці з ділянками її аплазії, китиці та відшарування слизової оболонки ротової порожнини. У динаміці захворювання дані ділянки піддавалися трансформації, але постійно утворювалися нові. Було призначене індивідуалізоване місцеве лікування з урахуванням стадії загоєння ран, проводилося часткове парентеральне харчування з поступовим відновленням ентерального харчування зцідженим грудним молоком через оро-гастральний зонд. Можливість проведення консультування зі спеціалістами, які займаються проблемами надання допомоги дітям з бульозним епідермолізом, а також тісний контакт з батьківськими організаціями, беззаперечно сприяють наданню професійної допомоги пацієнтам даної когорти, особливо в ранньому неонатальному періоді.Документ Біль у педіатричного пацієнта з онкологічним діагнозом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Артьомова, Наталія Сергіївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Артемова, Наталия Сергеевна; Соловьева, Галина Алексеевна; Калюжка, Елена Александровна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Artomova, N. S.; Soloviova, H. O.; Kaliuzhka, O. O.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.Больовий синдром є частим провідним синдромом онкологічної та онкогематологічної патології у дітей. Не дивлячись на курабельність чи навпаки, некурабельність стану, пов’язаний з цим станом больовий синдром практично завжди можливо взяти під контроль, чим значно покращити якість життя пацієнта та його родини. В представленій статті розглянуті причини й механізм виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною та онкогематологічною патологією. Адекватне визначення патогенетичних механізмів та оцінка больового синдрому є основною метою первинної оцінки стану пацієнта, з урахуванням психосоціальної характеристики пацієнта та його родини, тому вкрай важливо, щоб клініцисти включали ці критерії в первинні та наступні обстеження пацієнтів з онкологічною патологією, щоб мати змогу забезпечити відповідними терапевтичними ресурсами. Відкрита актуальність комплексного розуміння етіології та патогенетичних механізмів виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною патологією, що безпосередньо впливає на стратегію подолання болю, який пов’язаний з пухлинним процесом, лікуванням та здійсненням лікувально-діагностичних маніпуляцій у такого контингенту дітей. Для фахівців з дитячої онкології та онкогематології важливо діагностувати загальний больовий синдром, що супроводжує онкологічну патологію. Ефективне знеболення потребує ретельного спостереження за пацієнтом та синдромальними реакціями під час лікування. Ідеальна комплексна оцінка больового синдрому повинна включати в себе обговорення мети та очікувань від терапії болю, всебічне оцінювання больового синдрому, його інтенсивність, характеристики та локалізацію. Висвітлені основні принципи подолання больового синдрому, трьохступеневий підхід щодо терапії больового синдрому у педіатричного пацієнта з онкологічною патологією та розглянуті основні характеристики та комбінації груп анальгетиків для керування болем.Документ Вибір тактики ортопедичного лікування повної відсутності зубів на нижній щелепі у відповідності до психотипу пацієнта(Полтавський державний медичний університет, 2020) Пелехан, Б. Л.; Рожко, М. М.; Пелехан, Л. І.; Пелехан, Б. Л.; Рожко, Н. М.; Пелехан, Л. И.; Pelekhan, B. L.; Rozhko, M. M.; Pelekhan, L. I.В залежності від вибраного методу виготовлення повного знімного пластинкового протеза, у 30-60% пацієнтів наявні скарги щодо функціонування ортопедичної конструкції. Альтернативним методом лікування повної відсутності зубів є виготовлення ортопедичної конструкції з опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати. План ортопедичного лікування повної відсутності зубів – квінтесенція факторів, які включають первинне обстеження пацієнта, аналіз основних та додаткових методів обстеження та, як наслідок, формування можливих варіантів лікування із врахуванням вимог пацієнта. Мета дослідження. Аналіз впливу встановленого психотипу особистості пацієнта на вибір тактики лікування повної відсутності зубів на нижній щелепі та на рівень мотивації пацієнта до вибору ортопедичної конструкції. Матеріали і методи. Обстежено 45 пацієнтів із потребою ортопедичного лікування