Наукові праці. Кафедра хірургії № 2

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 201
  • Документ
    Клініко-прогностична характеристика варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Левицький, Георгій Олександрович; Шейко, Володимир Дмитрович; Levytskyi, H. O.; Sheiko, V. D.
    Гострий панкреатит залишається одним із найскладніших захворювань в абдомінальній хірургії, особливо через високу частоту розвитку органної недостатності, яка спостерігається у 15-20% пацієнтів та асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Особливу актуальність має проблема раннього виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку органної недостатності. Вона, в свою чергу, є ключовим фактором, що визначає тяжкість перебігу та прогноз захворювання, розвиваючись у 15-20% пацієнтів з гострим панкреатитом. При цьому персистуюча органна недостатність асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Існує декілька шкал оцінки тяжкості гострого панкреатиту, серед них: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis та модифікована шкала Marshall, але жодна з них не демонструє точності щодо прогнозу розвитку органної недостатності, а максимальна чутливість сягає лише 75%. Метою дослідження було визначення та характеристика основних варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті на основі комплексного аналізу клінічних, лабораторних показників та часових характеристик перебігу захворювання. Проведено ретроспективне дослідження 82 пацієнтів (2014-2019 рр.), розподілених на групи з наявністю органної недостатності (41 пацієнт) та без неї (41 пацієнт). Оцінювались клінічні показники, результати лабораторних досліджень та динаміка перебігу захворювання. На основі кластерного аналізу визначено варіанти перебігу органної недостатності. Виявлено три основні варіанти перебігу: "ранній респіраторний" (37.5% випадків), "пізній прогресуючий" (57.5%) та "мультисистемний" (5.0%), що відрізнялись за часом виникнення, характером ураження систем органів та клінічними наслідками. Найбільш несприятливим виявився "мультисистемний" варіант з найдовшою тривалістю госпіталізації (медіана 68.0 діб) та найвищою летальністю.Визначено основні прогностичні маркери та розроблено систему стратифікації ризику, що дозволяє оптимізувати моніторинг та лікувальну тактику з урахуванням варіанту перебігу органної недостатності. Intoroduction. Acute pancreatitis remains one of the most challenging diseases in abdominal surgery, particularly due to the high incidence of organ failure, occurring in 15-20% of patients and associated with mortality rates up to 42% during the first week of hospitalization. Early identification of patients at high risk for organ failure development is of particular importance. It, in turn, is a key factor determining the severity of the course and prognosis of the disease, developing in 15-20% of patients with acute pancreatitis. At the same time, persistent organ failure is associated with mortality of up to 42% during the first week of hospitalization. There are several scales for assessing the severity of acute pancreatitis, including: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis and the modified Marshall scale, but none of them demonstrates accuracy in predicting the development of organ failure, and the maximum sensitivity reaches only 75%. The objective of this study was to identify and characterize the main patterns of organ failure in acute pancreatitis based on comprehensive analysis of clinical indicators, laboratory parameters, and temporal disease characteristics. Subjects and methods. This retrospective study included 82 patients (2014-2019), stratified into groups with organ failure (n=41) and without it (n=41). The assessment protocol included clinical parameters, laboratory findings, and disease progression dynamics. Cluster analysis was used to determine organ failure patterns. Results. Three main patterns were identified: “early respiratory” (37.5% of cases), “late progressive” (57.5%), and “multisystem” (5.0%), each differing in onset timing, organ system involvement, and clinical outcomes. The "multisystem" pattern exhibited the most unfavorable profile, with the longest hospitalization duration (median 68.0 days) and highest mortality. The study identified key prognostic markers and developed a risk stratification system, enabling optimized monitoring and treatment strategies based on the organ failure pattern.
  • Документ
    Трихобезоари як прояв порушень психічного здоров’я дітей: погляд хірурга та психіатра
    (Група компаній МедЕксперт, 2024-09-09) Ксьонз, Ігор Володимирович; Скрипніков, Андрій Миколайович; Васильєва, Ганна Юріївна; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович; Ksonz, I. V.; Skrypnikov, A. M.; Vasylyeva, G. Yu.; Grytsenko, Ie. M.; Pylypiuk, Y. V.; Ovchar, O. V.
    Трихобезоари в дітей являють собою рідкісні сторонні тіла шлунка та тонкої кишки, які мають властивості з часом непомітно збільшуватися в розмірах, клінічно проявляючись диспепсичними розладами, пухлиноподібним утворенням в епігастральній ділянці, симптомами високої шлунково-дуоденальної або тонкокишкової непрохідності. Діти із зафіксованими епізодами трихотиломанії та трихофагії потребують консультації психіатра та психотерапевта, а також фіброгастродуоденоскопії для заперечення трихобезоарів. Діти, оперовані з приводу трихобезоарів, потребують післяопераційної психіатричної допомоги та психологічної підтримки для попередження рецидиву. Aim - to summarise the experience of treating children with trichobezoars, to consider aspects of the relationship between surgery and psychiatry, and to determine the tactics of postoperative psychiatric/psychological care. Materials and methods. In the period from 2002 to 2023,6 girls aged 9 to 13 years with trichobezoars were treated. In 3 cases the children had gastric trichobezoars, in 2 cases Rapunzel syndrome was diagnosed, and in 1 case a small intestinal trichobezoar was found. In one child, a small gastric trichobezoar was removed endoscopically, in 5 children, large trichobezoars were removed during laparotomy. Results. The presented clinical cases illustrate this rare pathology in terms of the relationship between pediatric surgery and psychiatry. Effective correction of mental disorder, which is a predictor of trichobezoar formation in children, allows stabilising the patient's emotional condition and prevents the disease recurrence. A comprehensive multidisciplinary approach to the management of patients with trichobezoars after surgery should include patient consultation by a mental health professional, psychoeducational consultation of parents and relatives regarding trichotillomania and trichophagia as pathological conditons that precede the formaton of trichobezoars. Neuropsychiatric examination and treatment, long-term follow-up, and behavioural therapy are recommended as a regular part of comprehensive treatment and relapse prevention. Conclusions. Trichobesoars in children are rare foreign bodies of the stomach and small intestine that have the ability to increase imperceptibly in size over time, clinically manifesting as dyspeptic disorders, tumour-like masses in the epigastric region, and symptoms of high gastroduodenal or small intestinal obstruction. Children with documented episodes of trichotillomania and trichophagia require consultation with a psychiatrist and psychotherapist, as well as fibrogastroduodenoscopy to exclude trichobesoar. Children who have been operated on for trichobezoar require postoperative psychiatric care and psychological support to prevent relapse. The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. Informed consent was obtained from parents (or guardians) and children.
  • Документ
    Формування іншомовної професійної компетентності при викладанні клінічних дисциплін
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович
    У статті розглядаються питання іншомовної підготовки майбутніх лікарів, використання спеціальних медичних термінів студентами медичних університетів. Зазначається, що успішне формування професійно-комунікативних навичок студентів-медиків залежить від активного збагачення їх словникового запасу термінологією на основі професійно-орієнтованих текстів і словників, роботи над стійкими навичками комунікативного самоконтролю та самоаналізу. Визначено,що засвоєння іншомовної медичної лексики ускладнюється проблемами термінологічної синонімії, складнощами перекладу медичних абревіатур та метафоричних термінів, викривленням або неповним розумінням епонімічних термінів. Важливим завданням у формуванні іншомовної компетенції при викладанні клінічних дисциплін є засвоєння іншомовної медичної лексики відповідно профілю кафедри. The article deals with the issues of foreign language training of future doctors and the use of special medical terms by medical students. It is noted that the successful formation of professional and communicative skills of medical students depends on the active enrichment of their vocabulary with terminology based on professionally oriented texts and dictionaries, work on stable skills of communicative self-control and self-analysis. It has been determined that the acquisition of foreign medical vocabulary is complicated by the problems of terminological synonymy, difficulties in translating medical abbreviations and metaphorical terms, distortion or incomplete understanding of eponymic terms. An important task in the development of foreign language competence in teaching clinical disciplines is the acquisition of foreign medical vocabulary in accordance with the profile of the department.
  • Документ
    Вплив кверцетину на органічний матрикс і біомеханічні властивості нижньої щелепи щурів після її неповного перелому за умов хронічної алкогольної інтоксикації
    (ВД “Академперіодика” НАН України, 2024) Нестуля, Катерина Ігорівна; Ксьонз, Ігор Володимирович; Макаренко, Володимир Іванович; Макаренко, Олександр Володимирович; Костенко, Віталій Олександрович
    Вивчали вплив водорозчинної форми кверцетину (корвітину) на деполімеризацію біополімерів органічного матриксу та біомеханічні властивості нижньої щелепи щурів після її неповного перелому за умов хронічної алкогольної інтоксикації. Дослідження проводили на 14-ту добу після щоденного внутрішньошлункового введення 40%-го розчину етанолу в добовій дозі 12 мл/кг маси тіла протягом 14 діб та неповного перелому нижньої щелепи (кістку на глибину 1 мм просвердлювали твердосплавним свердлом діаметром 1,5 мм зі швидкістю до 1000 об/хв). Введення водорозчинної форми кверцетину протягом 14 діб посттравматичного періоду у добовій дозі 10 мг/кг (у перерахунку на кверцетин) після неповного перелому нижньої щелепи на тлі хронічної алкогольної інтоксикації вірогідно зменшувало активність кислої фосфатази та її тартратрезистентної ізоформи на 35,3 і 23,1% відповідно, концентрацію вільного оксипроліну, гексуронових і N-ацетилнейрамінової кислот на 17,0, 30,6 і 43,3% відповідно порівняно з результатами тварин, яким препарат не призначали. Модуль Юнга перевищував значення цієї групи на 72,3%, межа пружності – на 53,2%, межа міцності – на 59,6%, відносне видовження до руйнування – на 30,0%. Зроблено висновок щодо застосування водорозчинної форми кверцетину протягом 14 діб після неповного перелому нижньої щелепи на тлі хронічної алкогольної інтоксикації посилює репаративні процеси в ділянці пошкодження, обмежує резорбцію кістки та деполімеризацію біополімерів сполучної (кісткової) тканини – колагену, про- теогліканів і сіалоглікопротеїнів. За цих умов істотно покращуються біомеханічні властивості нижньощелепної кістки у ділянці перелому, зокрема, її пружність і міцність.
  • Документ
    Descending necrotizing mediastinitis: surgical tactics in the progression of mediastinal infection
    (Surgical Society of Northern Greece, 2024-05) Sheiko, V.; Dolzhkovyi, S.; Nebaba, S.; Kaluzka, S.; Шейко, Володимир Дмитрович; Должковий, Сергій Вікторович; Небаба, Сергій Володимирович; Калюжка, Сергій Іванович
    Determination of optimal surgical approach for descending necrotizing mediastinitis (DNM) treatment still remains a challenging issue due to absence of guidelines or well-designed prospected multicenter studies. The aim of the study was to evaluate the results of patients with DNM treatment depending on spread of mediastinum lesions, characteristics of clinical course and surgical tactics. 27 patients were included in the study. The patients were assigned to groups according to Endo S. et al. and Sugio K. et al. mediastinitis classification. We investigated the cause of infection and its causative agents, time interval from symptoms onset to hospitalization, time of antibiotics administration, presence of comorbidities including diabetes mellitus, SIRS or sepsis arise during treatment, clinical course of the disease and peculiarities of surgical management. Development of types I, IIA, IIB DNM is associated with odontogenic or pharyngeal source of infection including pharyngeo-esophageal perforations. Types I, IIB, IIC — with pharyngeal infection. Patients with type I DNM have high risk of infection dissemination to inferior mediastinum in early postoperative period and requires CT monitoring during first 48-72 hours in case of certain positive clinical dynamic presence. Combined mediastinotomy in patients with type IIA DNM can require either right-sided or left-sided incision. Thoracoscopic mediastinotomy is expedient and perspective approach for treatment of patients with type IIC DNM. Fulminant clinical course with early DNM verification (2nd-4th day) suggest for high causative agents virulence and host inability to limit infection spreading. Potential predictors of unfavorable DNM course could be odontogenic etiology, presence of decompensated comorbidities and severe patient condition at the time of hospitalization.
  • Документ
    Predicting the dynamics of organ failure in patients with acute pancreatitis depending on the mean platelet volume
    (Elsevier Inc., 2024-05-10) Levytskyi, Heorhii; Sheiko, Volodymyr; Левицький, Георгій Олександрович; Шейко, Володимир Дмитрович
    Background The aim of this study is to determine the correlation between the blood serum mean platelet volume (MPV) and the dynamics of the OF course during the early phase in patients with moderately severe and severe acute pancreatitis (AP). Methods The predetermined criterion was the presence of the OF according to the revised Atlanta criteria 2012 for moderately severe and severe AP. A prospective sample of patients was stratified by severity, and two groups were defined based on MPV. Demographic indicators, comorbidities and clinical outcomes were compared between these groups. Multifactorial analysis determined whether an elevated MPV is independently associated with early OF and other unfavorable outcomes. Results Out of 108 patients, 20 had moderately severe AP and 88 had severe AP. The blood serum MPV, measured within 72 h of the onset of AP symptoms was lower 11.8 fL in 32 patients and equal to or greater 11.8 fL in 76 patients. Patients with elevated MPV were older (63 vs. 48 years), had obesity (59.2 % vs. 25 %), diabetes mellitus (DM) (51.3 % vs. 12.5 %), ischemic heart disease (70.8 % vs. 28.1 %) and more frequently experienced persistent OF (93.4 % vs. 53.1 %) compared to those with MPV lower 11.8 fL. The incidence of early OF increased proportionally with the severity of MPV (81.6 % vs. 34.4 % in the group with MPV lower 11.8 fL, Ptrend < 0.0001). In multifactorial analysis, adjusted for body mass index and DM, MPV equal to or greater 11.8 fL was independently associated with early OF. Conclusions Elevated blood serum MPV of patients with AP are independently and proportionally correlated with early organ failure in patients with alcoholic and idiopathic etiology of AP.
  • Документ
    The Use of Artificial Intelligence Models for Predicting the Dynamics of Acute Pancreatitis Progression
    (Моріон, 2024-04-24) Levytskyi, H. O.; Sheiko, V. D.; Левицький, Георгій Олександрович; Шейко, Володимир Дмитрович
    Machine learning models are increasingly being employed to predict the dynamics of acute pancreatitis progression. Traditional methods utilising scales based on predefined parameters have limited applicability in processing all potentially important patient parameters with acute pancreatitis. The aim of this review was to examine the use of artificial intelligence for predicting the progression of acute pancreatitis, assessing complications and organ failure, determining the need for surgical interventions, and predicting mortality. Method. This is a narrative study that explored the use of artificial intelligence and machine learning methods for predicting the progression of acute pancreatitis. PubMed® and Google Scholar were searched using keywords such as «machine learning acute pancreatitis», «deep learning acute pancreatitis», «artificial intelligence acute pancreatitis», «artificial neural networks acute pancreatitis» and «machine learning acute pancreatitis — complications forecasting». Results. Recent studies have investigated the use of artificial intelligence models for predicting the progression of acute pancreatitis. These studies confirm the effectiveness of machine learning in handling large datasets. Machine learning models can identify patient complications, assess the need for surgical intervention, and predict mortality. Radiomics also shows promise as an auxiliary tool for assessing local changes in patients with acute pancreatitis. Conclusion. The use of various machine learning models, such as random forests, recurrent neural networks, and deep learning algorithms, allows accurate identification of risks and enhances the clinical management of acute pancreatitis. Exploring nonobvious interactions with ML tools for assessing systemic changes and individual criteria will expand the ability to determine treatment tactics and surgical interventions. Посилання: (www.umj.com.ua/uk/publikatsia-253646-the-use-of-artificial-intelligence-models-for-predicting-the-dynamics-of-acute-pancreatitis-progression)
  • Документ
    Роль вікового гіпогонадизму в патогенезі морфо-функціональних змін сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Савченко, Роман Борисович; Максименко, Оксана Олександрівна; Savchenko R. B.; Maksymenko O. O.
    Одна із ключових характеристик нижніх сечових шляхів – гормонозалежність. Патофізіологічні механізми симптомів нижніх сечових шляхів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози включають наявність інфравезикальної обструкції, утворення фіброзного каркасу сечового міхура, порушення уротеліального бар’єру, зміни нервових і судинних мереж малого тазу, але на сьогоднішній день, бракує даних про патофізіологічний зв’язок між дефіцитом тестостерону та морфо-функціональними змінами сечового міхура. Мета дослідження вивчити роль вікового гіпогонадизму в патогенезі морфо-функціональних змін сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Проаналізовані результати обстеження 70 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози віком від 47 до 83 років (67,94±7,42). До першої групи увійшли 20 хворих із симптомами накопичення: тривалість захворювання – 4±1,8 роки, Міжнародна оцінка симптомів при захворюванні простати – 16±4,5 балів, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, відсутність залишкової сечі. До другої групи увійшли 20 хворих із неповним випорожненням сечового міхура: тривалість захворювання – 5,8±3,5 років, I-PSS – 26±3,9 балів, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, залишкова сеча – 150,1±80,8 мл. До третьої групи увійшли 30 хворих із цистостомою: тривалість захворювання – 10,6±3,3 років, перед накладенням цистостоми: Міжнародна оцінка симптомів при захворюванні простати – 33,1±1,88 балів, ЗС – 1093,3±458,8 мл. Під час оперативного втручання всім хворим на доброякісну гіперплазію передміхурової залози брався біоптат передньої стінки сечового міхура. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії компенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону складав 15,39±1,44 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 24,80±5,78 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 27,96±2,14 мкм, товщина стінки артеріол – 16,03±1,83 мкм, індекс Керногана для артеріол – 1,22±0,17, питома вага сполучної тканини – 4,48±0,82%, діаметр лейоміоцитів – 7,46±1,66 мкм. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії субкомпенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону складав 10,92±2,24 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 37,9±8,0 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 23,78±1,62 мкм, товщина стінки артеріол – 18,30±1,32 мкм, індекс Керногана для артеріол – 1,65±0,18, питома вага сполучної тканини – 11,80±1,22%, діаметр лейоміоцитів – 7,07±1,93 мкм. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії декомпенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону – 9,66±2,13 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 55,80±6,69 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 19,0±2,08 мкм, товщина стінки артеріол – 21,01±1,57 мкм, індекс Керногана для артеріол – 2,41±0,32, питома вага сполучної тканини – 29,46±1.35%, діаметр лейоміоцитів – 4,75±1,87 мкм. Отже, обструктивний компонент виступає не єдиним причинним фактором декомпенсації сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Зниження рівня тестостерону запускає каскад патологічних процесів, які негативно впливають на морфо-функціональний стан сечового міхура та погіршують результати оперативного лікування хворих із доброякісною простатичною обструкцією. Pathophysiological mechanisms of lower urinary tract symptoms in patients with benign prostatic hyperplasia include infravesical obstruction, formation of a fibrous framework in the urinary bladder, disruption of the urothelial barrier, and changes in the nervous and vascular networks of the pelvis. However, to date, there is a lack of data on the pathophysiological relationship between testosterone deficiency and morpho-functional changes of the bladder. The purpose of this study is to investigate the role of age-related hypogonadism in the pathogenesis of morpho-functional changes in the urinary bladder among patients with benign prostatic hyperplasia. The results of the examination of 70 patients with benign prostatic hyperplasia, aged from 47 to 83 years (mean age 67.94 ± 7.42 years), were analyzed. The first group consisted of 20 patients, whose disease duration was 4 ± 1.8 years. They had an International Prostate Symptom Score (IPSS) of 16 ± 4.5 points, a maximum flow rate (Qmax ) of 15.8 ± 2.4 ml/s, an average flow rate (Qave) of 12.8 ± 2.8 ml/s, and no post-void residual. The second group included 20 patients with incomplete bladder emptying, with a disease duration of 5.8 ± 3.5 years. Their IPSS was 26 ± 3.9 points, Qmax was 10.8 ± 2.5 ml/s, Qave was 4.4 ± 1.4 ml/s, and post-void residual was 150.1 ± 80.8 ml. The third group comprised 30 patients who had undergone cystostomy, with a disease duration of 10.6 ± 3.3 years. Before cystostomy, their IPSS was 33.1 ± 1.88 points, and post-void residual was 1093.3 ± 458.8 ml. During surgery, all patients with benign prostatic hyperplasia were taken a biopsy from the anterior wall of the bladder. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder compensation, the level of testosterone was 15.39±1.44 nmol/l, the Aging Males Symptoms indicator was 24.80±5.78 points. Morphometric analysis of bladder tissue demonstrated the following: the diameter of the lumen of arterioles was 27.96±2.14 μm, the thickness of the arteriole wall was 16.03±1.83 μm, the Kernoghan index for arterioles was 1.22±0.17, the specific gravity of connective tissue made 4.48±0.82%, the diameter of SMCs was 7.46±1.66 μm. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder subcompensation, the level of testosterone was 10.92±2.24 nmol/l, the Aging Males Symptoms index was 37.9±8.0 points. Morphometric analysis of bladder tissue revealed the following: the diameter of the arteriole lumen was 23.78±1.62 μm, the thickness of the arteriole wall was 18.30±1.32 μm, the Kernoghan index for arterioles was q1.65±0.18, the specific gravity of the connective tissue made up 11.80±1.22%, the diameter of SMCs was 7.07±1.93 μm. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder decompensation, the level of testosterone is 9.66±2.13 nmol/l, the Aging Males Symptoms index is 55.80±6.69 points. Morphometric analysis of bladder tissue showed the following: the diameter of the arteriole lumen was 19.0±2.08 μm, the thickness of the arteriole wall – 21.01±1.57 μm, the Kernoghan index for arterioles was 2.41±0.32, the specific gravity of the connective tissue made up 29. 46±1.35%, the diameter of SMCs was 4.75±1.87 μm. The obstructive component is not the only causal factor of bladder decompensation in patients with benign prostatic hyperplasia. A decrease in the level of testosterone triggers a cascade of pathological processes that negatively affect the morpho-functional state of the prostate gland and worsen the results of surgical treatment of patients with benign prostatic obstruction.
  • Документ
    Androgen state and erectile function in men with chronic distress
    (Health of Man, 2024-03-29) Savchenko, R. B.; Sarychev, L. P.; Maksimenko, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Strashko, Ye. Yu.; Pustovoyt, H. L.; Tenytska Ye. D.; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Леонід Петрович; Максименко, Оксана Олександрівна; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Страшко, Євген Юрійович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Теницька, Єлизавета Дмитрівна
    The objective: to study the state of androgen supply and erectile function in men with chronic distress. Materials and methods. We examined 30 internally replaced males (Average age, M±σ=50.50±3.83) with manifestations of chronic distress (Group I) and 20 practically healthy males (Group II), (Average age, M±σ=51.95±4.60). All men underwent general clinical examination, body mass index evaluation, assessment of depression according to Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), assessment of symptoms of androgen deficiency according to the Aging Males’ Symptoms (AMS). Severity of erectile dysfunction was evaluated according to the International Index of Erectile Function scale (IIEF). The following parameters were determined in blood serum: luteinizing hormone (LH), follicle-stimulating hormone (FSH), total testosterone (TT), free testosterone (TF), estradiol (E), cortisol (K). Results. According to the HADS scores in group I men, the average anxiety domain score was 12.03±1.50 points, the average depression domain score was 13.93±1.49, and the total score was 26.0±2.64 points. In patients of group II, the average anxiety domain score was 2.20±0.88 points, the average depression domain score was 2.60±1.00, and the overall score was 4.80±1.40 points. The comparison of the total score of group I and the total score of group II is statistically significant (p<0.05). According to the AMS, in men of group I, androgen deficiency was more expressed comparing to the control group (45.93±3.30 and 13.30±2.04 points, respectively, p<0.001). Analysis of the IIEF-15 questionnaire revealed a decrease in all indicators of erectile function in men of group I comparing to group II. A study of the hormonal state showed a decrease in the level of TT in men of group I compared to the indicators of group II: 9.30±2.84 and 15.27±0.96 ng/ml, respectively (p<0.001). The average TF levels in group I were reduced comparing to group II and reached 10.23±1.38 and 17.39±1.03 pg/ml, respectively (p<0.001). The levels of LH and FSH in men of group I were within normal age-related fluctuations and did not differ statistically significantly from similar levels of group II. The average E level in men with chronic distress was significantly increased comparing to the control group and reached up to 0.25±0.05 versus 0.11±0.03 nmol/l, respectively (p<0.001). The average C level in men with chronic distress was significantly increased comparing the control group and reached up to 13.33±2.19 versus 6.72±1.33 μg/dL, respectively (p<0.001). Conclusions. 1. The survey results indicate that chronic distress is a factor that worsens sexual function in men. In addition to erectile dysfunction, as evidenced by a decrease in the corresponding IIEF integrative indicator 15 «erectile function», the survey found a decrease in both the frequency of occurrence and the degree of sexual desire, a deterioration in orgasmic sensations in the form of a decrease in the frequency of ejaculation and orgasms.2. Cortisol is an important hormone that forms protective reaction in stressful situations, but loses its positive properties during chronic distress. A prolonged increase in cortisol levels can lead to a pathological condition accompanied by an increase in BMI, depression, anxiety, decreased testosterone levels and ED.3. A decrease in testosterone levels in chronic distress and visceral obesity in men is not accompanied by a compensatory increase in LH and FSH levels. This can be explained by increased aromatization of testosterone in visceral adipose tissue and a decrease in the pituitary gland’s response to the development of androgen deficiency as a result of combined damage to the central and peripheral parts of the regulation of testosterone synthesis.
  • Документ
    Вплив антихолінергічних препаратів на стан сечовипускання у хворих із доброякісною простатичною обструкцією
    (Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, 2023-12-19) Теницька, Єлизавета Дмитрівна; Савченко, Роман Борисович; Одійчук, Вікторія Олександрівна
    Мета: дослідити вплив антихолінергічного навантаження на стан сечовипускання у хворих на доброякісну гіпер-плазію передміхурової залози. Матеріали та методи. Обстежено 381 пацієнт із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. На стадії ком-пенсації сечового міхура (І група) було 232 хворих: I-PSS–24,7±4,4 балів, ЗС–126,8±68,3 мл, Qmax–9,4±2,3 мл/с, Qave–2,9±1,2 мл/с, ефективний об’єм сечовипускання 180,4±47,3 мл. Із них: 18,5 % мали високопотенційне антихолінергічне навантаження (ВПАН) упродовж 9,4±3,2 міс. і 21,9 % мали низькопотенційне антихолінергічне навантаження (НПАН) упродовж 15,1±9,2 міс. На стадії декомпенсації сечового міхура (ІІ група) було 149 хворих: I-PSS–34,31±1,04 балів, ЗС–884,26±363,93 мл. Із них 20,81 % мали ВПАН протягом 21,61±9,04 міс. і 19,46 % мали НПАН упродовж 74,64±80,48 міс. Результати та обговорення. У І групі, при порівнянні пацієнтів, які мали НПАН, з пацієнтами без антихолінер-гічного навантаження, бал IPSS виявився кращим на 24,9 % (р<0,05), бал QoL кращим на 9,3 % (р<0,05), але об’єм за-лишкової сечі виявився на 57,8 % більшим (р<0,05), погіршилися урофлоуметричні дані Qmax–на 17,8 % (р<0,05), Qave–на 19,4 % (р<0,05), ефективний об’єм сечовипускання–на 23,1 % (р<0,05). При порівнянні пацієнтів, які мали ВПАН, із пацієнтами без антихолінергічного навантаження: IPSS виявилися кращим на 12,2 % (р<0,05), але об’єм залишкової сечі більшим на 41,2 % (р<0,05), погіршилися урофлоуметричні дані: Qave–на 35,5 % (р<0,05), ефективний об’єм сечо-випускання–на 22,4 % (р<0,05). У ІІ групі, при порівнянні пацієнтів, які мали НПАН, з пацієнтами без антихолінер-гічного навантаження: кількість ЗС виявилась на 46,9 % більшою (р<0,05). При порівнянні пацієнтів, які мали ВПАН, із пацієнтами без антихолінергічного навантаження: об’єм залишкової сечі виявилась на 81,1 % більшим (р<0,05). Висновок. Антихолінергічне навантаження знижує прояви гіперактивності сечового міхура, тим самим покращує якість життя пацієнтів, але виступає маскуючим та поглиблюючим фактором декомпенсації сечового міхура, погіршує результати оперативного лікування.
  • Документ
    Органозберігаюча тактика при емфізематозному пієлонефриті (клінічний випадок)
    (Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, 2023-12-19) Савченко, Роман Борисович; Дзюбан, Марина Сергіївна; Сімугіна, Т. В.
    Мета: дослідити ефективність мінімально- інвазивного лікування емфізематозного пієлонефриту. Матеріали та методи. Розглянуто клінічний випадок мінімально- інвазивного лікування пацієнта з приводу емфізематозного пієлонефриту. Результати та обговорення. Пацієнтка А., 41 р., госпіталізована зі скаргами на підвищення T тіла до 40о С, болі в поперековій ділянці з обох боків, виражену загальну слабкість, нудоту, спрагу. Близько 1 міс. тому хворіла на гнійний періодонтит. Діагностика: вперше виявлений цукровий діабет, І тип (глюкоза крові 19 ммоль/л, глікований гемоглобін 12,0 %), лейкоцитоз крові – 19 х 109/л, фібриноген 6,33 г/л, лейкоцитурія – на ½ п/з. При ультрасонографії: обидві нирки збільшені, паренхіма нерівномірно потовщена, двобічна пієлоектазія, справа у середньо- верхньому сегменті неоднорідне утворення до 55 мм. При комп’ютерній томографії: вогнище деструкції з газоутворенням у середньо- верхньому сегменті правої нирки, вогнище газу до 10 мм у верхньому сегменті правої нирки та серпоподібне вогнище газу по нижньому полюсі правої нирки. Лікування: обидві нирки дреновані зовнішніми сечовідними катетерами, проведено перкутанне дренування вогнища деструкції правої нирки, отримано до 40 мл гною. Антибіотикотерапія – меропенем в/в 1,0 х 3 рази на добу, антикоагулянти. При бактеріологічному дослідженні з гнійного вогнища аеробної мікрофлори не виділено, виділена Candida albicans 104 КУО. Із сечі виділена E. сoli 103 КУО, чутлива до левофлоксацину. До лікування додано левофлоксацин в/в 500 мг х 2 рази на добу, ітраконазол 100 мг х 2 рази на добу Зовнішні сечовідні катетери видалено: зліва на 5 добу, справа на 7 добу. Дренаж із гнійно- деструктивного вогнища правої нирки видалено після припинення виділення гною. При контрольному обстеженні через 1 місяць: стан задовільний, клінічно- лабораторні показники в межах норми, глюкоза крові нормалізувалась на тлі інсулінотерапії. За даними ультрасонографії порушення уродинаміки не виявлено. Висновки. Емфізематозний пієлонефрит розвивається у пацієнтів із неконтрольованим цукровим діабетом, за наявності позаниркових гнійних вогнищ. Своєчасне виявлення та мінімально- інвазивне лікування, за умови ефективної антибактеріальної терапії, дозволяють запобігти нефректомії.
  • Документ
    Atypical course of incarcerated post-traumatic diaphragmatic hernia
    (Aluna Publishing, 2024-02) Olexandr Kryzhanovskyi; Serhii Dolzhkovyi; Volodymyr Sheiko; Valery Zhamardiy; Крижановський, Олександр Анатолійович; Должковий, Сергій Вікторович; Шейко, Володимир Дмитрович; Жамардій, Валерій Олександрович
    The article focuses on the instrumental imaging methods which greatly enhance the possibilities when arriving at correct and quick diagnosis of acute surgical pathology. Analysis of clinical and anamnestic data of the disease course and the results of instrumental research methods made it possible to arrive at clear clinical diagnosis, determine the indications for surgical treatment in this specific clinical case. The use of modern visualization methods while examining the patients prevents errors in diagnosis and helps to determine the optimal treatment tactics.
  • Документ
    Ділова гра як метод активного навчання при вивченні клінічних дисциплін
    (Полтавський державний медичний університет, 2023) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович
    У статті розглядається одна із сучасних технологій при інтерактивному навчанні – ділова медична гра. Ділова медична гра є одним із важливих видів навчальної діяльності при підготовці здобувачів освіти до роботи в медичній сфері, яка є сполучною ланкою між навчальним процесом та реальною ситуацією професійного спілкування. У статті представлено процес організації та технологія проведення медичної ділової гри. У процесі ділової медичної гри на заняттях з дитячої хірургії здобувачі освіти максимально залучені до професійного спілкування, що допомагає здійснювати всебічну підготовку до проходження клінічної практики.
  • Документ
    Особливості епонімів в англомовній медичній терміносистемі
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович
    У статті аналізується процес утворення епонімів, значення епонімів у медичному дискурсі. Матеріалом дослідження є 87 термінів-епонімів, що використовуються в дитячій хірургії. Проведено структурний та семантичний аналіз даних термінів, виділено основні категорії і способи утворення епонімів у дитячій хірургії.
  • Документ
    Особливості емоційного інтелекту та емпатії у здобувачів вищої медичної освіти
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Должковий, Сергій Вікторович; Шейко, Володимир Дмитрович
    Емпатія й емоційний інтелект є вкрай важливими якостями для майбутніх лікарів, у першу чергу клнічних спеціальностей. Вивчення кількісних показників вищезазначених рис особистості студентів дозволяє оптимізувати обрання ними майбутньої спеціалізації; Empathy and emotional intelligence are very important features for medical students, especially those, who plan to work as clinicians. Investigation of abovementioned parameters helps to choose future medical specialization properly.
  • Документ
    Вдосконалення психолого-педагогічної компетентності викладача як умова підвищення якості професійної освіти
    (Івано-Франківський національний медичний університет, 2023) Ксьонз, Ігор Володимирович; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег Володимирович
    Підвищення кваліфікації з педагогіки та психології є важливою ланкою безперервної професійної освіти викладачів, що стимулює їхнє професійне зростання. Воно створює умови для актуалізації професійно-психологічного потенціалу особистості, забезпечує соціальний захист фахівця, підвищуючи його конкурентоспроможність на ринку праці. Метою підвищення кваліфікації є зростання професіоналізму, яке може бути досягнуто у процесі вирішення наступних завдань: мотивування саморозвитку, самоосвіти, професійного зростання, кар’єри; підвищення компетентності (соціальної, психологічної, педагогічної, правової, спеціальної та ін.); розвиток психологічних властивостей, професійно важливих якостей; корекції професійних форм поведінки; розвиток аутокомпетентності (персональної компетентності) та коригування професійно-психологічного профілю педагога; забезпечення умов саморозвитку, самоосвіти та самовдосконалення особистості.
  • Документ
    Axiological dimensions of medical deontology in pediatric surgery
    (ТОВ «Група компаній Мед Експерт», м. Київ, Україна, 2023) Dubinina, V. O.; Ksonz, I. V.; Bilash, S. M.; Abyzova, L.V; Bilanov, O. S.; Ksonz, V. I.; Дубініна, Віра Олександрівна; Ксьонз, Ігор Володимирович; Білаш, Сергій Михайлович; Абизова, Лариса Віталіївна; Біланов, Олег Сергійович; Ксьонз, Володимир Ігорович
    Philosophy and axiology constitute the worldview and methodological basis of medical deontolo gy, particularly in surgery. The genesis of knowledge about moral and ethical principles and the professional duty of a pediatric surgeon is presented in the form of a logical chain: philosophy – axiology – deontology – medical deontology – deontology in surgery – deontology in pediatric surgery. The process of forming the deontological competence of medical professionals in pediatric surgery will be successful if the organization of deontological training for future healthcare providers is based on principles of humanism, in compliance with the requirements of the social environment, and implemented in the educational process through a productive mechanism. No conflict of interests was declared by the authors.
  • Документ
    The course of descending necrotizing mediastinitis depending on the etiology of the disease
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-11-15) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Kryzhanovsky, O. A.; Kalyuzhka, A. S.; Dolzhkovyi, S. V.; Шейко, Володимир Дмитрович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Должковий, Сергій Вікторович; Небаба, Сергій Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Крижановський, Олександр Анатолійович; Калюжка, Андрій Сергійович
    Низхідний некротизуючий медіастиніт рідкісне ускладнення орофарингеальної інфекції, яка супроводжується флегмоною шиї. Проаналізовано результати хірургічного лікування залежно від етіології та поширення медіастиніту для покращення результатів лікування цієї категорії пацієнтів. Вивчено лікувальну тактику та перебіг захворювання у 27 пацієнтів з низхідним некротизуючим медіастинітом, чоловіків було 22 (81.5 %), жінок – 5 (18.5 %); середній вік пацієнтів – 48 років (від 24 до 71 року). Пацієнти були розподілені на чотири групи: з парафарингеальним, одонтогенним генезом, з перфораціями стравоходу сторонніми тілами та остеомієлітом кісток в ділянці шиї. У структурі низхідного некротизуючого медіастиніту домінувала орофарингеальна інфекція. З’ясовано, що раннє звернення пацієнта за медичною допомогою та амбулаторне призначення антибіотиків покращує результати лікування; одонтогенний медіастиніт супроводжується найбільш тяжким перебігом та високою летальністю; хірургічна тактика не залежить від етіології захворювання, але розуміння шляхів поширення інфекції може оптимізувати хірургічне втручання й попередити поширення процесу у межистіння.
  • Документ
    Бактеріальний пасаж та антибіотикочутливість збудників гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-05-23) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.
    Гострий панкреатит останнім часом займає провідну позицію в структурі ургентних абдоміналь-них захворювань, а смертність при гнійно-септичних ускладненнях сягає 70%. При цьому, на етапі інфікування, прогнозування специфічного збудника, у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом вважається малоймовірним, через різні можливі механізми проникнення збудників інфекції в парапанкреатичні рідинні скупчення. Водночас антибіотикопрофілактика на початку захворювання є обов’язковою, тому призначення антибактеріальних препаратів у даної категорії пацієнтів має бути зваженою, і з думкою, що лікування може бути тривалим, і потребуватиме не однієї ротації останніх. Тому метою роботи було проаналізувати зміну видового спектру мікроорганізмів – збудників гнійно-септичних ускладнень при гострому тяжкому панкреатиті в динаміці його лікування. Проаналізовано результати 174 бактеріальних посівів у пацієнтів, які лікувалися в хірургічному від-діленні КП «ПОКЛ імені М.В. Скліфосовського ПОР» з 2015 по 2018 роки, з діагнозом «гострий тяж-кий панкреатит». 87 бактеріальних посівів було виконано при первинному хірургічному втручанні (39 – після первинного дренування під контролем УЗД і 38 – під час первинно відкритого хірургічно-го втручання), 87 – в динаміці лікування. Встановлено, що при первинному дренуванні парапакреа-тичних рідинних скупчень у 71,4% аеробна флора не виявлялася, тоді як при повторному бактеріа-льному посіві – ріст мікрофлори виявляли уже у 77,6% пацієнтів. При відкритому хірургічному втру-чанні патологічна флора виявлялася майже у всіх пацієнтів як в первинному бактеріальному пасажі, так і в повторному. Встановлено, що видовий спектр при первинному і повторному бактеріально-му пасажі значно відрізнявся: у першому випадку спостерігали переважання грам-позитивної флори (S.epidermidis, Streptococcus spp, Enterococcus spp.) тоді як при повторному відмічали значний при-ріст внутрішньолікарняних штамів та грам-негативної флори (E. Coli, Proteus spp, Acinetobacter spp.), а також виявлено приріст S. аureus майже в 3 рази – що суттєво впливає на вибір антибактеріального препарату в динаміці лікування. Виявлено значне зниження чутливості мультирезистентних штамів збудників інфекції у повторних бактеріальних дослідженнях до антибіотиків резе-рву, таких як меропенем та тигациклін майже на 20%.
  • Документ
    Descending necrotizing mediastinitis in patients with deep neck phlegmon due to oropharyngeal infection
    (Polski Przegląd Otorynolaryngologiczny, 2023-12-31) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Loburets, A. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Levytskyi, H. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Небаба, Сергій Володимирович; Лобурець, Андрій Валерійович; Черкун, Олексій Юрійович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Левицький, Георгій Олександрович
    Among the diseases leading to deep neck infection (DNI) and descending necrotizing mediastinitis (DNM), odontogenic causes are the most prevalent, accounting for 40–70% of cases. Tonsillo-pharyngeal causes follow at 16–30%, while other etiologies do not exceed 6%. Materials and methods: A retrospective analysis was conducted, examining the clinical course, diagnostic measures, and treatment strategies of 139 patients with DNI due to oropharyngeal inflammatory diseases. These patients were treated at the Poltava Regional Clinical Hospital from 2012 to 2023. Based on the primary source of infectious/purulent inflammation, patients were divided into two groups. Group I included 25 patients with tonsillo-pharyngeal origin of DNI; Group II consisted of 114 patients with dental origin of DNI. The study assessed the course, diagnosis, and treatment outcomes based on the parameters of gender, age, etiological factor, underlying pathology, disease duration before hospitalization, initiation of antibiotic therapy, type of DNM based on spread pattern, causative agent, severity of condition upon admission, signs of sepsis, type of surgical intervention, postoperative complications, duration of treatment in the intensive care unit, overall hospitalization duration, and mortality. Results: Oropharyngeal infection is the predominant cause of DNI and DNM. Notably, odontogenic DNI is more frequently observed than tonsillopharyngeal DNI (82.0% vs. 18.0%). Its progression is characterized by lower mortality (13.2% vs. 24.0%) and a reduced risk of DNM onset (7.0% vs. 44.0%). However, odontogenic DNM is more often associated with adverse outcomes (50.0% vs. 9.1%). Conclusions: Thus, frequency and severity of DNM in patients with DNI depends on the etiology of the disease, but the adverse consequences of treatment are largely influenced by weak concomitant pathology and sepsis during hospitalization.