Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 3 (71)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 3 (71) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 50
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Порівняння короткотривалого та довготривалого курсу антибактеріальної терапії при інтраабдомінальній інфекції, спричиненій гострим гангренозним апендицитом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.Інтраабдомінальна інфекція та її ускладнення залишається досить поширеною та актуальною світовою проблемою. На даний час наявна велика кількість публікацій з рекомендаціями щодо лікування інфекції, викликаної певним видом збудника. Однак, відповідна тривалість антибактеріальної терапії залишається спірним питанням. Переважна більшість лікарів застосовують антибактеріальну терапію для лікування пацієнтів до тих пір, поки не зникнуть всі ознаки запалення, зазвичай близько 7-14 днів. Проте, у 1994 році Schein M, та співавторами було висловлено пропозицію, що при адекватній санації вогнища інтраабдомінальної інфекції термін антибактеріальної терапії можна зменшити до 3-4 днів, що в свою чергу дасть змогу знизити стійкість до антибактеріальних препаратів. Метою дослідження було зменшення терміну антибактеріальної терапії у хворих із інтраабдомінальною інфекцією, яка спричинена гострим гангренозним апендицитом. Для цього було проведено дослідження, в якому взяли участь 32 пацієнта віком від 18 до 65 років, які були прооперовані в день госпіталізації з приводу гострого гангренозного апендициту на базі хірургічного відділення третьої міської лікарні м. Полтава. Пацієнти були розділені на дві групи. До першої (дослідної) групи увійшли 16 пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію протягом 3 днів до нормалізації лейкоцитозу та температури тіла. До другої (контрольної) групи увійшли 16 пацієнтів, які продовжували отримувати антибактеріальну терапію протягом не менше 2-х днів після нормалізації зазначених критеріїв. Виходячи із результатів, які були отримані в процесі дослідження впливу тривалості курсу антибактеріальної терапії інтраабдомінальної інфекції у хворих з гострим гангренозним апендицитом на перебіг післяопераційного періоду, встановлено, що фіксована тривалість антибактеріальної терапії протягом 3±0,25 днів показала аналогічні результати із традиційною, більш тривалою, антибактеріальною терапією, що проявилося співставними термінами одужання та виписки пацієнтів, частотою виникнення ускладнень в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій, після адекватної санації вогнища інфекції в черевній порожнині, антибактеріальну терапію можна скоротити до декількох днів після оперативного втручання без ризику розвитку післяопераційних ускладнень та рецидиву інфекційного процесу.Документ Зміни з боку органів травлення в гострий період коронавірусної хвороби(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Міщук, В. Г.; Купновицька, І. Г.; Губіна, Н. В.; Мартинів, І. В.; Белегай, Р. І.; Мищук, В. Г.; Купновицкая, И. Г.; Губина, Н. В.; Мартынив, И. В.; Белегай, Р. И.; Mishchuk, V. G.; Kupnovitska, I. G.; Gubina, N. V.; Martyniv, I. V.; Belegay, R. I.ням функції імунної системи, ураженням легень та шлунково-кишкового тракту. Останній, поряд з респіраторним, може слугувати початковими вхідними воротами інфекції. Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту розглядаються як фактори ризику більш важкого перебігу коронавірусної хвороби. Мета: вивчити частоту гастроентерологічних симптомів і функціональний стан печінки у пацієнтів з коронавірусною хворобою. Матеріали і методи: проаналізовано 55 стаціонарних карт хворих на коронавірусну хворобу та пневмонію (20 – жінок та 35 чоловіків), які проліковані у перепрофільованому інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» м. Івано-Франківська. Середній вік пацієнтів становив 57,1±2,62 років - у жінок і 59,2±2,59 років - у чоловіків. Усім пацієнтам проведено тестування шляхом проведення полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу (IgM SARS COV 2), загальноклінічні обстеження (загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз маркерів ураження печінки, рівень глікемії), визначення біомаркерів запалення, комп’ютерна томографія органів грудної клітки. Результати та обговорення: у хворих з коронавірусною хворобою та пневмонією виявлено різну супутню патологію, зокрема, артеріальну гіпертензію, ожиріння, цукровий діабет, хронічну хворобу нирок, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, хронічний вірусний гепатит В тощо. Найбільш частими гастроентерологічними симптомами були: анорексія – у 50 хв. (90,9%), нудота – 11 хв. (20%), діарея - 6 хв. (10,9%) , блювота - 2 хв (3,63%), біль в животі - 4 хв (7,27%), закрепи –1 хв. (1,8%). Діарея, як правило, не представляла серйозної загрози, і мала зворотній характер при лікуванні пневмонії. У 10,9% хворих мала місце тромбоцитопенія. Рівень С-реактивного білка був високим у 90,9% пацієнтів. У третини пацієнтів відмічено зростання активності аспартатамінотрансферази на 30,9% та аланінамінотрансферази на 32,7%. Висновок. Вірус може індукувати запалення і змінювати проникність слизових оболонок, можливе рецептор-опосередковане проникнення його у клітини організму; не виключено, що вірус впливає на склад мікробіоти кишківника, порушує взаємодію між органами - «кишківник-легені», що може сприяти прогресуванню респіраторних симптомів.Документ Зовнішня будова великого чепця людини у віковому аспекті(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Федорченко, Ігор Леонідович; Степанчук, Алла Петрівна; Федорченко, Игорь Леонидович; Fedorchenko, I. L.; Степанчук, Алла Петровна; Stepanchuk, A. P.