повної відсутності зубів. Клінічне обстеження проводилося у 2 етапи. Під час проведення первинного клінічного обстеження встановлювався психотип особистості пацієнта за класифікацією House. Згідно отриманих даних проводився розподіл пацієнтів на групи обстеження. Проводилася оцінка прийняття рішення пацієнтів кожної групи щодо пропонованих пріоритетних варіантів плану лікування. Результати дослідження. Аналіз результатів опитування свідчать, що 62,2% обстежених пацієнтів зверталися у клініку ортопедичної стоматології із чітко сформованими потребами. Можливість встановлення чотирьох дентальних імплантатів та фіксації незнімної ортопедичної конструкції без проведення об’ємних реконструктивних втручань засвідчено у 66,7% групи обстеження 1. Пацієнти із встановленим уточнюючим психотипом повністю доводили свої характеристики у процесі планування лікування. 88,9% осіб із байдужим психотипом схилялися до вибору найпростішого і найменш затратного варіанту лікування. Висновки: 1. Характерною рисою пацієнтів із філософським психотипом є довіра до лікаря-стоматолога. Прийняття рішень можливе лише при врахуванні ризиків. 2. Для пацієнтів уточнюючого психотипу дотримання чіткого плану лікування згідно встановлених вимог є пріоритетом. 3. При прийнятті рішення щодо плану лікування пацієнтів із встановленим байдужим психотипом необхідно переконатися у здатності пацієнта дотримуватися всіх рекомендацій та призначень. 4. При лікуванні осіб істеричного психотипу взаєморозуміння лікар-пацієнт необхідно будувати із врахуванням емоційної нестабільності пацієнта.Документ Виготовлення повних знімних пластинкових протезів з різних груп базисних матеріалів та їх порівняльна характеристика(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Кузь, Віталій Сергійович; Кузь, Виталий Сергеевич; Kuz, V. S.; Тумакова, Олена Борисівна; Тумакова, Елена Борисовна; Tumakova, O. B.; Кузь, Гельфіра Маліківна; Кузь, Гельфира Маликовна; Kuz, H. M.; Тесленко, Олександра Іванівна; Тесленко, Александра Ивановна; Teslenko, O.I.; Єрис, Любов Борисівна; Ерис, Любовь Борисовна; Jerys, L. B.Проблема лікування пацієнтів з повною відсутністю зубів, незважаючи на рівень розвитку сучасної стоматології, завжди була і залишається однією з найбільш важливих та недостатньо вирішених в клініці ортопедичної стоматології. Ефективність якісного повного знімного протезу багато в чому визначається властивостями базисного матеріалу. Однак багаторічний досвід їх використання виявив ряд недоліків. У зв’язку з цим, протягом багатьох років ведуться розробки нових базисних стоматологічних матеріалів та їх дослідження. Метою дослідження стало вивчення ефективності застосування термопластичного матеріалу «Vertex ThermoSense» (Нідерланди) та фторвмісної акрилової пластмаси «Фторакс» (Україна) у пацієнтів з повною відсутністю зубів, які раніше користувалися повними знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас. Нами було проведено лікування 43-х пацієнтів з повною відсутністю зубів, які, протягом останніх 3-5 років, користувалися знімними акриловими протезами та звернулися до клініки ортопедичної стоматології з метою виготовлення нових. В роботі ми використали пластмасу гарячої полімеризації на основі фторвмісних акрилових сополімерів «Фторакс» (Україна) та поліамід (нейлон) «Vertex ThermoSense» (Нідерланди), що рекомендовані виробниками для виготовлення знімних конструкцій зубних протезів. Разом із суб’єктивними методами оцінки якості протезування з використанням різних базисних матеріалів в різні терміни спостереження, нами був вивчений ступінь відновлення функції жування у беззубих пацієнтів за допомогою електроміографічних досліджень. Клінічні дослідження показали переваги термопластичного матеріалу «Vertex ThermoSense», в порівнянні з фторвмісними акриловими пластмасами, які полягають у високій функціональній якості і міцності, що збільшує довговічність виготовлених повних знімних протезів. Окрім цього, базис протезу, виготовлений з «Vertex ThermoSense» не містить залишкового мономеру, що попереджає виникнення алергічних реакцій. Результати проведеної нами роботи при протезуванні пацієнтів з повною відсутністю зубів дають можливість рекомендувати матеріал «Vertex ThermoSense» в клініці ортопедичної стоматології для виготовлення повних знімних протезів.Документ Вплив поліморфізму генів LEPR та GR на стан здоров'я матерів з метаболічними порушеннями та їх новонароджених дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Россоха, Зоя Іванівна; Климчук, Юлія Юріївна; Похилько, Валерий Иванович; Чернявская, Юлия Игоревна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Россоха, Зоя Ивановна; Климчук, Юлия Юрьевна; Pokhуlko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Rossokha, Z. I.; Klymchiuk, Yu. Yu.Значне поширення ожиріння та метаболічного синдрому у світі протягом останніх двох десятиріч призвело до того, що Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає надлишкову вагу як неінфекційну пандемію. Серед факторів, які негативно впливають на метаболізм, призводять до його розладів і ожиріння, розглядаються генетичні, пренатальні, харчові, соматичні, психогенні та ін. Аналіз поліморфізму генів LEPR та GR серед матерів та їх новонароджених дітей може бути важливою складовою предикції порушень метаболізму і ожиріння. Метою цього дослідження було проаналізувати наявність клінічних та генетичних детермінант метаболічного синдрому у матерів та їх новонароджених. Матеріали і методи. Було проведене перехресне дослідження 42 пар матерів та новонароджених, що включало вивчення їх антропометричних, клінічних та лабораторних параметрів і, зокрема, 2 видів генетичних поліморфізмів (LEPR rs1137101 та GR, поліморфізм BClІ). Основну групу склали 15 пар мати-дитина, де жінка мала клінічно виражене ожиріння (індекс маси тіла більше 30), в групу порівняння увійшли 27 пар мати-дитина, де жінка мала надлишкову вагу (індекс маси тіла більше 25). Результати дослідження. У матерів з ожирінням достовірно частіше траплялася проблема невиношування вагітності (р=0,01). Діти від матерів з ожирінням мали достовірно більші центилі ваги при народженні порівняно з контрольною групою (60,9 ±7,7 та 49,75±4,5 відповідно, р=0,05). Жодних зв’язків поліморфних варіантів генів LEPR та GR з ожирінням у матерів та особливостей розподілу варіантів поліморфізму серед їх дітей виявлено не було. GG генотип гену GR асоціювався з більш частою необхідністю у госпіталізації (p=0,012), стрімкими пологами (p=0,01), обвиттям пуповини навколо шиї плода (р=0,012). У дітей носіїв генотипу GG BclI GR достовірно частіше були виявлені кардіо-метаболічні порушення у вигляді змін при аускультації серця (аритмії, функціональних шумів) (р=0,003). Висновок. За результатами проведеного дослідження не виявлено асоціацій поліморфізму генів LEPR та GR з ожирінням у матерів та надлишком ваги у їх дітей, але виявлено несприятливий вплив поліморфних варіантів на акушерсько-гінекологічний статус матерів, перебіг пологів та адаптацію новонароджених у ранньому неона-тальному періоді.Документ Вплив умов гіпотермічного і низькотемпературного зберігання на життєздатність іммобілізованого пробіотика bifidobacterium bifidum(Полтавський державний медичний університет, 2020) Ананьїна, Г. Є.; Степанюк, Л. В.; Висеканцев, І. П.; Петров, І. В.; Ананьина, А. Е.; Степанюк, Л. В.; Висеканцев, И. П.; Петров, И. В.; Ananina, G. E.; Stepanyuk, L. V.; Vysekantsev, I. P.; Petrov, I. V.Актуальною проблемою медицини в наступний час є дисбіози, які виникають в зв’язку з дією на організм людини ряду негативних факторів, а також зниження імунного статусу. Пріоритетним напрямком сучасної біотехнології є створення іммобілізованих в гелевих носіях пробіотичних препаратів, що можуть використовуватися для корекції дисбіозів. Іммобілізація клітин пробіотиків в гранулах альгінатного гелю захищає їх від пошкоджуючої дії бар’єрних функцій шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження – вивчення впливу гіпотермічного та низькотемпературного зберігання на життєздатність іммобілізованого в гранулах альгінатного гелю пробіотика Bifidobacterium bifidum. Бактеріальні клітини іммобілізували в гранулах немодифікованого гелю (1%-ний розчин альгінату натрію) та в гранулах модифікованого захисним сахарозо-молочно-лактозним середовищем гелю. Гранули з іммобілізованими бактеріальними клітинами розкладали в кріопробірки. Зразки зберігали при температурах 4, -12, -20, -80 та -196°С протягом 12 місяців (термін дослідження). Встановлено, що зберігання при температурах -80 та -196°С забезпечувало високу життєздатність пробіотика протягом всього терміну дослідження. В процесі зберігання при температурах 4 та -12°С загибель бактерій відзначали через 1-3 місяці в залежності від складу гелевого носія, а при температурі -20°С – через 6-9 місяців. Висновки: Встановлено, що на життєздатність клітин культури B. bifidum, іммобілізованих в гранулах альгінатного гелю, впливають як температурні режими зберігання, так і модифікація гелю введенням в його склад сахарозо-молочнолактозного середовища. При температурах -80, -196 °С іммобілізовані бактерії не гинуть протягом року (термін спостерігання). Під час зберігання при температурах 4, -12, -20 °С більш високі показники життєздатності і більші терміни збереженості клітин біфідобактерій спостерігали в зразках гранул альгінатного гелю, модифікованого сахарозо-молочно-лактозним середовищем. Показано, що в процесі зберігання за низьких температур клітин B.bifidum, іммобілізованих в немодифікованому і модифікованому доданням сахарозо-молочно-лактозного середовища альгінатному гелі, їх культуральні та морфологічні властивості не змінювалися.Документ Впровадження дистанційної форми навчання в умовах карантину на кафедрі дитячої стоматології ІФНМУ(Полтавський державний медичний університет, 2020) Лісецька, І. С.; Ковалишин, А. Ю.Людство стикнулась з раніше не відомою хворобою - COVID-19, яка змінила та внесла корективи в усталені механізми життя. Ці зміни стосуються і сфери освіти, в тому числі – медичної. У зв’язку з карантином, який запровадили в Україні для запобігання поширенню COVID-19, закрили заклади освіти, студентів перевели на дистанційне навчання. Організувати якісне онлайн-навчання за короткий проміжок часу, заряджати мотивацією до навчання і бути готовим до технологічних проблем – ось не повний перелік проблем, що повстали перед викладачами. Однак, стрімкий злет інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій, онлайн-інструментів у життя суспільства останніми десятиріччями став підготовкою для вирішення завдань та проблем. Практичні заняття з дитячої терапевтичної стоматології проводяться в форматі он-лайн конференції в програмі Microsoft Teams (попередньо створюються Класи для кожної підгрупи та події в програмі – в календарі відповідно розкладу, запрошуються студенти). Microsoft Teams – центр для командної роботи в Office 365, який є більш спрощеним варіантом систем управління навчанням, проте дозволяє навчальній групі комунікувати та обмінюватися файлами. Програма зручна, тому що об’єднує все в спільному робочому середовищі, яке містить чат для обговорень, файлообмінник та корпоративні програми. Студенти проходять по кожній темі тестування в системі відповідно до календарно- тематичного плану, отримують результат, який викладач конвертує в бали, відповідно до крите ріїв оцінювання. Під-час он-лайн заняття викладач опитує тему, корегує відповідь, пояснює моменти, що були незрозумілі, використовуючи попередньо завантажені матеріали – презентації, відео, фото, рентгенограми та ортопантомограми, що допомагає засвоїти матеріал. Для майбутніх лікарів-стоматологів надзвичайно важливими є практична підготовка, робота з реальними пацієнтами, відпрацювання мануальних та комунікативних навичок, тому під час дистанційного викладання дитячої терапевтичної стоматології вирішуються ситуаційні задачі та розбираються алгоритми виконання практичних навичок з метою максимального наближення студентів до практики. Дистанційне навчання – це цілеспрямований процес взаємодії викладача та студента, що ґрунтується на використанні сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, які дозволяють здійснювати навчання на відстані, що актуально в умовах пандемії COVID-19.Документ Гіперурикемія як маркер інтенсивності перекисного окислення ліпідів в популяції(Полтавський державний медичний університет, 2020) Черняєва, А. О.; Черняева, А. А.; Chernyaieva, A. A.Розповсюдженість гіперурикемії в світі за останнє десятиріччя неухильно зростає. За даними різних авторів, частота асимптоматичної гіперурикемії в популяції коливається від 5 до 35,1 %. Дослідження зв’язку порушень пуринового обміну із станом перекисного окислення ліпідів залишаються досі актуальними, що обумовлено чисельними повідомленнями щодо зв’язку між процесами уратоутворення і вільнорадикального окислення. Тому метою дослідження було з’ясувати значення гіперурикемії як маркера інтенсивності перекисного окислення ліпідів у випадковій популяційній вибірці. Матеріали та методи дослідження. Група обстежених сформована за загальноприйнятими епідеміологічними підходами методом випадкової вибірки з числа робочих і службовців промислового підприємства (n=727 осіб) (457 чоловіків і 270 жінок). Вік обстежених був від 18 до 65 років, середній – (38,13±5,10) років. Метаболічний синдром діагностували згідно спільної проміжної заяви: Міжнародної федерації діабету, Національного інституту серця та легенів, Американської асоціації серця, Всесвітньої федерації серця, Міжнародного товариства атеросклерозу та Міжнародної асоціації з вивчення ожиріння. Оцінку стану глюкозного гомеостазу здійснювали згідно рекомендацій Дослідного товариство з вивчення діабету в Індії – Ендокринне товариства Індії, 2020 р. Зразки венозної крові отримували натще. Визначали рівень імунореактивного інсуліну імунохемілюмінесцентним методом, концентрації тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності – ферментативним колориметричним методом, ксантину і гіпоксантину методом С. В. Орешнікова та співавт., сечової кислоти – колориметричним методом, ацилгідроперекисей – за методикою В. Б. Гаврилова і М. І. Мішкорудної, малонового діальдегіду – за методом І. Д. Стального, Т. Г. Гарішвілі у модифікації Л. І. Андрєєвої та співавт., рівень сумарних відновлених SH-груп – фотометричним методом Елмана, активність ксантиноксидази – фотометричним методом, супероксиддисмутази – за методом Т. В. Сироти, каталази у плазмі та еритроцитах – за методом H. Aebi. Результати та їх обговорення. Гіперурикемію діагностовано у 118 (16,2 %) обстежених. Порушення глюкозного гомеостазу діагностовано у 76 обстежених (10,5 %): цукровий діабет 2 типу – у 22 (3,03 %), порушення толерантності до глюкози – у 47 (6,5 %), гіперглікемія натще – у 7 (0,96 %), відповідно. У представників випадкової популяційної вибірки з гіперурикемією концентрації проміжних і кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів в крові значуще вищі, ніж у осіб з нормоурикемією. Концентрація відновлювальних еквівалентів у формі вільних SH-груп суттєво не залежить від інтенсивності пуринового катаболізму. Максимальна інтенсивність перекисного окислення ліпідів спостерігається у представників випадкової популяційної вибірки з гіперурикемією за наявністю порушення глюкозного гомеостазу. За цієї комбінації патологічних станів концентрації проміжних і кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів значуще вищі ніж за гіперурикемії в цілому і гіперурикемії в поєднанні з іншими компонентами метаболічного синдрому. Встановлені зв’язки між порушеннями пуринового обміну і активацією перекисного окислення ліпідів демонструють щільність інтеграції патології пуринового обміну в гормонально-метаболічні порушення діабетогенної і атерогенної спрямованості на рівні випадкової популяційної вибірки.Документ Динаміка звуковимовляння у хворих, що адаптуються до повних знімних зубних протезів(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Нідзельський, Михайло Якович; Цветкова, Наталія Володимирівна; Нидзельский, Михаил Яковлевич; Цветкова, Наталия Владимировна; Nidzelsky, M. Ya.; Tsvetkova, N. V.Вступ. Одним із найважливіших соціальних завдань є охорона і зміцнення здоров'я людей. У сучасному світі спостерігається тенденція до старіння населення, що зумовлює загальне збільшення захворюваності. Це положення повною мірою стосується погіршення стоматологічного статусу населення, що призводить до зростання кількості пацієнтів, які мають дефекти зубних рядів. Особливо значні морфологічні, функціональні та естетичні зміни щелепно-лицевої ділянки викликає повна втрата зубів. В стоматологічній практиці широко застосовується протезування зубів повними знімними зубними протезами. Відновлення мовлення є одним з головних завдань при застосуванні повних знімних зубних протезів. Мета дослідження: вивчити особливості розвитку мовленнєвої адаптації при користуванні повними знімними протезами. Матеріали та методи дослідження. Для проведення досліджень було сформовано 2 групи пацієнтів: А - пацієнти без дефектів зубних рядів, Б - з повною вторинною адентією. Дослідження проводили за допомогою методу звукової комп’ютерної спектографії до протезування, одразу після фіксації повного зубного знімного протезу, через 3, 7, ЗО днів. Обговорення отриманих результатів. Застосування методу звукової комп’ютерної спектрографії дозволило здійснити графічну реєстрацію вимовляння звуків української мови хворими до протезування та під час адаптації до повних знімних зубних протезів. Одержані графіки демонструють якісні відмінності між звуковимовлянням в осіб без дефектів зубних рядів (контроль) та хворих із повною вторинною адентією. Вони також виявляють існування певної динаміки акустичних процесів протягом перших ЗО днів користування повними знімними зубними протезами. Висновок. Таким чином, повна відсутність зубів суттєво знижує потужність і частоту більшості голосних звуків. На початку користування повними знімними зубними протезами, через З дні відновлюється потужність звуків [о], [у] і частота звуків [а], [о]. Після тимчасового нового відхилення від норми через 7 днів частота і потужність голосних звуків повністю відновлюються через З0 днів.Документ Електроенцефалографічні маркери латеральної дислокації серединних структур мозку у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Козьолкін, О. А.; Кузнєцов, А. А.; Козелкин, А. А.; Кузнецов, А. А; Kozyolkin, O. A.; Kuznietsov, A. A.Мета роботи - удосконалити діагностичні заходи у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу шляхом визначення найбільш інформативних параметрів спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну в оцінці порушень церебральної біоелектричної активності, обумовлених латеральною дислокацією серединних структур мозку. Матеріали і методи. Проведено клініко-параклінічне дослідження 156 пацієнтів (90 чоловіків та 66 жінок, середній вік 66,7±0,8 років) з гіпертензивним спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом, що виник вперше. Діагноз підтверджувався методом комп’ютерної томографії. Латеральна дислокація оцінювалася як середнє від зсуву прозорої перетинки та зсуву епіфізу. Клініко-неврологічне дослідження включало оцінку за National Institute of Health Stroke Scale. Комп’ютерна електроенцефалографія проводилася в перші 48 годин від дебюту захворювання, при цьому визначали спектральну потужність, фронто-окципітальні градієнти, показники міжпівкульової асиметрії ритмів електроенцефалографічного патерну. Статистична обробка отриманих результатів містила оцінку міжгрупових відмінностей, логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз. Результати. Латеральна дислокація була відсутня у 57 (36,5%) пацієнтів, латеральна дислокація 1-5 мм була діагностована у 72 (46,2%) пацієнтів, >5 мм – у 27 (17,3%) пацієнтів. Встановлено, що електроенцефалографічними маркерами латеральної дислокації серединних структур мозку виступають значення відносної спектральної потужності ритмів альфа діапазону ≤20,5% в ураженій гемісфері (Se=79,8%, Sp=77,2%) та ≤17,7% - в інтактній гемісфері (Se=71,7%, Sp=75,4%), фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа2-піддіапазону >–0,085 в ураженій гемісфері (Se=71,7%, Sp=63,2%) та >–0,266 - в інтактній гемісфері (Se=80,8%, Sp=54,4%), тоді як критеріями порушення церебральної біоелектричної активності головного мозку внаслідок латеральної дислокації серединних структур >5 мм виступають відносна спектральна потужінсть ритмів дельта-діапазону >48,4% в ураженій гемісфері (Se=88,9%, Sp=74,2%) та >46,8% - в інтактній гемісфері (Se=92,6%, Sp=72,4%), фронто-окципітальний градієнт ритмів альфа-діапазону >–0,001 в ураженій гемісфері (Se=81,5%, Sp=65,1%). Висновки. Показники відносної спектральної потужності та фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа-діапазону в ураженій та інтактній гемісферах є найбільш інформативними показниками спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну для детекції змін біоелектричної активності головного мозку, що обумовлені латеральною дислокацією серединних структур мозку в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу.Документ Етіологічна структура мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки(Полтавський державний медичний університет, 2020) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Мария Алексеевна; Faustova, M. O.Протягом останніх десятиріч етіологічна структура інфекційних ускладнень в хірургії залишається майже незмінною. Мета дослідження – визначити провідних збудників одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у пацієнтів. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні прийняли участь 137 пацієнтів з одонтогенними інфекційно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Заключну видову ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятою методикою. Результати. У результаті досліджень від хворих було виділено та ідентифіковано 117 клінічних штамів мікроорганізмів. Встановлено, що найчастіше збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у хворих були грампозитивні коки. Варто відмітити, що переважну більшість ізолятів складали представники роду Staphylococcus. Грамнегативні мікроорганізми визначали в пацієнтів значно рідше (31,6%), порівняно з грампозитивними. C. albicans виступала в якості домінуючого патогену в матеріалі від хворих овлено, що при розвитку абсцесу мікробіота була більш різноманітною, проте процентне співвідношення збудників суттєво відрізнялося з виділенням S. aureus, A.baumannii та E. faecalis як основних. В свою чергу, при обтяження інфекційного процесу і розвитку флегмон та медіастенітів у хворих спостерігали зменшення спектру мікроорганізмів у досліджуваному матеріалів поряд зі збільшенням їх відсоткових часток. Висновки. В етіологічній структурі мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки переважають умовно-патогенні мікроорганізми родів Staphylococcus, Enterococcus, Acinetobacter та Pseudomonas. Загалом, грампозитивні коки та неферментуючі грамнегативні бактерії виступають домінуючими збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у більшості хірургічних хворих.Документ Ефективність антиоксидантів в комплексному лікуванні гострого одонтогенного остеомієліту у дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Ткаченко, Павел Иванович; Белоконь, Сергей Александрович; Лохматова, Наталия Михайловна; Доленко, Ольга Борисовна; Попело, Юлия Викторовна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Yu. V.Проведено вивчення ефективності застосування в комплексному лікуванні біоантиоксидантів, які найчастіше застосовуються в повсякденній клінічній практиці при всіх видах патологічних станів. За цією схемою для наукової розробки було залучено 23 пацієнти молодшої і старшої шкільних вікових груп з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи. Контрольну групу було сформовано із 18 дітей того ж віку. Дослідження, проведені нами раніше в тотожній групі дітей з цією нозологічною формою захворювання, дозволили встановити, що на час первинного обстеження у них прослідковується активізація процесів вільно радикального окислення ліпідів і зниження рівня металоферментних факторів антиоксидантного фактору в периферійній крові і нестимульованій фракції ротової рідини. На час завершення їх лікування за протоколом надання медичної допомоги не вдалося досягти нормалізації деяких із показників, що вивчаються, що спонукало нас до додаткового залучення в склад комплексу лікувальних заходів двох природних антиоксидантів. Це дозволило на час клінічного одужання стабілізувати показники системи перекисного окислення ліпідів та нормалізувати активність факторів антиоксидантного захисту, як на рівні організму, так і на рівні порожнини рота.Документ Загальні риси у патогенезі каріозного ураження третіх молярів і аутоімунних захворювань(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.Метою роботи було вивчення загальних рис у патогенезі каріозного ураження зубів і аутоімунних захворювань. У статті представлені огляд літератури, результати аналізу випадкових вибірок третіх молярів, видалених за різними клінічними показаннями (11 препаратів), які піддавались візуальному аналізу та вивченню мікроскопічної будови їх коронкової частини після попередньої епоксидної пластинації препаратів зубів та виготовлення з них полірованих шліфів. Проаналізовані дані свідчать, що патогенез фісурного карієсу в нашій вибірці каріозних зубів можна пояснити з точки зору прямого вірулентного впливу патогенних бактерій на органічні речовини поверхневого дентину і базальної емалі з утворенням аутоантигенів, які в результаті сенсибілізації місцевої імунної системи стають ініціальним джерелом поширення каріозного процесу на інші зуби. Це дає підставу ототожнювати його з патогенезом аутоімунних і вважати його як прояв каріозної хвороби. Встановлено, що каріозне ураження твердих тканин зі сторони гладких поверхонь коронки зубів починається з пульпи, при її життєдіяльному стані і припиняється - в результаті тканинного її переро- дження. Показано, що поодиноке приховане пошкодження твердих тканин зубів є початковим проявом латентної стадії каріозного процесу, тоді як множинні дефекти свідчать про подальше його прогресування. Що ж стосується загальноприйнятої класифікації карієсу, згідно з якою виділяють поверхневий, середній і глибокий карієс, то, на нашу думку, їх слід розглядати як стадії подальшого процесу каріозного руйнування твердих тканин зуба. Вивчення патогенезу каріозного ураження третіх молярів є необхідним з метою профілактики та підвищення ефективності лікування даного, як ми вважаємо, аутоімунного захворювання.Документ Зв’язок глюкокортикоїдної резистентності з однонуклеотидним поліморфізмом BCLI гена глюкокортикоїдного рецептора та деякими показниками цитокінового профілю у хворих екземою рук(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мескаль, А. М.; Мескаль, А. М.; Methkal, A. M.Незважаючи на те, що глюкокортикоїди мають широке використання, деякі пацієнти виявляються резистентними, навіть при застосуванні високих доз. Дія глюкокортикоїдів опосередкована через глюкокортикоїдний рецептор. Поліморфні варіанти гена, що кодує глюкокортикоїдний рецептор, можуть пригнічувати клітинну відповідь на дію стероїдів та призводити до зменшення відповіді на лікування. Крім того деякі цитокіни можуть впливати на вироблення різних субодиниць глюкокортикоїдного рецептора, модулюючи реакцію клітин на них. Встановлення остаточного розкриття патогенетичних механізмів та виявлення високоспецифічних предикторів резистентності до глюкокортикоїдів ще немає. Метою дослідження було встановити зв’язок глюкокортикоїдної резистентності у хворих екземою рук з однонуклеотидним поліморфізмом BclI гена NR3C1 та вмістом у плазмі крові інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2. Для дослідження була використана венозна кров 143 хворих на екзему рук (42 % жінок і 58 % чоловіків) віком (42,2 ± 11,1) років. У дослідженні враховували вік, стать, індекс маси тіла (кг/м2), індекс маси тіла ≥ 25 (кг/м2 (%)), звичку курити, значення імуноглобулін E (iu/ml), інтерлейкіну-17А (пг/мл), інтерлейкіну-2 (пг/мл). Також, у хворих визначали індекс тяжкості екземи рук перед лікуванням та через 2 тижні. За цим індексом всіх пацієнтів до лікування було поділено на три підгрупи: легкого ступеня, середнього та тяжкого ступеня тяжкості захворювання. Хворим із легким та середнім ступенем тяжкості дерматозу був призначений топічний глюкокортикоїд 0,1 % мометазона фуроат у формі крему, який наносився на уражені ділянки шкіри рук два рази на добу з інтервалом 12 годин протягом 2-х тижнів. Пацієнтам з тяжким ступенем екземи рук додатково був призначений системний глюкокортикостероїд – розчин дексаметазону у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції дозою 8 мг/добу тричі, потім ще 4 мг/добу ще на 2 дні. Однонуклеотидний поліморфізм BclI (референсний номер – rs41423247) гена глюкокортикоїдного рецептору (NR3C1) визначали за методикою, описаною раніше (Fleury et al. 2003). Кількісні змінні перевірені на нормальність розподілу методом Шапіро-Уілка. Порівняння середніх значень між підгрупами проводили за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Порівняння частот розподілу різних показників у підгрупах виконували за допомогою критерію Пірсона. Значення P < 0,05 вважали значущим. Отримані результати показали, що нечутливість до глюкокортикоїдів у пацієнтів із екземою рук пов’язана з поліморфізмом BclІ гена NR3C1, ступенем тяжкості дерматозу, рівнем інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2 у плазмі крові. Вміст інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2 у хворих, які не відповіли на лікування, був значно вищий порівняно з чутливими до гормонів суб'єктами. Людей, які мали генотипи C/G- та G/G, було достовірно більше у групі, яка не мала клінічної відповіді на терапію.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »