Наукові праці. Кафедра хірургії № 2

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 182
  • Документ
    Вдосконалення психолого-педагогічної компетентності викладача як умова підвищення якості професійної освіти
    (Івано-Франківський національний медичний університет, 2023) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович
    Підвищення кваліфікації з педагогіки та психології є важливою ланкою безперервної професійної освіти викладачів, що стимулює їхнє професійне зростання. Воно створює умови для актуалізації професійно-психологічного потенціалу особистості, забезпечує соціальний захист фахівця, підвищуючи його конкурентоспроможність на ринку праці. Метою підвищення кваліфікації є зростання професіоналізму, яке може бути досягнуто у процесі вирішення наступних завдань: мотивування саморозвитку, самоосвіти, професійного зростання, кар’єри; підвищення компетентності (соціальної, психологічної, педагогічної, правової, спеціальної та ін.); розвиток психологічних властивостей, професійно важливих якостей; корекції професійних форм поведінки; розвиток аутокомпетентності (персональної компетентності) та коригування професійно-психологічного профілю педагога; забезпечення умов саморозвитку, самоосвіти та самовдосконалення особистості.
  • Документ
    The course of descending necrotizing mediastinitis depending on the etiology of the disease
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-11-15) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Kryzhanovsky, O. A.; Kalyuzhka, A. S.; Dolzhkovyi, S. V.; Шейко, Володимир Дмитрович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Должковий, Сергій ВІкторович; Небаба, Сергій Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Крижановський, Олександр Анатолійович; Калюжка, Андрій Сергійович
    Низхідний некротизуючий медіастиніт рідкісне ускладнення орофарингеальної інфекції, яка супроводжується флегмоною шиї. Проаналізовано результати хірургічного лікування залежно від етіології та поширення медіастиніту для покращення результатів лікування цієї категорії пацієнтів. Вивчено лікувальну тактику та перебіг захворювання у 27 пацієнтів з низхідним некротизуючим медіастинітом, чоловіків було 22 (81.5 %), жінок – 5 (18.5 %); середній вік пацієнтів – 48 років (від 24 до 71 року). Пацієнти були розподілені на чотири групи: з парафарингеальним, одонтогенним генезом, з перфораціями стравоходу сторонніми тілами та остеомієлітом кісток в ділянці шиї. У структурі низхідного некротизуючого медіастиніту домінувала орофарингеальна інфекція. З’ясовано, що раннє звернення пацієнта за медичною допомогою та амбулаторне призначення антибіотиків покращує результати лікування; одонтогенний медіастиніт супроводжується найбільш тяжким перебігом та високою летальністю; хірургічна тактика не залежить від етіології захворювання, але розуміння шляхів поширення інфекції може оптимізувати хірургічне втручання й попередити поширення процесу у межистіння.
  • Документ
    Бактеріальний пасаж та антибіотикочутливість збудників гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-05-23) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.
    Гострий панкреатит останнім часом займає провідну позицію в структурі ургентних абдоміналь-них захворювань, а смертність при гнійно-септичних ускладненнях сягає 70%. При цьому, на етапі інфікування, прогнозування специфічного збудника, у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом вважається малоймовірним, через різні можливі механізми проникнення збудників інфекції в парапанкреатичні рідинні скупчення. Водночас антибіотикопрофілактика на початку захворювання є обов’язковою, тому призначення антибактеріальних препаратів у даної категорії пацієнтів має бути зваженою, і з думкою, що лікування може бути тривалим, і потребуватиме не однієї ротації останніх. Тому метою роботи було проаналізувати зміну видового спектру мікроорганізмів – збудників гнійно-септичних ускладнень при гострому тяжкому панкреатиті в динаміці його лікування. Проаналізовано результати 174 бактеріальних посівів у пацієнтів, які лікувалися в хірургічному від-діленні КП «ПОКЛ імені М.В. Скліфосовського ПОР» з 2015 по 2018 роки, з діагнозом «гострий тяж-кий панкреатит». 87 бактеріальних посівів було виконано при первинному хірургічному втручанні (39 – після первинного дренування під контролем УЗД і 38 – під час первинно відкритого хірургічно-го втручання), 87 – в динаміці лікування. Встановлено, що при первинному дренуванні парапакреа-тичних рідинних скупчень у 71,4% аеробна флора не виявлялася, тоді як при повторному бактеріа-льному посіві – ріст мікрофлори виявляли уже у 77,6% пацієнтів. При відкритому хірургічному втру-чанні патологічна флора виявлялася майже у всіх пацієнтів як в первинному бактеріальному пасажі, так і в повторному. Встановлено, що видовий спектр при первинному і повторному бактеріально-му пасажі значно відрізнявся: у першому випадку спостерігали переважання грам-позитивної флори (S.epidermidis, Streptococcus spp, Enterococcus spp.) тоді як при повторному відмічали значний при-ріст внутрішньолікарняних штамів та грам-негативної флори (E. Coli, Proteus spp, Acinetobacter spp.), а також виявлено приріст S. аureus майже в 3 рази – що суттєво впливає на вибір антибактеріального препарату в динаміці лікування. Виявлено значне зниження чутливості мультирезистентних штамів збудників інфекції у повторних бактеріальних дослідженнях до антибіотиків резе-рву, таких як меропенем та тигациклін майже на 20%.
  • Документ
    Descending necrotizing mediastinitis in patients with deep neck phlegmon due to oropharyngeal infection
    (Polski Przegląd Otorynolaryngologiczny, 2023-12-31) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Loburets, A. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Levytskyi, H. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Небаба, Сергій Володимирович; Лобурець, Андрій Валерійович; Черкун, Олексій Юрійович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Левицький, Георгій Олександрович
    Among the diseases leading to deep neck infection (DNI) and descending necrotizing mediastinitis (DNM), odontogenic causes are the most prevalent, accounting for 40–70% of cases. Tonsillo-pharyngeal causes follow at 16–30%, while other etiologies do not exceed 6%. Materials and methods: A retrospective analysis was conducted, examining the clinical course, diagnostic measures, and treatment strategies of 139 patients with DNI due to oropharyngeal inflammatory diseases. These patients were treated at the Poltava Regional Clinical Hospital from 2012 to 2023. Based on the primary source of infectious/purulent inflammation, patients were divided into two groups. Group I included 25 patients with tonsillo-pharyngeal origin of DNI; Group II consisted of 114 patients with dental origin of DNI. The study assessed the course, diagnosis, and treatment outcomes based on the parameters of gender, age, etiological factor, underlying pathology, disease duration before hospitalization, initiation of antibiotic therapy, type of DNM based on spread pattern, causative agent, severity of condition upon admission, signs of sepsis, type of surgical intervention, postoperative complications, duration of treatment in the intensive care unit, overall hospitalization duration, and mortality. Results: Oropharyngeal infection is the predominant cause of DNI and DNM. Notably, odontogenic DNI is more frequently observed than tonsillopharyngeal DNI (82.0% vs. 18.0%). Its progression is characterized by lower mortality (13.2% vs. 24.0%) and a reduced risk of DNM onset (7.0% vs. 44.0%). However, odontogenic DNM is more often associated with adverse outcomes (50.0% vs. 9.1%). Conclusions: Thus, frequency and severity of DNM in patients with DNI depends on the etiology of the disease, but the adverse consequences of treatment are largely influenced by weak concomitant pathology and sepsis during hospitalization.
  • Документ
    Особливості перебігу гідротораксу у пацієнтів з інфекційно-септичними ускладеннями гострого тяжкого панкреатиту
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.
    Гострий панкреатит на сьогоднішній день посідає друге місце у структурі гострої інтраабдомінальної патології, а смертність при тяжких його формах складає до 70%. Розвиток реактивного гідротораксу в дебюті захворювання, а також в динаміці лікування даної патології може свідчити про тяжкий перебіг гострого панкреатиту, що в свою чергу призводить до підвищення відсотка летальних наслідків. Тому метою роботи було проаналізувати перебіг реактивного гідротораксу у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом. Матеріали і методи. У дослідження включено 127 па-цієнтів з тяжким та середньотяжким перебігом гострого панкреатиту, віком від 22 до 81 року (в середньому 47,9±14,5 роки), які в переважній більшості госпіталізовані до стаціонару не пізніше 48 годин від початку захворювання. Загалом реактивний гідроторакс було виявлено в дебюті захво-рювання у 23,6% пацієнтів (переважно за рахунок його лівобічної локалізації – 16,5%), відсоток яких на фоні консервативного лікування та пункцій плевральних порожнин зменшувався до розвитку локальних інфекційно септичних ускладнень черевної порожнини та заочеревинного простору на 12-14 добу перебігу захворювання (підвищення останніх з 15,7% до 22,8%). Встановлено міцний кореляційний зв'язок між появою «другої хвилі» органної дисфункції та рецидиву гідротораксів на другому-третьому тижні від початку захворювання у хворих на гострий тяжкий панкреатит. Показанням до дренування плевральної порожнини було об’єм рідини в ній більше 500 мл, або рецидиви останнього на фоні повторних пункцій плевральної порожнини.
  • Документ
    Фактори ризику гострого панкреатиту після ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії при пухлинній обструкції позапечінкових жовчних шляхів: ретроспективне одноцентрове дослідження
    (Державна установа «Інститут медичної радіології та онкології ім. C. П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», 2023-06-15) Mamontov, I. M.; Tamm, T. I.; Kramarenko, K. O.; Ryabushchenko, D. D.; Sytnik, D. A.; Nepomniashchyi, V. V.; Мамонтов, Іван Миколайович; Тамм, Тамара Іванівна; Крамаренко, Костянтин Олександрович; Рябущенко, Дмитро Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Непомнящий, Валентин Володимирович
    Уніваріантний аналіз показав, що з ПЕП асоційовані обструкція на рівні проксимальної та середньої третини гепатикохоледоху (p = 0,004) та відсутність обструкції ГПП (p = 0,022); з ПЕП або гіперамілаземія (ГА) асоційовані жіноча стать (p = 0,012), обструкція на рівні проксимальної та середньої третини гепатикохоледоху (p < 0,001), відсутність обструкції ГПП (p < 0,001), катетеризація ГПП та/або вірсунгографія (p = 0,040); з ГА асоційовані жіноча стать (p = 0,024), обструкція на рівні проксимальної та середньої третини гепатикохоледоху (p < 0,001), відсутність обструкції ГПП (p = 0,006), катетеризація ГПП та/або вірсунгографія (p = 0,035), успіх декомпресії (p = 0,004). Мультиваріантний регресійний аналіз показав, що, як для ПЕП, так й для ПЕП або ГА, й для ГА, факторами ризику є обструкція на рівні проксимальної та середньої третини гепатикохоледоху (відповідно p = 0,005; p < 0,001; p < 0,001) та відсутність обструкції ГПП (відповідно p = 0,022; p < 0,001; p = 0,008). Жіноча стать є фактором ризику ПЕП або ГА та ГА (відповідно p = 0,011; p = 0,028), а катетеризація ГПП та/або вірсунгографія – фактором ризику ПЕП або ГА (p = 0,04).
  • Документ
    Information technologies in the organization of research work of medical university students
    (Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2022) Hrytsenko, Ie. M.; Pylypiuk, Y. V.; Ovchar, O. V.; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович
    The usage of information technologies in the organization of research wok of medical university students had been studied.
  • Документ
    Варіативність перекладу медичних термінів у повісті Д. К. Джерома «Three Men in a Boat (To Say Nothing of the Dog)»
    (Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2021) Гриценко, Євген Миколайович
    Проаналізовано переклади повісті Джерома К. Джерома «Three Men in a Boat (To Say Nothing of the Dog)», виконані В. Прокопчуком (1956), Ю. Лісняком (1974), Ю. Якушиком (2011), О. Негребецьким (2014) українською мовою та переклади М. А. Енгельгардта (1901), Є. Кудашевої (1912), М. Сал’є (1957), Е. Лінецької та М. Донськоого (1958), Г. Сєвєра (1996) російською мовою. Визначено варіанти перекладу медичних термінів в художньому творі.
  • Документ
    Пластика вушних раковин при недорозвиненні протизавитка в дітей
    (ТОВ "Група компаній "Мед Експерт", 2023) Фомін, Володимир Георгійович; Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович
    Отопластику власним способом при недорозвиненні протизавитка виконано 47 дітям (30 дівчаткам і 17 хлопчикам) віком від 6 до 16 років. Усі пацієнти мали двобічну деформацію. Термін післяопераційного спостереження становив до 5 років. Отопластика в дітей з недорозвиненням протизавитка проводилася власним способом, який включав відшарування шкіри по задній та передній поверхні вушної раковини від хряща розчином анестетика, висічення ділянки шкіри у вигляді еліпса по задній поверхні вушної раковини, розтину хряща до охрястя вздовж зовнішнього краю протизавитка та виконання насічок у шаховому порядку на всю товщу хряща з формуванням П-подібними швами протизавитка. Результатом виконаної корекції було виправлення порушень пропорцій, забезпечення симетрії обох вушних раковин. Насамперед усувався надмірний виступ верхньої частини вушної раковини, оскільки деякий виступ середньої та нижньої частин може бути прийнятним. Анфас завиток обох вушних раковин візуалізувався через протизавиток. Був забезпечений рівний і гладкий контур протизавитка по всій його довжині. Завушне заглиблення занадто не зменшене, при непорушеній його формі. Було забезпечене уникання надмірного притискання вушної раковини до голови. Насічки, що виконуються в шаховому порядку, сприяють зменшенню навантаження на шви, попереджають надлишковий натяг вушного хряща та надмірну корекцію під час формування протизавитка. Запропонований спосіб забезпечує мінімальну травматизацію, сприяє формуванню природної форми протизавитка та дає гарний косметичний результат у дітей з відстовбурченою вушною раковиною при недорозвиненому протизавитку.
  • Документ
    Endoscopic retrograde cholangiopancreatography and endoscopic decompression in the malignant obstruction of the extrahepatic biliary tracts – a retrospective analysis
    (Державна установа «Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», 2023-03) Mamontov, I. M.; Tamm, T. I.; Kramarenko, K. O.; Ryabushchenko, D. D.; Sytnik, D. A.; Nepomniashchyi, V. V.; Bardiuk, O. Ya.; Мамонтов, Іван Миколайович; Тамм, Тамара Іванівна; Крамаренко, Костянтин Олександрович; Рябущенко, Дмитро Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Непомнящий, Валентин Володимирович; Бардюк, Олександр Якович
    Проведений ретроспективний аналіз застосування ЕРХПГ при ПОПЖШ показав більшу ефективність ендоскопічної декомпресії при обструкції дистальних відділів позапечінкових жовчних шляхів у порівнянні з обструкцією на рівні середньої та проксимальної третини гепатикохоледоху. Гострий панкреатит, як ускладнення ЕРХПГ та ендоскопічних втручань, достовірно частіше зустрічався при обструкції на рівні середньої та проксимальної третини гепатикохоледоху.
  • Документ
    Епонімічні назви медичних синдромів, що пов'язані з літературними творами
    (CPN Publishing Group, 2021-02) Гриценко, Євген Миколайович
    Наводяться приклади епонімічних назв медичних синдромів, що пов’язані з літературними творами. Пояснюється походження назв «Піквікський синдром», «синдром Аліси в Країні чудес», «синдром «альбатроса», «синдром Доріана Грея», «синдром Рапунцель».
  • Документ
    Концептуальний аналіз перебігу травматичної хвороби у хворих на фоні політравми
    (Полтавський державний медичний університет, 2021) Кравченко, Сергій Павлович; Сухенко, Ю. М.; Kravchenko S. P.; Sukhenko Yu. M.
    Окремим питанням організації надання медичної допомоги пацієнтам із політравмою присвячено численні наукові дослідження. При цьому у вітчизняній та зарубіжній літературі недостатню увагу приділено вивченню питання, щодо можливості використання прогностичних критеріїв для обґрунтування лікувальної тактики у пацієнтів із політравмою. Під політравмою розуміють одномоментне ушкодження двох і більше анатомічних ділянок, при яких спостерігається порушення життєво важливих функцій організму. Останніми десятиліттями, незважаючи на значні досягнення хірургії, травматології, анестезіології та реанімації, в Україні, як і майже в усьому світі, спостерігається значне підвищення рівня, тяжкості травматичних ушкоджень людини та летальності внаслідок їх. Зростання кількості ушкоджень життєво важливих органів, великі витрати виробничих і матеріальних сил на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію хворих із травматичною хворобою, надають цій проблемі особливої актуальності й величезного соціального та медичного значення. Метою дослідження було провести аналіз критеріїв для прогнозування варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у пацієнтів із політравмою на основі порівняльної оцінки прогностичної цінності шкал ВПХ-П, ISS, ВПХ-СП, RTS, ШЦН, TRISS. Проаналізовано 120 історій хвороб пацієнтів з діагнозом – політравма. Переважну причину травм становили автодорожні (55,1%) та механічні (28,5%) травми. Так тяжка травма двох і більше анатомічних ділянок мала місце у 52,2% пацієнтів, тяжка поєднана черепно-мозкова травма мала місце у 33,8% пацієнтів, тяжка поєднана травма живота мала місце у 8,2% пацієнтів, тяжка поєднана травма грудей мала місце у 2,9% пацієнтів, тяжка множинна травма кінцівок та тазу мала місце у 2,4% пацієнтів, тяжкі комбіновані термомеханічні ураження мали місце у 0,5% пацієнтів. Встановлено, що сприятливий перебіг гострого періоду травматичної хвороби зі стабілізацією стану протягом 48 годин має місце у 55,1% пацієнтів із політравмою; невизначений перебіг зі стабілізацією стану пізніше 48 годин – у 26,1%; несприятливий перебіг із відсутністю стабілізації стану – у 18,8%. Основними факторами несприятливого перебігу гострого періоду травматичної хвороби є: вкрай тяжкі та критичні ушкодження головного мозку, шок III ступеня та глибока кома. При прогнозуванні варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у постраждалих з політравмою максимальну прогностичну цінність мають шкали ВПХ-П (AUC1=0,86; AUC2=0,92) та RTS (AUC1=0,86; AUC2=0,95). Критерії сприятливого прогнозу – тяжкість пошкоджень за шкалою ВПХ-П менше 15 балів та тяжкість стану при надходженні за шкалою RTS більше 4,1 бала. Критерії несприятливого прогнозу – тяжкість пошкоджень за шкалою ВПХ-П 19 балів і більше, тяжкість стану при надходженні за шкалою RTS 2,0 бала та менше. Критерії сумнівного прогнозу – відповідні проміжні значення шкал. Для прогнозування варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у пацієнтів з політравмою можуть бути використані шкали ВПХ-П, ВПХ-СП, RTS та TRISS, медіани значень яких мають достовірні відмінності у групах пацієнтів із сприятливим, невизначеним та несприятливим перебігом гострого періоду травматичної хвороби. Серед шкал оцінки тяжкості пошкоджень більшу прогностичну цінність має шкала ВПХ-П у порівнянні зі шкалою ISS: у шкали ВПХ-П діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – менше 15 балів (AUC=0,86); для несприятливого – 19 балів та більше (AUC=0,92); у шкали ISS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону менше 25 балів (AUC=0,69); для несприятливого – 42 бали і більше = 0,74). Шкали для оцінки тяжкості стану при надходженні ВПХ-СП і RTS мають співставиму прогностичну цінність: у шкали ВПХ-СП діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – менше 37 балів (AUC=0,88); для несприятливого – 57 балів та більше (AUC=0,94); у шкали RTS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону понад 4,1 бала (AUC=0,86); для несприятливого – 2,0 бала та менше = 0,95). Серед комплексних шкал більшу прогностичну цінність має шкала TRISS у порівнянні зі шкалою ШЦН: у шкали TRISS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – понад 0,7 балів (AUC=0,86); для несприятливого – 0,3 бала та менше (AUC=0,94); у шкали ШЦН діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону менше ніж 20 балів (AUC=0,85); для несприятливого – 20 і більше балів = 0,84). Таким чином, при прогнозуванні варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у постраждалих з політравмою максимальну прогностичну цінність мають шкали ВПХ-П (AUC1=0,86; AUC2=0,92) та RTS (AUC1=0,86; AUC2=0,95).
  • Документ
    Порушення уротеліального бар’єру при доброякісній гіперплазії передміхурової залози як складова декомпенсації сечового міхура
    (Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.
    Вступ. Уротеліальний бар’єр протистоїть агресивному впливу сечі на тканини сечового міхура. При тривалій інфравезикальній обструкції, порушується щільність контакту між уротеліальними клітинами, що призводить до втрати слизовою оболонкою сечового міхура бар’єрної функції. Мета дослідження: вивчити роль порушення уротеліального бар’єру в розвитку декомпенсації сечового міхура у хворих на ДГПЗ. Матеріали та методи дослідження. Відібрано 70 хворих на ДГПЗ, середній вік – 67,94±7,42 років, яким під час операції виконувалась біопсія сечового міхура з наступним патоморфологічним дослідженням. За клінічними проявами хворі були розподілені на три групи. I група – 20 хворих із компенсацією сечового міхура (I-PSS – 16±4,5, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, без ЗС). II група – 20 хворих із субкомпенсацією сечового міхура (I-PSS – 26±3,9, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, ЗС – 150,1±80,8 мл.) III група – 30 хворих із декомпенсацією сечового міхура (перед накладенням цистостоми I-PSS – 33,1±1,88, ЗС – 1093,3±458,8 мл.). Результати. В стадії компенсації сечового міхура: багатошаровий перехідно-клітинний уротелій, часто утворює складки, формуючи псевдоепітеліальні вирости. Детрузор представлений гіпертрофованими гладком’язовими клітинами, з явищами помірної гідропічної дистрофії в окремих міоцитах, з поодинокими дрібними вогнищами склерозу. В стадії субкомпенсації сечового міхура: візуалізуються вогнища десквамації поверхневих шарів уротелію, відзначаються дистрофічні зміни епітеліоцитів. Ділянки атрофії поєднуються з вогнищами гіперплазії епітеліоцитів із стратифікацією епітелію (до 14 - 18 шарів і більше). Власна пластинка слизової оболонки в більшості випадків набрякла, відмічається формування лакуноподібних щілин. Часто зустрічаються вогнища лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Детрузор у більшості представлений гіпертрофованими гладком’зовими клітинами, значна кількість яких із ознаками гідропічної дистрофії. В стадії декомпенсації сечового міхура: вогнища тотальної десквамації усіх шарів уротелію. Мають місце яскраво виражені дистрофічні зміни епітеліоцитів. Власна пластинка слизової оболонки різко потовщена, за рахунок формування численних лакуноподібних щілин має пористий вигляд. Ерозивні зміни слизової оболонки сечового міхура супроводжуються вираженим склерозом строми. У місцях десквамації уротелію спостерігаються підслизові вогнища склерозу, які проникають в детрузор. Останній представлений гіпотрофованими гладком’зовими клітинами, із ознаками гідропічної дистрофії. За рахунок масивної проліферації сполучної тканини м’язові волокна поділяється на окремі пучки. В усіх шарах сечового міхура спостерігається дифузна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Висновки: 1. Результати патоморфологічного дослідженнях в контексті з клінічними та функціональними характеристиками дозволяють виділити три стадії ремоделювання СМ при ДГПЗ: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. 2. Довготривала хронічна затримка сечі обумовлює порушення уротеліального бар’єру, просякнення сечею всіх шарів СМ з розвитком асептичного запалення. 3. Прогресивне збільшенням питомої ваги сполучної тканини, дистрофічні змін міоцитів та нервових волокон стають причиною декомпенсації СМ з порушенням скорочувальної здатності детрузора.
  • Документ
    Декомпенсація сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози: причини, ускладнення, реабілітація (Огляд літератури)
    (Health of Man, 2021-12-30) Саричев, Леонід Петрович; Савченко, Роман Борисович; Sarychev, L. P.; Savchenko, R. B.
    Незважаючи на високу ефективність хірургічних методів в усуненні інфравезікальної обструкції (ІВО), спричиненої доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), у значної частки пацієнтів (до 35%) після хірургічного втручання зберігаються порушення скорочувальної функції сечового міхура та симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ). Останні пояснюються структурно-функціональними змінами детрузора в результаті тривалої дії обструктивного фактора. На сьогодні відзначається брак систематизованих оглядів, що надають спеціалісту узагальнену картину патологічних змін у стінці сечового міхура на фоні тривалої ІВО при ДГПЗ та науково-обґрунтованих методів реабілітації детрузора. Мета дослідження: систематизація сучасних уявлень щодо структурних та функціональних змін у сечовому міхурі пацієнтів з ДГПЗ, що відбуваються при тривалій ІВО, та методів їх корекції. Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд літератури, що висвітлює перебудову СМ внаслідок довготривалої інфравезикальної обструкції (ІО) та методи відновлювання скорочувальної здатності детрузора при декомпенсації СМ у хворих на ДГПЗ. Пошук літературних джерел проводили у базах даних PubMed, Google Scholar, Scopus та Web of Science за ключовими словами. Глибина пошуку становила 40 років. Для аналізу було відібрано 74 релевантних публікації. Результати. Ремоделювання сечового міхура під впливом обструктивного чинника є складним стадійним процесом, що охоплює усі шари його стінки на тканьовому, клітинному та субклітинному рівнях, зачіпаючи не тільки виконавчі структури (уротелій, гладком’язовий синцитій, волокнистий сполучнотканинний матрикс), але і системи нервової регуляції та обмін речовин. Залежно від характеру змін виділяють 3 стадії цього процесу: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. На стадії компенсації збільшення навантаження на сечовий міхур веде до гіпертрофії гладком’язових волокон. Паралельно з цим відбувається перебудова судинного русла – неоангіогенез, що має забезпечити збільшені енергетичні потреби м’язів. У стадії субкомпенсації вікарні гіпертрофія та неоангіогенез припиняються. Найбільш виражені порушення структури та функції сечового міхура спостерігаються у стадії декомпенсації. Вона розвивається в умовах низки патологічних процесів: гіпоксії, анаеробного метаболізму, оксидативного стресу, запалення, зміни паракринного оточення (збільшення вмісту фактора HIF-1α, фактора росту судинного ендотелію (VEGF) та ангіопоетину-1). Її ознаками є прогресуюча втрата скоротливої функції детрузора внаслідок загибелі гладком’язових клітин та нейронів, погіршення в’язкоеластичних характеристик стінки сечового міхура в результаті надмірного синтезу колагену фібробластами, втрата бар’єрних властивостей слизової оболонки у зв’язку з дистрофічними змінами уротелію. Доведено, що вираженість цих патологічних змін корелює з вираженістю СНСШ у пацієнтів, що перенесли оперативне втручання з приводу ДГПЗ. Сучасний арсенал заходів з реабілітації сечового міхура є досить різноманітним і включає періодичну стерильну катетеризацію, фармакотерапію (інгібітори холінестерази, антиоксиданти), фізіотерапію (електростимуляція, міотренінг) та пластичні операції. Однак до цього часу бракує досліджень високого рівня доказовості, які б доводили їх ефективність у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання на передміхуровій залозі з приводу ІВО. Заключення. Персистенція СНСШ у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання з приводу ІВО, спричиненої ДГПЗ, може бути викликана декомпенсацією сечового міхура. Декомпенсація сечового міхура внаслідок тривалої дії обструктивного фактору – складний процес, що включає зниження скоротливої активності, погіршення в’язкоеластичних характеристик сечового міхура та порушення бар’єрної функції слизової оболонки. Необхідні подальші дослідження в напрямку розробки ефективного протоколу реабілітації сечового міхура, декомпенсованого внаслідок тривалої ІВО.
  • Документ
    Programmed laparoscopy in the of diffuse appendicular peritonitis treatment of children
    (ALUNA Publishing House, 2022-05) Ksonz, I. V.; Khmilevskyi, D. V.; Grytsenko, Ie. M.; Ксьонз, Ігор Володимирович; Хмілевський, Денис Васильович; Гриценко, Євген Миколайович
    The aim: To analyze the implementation of programmed laparoscopy with the criteria definition for its termination in the treatment of diffuse appendicular peritonitis in children. Materials and methods: Since 2017, the programmed laparoscopy in the treatment of diffuse appendicular peritonitis has been used in 28 children aged 1 to 16 years. Results: The programmed laparoscopy allows assessing the dynamics of the intra-abdominal infectious-inflammatory process and monitoring the treatment effectiveness. The modified abdominal index (AI) was determined based on integrated assessment of degree and nature of abdominal organs` damage during the first and repeated surgeries, the modified abdominal index (AI) was determined. AI identified during the primary laparoscopic intervention ranged from 14 up to 22 points and on average it was 17.5 ±1.3 points, during the programmed laparoscopy AI was from 3 to 11 points, on average it was 9.15 ± 1.48 points. Conclusions: The programmed laparoscopy for diffuse peritonitis in children allows controlling the pathological process in the abdominal cavity and promptly eliminate intraabdominal complications. Determination of AI allows objectifying the nature of the lesion and the dynamics of changes in the abdominal cavity.
  • Документ
    Анатомічні причини кишкової інвагінації у дітей
    (Полтавський державний медичний університет, 2019-05) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Микола Іванович
    Причини, що викликають кишкову інвагінацію у дітей остаточно не з’ясовані. Ймовірністю анатомічних причин пояснюють необхідність оперативного лікування у дітей віком старше одного року з кишковою інвагінацією та при її рецидивах. За період з 1986 по 2018 рік в дитячому хірургічному відділенні м. Полтава лікувалося 258 дітей з інвагінацією кишечнику. Консервативне лікування виконане 184 дітям (71,3%), оперована 74 дитина (28,7%). Анатомічні причини кишкової інвагінації у дітей зустрічалися в 17 випадках, що склало 6,5% усіх випадків кишкової інвагінації та 22,9% випадків оперативного лікування. Анатомічними причинами, що викликали кишкову інвагінацію, в 12 випадках був дивертикул Меккеля, в 3-х – ентерокіста, на поліпоз тонкої кишки та лімфосаркому товстої кишки припало по 1 спостереженню. Кількість інтраопераційно виявлених анатомічних причин кишкової інвагінації у дітей віком до 1 року та старше 1 року істотно не відрізнялась. Під час оперативних втручань з приводу рецидиву кишкової інвагінації в жодному випадку анатомічних причин, що могли викликати інвагінацію, не виявлено. Анатомічні причини не є основними в виникненні кишкової інвагінації у дітей старше 1 року та у випадках рецидивів інвагінації, тому ці випадки не можуть розглядатися як абсолютні показання до екстреного оперативного втручання. Запропоновано способи видалення дивертикулу Меккеля та поліпів з кишок.
  • Документ
    Кишкова непрохідність, викликана дивертикулом Меккеля, в дітей
    (ТОВ "Група компаній "Мед Експерт", 2021-05) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Микола Іванович; Овчар, Олег Володимирович; Пилипюк, Євген Вікторович
    Дивертикул Меккеля (ДМ) – найпоширеніший варіант аномалій неповної облітерації жовткової протоки. Серед різноманітних вад розвитку травного каналу, які можуть спричинити кишкову непрохідність, ДМ посідає перше місце і становить 1,7%. Мета – узагальнити результати лікування дітей з кишковою непрохідністю, викликаною ДМ. Матеріали та методи. Узагальнено досвід лікування 183 дітей з ДМ та пов’язаною з ним патологією. Основними ускладненнями ДМ були кишкова непрохідність, кровотеча з пептичної виразки, дивертикуліт. У 100 дітей дивертикул був безсимптомним і виявився випадковою знахідкою під час хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини з приводу іншої патології. Результати. Кишкова непрохідність, викликана ДМ, становила 20,8% усіх випадків і 45,7% усіх ускладнень, пов’язаних із дивертикулом. Странгуляційну кишкову непрохідність діагностовано у 18 пацієнтів: у 16 ДМ викликав внутрішнє защемлення, в 1 – заворот петель тонкої кишки навколо фіксованого дивертикулу, в 1 – вузлоутворення. У 5 спостереженнях ДМ викликав явища часткової кишкової непрохідності. У 15 дітей виявлено інвагінацію (тонкокишкову – у 6 випадках, ілеоцекальну – у 9). Наведено клінічні випадки, що показують складнощі діагностики кишкової інвагінації, викликаної ДМ, у дітей старшого віку та при защемленні тонкої кишки в мезодивертикулярній зв’язці. Запропоновано спосіб субсерозної дивертикулектомії та одномоментної декомпресії тонкої кишки. Висновки. Дивертикул Меккеля слід розглядати як імовірну причину гострої кишкової непрохідності в дітей віком від 2 років та яким раніше не виконували оперативні втручання на органах черевної порожнини. У хірургічному лікуванні патології, викликаної ДМ, можливим є одномоментна декомпресія тонкої кишки шляхом дивертикулотомії та субсерозне видалення дивертикулу.
  • Документ
    Проникаючі поранення органів черевної порожнини в дітей
    (ТОВ "Група компаній "Мед Експерт", 2021-03-14) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Микола Іванович; Овчар, Олег Володимирович; Фомін, Володимир Георгійович; Ksonz, I. V.; Grytsenko, Ie. M.; Grystenko, M. I.; Ovchar, O. V.; Fomin, V. G.
    Травма є головною причиною летальності серед дітей та підлітків до 18 років, близько 10% випадків травм мають проникаючий характер. Проникаючі поранення, що виникають коли дитина падає або сідає на довгий, гострий предмет, відносяться до рідкісних за механізмом. Ми маємо досвід лікування 5 дітей з проникаючими пораненнями органів черевної порожнини довгими гострими предметами. 3 дітей отримали травми при падінні на металеві стрижені паркану, 2 - сівши на металевий штир та на косу. Наслідками поранення було пошкодження тонкої кишки (1), товстої кишки (4), шлунку (1), нирки (1), сечового міхура (2). Клінічні випадки. Два брати 11-ти та 12-ти років, що впали на металевий паркан з дерева з висоти близько 3 метрів, доставлені з металевими стрижнями в тілі. Після передопераційної підготовки діти оперовані. Видалення сторонніх тіл виконане в операційній. У одного з хлопчиків виявлене пошкодження шлунку, поперечної ободової кишки, розчавлення нирки. Виконано ушивання ран порожнистих органів, нефректомія. У другого хлопчика виявлено пошкодження прямої кишки, виконано колостомію з її наступним закриттям. Дівчина 16 років отримала поранення, сівши на лезо коси, яке було розташоване вертикально. Під час оперативного втручання виявлено поранення здухвинної кишки та брижі голодної кишки, рани зашито. Всі діти виписані з одужанням.
  • Документ
    Differential diagnosis of soft tissue tumors
    (Aluna Publishing, 2022) Kapustianskyi, Denys; Ivanytskyi, Ihor; Ivanytska, Tetiana; Zhamardiy, Valeriy; Donchenko, Viktoriia; Капустянський, Денис Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Жамардій, Валерій Олександрович; Донченко, Вікторія Іванівна
    The aim of the study is to identify clinical signs of neurilemmoma of the upper limb, its main ultrasound and X-ray distinctions from other benign tumors of soft tissues. To make a preliminary diagnosis, it is advisable to use different methods of imaging, such as: ultrasound, MRI, radiography. Radiological diagnosis of soft tissue tumors should be based on the integrated use of radiological and ultrasound methods with mandatory consideration of clinical and anamnestic data such as patient age, topographic location of the tumor and its growth rate. Although ultrasound and MRI do not allow to completely differentiate the tumor, but they help to choose the right tactics of the patient. Treatment is to remove the tumor and includes cesium dissection and removal from the nerve bundle, using magnification.
  • Документ
    Гігантське мукоцеле червоподібного відростка
    (Полтавський державний медичний університет, 2021-12-30) Калюжка, Андрій Сергійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Шаталін, Борис Олегович; Черкун, Олексій Юрійович; Калюжка, Андрей Сергеевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Шаталин, Борис Олегович; Черкун, Алексей Юрьевич; Kalyuzhka, A. S.; Sheiko, V. D.; Shatalin, B. O.; Cherkun, O. Y.
    У статті наведено дані проведеного аналізу рідкісного клінічного випадку лікування хворої з муцинарною цистаденомою червоподібного відростка. Продемонстровано, що клінічний перебіг даного захворювання, як правило, не має чіткої специфічної клінічної картини, а частіше за все схожий за перебігом з такими захворюваннями як хронічний апендицит, кіста яєчників, пухлини черевної порожнини, кишкова коліка. Незважаючи на прогрес в променевій діагностиці захворювань органів черевної порожнини, достовірно первинно діагноз мукоцеле червоподібного відростка встановлюється вкрай рідко. В роботі представлено випадок лікування хворої, яка звернулася на лікування в КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» в ургентному порядку з клінікою гострого апендициту. Після передопераційного обстеження, хворій встановлено діагноз: «Гострий апендицит. Апендикулярний абсцес», і за ургентними показаннями хвора прооперована. Об’єм хірургічного втручання – апендектомія, дренування черевної порожнини. Макропрепарат було відправлено на патогістологічне до-слідження, де і власне було встановлено діагноз «Муцинарна цистаденома червоподібного відростка». Хвора в задовільному стані виписана з хірургічного стаціонару на 7 добу. Враховуючи, що у кожного п’ятого пацієнта, мукоцеле апендикса поєднуються разом із синхронним або метахромним раком ободової кишки, в 4-24% випадків – з раком яєчників, жовчного міхура, щитоподібної та молочних залоз, пацієнтка підлягає строгому нагляду та спостереженню в подальшому. Тому проблема виявлення мукоцеле апендикса актуальна і потребує додаткових методів обстеження для встановлення діагнозу і диференціальної діагностики з іншими кістозними утвореннями органів черевної порожнини.