На теперішній час великий чепець широко використовується хірургами як джерело транспланта- та при реконструктивно-пластичних операціях. Досліджено великі чепці на трупах людей чоловічої і жіночої статі у другому зрілому, похилому і старечому вікових періодах при брахіоморфному, мезоморфному і доліхоморфному типах статури тіла. Застосовувалися соматоскопічний, морфометричний методи і метод анатомічного препарування. Установлено, що великий чепець має дві частини: закріплену і вільну. Закріплена частина чепця розташовується між великою кривиною шлунка і чепцевою стрічкою поперечної ободової кишки і має назву шлунково-ободовокишкової зв'язки. У другому зрілому, похилому і старечому вікових періодах форма і параметри великих чепців не залежали від типу статури тіла людей. У цих же вікових періодах у жінок і чоловіків наявні великі чепці чотирикутної, трикутної і неправильної форми. Найбільшу площу мають чепці чотирикутної форми, меншу трикутної і неправильної форми. Чотирикутна форма великого чепця більш сприятлива для отримання лоскуту з подовженням для трансплантації на органи з великим дефектом. У всіх вікових періодах ступінь розвитку жирової тканини у великому чепці людини залежала від вираження підшкірно-жирової клітковини і особливо в людей із зайвою масою тіла. За наявності жирової тканини виділили наступні форми чепця: 1)великий чепець з відсутністю жирової тканини, 2) великий чепець із помірно розвиненою жировою тканиною, 3) великий чепець із надмірно розвиненою жировою тканиною. Великі чепці з відсутністю жирової тканини пластичні, на них добре видно судини і їх розгалуження. Жирова тканина на таких чепцях розташовується вздовж судин, а інші ділянки, де вона відсутня, прозорі, як тонке мереживо. У великих чепцях з надмірно розвиненою жировою тканиною судини не верифікувалися через численні жирові часточки, які суцільним шаром покривали всю поверхню чепця. Великий чепець із надмірно розвиненою жировою тканиною стає товстим і втрачає свою пластичність. Пацієнту із зайвою масою тіла перед проведенням оментопластики доцільно в передопераційний період лапароскопічно обстежити великий чепець щодо його використання при трансплантації. Однією із причин защемлення кишки можуть бути наявні наскрізні отвори на вільній частині великого чепця.Документ Ефективність антиоксидантів в комплексному лікуванні гострого одонтогенного остеомієліту у дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Ткаченко, Павел Иванович; Белоконь, Сергей Александрович; Лохматова, Наталия Михайловна; Доленко, Ольга Борисовна; Попело, Юлия Викторовна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Yu. V.Проведено вивчення ефективності застосування в комплексному лікуванні біоантиоксидантів, які найчастіше застосовуються в повсякденній клінічній практиці при всіх видах патологічних станів. За цією схемою для наукової розробки було залучено 23 пацієнти молодшої і старшої шкільних вікових груп з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи. Контрольну групу було сформовано із 18 дітей того ж віку. Дослідження, проведені нами раніше в тотожній групі дітей з цією нозологічною формою захворювання, дозволили встановити, що на час первинного обстеження у них прослідковується активізація процесів вільно радикального окислення ліпідів і зниження рівня металоферментних факторів антиоксидантного фактору в периферійній крові і нестимульованій фракції ротової рідини. На час завершення їх лікування за протоколом надання медичної допомоги не вдалося досягти нормалізації деяких із показників, що вивчаються, що спонукало нас до додаткового залучення в склад комплексу лікувальних заходів двох природних антиоксидантів. Це дозволило на час клінічного одужання стабілізувати показники системи перекисного окислення ліпідів та нормалізувати активність факторів антиоксидантного захисту, як на рівні організму, так і на рівні порожнини рота.Документ Structure and mechanogenesis of long bone fractures in lower extremities due to fall(Полтавський державний медичний університет, 2020) Sokol, V. K.; Сокол, В. К.Background. The study of the structure and mechanogenesis of falls is necessary to elucidate causal relationships in criminal catatrauma. Purpose of the study was to analyze the structure of mechanical injury resulting in fractures of the long bones of the lower extremities, and the mechanisms of their formation in victims as a result of a fall, according to the primary forensic examination. Material and methods. The study was carried out based on 130 reports of primary forensic examinations of victims with fractures of the femur and / or shin bones due to mechanical injury for the period February – June 2018. All victims were divided into 4 groups: group 1 included individuals sustaining mechanical injury; group 2 involved individuals sustaining injuries in car accidents; group 3 included patients with traumas from the fall, and group 4 included individuals with gunshot fractures. The methodology of the study was based on applying retrospective analysis, descriptive statistics. Results. In cases of catatrauma, the proportion of fractures of the lower extremities makes up 52%, while the proportions of fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 16% each; in case of car accident the fractures of low legs make up 82.1%, while the fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 7.8%; 2.4% and 7.7% each, respectively. There are two types of catatrauma included found out in this study: 1) household falls from the own body height (n = 4), and 2) falls from the height not exceeding 3 m (n = 9). The catatrauma mechanisms included the following: 1) active free uncoordinated fall from the own body height with the phase of primary collision with some isolated primary direct injuries; 2) passive free direct predominantly uncoordinated fall from a height of up to 3 m resulting in multiple combined injuries in the phase of primary collision (n = 4), and in the phases of primary and secondary collision of the body (n = 3). Conclusions. In the structure of mechanical injuries of the long bones in the lower extremities according to the initial forensic medical examination, falls from various heights rank the second position among the most frequent criminal injury (10%) after road traffic injuries (89,2%). Falls from own body height and from the height of up to 3 m were free, straight, and mostly uncoordinated, resulted in mainly primary direct injuries as the fractures of the long bones of the upper and lower limbs, ribs, pelvis, brain concussion, chest bruises and abdominal traumas.Документ Виготовлення повних знімних пластинкових протезів з різних груп базисних матеріалів та їх порівняльна характеристика(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Кузь, Віталій Сергійович; Кузь, Виталий Сергеевич; Kuz, V. S.; Тумакова, Олена Борисівна; Тумакова, Елена Борисовна; Tumakova, O. B.; Кузь, Гельфіра Маліківна; Кузь, Гельфира Маликовна; Kuz, H. M.; Тесленко, Олександра Іванівна; Тесленко, Александра Ивановна; Teslenko, O.I.; Єрис, Любов Борисівна; Ерис, Любовь Борисовна; Jerys, L. B.Проблема лікування пацієнтів з повною відсутністю зубів, незважаючи на рівень розвитку сучасної стоматології, завжди була і залишається однією з найбільш важливих та недостатньо вирішених в клініці ортопедичної стоматології. Ефективність якісного повного знімного протезу багато в чому визначається властивостями базисного матеріалу. Однак багаторічний досвід їх використання виявив ряд недоліків. У зв’язку з цим, протягом багатьох років ведуться розробки нових базисних стоматологічних матеріалів та їх дослідження. Метою дослідження стало вивчення ефективності застосування термопластичного матеріалу «Vertex ThermoSense» (Нідерланди) та фторвмісної акрилової пластмаси «Фторакс» (Україна) у пацієнтів з повною відсутністю зубів, які раніше користувалися повними знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас. Нами було проведено лікування 43-х пацієнтів з повною відсутністю зубів, які, протягом останніх 3-5 років, користувалися знімними акриловими протезами та звернулися до клініки ортопедичної стоматології з метою виготовлення нових. В роботі ми використали пластмасу гарячої полімеризації на основі фторвмісних акрилових сополімерів «Фторакс» (Україна) та поліамід (нейлон) «Vertex ThermoSense» (Нідерланди), що рекомендовані виробниками для виготовлення знімних конструкцій зубних протезів. Разом із суб’єктивними методами оцінки якості протезування з використанням різних базисних матеріалів в різні терміни спостереження, нами був вивчений ступінь відновлення функції жування у беззубих пацієнтів за допомогою електроміографічних досліджень. Клінічні дослідження показали переваги термопластичного матеріалу «Vertex ThermoSense», в порівнянні з фторвмісними акриловими пластмасами, які полягають у високій функціональній якості і міцності, що збільшує довговічність виготовлених повних знімних протезів. Окрім цього, базис протезу, виготовлений з «Vertex ThermoSense» не містить залишкового мономеру, що попереджає виникнення алергічних реакцій. Результати проведеної нами роботи при протезуванні пацієнтів з повною відсутністю зубів дають можливість рекомендувати матеріал «Vertex ThermoSense» в клініці ортопедичної стоматології для виготовлення повних знімних протезів.Документ Морфологические изменения и продукция активных форм кислорода и азота в семенниках крыс в условиях длительной центральной депривации синтеза тестостерона(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Стецук, Евгений Валерьевич; Акимов, Олег Евгеньевич; Мищенко, Артур Владимирович; Стецук, Євген Валерійович; Акімов, Олег Євгенович; Міщенко, Артур Володимирович; Stetsuk, Ye. V.; Akimov, O. Ye.; Mishchenko, A. V.Мужские половые гормоны в общем и тестостерон в частности играют важную роль не только на этапе полового созревания молодых мужчин, но и необходимы для поддержания межклеточного взаимодействия в семенниках. Открытым остаётся вопрос касательно влияния центральной регуляции синтеза тестостерона на изменения в семенниках при длительной депривации стимула к продукции тестостерона. Целью данного исследования было изучение изменений в продукции оксида азота и супероксидного анион-радикала, морфологических изменений в семенниках крыс в условиях длительной (270 и 365 дневной) центральной депривации синтеза тестостерона. Опыты были проведены на 15 половозрелых белых крысах - самцах линии «Вистар». Животные были раз- делены на 3 группы по 5 животных. Первая группа (контрольная) получала подкожно инъекцию хлорида натрия 0,9% на протяжении 365 дней. Во второй и третьей группе проводили централь- ную депривацию синтеза тестостерона на протяжении 270 и 365 дней соответственно. Центральную депривацию синтеза тестостерона моделировали путём введения диферелина (трипторелина) в дозе 0,3 мг/кг подкожно. На 270-е сутки эксперимента отмечались изменения в интерстициальной ткани, с проявлениями фиброза. Нарушения в микрососудистой русле проявлялось дисфункцией эндотелия и увеличением плотности сосудистой стенки, связанное как с качественным, так и с количественным составом измененных интерстициальных клеток и микрососудов. 365-е сутки эксперимента, как и предыдущий срок эксперимента, характеризовались изменениями как в паренхиматозных, так и в интерстициальных компонентах семенников. В интерстициальной ткани можно отметить фиброз со уменьшением количественного состава интерстициальных эндокриноцитов. Интерстициальные пространства между извитыми канальцами увеличены в сравнении с предыдущим сроком эксперимента. Продукция оксида азота была снижена на 270 и 365 сутки эксперимента на 68,5% и 42,6% соответственно, а продукция супероксидного анион-радикала была повышена в 5 и 5,5 раз соответственно. Центральная депривация синтеза тестостерона на 270 и 365 суток приводит к фиброзу и системному стазу интерстиции с последующим нарушением структурной организации извитых семенных канальцев, нарушению гемодинамики, эндотелиальной дисфункции, увеличению плотности сосудистой стенки кровеносных сосудов. Снижение продукции оксида азота конститутивными изоформами NO-синтазы при центральной депривации синтеза тестостерона на 270 и 365 суток приводит к увеличению продукции активных форм кислорода в семенниках крыс.Документ Морфологічна перебудова органів за впливу опіоїдних анальгетиків(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гресько, Н. І.; Бекесевич, А. М.; Вільхова, І. В.; Гресько, Н. И.; Бекесевич, А. М.; Вильхова, И. В.; Hresko, N. I.; Bekeseych, A. M.; Vilkhova, I. V.На сьогоднішній день спостерігається тенденція до зростання кількості хворих залежних від офіційних опіоїдів, які через порушення рецептурного режиму відносно вільно доступні в аптеках. Тривале їх застосування викликає суттєві метаболічні зміни, призводить до ранньої інвалідизації і смертності хворих з опіоїдною залежністю, що потребує вивчення патогенетичних механізмів прогресування множинних поліорганних коморбідних станів. Проаналізовано дані фахової літератури, що стосуються структурної реорганізації тканин організму при застосуванні психоактивних речовин, зокрема опіоїдних анальгетиків. Показано, що зміни в органах та тканинах залежать від тривалості впливу та дози опіоїдного анальгетика. Згідно з літературними даними, перші порушення виникають уже на початкових етапах експериментального дослідження. Тривалий вплив опіоїдних анальгетиків призводить до наростаючих за ступенем виразності дистрофічних змін, які згодом переходять у деструктивні. Тому проблематика впливу опіоїдних речовин на морфологічну перебудову органів і систем є актуальною та важливою для сучасної медицини. Багато питань, що стосуються структурної перебудови органів за тривалого впливу наркотичних анальгетиків залишаються незавершеними. Тому вивчення структури органів за впливу опіоїдів має суттєве значення для подальших досліджень морфологів і клініцистів щодо розробки методів профілактики та лікування патології, зумовленої тривалим застосуванням опіоїдних анальгетиків.Документ Етіологічна структура мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки(Полтавський державний медичний університет, 2020) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Мария Алексеевна; Faustova, M. O.Протягом останніх десятиріч етіологічна структура інфекційних ускладнень в хірургії залишається майже незмінною. Мета дослідження – визначити провідних збудників одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у пацієнтів. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні прийняли участь 137 пацієнтів з одонтогенними інфекційно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Заключну видову ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятою методикою. Результати. У результаті досліджень від хворих було виділено та ідентифіковано 117 клінічних штамів мікроорганізмів. Встановлено, що найчастіше збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у хворих були грампозитивні коки. Варто відмітити, що переважну більшість ізолятів складали представники роду Staphylococcus. Грамнегативні мікроорганізми визначали в пацієнтів значно рідше (31,6%), порівняно з грампозитивними. C. albicans виступала в якості домінуючого патогену в матеріалі від хворих овлено, що при розвитку абсцесу мікробіота була більш різноманітною, проте процентне співвідношення збудників суттєво відрізнялося з виділенням S. aureus, A.baumannii та E. faecalis як основних. В свою чергу, при обтяження інфекційного процесу і розвитку флегмон та медіастенітів у хворих спостерігали зменшення спектру мікроорганізмів у досліджуваному матеріалів поряд зі збільшенням їх відсоткових часток. Висновки. В етіологічній структурі мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки переважають умовно-патогенні мікроорганізми родів Staphylococcus, Enterococcus, Acinetobacter та Pseudomonas. Загалом, грампозитивні коки та неферментуючі грамнегативні бактерії виступають домінуючими збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у більшості хірургічних хворих.Документ Фетальна анатомічна мінливість структур підпід’язикової ділянки(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хмара, Т. В.; Лопушняк, Л. Я.; Бойчук, О. М.; Галагдина, А. А.; Герасим, Л. М.; Лека, М. Ю.; Khmara, T. V.; Lopushniak, L. Ya.; Boichuk, O. M.; Halahdyna, A. A.; Gerasym, L. М.; Leka, M. Yu.Під час виконання міопластичних операцій та хірургічних втручань на щитоподібній залозі, трахеї та стравоході мають важливе прикладне значення відомості щодо варіантної анатомії підпід’язикових м’язів шиї, а також особливості їхньої іннервації та кровопостачання. Крім того, у випадку прикріплення додаткових м’язів до щитоподібної залози можливе інтраопераційне виникнення кровотечі і, як наслідок, формування гематоми та утворення рубцевої тканини у післяопераційному періоді. Дані про варіанти галуження нервів та судин, а також їхні судинно-нервові взаємовідношення в окремій частині груднинно-під’язикового, груднинно-щитоподібного, щитопід’язикового та лопатково - під’язикового м’язів слід враховувати під час виконання хірургічних втручань у шийній ділянці. Метою дослідження було встановлення анатомічної мінливості та особливостей іннервації та кровопостачання підпід’язикових м’язів шиї у плодів людини 4 -10 місяців. Дослідження проведено на 36 плодах людини 81 ,0 - 375,0 мм тім’яно-куприкової довжини за допомогою тонкого препарування структур передньої та бічних ділянок шиї під контролем бінокулярної лупи, ін’єкції судин та морфометрії. Упродовж плодового періода онтогенезу людини спостерігається анатомічна мінливість м’язів підпід’язикової ділянки. У плодів людини переважно спостерігається розсипна форма внутрішньом’язового галуження нервів шийної петлі у підпід’язикових м’язах шиї. Винятком є тільки нижнє черевце лопатково-під’язикового м’яза, де виявлено магістральну форму галуження нервів. Розподіл нервів у товщі підпід’язикових м’язів нерівномірний. Під час макроскопічного дослідження на й менша кількість розгалужень нервів встановлена у межах середньої третини груднинно-під’язикового та верхньої третини груднинно-щитоподібного м’язів. Артерії та нерви вступають у груднинно-щитоподібний та щито-під’язиковий м’язи через передню поверхню, а у лопатково-під’язиковий і груднинно-під’язиковий м’язи – переважно через задню поверхню. Підпід’язиковим м’язам шиї притаманна магістральна форма внутрішньом’язового галуження артерій. Отримані дані щодо особливостей внутрішньом’язового галуження артерій та нервів у підпід’язикових м’язах, а також варіантної анатомії м’язів підпід’язикової ділянки необхідно враховувати під час операти в них доступів до органів шиї, при виконанні хірургічних втручань у передній шийній ділянці, зокрема міопластичних та реконструктивних операцій, з метою запобігання травматизації м’язів.Документ Динаміка звуковимовляння у хворих, що адаптуються до повних знімних зубних протезів(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Нідзельський, Михайло Якович; Цветкова, Наталія Володимирівна; Нидзельский, Михаил Яковлевич; Цветкова, Наталия Владимировна; Nidzelsky, M. Ya.; Tsvetkova, N. V.Вступ. Одним із найважливіших соціальних завдань є охорона і зміцнення здоров'я людей. У сучасному світі спостерігається тенденція до старіння населення, що зумовлює загальне збільшення захворюваності. Це положення повною мірою стосується погіршення стоматологічного статусу населення, що призводить до зростання кількості пацієнтів, які мають дефекти зубних рядів. Особливо значні морфологічні, функціональні та естетичні зміни щелепно-лицевої ділянки викликає повна втрата зубів. В стоматологічній практиці широко застосовується протезування зубів повними знімними зубними протезами. Відновлення мовлення є одним з головних завдань при застосуванні повних знімних зубних протезів. Мета дослідження: вивчити особливості розвитку мовленнєвої адаптації при користуванні повними знімними протезами. Матеріали та методи дослідження. Для проведення досліджень було сформовано 2 групи пацієнтів: А - пацієнти без дефектів зубних рядів, Б - з повною вторинною адентією. Дослідження проводили за допомогою методу звукової комп’ютерної спектографії до протезування, одразу після фіксації повного зубного знімного протезу, через 3, 7, ЗО днів. Обговорення отриманих результатів. Застосування методу звукової комп’ютерної спектрографії дозволило здійснити графічну реєстрацію вимовляння звуків української мови хворими до протезування та під час адаптації до повних знімних зубних протезів. Одержані графіки демонструють якісні відмінності між звуковимовлянням в осіб без дефектів зубних рядів (контроль) та хворих із повною вторинною адентією. Вони також виявляють існування певної динаміки акустичних процесів протягом перших ЗО днів користування повними знімними зубними протезами. Висновок. Таким чином, повна відсутність зубів суттєво знижує потужність і частоту більшості голосних звуків. На початку користування повними знімними зубними протезами, через З дні відновлюється потужність звуків [о], [у] і частота звуків [а], [о]. Після тимчасового нового відхилення від норми через 7 днів частота і потужність голосних звуків повністю відновлюються через З0 днів.Документ Микробиологические тесты как индикаторы риска возникновения кариеса(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Зайцев, Андрій Володимирович; Бойченко, Ольга Миколаївна; Котелевська, Наталія Василівна; Ніколішин, Анатолій Карлович; Зайцев, Андрей Владимирович; Бойченко, Ольга Николаевна; Котелевская, Наталия Васильевна; Николишин, Анатолий Карлович; Zaitsev, A. V.; Boychenko, O. N.; Kotelevskaya, N. V.; Nikolishin, A. K.В лечении зубочелюстных аномалий широко используются несъемные ортодонтические конструкции. При осмотрах перед проведением ортодонтического лечения в сочетании с высокой аспространенностью зубочелюстных аномалий выявлен средний уровень интенсивности кариеса, который увеличивается с возрастом, высокий уровень показателя кариозного поражения зубов, низкий уровень показателя пломбированных зубов и низкий уровень гигиены полости рта. Многочисленные исследования указывают на то, что у детей и подростков, использующих ортодонтическую технику, прирост кариеса значительно выше, чем у пациентов, не проходящих ортодонтическое лечение. Микрофлора зубного налета относится к основным факторам риска развития кариеса. По данным исследователей, кариес инициируют стрептококки, лактобациллы, актиномицеты, грибы рода Candida. Для оценки содержания кариесогенных микроорганизмов (Streptococсus mutans и Lactobacillus) существуют специальные микробиологические тесты. Наборы для проведения таких экспресс-тестов производятся в разных странах мира. Сотрудниками кафедры терапевтической стоматологии, а также микробиологии, вирусологии и иммунологии в 2013 г. был исследован микробиоценоз полости рта у молодежи возрастом 19-25 лет с разной интенсивностью кариозного процесса. Изучалось процентное и количественное содержание микрофлоры. Результаты исследования показали, что увеличение интенсивности кариеса зубов сопровождается изменениями баланса в составе микрофлоры полости рта. В частности, в этом исследовании были определены показатели относительно лактобацилл, стрептококков (в том числе и гемолитических стрептококков, к которым относится S. mutans), грибов рода Candida и актиномицетов. Результаты исследования не соответствуют диапазону применения вышеуказанных тестов. Это указывает на то, что тесты, отображающие количество представителей изучаемого микробиоценоза для определения их активности, являются недостаточно объективными. Однако экспресс-тесты, оценивающие показатели кариесогенной микрофлоры, являются востребованными в стоматологии, что позволяет рекомендовать их применение в ортодонтии. Дальнейшее изучение микробиоценозов следует проводить в определении их функциональных свойств.Документ Характеристики серцевого ритму у пізніх недоношених новонароджених з перинатальним ураженням центральної нервової системи(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Соловйова, Галина Олексіївна; Соловьева, Галина Алексеевна; Soloviova, H. O.Адаптація пізніх недоношених дітей до поза утробного існування складна й вимагає ретельного контролю за всіма життєво важливими параметрами в постнатальному періоді. Загальна незрілість в поєднанні з перенесеними метаболічними й гіпоксичними порушеннями «залишає лише вузький коридор» компенсаторних можливостей дитини. Потреба вивчення постгіпоксичної ішемії міокарду у новонародженого обумовлена тим, що в неонатальному періоді рання діагностика і своєчасне лікування здатні запобігти віддалені несприятливі наслідки наявних порушень. Мета. Раннє виявлення порушення ритму та провідності у новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію. Методи дослідження. Проведено одноцентрове дослідження, в яке включено 93 пізніх передчасно народжених дітей, які народились у Перинатальному центрі у 2019-2020 роках. В І групу були включені новонароджені (n=47) з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, ІІ групу склали недоношені діти (n=46) з гіпоксично-геморагічним ураженням центральної нервової системи. Провели тривале моніторування електрокардіограми з перетворенням змінених комплексів QRST-QRST у 2D формат з різнокольоровим представленням всіх компонентів електричної систоли шлуночків. Результати. Серед гетеротопних порушень ритму серця найбільш часто реєструвалися суправентрикулярні екстрасистоли в 89,4±4,8% у дітей І групи та в 67,4±6,1% дітей ІІ групи з денним типом розподілу в обох групах. Шлуночкові екстрасистоли достовірно частіше зустрічалися в І групі (21,3±6,3%) в порівнянні з ІІ групо (10,9±6,1%), з достовірним збільшення площі ектопічних шлункових комплексів (1492,2), що є індикатором пролонгованого процесу деполяризації. Висновки. Вивчення біоелектричної активності серця на основі моніторингу добової електрокардіограми з проведенням якісного й кількісного аналізу конвертованих комплексів QRST-QRST підвищує ефективність візуальної діагностики електричної нестабільності міокарду у новонароджених з перинатальним ураженням центральної нервової системи.Документ Фактори диференціації децидуальних макрофагальних субпопуляцій м1 та м2 у вагітних з прееклампсією, порушення їх співвідношення та пошуки шляхів корекції(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ващенко, Вікторія Леонідівна; Ліхачов, Володимир Костянтинович; Акімов, Олег Євгенович; Тарановська, Олена ОлексіївнаОскільки, згідно даних літератури, невідповідна поляризація децидуальних макрофагів асоціюється з аномальними вагітностями, такими як спонтанний аборт, передчасні пологи, прееклампсія, затримка розвитку плоду та ін., виникла нагальна потреба дослідити реальне співвідношення цих субпопуляцій децидуальних макрофагів та факторів їх індукції у жінок з прееклампсією. Мета дослідження. Виявити особливості диференціації субпопуляцій децидуальних макрофагів М1 та М2 у вагітних з прееклампсією та вплив на цей процес факторів їх індукції. Матеріали та методи дослідження. Були вивчені концентрації про- та протизапальних цитокінів (TNF-α, INF-γ, IL-10) і активність iNOS та аргінази в цервікальному слизу у вагітних з прееклампсією в порівнянні з відповідними показниками у здорових вагітних з подальшим співставленням цих показників з кількістю децидуальних макрофагів М1 та М2 в плацентах обстежених жінок. Визначення концентрації цитокінів здійснювали за допомогою імуноферментного аналізу. Активність NO-синтази визначали за різницею концентрації нітритів до та після інкубації цервікального слизу. Загальна аргіназна активність досліджувалась шляхом визначення різниці концентрації L-орнітину до та після інкубації у фосфатному буферному розчині, що містить L-аргінін. Імуногістохімічне дослідження субпопуляцій макрофагів М1 та М2 в плацентарній тканині проводилось у атоморфологічній лабораторії «CSD Health Care» (м.Київ). Всього були обстежені 62 вагітні: контрольна група - КГ (здорові вагітні) (30 осіб) з відсутністю факторів ризику виникнення прееклампсії і непорушеним кровоплином у спіральних артеріях матки в області плацентарної ділянки у терміні 18-20+6 тижнів вагітності. Основну групу (ОГ) (32 вагітні) склали жінки групи підвищеного ризику по виникненню прееклампсії, з порушеним кровоплином у спіральних артеріях матки в області плацентарної ділянки у терміні 18-20+6 тижнів, у 14 з яких в подальшому маніфестувала прееклампсія. Результати дослідження. У вагітних з прееклампсією порушується баланс про- та протизапальних цитокінів на користь TNF-α та INF-γ при зменшенні вмісту IL-10, що спричиняє дисбаланс активності ферментів, які регулюють обмін L-аргініну, із збільшенням активності iNOS. Активність же аргініну суттєво знижується. В плацентах жінок із прееклампсією вміст децидуальних макрофагів фенотипу М1 в 1,7 разів перевищує їх кількість у здорових жінок, тоді як вміст макрофагів фенотипу М2, навпаки, зменшується в 1,5 рази. Показано, що домінування децидуальних макрофагів субпопуляції М1 у жінок з прееклампсією відбувається за рахунок стимулюючого впливу INF-γ та активації індуцибельної NO-синтази. Таке порушення балансу децидуальних макрофагів на користь субпопуляції М1, вірогідно, і спричиняє прогресування ендотеліальної дисфункції, маніфестацію прееклампсії та порушення функції плаценти в ІІ триместрі і в ранній фазі ІІІ триместру вагітності.Документ Біль у педіатричного пацієнта з онкологічним діагнозом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Артьомова, Наталія Сергіївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Артемова, Наталия Сергеевна; Соловьева, Галина Алексеевна; Калюжка, Елена Александровна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Artomova, N. S.; Soloviova, H. O.; Kaliuzhka, O. O.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.Больовий синдром є частим провідним синдромом онкологічної та онкогематологічної патології у дітей. Не дивлячись на курабельність чи навпаки, некурабельність стану, пов’язаний з цим станом больовий синдром практично завжди можливо взяти під контроль, чим значно покращити якість життя пацієнта та його родини. В представленій статті розглянуті причини й механізм виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною та онкогематологічною патологією. Адекватне визначення патогенетичних механізмів та оцінка больового синдрому є основною метою первинної оцінки стану пацієнта, з урахуванням психосоціальної характеристики пацієнта та його родини, тому вкрай важливо, щоб клініцисти включали ці критерії в первинні та наступні обстеження пацієнтів з онкологічною патологією, щоб мати змогу забезпечити відповідними терапевтичними ресурсами. Відкрита актуальність комплексного розуміння етіології та патогенетичних механізмів виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною патологією, що безпосередньо впливає на стратегію подолання болю, який пов’язаний з пухлинним процесом, лікуванням та здійсненням лікувально-діагностичних маніпуляцій у такого контингенту дітей. Для фахівців з дитячої онкології та онкогематології важливо діагностувати загальний больовий синдром, що супроводжує онкологічну патологію. Ефективне знеболення потребує ретельного спостереження за пацієнтом та синдромальними реакціями під час лікування. Ідеальна комплексна оцінка больового синдрому повинна включати в себе обговорення мети та очікувань від терапії болю, всебічне оцінювання больового синдрому, його інтенсивність, характеристики та локалізацію. Висвітлені основні принципи подолання больового синдрому, трьохступеневий підхід щодо терапії больового синдрому у педіатричного пацієнта з онкологічною патологією та розглянуті основні характеристики та комбінації груп анальгетиків для керування болем.Документ Клініко-інструментальна характеристика нейросонографічних змін, виявлених в динаміці у дітей з вродженою хламідійною інфекцією(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Фесенко, Марія Євгенівна; Шапошнікова, Наталія Володимирівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Жук, Людмила Анатоліївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фесенко, Мария Евгеньевна; Шапошникова, Наталия Владимировна; Фастовец, Марина Николаевна; Жук, Людмила Анатольевна; Калюжка, Елена Александровна; Fesenko, M. Yе.; Shaposhnikiva, N. V.; Fastovets, M. M.; Zhuk, L. A.; Kalyuzhka, O. O.Проблема вродженої хламідійної інфекції залишається актуальною. Актуальність проблеми обумовлена труднощами її діагностики та особливостями перебігу. Мета дослідження. Уточнення в динаміці тяжкості і характеру уражень центральної нервової системи при вродженій хламідійній інфекції. Матеріали і методи. Було обстежено 103 новонароджених. Катамнестичні спостереження відбувалися протягом 1 року. Специфічну діагностику виконували методом полімеразної ланцюгової реакції з виявленням ДНК хламідій в сироватці крові новонароджених. Виділена основна група (80 дітей), другу контрольну групу склали 23 «умовно здорових» дітей. Окремо виділена ІІІ група – 36 дітей, які народилися в задовільному стані (від матерів, інфікованих хламідіями). Результати та їх обговорення. Аналіз результатів обстеження показав, що вісцеральні форми з вродженою хламідійною пневмонією були діагностовані майже у 50% новонароджених; локалізовані форми (вроджений кон’юнктивіт) у 7,5% дітей. У 45% дітей основної групи були відсутні клінічні ознаки захворювань. Нейросонографію проводили в динаміці. Установлено, що лентикулярна васкулопатія, ділянки підвищеної ехогенності, потовщення стінок шлуночків, як самостійно, так і в комбінації зустрічались тільки у дітей основної групи і розцінювались нами як маркери внутрішньоутробного інфікування. Результати нейросонографічного обстеження протягом 1 року життя у дітей основної групи свідчать про наявність у них патологічних змін. У дітей контрольної групи, в динаміці, маркери внутрішньоутробного інфікування не були виявлені. Таким чином, отримані нейросонографічні дані в динаміці являються підтвердженням тривалої та пошкоджуючої дії інфекції у дітей основної групи. Висновок. Патологічні зміни, виявлені на нейросонографії, зберігалися протягом першого року життя та корелювали з формуванням у дітей затримки стато-кінетичного розвитку, синдрому м’язової дистонії та дитячого церебрального паралічу.Документ Оцінка цефалометричних показників при двосторонньому дистальному зміщенні суглобових голівок скронево-нижньощелепного суглобу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Вовк, В. В.; Неспрядько, В. П.; Вовк, В. В.; Неспрядько, В. П.; Vovk, V. V.; Nespriadko, V. P.Актуальність. В процесі росту і розвитку зубо-щелепного апарату важливу роль відведено напрямку і характеру росту лицевого скелету. Адже саме від його характеристик формується естетична симетричність черепних структур, їх функціональна взаємодія, дисгармонійність у вигляді клінічних проявів. Дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу є однією з найрозповсюдженіших хвороб сьогодення. Тому знаходження ранніх факторів ризику та методів впливу стає основним завданням. Метою даного дослідження стало виявлення оклюзійних та скелетних особливостей розвитку зубощелепного апарату у пацієнтів з дисфункцією скронево-нижньощелепного суглобу, порівняння телерентгенографічних показників та показників комп’ютерної томографії положення голівок скронево-нижньощелепного суглобу. Матеріали та методи. Загальна вибірка – 45 пацієнтів. Дослідна група включала 26 осіб з дистальним зміщенням суглобових голівок. Контрольна група включала 19 пацієнтів. Пацієнти були первинно обстежені з використанням функціональних проб, пальпацією жувальних м’язів, оклюзіографія – копіювальний папір Baush 200,100,8 мікрон, цефалометричний аналіз Tweed, Kim, Jarabak, Ricketts, комп’ютерна томографія скронево-нижньощелепного суглобу. Статистична обробка отриманих результатів за допомогою програми IBM SPSS Statistic Base v.22. Результати. У жодного пацієнта при оцінці статичної та динамічної оклюзії не спостерігалось порушень, латеротрузійні рухи за типом «іклового захисту». У пацієнтів дослідної групи – двостороннє зменшення задньої суглобової щілини зправа-середнє 1,96, зліва- медіана 1,81. У контрольній групі зправа-середнє 2,75, зліва-медіана 2,67. У пацієнтів контрольної та дослідної групи показники TweedДокумент Загальні риси у патогенезі каріозного ураження третіх молярів і аутоімунних захворювань(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.Метою роботи було вивчення загальних рис у патогенезі каріозного ураження зубів і аутоімунних захворювань. У статті представлені огляд літератури, результати аналізу випадкових вибірок третіх молярів, видалених за різними клінічними показаннями (11 препаратів), які піддавались візуальному аналізу та вивченню мікроскопічної будови їх коронкової частини після попередньої епоксидної пластинації препаратів зубів та виготовлення з них полірованих шліфів. Проаналізовані дані свідчать, що патогенез фісурного карієсу в нашій вибірці каріозних зубів можна пояснити з точки зору прямого вірулентного впливу патогенних бактерій на органічні речовини поверхневого дентину і базальної емалі з утворенням аутоантигенів, які в результаті сенсибілізації місцевої імунної системи стають ініціальним джерелом поширення каріозного процесу на інші зуби. Це дає підставу ототожнювати його з патогенезом аутоімунних і вважати його як прояв каріозної хвороби. Встановлено, що каріозне ураження твердих тканин зі сторони гладких поверхонь коронки зубів починається з пульпи, при її життєдіяльному стані і припиняється - в результаті тканинного її переро- дження. Показано, що поодиноке приховане пошкодження твердих тканин зубів є початковим проявом латентної стадії каріозного процесу, тоді як множинні дефекти свідчать про подальше його прогресування. Що ж стосується загальноприйнятої класифікації карієсу, згідно з якою виділяють поверхневий, середній і глибокий карієс, то, на нашу думку, їх слід розглядати як стадії подальшого процесу каріозного руйнування твердих тканин зуба. Вивчення патогенезу каріозного ураження третіх молярів є необхідним з метою профілактики та підвищення ефективності лікування даного, як ми вважаємо, аутоімунного захворювання.Документ Клінічні характеристики пацієнтів в умовах рутинної седації при ендоваскулярному лікуванні ІХС(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Дзюба, Д. О.; Болюк, М. В.; Сиворакша, О. О.; Лоскутов, О. А.; Дзюба, Д. А.; Болюк, М. В.; Сиворакша, А. А.; Лоскутов, О. А.; Dziuba, D. O.; Boluk, M. V.; Syvoraksha, A. A.; Loskutov, O. V.В Україні щороку кількість проведених у плановому та ургентному порядку стентувань коронарних артерій зростає: так, за період з 2014 року по 2017 рік вона зросла удвічі. У 2017-18 році було проведено ретроспективне дослідження на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України». Для аналізу відібрано медичні карти 73 пацієнтів (58 чоловіків та 15 жінок) віком 35-83 роки, яким проводили коронарографію та стентування коронарних артерій в плановому та ургентному порядку. Хірургічні втручання виконувалися в умовах рутинної седації (рівень седації ІІ-ІІІ за Ramsey) діазепамом та/або фентанілом та/або морфіном. Метою дослідження було охарактеризувати основні клінічні характеристики групи пацієнтів з різними формами ІХС та рутинними підходами до анестезії, яким проводилося рентгенхірургічне ендоваскулярне лікування. В ході роботи ми встановили, що серед пацієнтів переважають чоловіки віком 59,93±0,84 років з надлишковою масою тіла. Для дослідження було відібрано пацієнтів з різними клінічними формами ІХС: гострим коронарним синдромом (інфарктом міокарда, нестабільною стенокардією) та хронічними коронарними синдромами (стенокардією напруги різних функціональних класів, асимптомним атеросклерозом коронарних артерій), яким у плановому (29 пацієнтів, 39,73 %) чи ургентному (44 пацієнти, 60,27 %) порядку, відповідно, проведено діагностичну коронарографію та стентування. Основними супутніми захворюваннями при поступленні до стаціонару були наступні: у 64 пацієнтів також діагностовано гіпертонічну хворобу різних стадії та ступеню (87,67 %). Дев’ять пацієнтів (13,71 %) хворіли на цукровий діабет, зокрема, вперше діагностований – 1,37 %. Фібриляція передсердь була у 12,33 % хворих. Гіперглікемію на момент госпіталізації виявлено у 25 пацієнтів, що становило третину усіх хворих (34,25 %). Серед планово госпіталізованих пацієнтів переважною причиною оперативного втручання була стенокардія напруги, ФК ІІІ (21,92 %), серед ургентних – інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (38,36 %). В групі пацієнтів, яких госпіталізовано ургентно, для інтраопераційної седації застосовувався в основному фентаніл, а в підгрупі планової госпіталізації – фентаніл та діазепам.Документ Причини розвитку коронарного синдрому Х у жінок(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Циганенко, Ірина Володимирівна; Овчаренко, Людмила Костянтинівна; Цыганенко, Ирина Владимировна; Овчаренко, Людмила Константиновна; Tsyganenko, I. V.; Ovcharenko, L. K.В роботі розглянуто причини розвитку коронарного синдрому Х у жінок шляхом оцінки дослідної групи та контрольної з типовою стенокардією напруги при ангіографічно змінених судинах, які складалися з 30 пацієнток кожна. При вивченні медичної документації пацієнток дослідної групи було виявлено, що в репродуктивному періоді всі вони мали гіперестрогенемію, підтверджену лабораторно, з відповідними наслідками у вигляді різного роду гінекологічних захворювань, в той час як у пацієнток контрольної групи гінекологічний анамнез був обтяженим лише у 1 жінки. Враховуючи проведені дослідження, ризик розвитку ендотеліальної дисфункції у 30,3 рази вище у жінок з гіперестрогенемією в анамнезі. А от, щодо ліпідного спектру, результати виявилися протилежними. У дослідній групі показники були в межах норми, а у контрольній рівень ліпопротеїдів низької щільності значно перевищував необхідні значення. Не дивлячись на те, що естрогени підвищують концентрацію в крові ліпопротеїдів високої щільності і знижують вміст ліпопротеїдів низької щільності, які є атерогенними, їхній надлишок чинить не менш негативний влив, ніж нестача, оскільки при зниженні концентрації зростає ризик розвитку атеросклерозу, а при підвищенні – ризик розвитку ендотеліальної дисфункції, яка провокує появу коронарного синдрому Х, що саме і підтверджує розвиток у пацієнток дослідної групи з гіперестрогенемією в анамнезі ендотеліальної дисфункції шляхом порушення процесу проліферації ендотеліоцитів з подальшим дисбалансом секреції оксиду азоту, ендотеліну, простацикліну та тромбомодуліну, тромбопластину, фактора активації тромбоцитів та фактора фон Віллербанда, що і зумовлює появу клінічної картини ішемічної хвороби серця. Через здатність внутрішньої оболонки судин продукувати таку велику кількість біологічно активних речовин, скоригувати медикаментозно такі зміни практично неможливо.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »