Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 2 (62)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10955

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 75

Вплив гострої гіпоксії на активність фібринолізу в базальних ядрах головного мозку щурів з гіпофункцією епіфізу
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сопова, І. Ю.; Сопова, И. Ю.; Sopova, I. E.
Епіфіз відіграє важливу роль у процесах регуляції гомеостазу та старіння. Пригнічення функції епіфізу порушує ендогенні добові ритми, пригнічує нічну секрецію мелатоніну, що може обумовлювати зниження стійкості організму до стресу. В експерименті на тваринах досягається епіфізектомією чи утриманням за умов постійного освітлення (фізіологічна епіфізектомія). Враховуючи це, метою нашої роботи стало дослідження показників активності тканинного фібринолізу за дії гострої гіпоксії як стресуючого фактору на тлі гіпофункції епіфізу в базальних ядрах головного мозку щурів. Гіпофункцію епіфізу моделювали шляхом утримання тварин впродовж тижня за постійного світла. Гостру гіпоксію моделювали шляхом імітації підйому шурів на висоту 12 000 м. Для дослідження забирали структури головного мозку: хвостате ядро, бліду кулю (палідум), прилегле ядро перегородки (аккумбенс), амігдалярний комплекс (амігдала). Активність фібринолізу в базальних ядрах визначали за інтенсивністю тканинного фібринолізу. Показано, що і гостра гіпоксія, і зниження функціональної активності епіфізу у щурів супроводжуються вираженим збільшенням активності фібринолізу у базальних ядрах. У той же час, у щурів із зниженою активністю пінеальної залози моделювання гострої гіпоксії, навпаки, призводило до значного падіння активності фібринолізу у цих структурах мозку у порівнянні з контролем. Таким чином, на підставі цього можна зазначити, що пригнічення функціональної активності пінеальної залози змінює чутливість структур головного мозку до гострої гіпоксії.
Моделювання кардіоміопатії такотсубо у щурів передстаречого віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Пономарьова, І. В.; Бакуновський, О. М.; Портниченко, А. Г.; Пономарева, И. В.; Бакуновский, А. Н.; Портниченко, А. Г.; Ponomaryova, I. V.; Bakunovskyi, O. M.; Portnychenko, A. G.
Синдром такотсубо клінічно проявляється ознаками гострого коронарного синдрому з елементами гострої серцевої недостатності. Також відомий як синдром апікального балонування, стресова кардіоміопатія і “синдром розбитого серця”. Вперше захворювання було описано в 1991 р. На сьогодні визначені критерії діагностики синдрому, але патофізіологічні механізми його розвитку потребують дослідження. Експериментальні моделі на гризунах, що існують, розроблені на щурах-самцях молодого віку, що не відповідає епідеміології синдрому. Метою роботи була розробка експериментальної моделі захворювання шляхом фармакологічної стимуляції β2-адренорецепторів, наближеної до клінічної патології. Методи. Експерименти проведено на щурах-самках лінії Вістар передстаречого віку (18 місяців), що відповідає статево-віковим критеріям синдрому. Агоніст β2адренорецепторів ізопреналін вводили внутрішньоочеревинно в ізотонічному розчині хлориду натрію в дозі 50 або 80 мг/кг. Реєстрували електро- та ехокардіографічні показники в динаміці експерименту. Показано, що введення ізопреналіну в дозі 50 мг/кг у щурів даної статево-вікової групи добре відтворює ознаки захворювання за функціональними проявами та часовим перебігом патологічних порушень. Висновки. Розроблено експериментальну модель захворювання, наближену до клінічної патології, шляхом фармакологічної стимуляції β2-адренорецепторів,. Поліпшено критерії адекватності експериментальної моделі, що оптимізує можливості дослідження на її основі патофізіологічних механізмів цього захворювання.
Биохимические изменения экзокринной части поджелудочной железы крыс, находящихся на гипокалорийном питании
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Николаева, О. В.; Ковальцова, М. В.; Сиренко, В. А.; Сулхдост, И. А.; Журавлёва, П. В.; Ніколаєва О. В.; Ковальцова, М. В.; Сіренко, В. А.; Сулхдост, І. А.; Журавльова, П. В.; Nikolayeva, O. V.; Kovaltsova, M. V.; Sirenko, V. A.; Sulhdost, I. O.; Zhuravliova, P. V.
Захворювання підшлункової залози наразі мають безліч недостатньо вивчених етіологічних чинників, одним з яких є незбалансоване харчування, яке призводить до дісферментозів. Метою дослідження є вивчення впливу гіпокалорійного харчування на морфофункціональний стан екзокринної частини підшлункової залози щурів. Експеримент проводився на 20 щурах, які були розділені на 2 групи по 10 щурів. В першу групу входили щури на гіпокалорійному харчуванні (57,4 калорій на добу). Тварини групи контролю отримали збалансоване харчування (104,5 калорій). При біохімічному дослідженні визначалися рівні ліпази, α-амілази і α1-антитрипсину в сироватці крові. Аналіз зовнішньосекреторної активності підшлункової залози у щурів показав, що у 100% експериментальних тварин основної групи має місце екзокринна панкреатична дисфункція. Виявлено, що показники рівня ліпази і α-амілази підвищено в порівнянні з групою контролю, при цьому показник α1-антитрипсину знижений. Подібні біохімічні зміни в сироватки крові тварин основної групи швидше за все є наслідком тривалої гіпертріпсінеміі, яка обумовлена недостатньою активністю антіпротеіназної системи, а також активним споживанням плазмових інгібіторів протеаз. Гіперферментемія у щурів 1-ї групи обумовлена: стимулюючим нейрогуморальним впливом на ациноцити, наприклад «ваготонією», пошкодженням панкреацитів, наслідком «феномена ухилення ферментів». Гіпокалорійне харчування несприятливо впливає на роботу екзокринної частини підшлункової залози щурів, викликаючи її гіперфункцію, на що вказує підвищення рівня ферментів в крові. Через тривалу гіпертріпсінемію відбувається виснаження антипротеазної системи з подальшою інтоксикацією і пошкодженням активними ферментами підшлункової залози клітин організму. Незбалансоване харчування являє собою фактор ризику розвитку функціональних і органічних патологій підшлункової залози з подальшим залученням інших систем і органів в патологічний процес.
Стан системи оксиду азоту при ультрафіолетовому опроміненні у віддалені терміни в експерименті
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Кицюк, Н. І.; Звягінцева, Т. В.; Кицюк, Н. И.; Звягинцева, Т. В.; Kitsyuk, N. I.; Zvyagintseva, T. V.
Оксид азоту (NO) розглядають як важливий фактор імунітету, з яким пов’язана не тільки захисна, але й ушкоджувальна дія на організм при ультрафіолетовому опроміненні. Мета дослідження – дослідити вміст метаболітів NO у шкірі вогнища опромінення, а також їх концентрацію та активність iNOS в крові при локальному ультрафіолетовому опроміненні шкіри морських свинок у постеритемний період. Матеріали та методи. Морських свинок (n=24) опромінювали ртутно-кварцевим приладом ОКН-11М (УФ А і В) в дозі 1 МЕД (мінімальна еритемна доза) і виводили з експерименту в постеритемний період (на 8-у, 15-у, 21-у, 28-у добу) з дотриманням принципів біоетики. Досліджували вміст загальних метаболітів NO, нітритів, нітратів в крові та шкірі, активність iNOS в крові. Результати. Локальне ультрафіолетове опромінення шкіри морських свинок супроводжувалося дисбалансом системи NO у віддалені постеритемні терміни. У шкірі відмічалося підвищення вмісту всіх метаболітів NO протягом 8-ї, 15-ї і 21-ї доби з максимумом на 8-у добу. У крові найбільші зсуви спостерігалися в концентрації нітритів та активності iNOS, показники яких значно перевищували норму протягом всього експерименту (8-а – 28-а доба), що свідчить про пошкоджувальну дію NO. Висновки. 1. У шкірі вогнища опромінення підвищення вмісту загальних метаболітів NO, нітратів та нітритів відмічається у віддалені постеритемні терміни - на 8-у, 15-у, 21-у добу після опромінення. 2. Локальне опромінення шкіри призводить до зростання концентрації загальних метаболітів NO на 8-у, 15-у добу, нітратів – на 8-у добу, нітритів – у всі віддалені постеритемні терміни (8а, 15-а, 21-а, 28-а доба). 3. Різка активація iNOS в крові спостерігається протягом всього терміну дослідження - 8-а, 15-а, 21-а, 28-а доба. Оксид азота (NO) рассматривают как важный фактор иммунитета, с которым связана не только защитное, но и повреждающее действие на организм при ультрафиолетовом облучении. Цель исследования - исследовать содержание метаболитов NO в коже очага облучения, а также их концентрацию и активность iNOS в крови при локальном ультрафиолетовом облучении кожи морских свинок в постэритемный период. Материалы и методы. Морских свинок (n=24) облучали ртутно-кварцевым прибором ОКН-11М (УФ А и В) в дозе 1 МЕД (минимальная эритемная доза) и выводили из эксперимента в постэритемный период (на 8-е, 15-е, 21-е, 28-е сутки) с соблюдением принципов биоэтики. Исследовали содержание общих метаболитов NO, нитритов, нитратов в крови и коже, активность iNOS в крови. Результаты. Локальное ультрафиолетовое облучение кожи морских свинок сопровождалось дисбалансом системы NO в отдаленные постэритемные сроки. В коже отмечалось повышение содержания всех метаболитов NO на протяжении 8-х, 15-х и 21-х суток с максимумом на 8-е сутки. В крови самые большие сдвиги наблюдались в концентрации нитритов и активности iNOS, показатели которых значительно превышали норму в течение всего эксперимента (8-е – 28-е сутки), что свидетельствует о повреждающем действии NO. Выводы. 1. В коже очага облучения повышение содержания общих метаболитов NO, нитратов и нитритов отмечается в отдаленные постэритемные сроки - на 8-е, 15-е, 21-е сутки после облучения. 2. Локальное облучение кожи приводит к росту концентрации общих метаболитов NO на 8-е, 15-е сутки, нитратов - на 8-е сутки, нитритов - во все отдаленные постэритемные сроки (8-е, 15-е, 21-е, 28-е сутки). 3. Резкая активация iNOS в крови наблюдается в течение всего срока исследования – 8-е, 15-е, 21-е, 28-е сутки. Nitrogen oxide (NO) is considered as an important factor in immunity that however provides not only protective but also harmful effects on body during ultraviolet irradiation (UVI). The purpose of this study is to investigate the content of NO metabolites in the skin of exposed skin areas, as well as their concentration and activity of iNOS in the vblood after the local UVI of the skin of guinea pigs in the post-erythematous period. Materials and methods. Guinea pigs (n=24) were irradiated with a mercury-quartz device OKN-11M (UV A and B) in a dose of 1 MED (minimal erythematous dose) and removed from the experiment in the posterythematous period (on the 8th, 15th, 21st, 28th days) in accordance with the principles of bioethics. We studied the content of total NO metabolites, the content of nitrites, nitrates in the blood and skin and the activity of iNOS in the blood. Results. Exposure of guinea pigs’ skin to local UVI resulted in NO system imbalance in remote post-erythematous period. There was an increase in the content of total NO metabolites in the skin on the 8th, 15th and 21st days with a maximum on the 8th day. The greatest shifts in blood were observed in the concentration of nitrites and iNOS activity, whose rates significantly exceeded the normal indices throughout the experiment (8th - 28th days) indicating the damaging effect of NO. Conclusions. 1. In the skin of the UVI exposed foci the increased content of total metabolites of NO, nitrites and nitrates is observed in remote posterythematous period, on the 8th, 15th, 21st day after the exposure. 2. Local skin exposure increases the overall concentration of NO metabolites on the 8th, 15th days, nitrates – on the 8th day, nitrites –throughout the remote post-erythematous time period (8th, 15th, 21st, 28th day). 3. The sharp activation of iNOS in the blood is observed throughout the study period – on the 8th, 15th, 21st and 28th days.
Вплив інгібітора фактора транскрипції AP-1 на деполімеризацію білків сполучної тканини пародонта щурів за умов системної запальної відповіді
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. M.; Kostenko, V. O.
В експерименті на 30 білих щурах досліджено вплив інгібітора фактора транскрипції AP-1 (activator protein 1) SR 11302 на колагеноліз і деполімеризацію протеогліканів та глікопротеїнів екстрацелюлярного матриксу пародонта за умов ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді. Останню моделювали шляхом внутрішньочеревного введення пірогеналу (ліпополісахариду Salmonella typhi) у дозі 0,4 мкг/кг маси протягом 1-го тижня 3 рази, протягом наступних 7-ми тижнів – 1 раз у тиждень. SR 11302 ((E,E,Z,E)-3-methyl-7-(4-methylphenyl)-9-(2,6,6-trimethyl-1-cyclohexen1-yl)-2,4,6,8-nonatetraenoic acid, виробництво “Tocris Bioscience”) призначали внутрішньоочеревинно в дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 30-ї доби експерименту з застосуванням пірогеналу. Колагеноліз оцінювали за концентрацією вільного оксипроліну, рівень деполімеризації протеогліканів і глікопротеїнів – за вмістом їхніх компонентів – глікозаміногліканів та N-ацетилнейрамінової кислоти, відповідно. Зроблено висновок, що застосування SR 11302 за умов експерименту суттєво зменшує у м’яких і кістковій тканинах пародонта деполімеризацію колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів, обмежує резорбцію альвеолярного відростка щелеп. В эксперименте на 30 белых крысах исследовано влияние ингибитора фактора транскрипции AP-1 (activator protein 1) SR 11302 на коллагенолиз, а также деполимеризацию протеогликанов и гликопротеинов экстрацеллюлярного матрикса пародонта в условиях липополисахарид-индуцированного системного воспалительного ответа. Последний моделировали путем внутрибрюшного введения пирогенала (липополисахарида Salmonella typhi) в дозе 0,4 мкг/кг в течение 1-й недели 3 раза, в течение следующих 7-ми недель – 1 раз в неделю. SR 11302 ((E, E, Z, E) -3-methyl-7 (4-methylphenyl) -9- (2,6,6trimethyl-1-cyclohexen-1-yl) -2,4,6 8-nonatetraenoic acid, производство "Tocris Bioscience") назначали внутрибрюшинно в дозе 1 мг/кг 3 раза в неделю, начиная с 30-го дня эксперимента с применением пирогенала. Коллагенолиз оценивали по концентрации свободного оксипролина, уровень деполимеризации протеогликанов и гликопротеинов – по содержанию их компонентов – гликозаминогликанов и N-ацетилнейраминовой кислоты, соответственно. Сделан вывод, что применение SR 11302 в условиях эксперимента существенно уменьшает в мягких и костной тканях пародонта деполимеризацию коллагена, протеогликанов и сиалогликопротеинов, ограничивает резорбцию альвеолярного отростка челюстей. This article presents the results obtained in the experiment on 30 white rats aimed at investigating the influence of an AP-1 transcription factor inhibitor (activator protein 1) SR 11302 on collagenolysis, as well as the depolymerization of proteoglycans and glycoproteins of the extracellular matrix of periodontium under lipopolysaccharide-induced systemic inflammatory response. The latter was simulated by intraperitoneal administration of lipopolysaccharide Salmonella typhi (pyrogenalum) in a dose of 0.4 μg/kg 3 times for the first week, and once a week for the following 7 weeks. SR 11302 ((E, E, Z, E) -3-methyl-7 (4-methylphenyl) -9- (2,6,6-trimethyl-1-cyclohexen-1-yl) -2,4,6 8 -nonatetraenoic acid, manufactured by “Tocris Bioscience”) was administered intraperitoneally in a dose of 1 mg/kg 3 times a week starting on the 30th day of the experiment with using pyrogenalum. Collagenolysis was assessed by the concentration of free hydroxyproline, the level of depolymerization of proteoglycans and glycoproteins was assessed by the content of their components – glycosaminoglycans and N-acetylneuraminic acid, respectively. It has been concluded that the application of SR 11302 under experimental conditions significantly reduces the depolymerization of collagen, proteoglycans and sialoglycoproteins in soft and osseous periodontal tissues, and resticts the resorption of the jaw alveolar process.
Ушкодження ДНК нейронів при дії ресвератрола за умов моделювання хронічної судинної патології головного мозку у мишей
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гарматіна, О. Ю.; Вознесенська, Т. Ю.; Грушка, Н. Г.; Лапікова-Бригінська, Т. Ю.; Красільніков, Р. Г.; Гарматина, О. Ю.; Вознесенская, Т. Ю.; Грушка, Н. Г.; Лапикова-Брыгинская, Т. Ю.; Красильников, Р. Г.; Harmatina, O. Yu.; Voznesenskaya, T. Yu.; Grushka, N. G.; Lapikova-Bryhinskaya, T. Yu.; Krasilnikov, R. G.
Метою цієї роботи було вивчення змін фрагментації ДНК ядер нейронів в обох півкулях головного мозку мишей за умов моделювання хронічної унілатеральної оклюзії загальної сонної артерії при дії ресвератролу. Методи. Дослідження проводили на мишах лінії С57 в контрольній групі, при моделюванні хронічної унілатеральної оклюзії загальної сонної артерії, при введенні ресвератролу (10 мг/кг, i. p., 7 діб до та 3 доби після оклюзії) на фоні хронічної унілатеральної оклюзії загальної сонної артерії. Хронічна унілатеральна оклюзія загальної сонної артерії викликалась перев’язкою лівої загальної сонної артерії. Через 8 тижнів у наркотизованих тварин вилучали мозок та вивчали пошкодження ДНК ядер нейронів методом ДНК-комет в обох півкулях головного мозку. Результати. В умовах моделювання хронічної унілатеральної оклюзії загальної сонної артерії зменшується рівень живих клітин (класи 0-1 ДНК-комет) в обох півкулях головного мозку за рахунок збільшення пошкоджених нейронів (класи 3-4 ДНК-комет) переважно з унілатеральної сторони до 17,20±0,29% (р<0.05). Введення ресвератролу при моделюванні хронічної унілатеральної оклюзії загальної сонної артерії збільшує кількість живих клітин (класи 0-1 ДНК-комет) особливо з симптомної сторони до 90±0,37% за рахунок зменшення рівня ушкоджених клітин до 1,33±0,09%, відновлюючи показники фрагментації ДНК до контрольної групи (р<0.05). Висновок. Хронічна оклюзія загальної сонної артерії супроводжується фрагментацією ДНК нейронів обох півкуль головного мозку переважно з унілатеральної сторони. Введення ресвератролу зменшує пошкодження ДНК, що свідчить про його нейропротекторний вплив за даних патологічних умов. Целью данной работы было изучение изменений фрагментации ДНК ядер нейронов обоих полушарий головного мозга мышей в условиях моделирования хронической унилатеральной окклюзии общей сонной артерии при действии ресвератрола. Методы. Исследования проводили на мышах линии С57 в контрольной группе, при моделировании хронической унилатеральной окклюзии общей сонной артерии, при введении ресвератрола (10 мг/кг, i. p., 7 дней до и 3 дня после окклюзии) на фоне хронической унилатеральной окклюзии общей сонной артерии. Хроническая унилатеральная окклюзия общей сонной артерии вызывалась перевязкой левой общей сонной артерии. Через 8 недель у наркотизированных животных выделяли мозг и изучали повреждение ДНК ядер нейронов методом ДНК-комет в обоих полушариях головного мозга. Результаты. В условиях моделирования хронической унилатеральной окклюзии общей сонной артерии уменьшается уровень живых клеток (классы 0-1 ДНК-комет) в обоих полушариях головного мозга за счет увеличения повреждения нейронов (классы 3-4 ДНК-комет) преимущественно с унилатеральной стороны до 17,20±0,29% (р<0.05). Введение ресвератрола при моделирования хронической унилатеральной окклюзии общей сонной артерии увеличивало количество живых клеток (классы 0-1 ДНК-комет) особенно с симптомной стороны до 90±0,37% за счет уменьшения уровня поврежденных клеток до 1,33±0,09%, восстанавливая показатели фрагментации ДНК до контрольной группы (р<0.05). Выводы. Хроническая окклюзия общей сонной артерии сопровождается фрагментацией ДНК нейронов обоих полушарий головного мозга преимущественно с унилатеральной стороны. Введение ресвератрола уменьшает повреждение ДНК, что свидетельствует о его нейропротекторном действии в данных патологических условиях. The purpose of this work was to investigate changes in DNA fragmentation of neuron nuclei in both cerebral hemispheres of mice subjected to chronic unilateral occlusion of common carotid artery under action of resveratrol. Methods. The study covered 3 groups of C57 male mice: control grpup; mice subjected to modelled chronic unilateral occlusion of common carotid artery; mice subjected to modelled chronic unilateral occlusion of common carotid artery under resveratrol action (10 mg/kg, intaperitoneally, 7 days before and 3 day after the modelled occlusion). Chronic unilateral occlusion of common carotid artery was performed by applying left common carotid artery ligation. In 8 weeks, brain tissues samples were taken from left and right hemispheres of narcotized animals and neuron nuclear DNA damages were investigated by DNA-comet assay. Results. Under conditions of chronic unilateral occlusion of the common carotid artery modelling, the level of living cells (classes 0-1 of DNA-comet) in both cerebral hemispheres lowered due to an increase in damaged neurons (classes 3-4 DNA-comet), mainly on the unilateral side up to 17.20±0.29% (p<0.05). The administration of resveratrol during the modelled chronic unilateral occlusion of the common carotid artery increased the number of living cells (classes 0-1 of the DNA-comet), especially from the symptomatic side to 90±0.37%, by reducing the level of damaged cells to 1.33±0.09% and restoring the DNA fragmentation parameters to the relevant findings of the control group (p<0.05). Conclusion. Chronic occlusion of the common carotid artery was accompanied by DNA fragmentation of the neurons in both cerebral hemispheres mainly from the unilateral side. The introduction of resveratrol reduces the DNA damage that indicates its neuroprotective effect in these pathological conditions.
Порівняльна характеристика сучасних методів визначення жувальної ефективності
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Запорожченко, Ігор Вікторович; Запорожченко, Игорь Викторович; Zaporozhchenko, I. V.
Автор роботи вказує, що жувальна ефективність є одним з найважливіших показників стоматологічного здоров’я людини, а оцінювання виконання функції подрібнення та підготовки харчової грудки до подальшого перетравлення вважається чи не найбільш об’єктивним маркером для визначення ступеня цієї ефективності. У статті акцентується увага на існуванні великої кількості методик проведення жувальної проби, але немає жодного протоколу проведення даних проб, що регламентує послідовність проведення та оцінки цих методів. Метою роботи був аналіз основних відомих методик визначення жувальної ефективності, факторів, що можуть впливати на жувальну ефективність, можливості визначення найоптимальніших методик проведення жувальної проби та найбільш адекватного тестового матеріалу для жувальної проби, спираючись на закордонні та вітчизняні літературні джерела. Проаналізувавши літературні дані, автор доводить, що найбільш оптимальним тестовим матеріалом є агар-агар, оскільки він відноситься до харчових продуктів, але не має ні смаку, ні запаху, тому ймовірність проковтування його пацієнтом мінімальна на відміну від фундука чи мигдалю, а також даний матеріал має оптимальну щільність, що дає змогу його використання у пацієнтів з будь-якими конструкціями, а методика вибору проведення жувальної проби потребує подальших досліджень. Перспективним у використанні є авторська методика колективу кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» визначення жувальної ефективності. Автор работы указывает, что жевательная эффективность является одним из важнейших показателей стоматологического здоровья человека, а оценивание выполнения функции измельчения и подготовки пищевого комка к дальнейшему переваривания считается едва ли не самым объективным маркером для определения степени этой эффективности. В статье акцентируется внимание на существовании большого количества методик проведения жевательной пробы, но нет ни одного протокола проведения данных проб, регламентирующего последовательность проведения и оценки этих методов. Целью работы был анализ основных известных методик определения жевательной эффективности, факторов, которые могут влиять на жевательную эффективность, возможности определения оптимальных методик проведения жевательной пробы и наиболее адекватного тестового материала для жевательной пробы, опираясь на зарубежные и отечественные литературные источники. Проанализировав литературные данные, автор доказывает, что наиболее оптимальным тестовым материалом является агар-агар, поскольку он относится к пищевым продуктам, но не имеет ни вкуса, ни запаха, поэтому вероятность проглатывания его пациентом минимальная, в отличие от фундука или миндаля, а также данный материал имеет оптимальную плотность, что позволяет его использование у пациентов с любыми конструкциями, а методика выбора проведения жевательной пробы требует дальнейших исследований. Перспективным в использовании является авторская методика определения жевательной эффективности коллектива кафедры пропедевтики ортопедической стоматологии ВДНЗУ «Украинская медицинская стоматологическая академия». This article posits that masticatory efficiency is one of the most important indicators of human oral health, and assessing the performance of the grinding function and the preparation of bolus for further digestion is considered to be the most objective marker for determining the degree of this efficacy. The article focuses on the existence of a large number of methods and techniques for measuring masticatory efficiency, but there are no protocols for conducting these procedures that would regulate the sequence of conducting and evaluating these methods. The purpose of the work was to analyze the main known methods to measure the masticatory efficacy, factors that may influence masticatory efficiency, the ability to determine the optimal masticatory measure tests and the most adequate test material based on foreign and national available literary sources. Having analyzed the literature data, it has been found out that agar-agar is the most optimal test material because it relates to food products, but has neither taste nor smell, therefore, the probability of swallowing by a patient is minimal, as opposed to hazelnuts or almonds, and also this material has optimal density, which allows its use for patients wearing various dental appliances. The technique of carrying out masticatory performance test requires further research. The methodology on assessment of masticatory efficiency elaborated by the team of the Department of Orthodontic Propaedeutics, Ukrainian Medical Stomatological Academy seems to be promising in dental practice.
Болезнь Шегрена, диагностические критерии в стоматологии
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Короленко, Ирина Анатольевна; Рыбалов, Олег Васильевич; Рибалов, Олег Васильович; Короленко, Ірина Анатоліївна; Korolenko, I. A.; Rybalov, O. V.
Болезнь Шегрена является распространенной причиной возникновения сухости слизистой полости рта вследствие гипертрофии стромы слюнных желез и ее лимфоидной инфильтрации. В 5-11% случаев болезнь Шегрена приводит к развитию лимфом, что связано с поздним выявлением и отсутствием эффективного лечения этой патологии. Следовательно, важность ранней диагностики болезни Шегрена и проведение адекватных лечебных мероприятий не вызывает сомнений. Хвороба Шегрена являється розповсюдженою причиною виникнення сухості слизової порожнини рота внаслідок гіпертрофії строми слинних залоз і її лімфоїдної інфільтрації. У 5-11% випадків хвороба Шегрена призводить до розвитку лімфом, що пов’язано з пізнім виявленням і відсутністю ефективного лікування цієї патології. Отже, важливість ранньої діагностики хвороби Шегрена і проведення адекватних лікувальних заходів не викликає сумнівів. Шляхом аналізу літературних джерел було показано, що до нинішнього часу діагностика хвороби Шегрена представляє собою певні труднощі в зв’язку з варіабельністю клінічної картини та відсутністю єдиних діагностичних критеріїв. Пацієнти з хворобою Шегрена нерідко вперше звертаються за допомогою до стоматологів по причині припухання слинних залоз і раннього розвитку ксеростомії, що зобов’язує їх підвищити увагу до цієї категорії хворих, застосовувати діагностичні прийоми для подальшого адекватного ведення пацієнтів. При виявленні «великих» і «малих» ознак захворювання обов’язковим дослідженням являється загальна сіалометрія. Окремо слід відмітити інцизійну біопсію малих слинних залоз, цитологічне дослідження секрету зацікавлених залоз, сіалографію. В останні роки значний інтерес викликає роль цитокінів в продукції слини. Встановлено, що рівень інтерлейкіну-1 в ротовій рідині при хворобі Шегрена знижується, що ви- кликає запалення слизової оболонки порожнини рота і явища сухості. Путем анализа литературных источников было показано, что до настоящего времени диагностика болезни Шегрена представляет собой определенные трудности в связи с вариабельностью клинической картины и отсутствием единых диагностических критериев. Пациенты с болезнью Шегрена нередко впервые обращаются за помощью к стоматологам по причине припухания слюнных желез и раннего развития ксеростомии, что обязывает их повысить внимание к этой кате- гории больных, применять диагностические приемы для дальнейшего адекватного ведения пациентов. При выявлении «больших» и «малых» признаков заболевания обязательным исследованием является общая сиалометрия. Отдельно следует отметить инцизионную биопсию малых слюнных желез, цитологическое исследование секрета заинтересованных желез, сиалографию. В последние годы значительный интерес вызывает роль цитокинов в выработке слюны. Установлено, что уровень интерлейкина-1 в ротовой жидкости при болезни Шегрена снижается, что вызывает воспаление слизистой оболочки полости рта и явления сухости. Sjogren’s disease is a common cause of oral mucosa dryness resulting resulted from hypertrophy and lymphoid infiltration of salivary gland stroma. 5-11% of patients with Sjogren’s disease develop lymphoma that may be explained by late diagnosis and the absence of effective treatment for this condition. Therefore, the efforts should be directed at early detection of this disease and rational therapy. Available literary sources demonstrate that even at the present stage Sjogren’s disease diagnosis is still difficult to establish due to the variability of its clinical manifestations and the absence of conventional diagnostic criteria. Patients with Sjogren’s disease when visiting dentists usually complain of swelling in the salivary glands and xerostomy, which is present even at the early stages of this disease. Therefore, more attention should be paid to this group of patients and additional diagnostic methods should be used. Identification of the “major” and “minor” criteria for this disease is based on general sialometry. In some cases incision biopsy of the salivary glands, cytology of the affected glands and sialography are required to confirm the diagnosis. It should be stressed that in at present there is an increasing interest to the role of cytokines in saliva secretion. It has recently been discovered that patients with Sjogren’s disease have lower levels of interleukin-1 in saliva that can initiate inflammation of oral mucosa ultimately leading to xerostomy.
Системи локальної доставки ліків у стоматологічній практиці
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Комариця, О. Й.; Угляр, І. М.; Комариця, О. И.; Угляр, И. М.; Komarytsya, O. Yo.; Uhliar, I. M.
Наявність ортопедичних конструкцій в порожнині рота часто сприяє розвитку дисбактеріозу з виникненням патологічних процесів у слизовій оболонці порожнини рота. Перспективним напрямом фармакотерапії є створення та використання у практичній стоматології медикаментів локальної та пролонгованої дії. Усі способи пролонгування поділяються на технологічні, хімічні та фізіологічні. Більшість методів одержання пролонгованих медикаментів відноситься до хімічних. Принцип їх синтезу полягає у перетворенні хімічної структури ліків та допоміжних речовин. Дана система набуває усе більшої популярності за рахунок тривалої медикаментозної дії та більшої концентрації препарату у передбачуваному місці, використання низьких доз препарату загального впливу з відповідним зниженням побічних ефектів у порівнянні із системним уведенням. Фармацевтична активність забезпечується значною капілярною сіткою у ділянці слизової оболонки порожнини рота, оминаючи таким чином печінку та шлунково-кишковий тракт, що у свою чергу веде до високої біодоступності, що дає можливість використовувати фармацевтичні інгредієнти, непридатні до системного введення. Існують два типи монолітних систем, які використовуються у ротовій порожнині: нерезорбуючі, коли полімер зберігає свою цілісність при вивільненні інгредієнту та резорбуючі, які розпадаються при вивільненні препарату. Першими літературними даними вивчення монолітних волокон у якості системи депо та локальної доставки лікарського засобу при захворюваннях пародонту були напрацювання Dr. Max Goodson (1979). Наступна розробка була представлена гелевими полімерами. Перспективно себе зарекомендувала система синтетичних полімерних чіпів, позитивні результати показує транспортна система із біорозкладного колагену. Останні дослідження пропонують множинні багатошарові плівки із поетапним виділенням фармацевтичних інгредієнтів, відповідно до етапності лікувального процесу. Наличие ортопедических конструкций в полости рта часто способствует развитию дисбактериоза с возникновением патологических процессов в слизистой оболочке полости рта. Перспективным направлением фармакотерапии является создание и использование в практической стоматологии медикаментов локального и пролонгированного действия. Все способы пролонгирования делятся на технологические, химические и физиологические. Большинство методов получения пролонгированных медикаментов относится к химическим. Принцип их синтеза заключается в преобразовании химической структуры лекарств и вспомогательных веществ. Данная система приобретает все большую популярность за счет длительного медикаментозного действия и большей концентрации препарата в предполагаемом месте, использование низких доз общего воздействия с соответствующим снижением побочных эффектов по сравнению с системным введением. Фармацевтическая активность обеспечивается значительной капиллярной сеткой в области слизистой оболочки полости рта, минуя та- ким образом печень и желудочно-кишечный тракт, что в свою очередь ведет к высокой биодоступности и дает возможность использовать фармацевтические ингредиенты, непригодные к системному введению. Существуют два типа монолитных систем, которые используются в ротовой полости: нерезорбирующие, когда полимер сохраняет свою целостность при высвобождении ингредиента и резорбирующие, которые распадаются при высвобождении препарата. Первые литературные данные изучения монолитных волокон в качестве системы депо и локальной доставки лекарственных средств при заболеваниях пародонта представлены Dr. Max Goodson (1979). Перспективно себя зарекомендовала система синтетических полимерных чипов, положительные результаты показывает транспортная система с биоразлагаемым коллагеном. Последние исследования предлагают множественные многослойные пленки с поэтапным выделением фармацевтических ингредиентов, согласно этапности лечебного процесса. The presence of prosthetic constructions in the oral cavity often contributes to the development of dysbiosis with the emergence of pathological processes in the oral mucosa. A prospective direction of pharmacotherapy is aimed at formulating and applying drugs with local and prolonged action in dental practice. All methods of prolongation are divided into technological, chemical and physiological. The most of methods aimed at achieving drugs with prolonged action relates to chemical ones. The principle of their synthesis consists in transformation of the chemical structure of drugs and excipients. This system is gaining more popularity due to prolonged drug action and greater concentration of an active agent in predicted place, the use of low dose of the overall effect with a corresponding reduction of side effects compared with systemic administration. Pharmaceutical activity is provided through spreading capillary network in oral mucosa, thus avoiding the liver and the gastrointestinal tract that in turn leads to high bioavailability. This approach enables to use pharmaceutical ingredients, which are not suitable for systemic administration. There are two types of monolithic systems that are used in the oral cavity: non adsorbable, when the polymer preserves its integrity during the release of the ingredient, and adsorbable, which disintegrate during the release of drug. The first literature data on studying of monolithic fibres serving as the depot system and as the local drug delivery system during periodontal diseases were reported by Dr. Max Goodson (1979). Another promising approach dealt with the development of gel polymer chips. The system of synthetic polymeric chips has been proven to be an effective transport system of biodegradable collagen. The resent studies have proposed multiple multi-layer films with the gradual release of pharmaceutical ingredients according to the stages of the treatment process.
Проблемні питання діагностики, розвитку та терапії посттравматичного стресового розладу
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гальченко, Аліна Василівна; Halchenko, A. V.; Гальченко, Алина Васильевна
Проведено систематизований огляд сучасної клінічної та дослідницької літератури з метою висвітлення поняття посттравматичного стресового розладу. Дане питання набуло активного обговорення в Україні останні декілька років. Особливості існуючої соціально-політичної ситуації характеризуються високим рівнем напруження адаптивних механізмів психіки, що значно погіршує стан психічного здоров’я популяції. Внутрішньо переміщені особи, військові, а також їхні сім’ї ста- новлять групу ризику для розвитку психічних розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу. Такі пацієнти потребують комплексної професійної допомоги, але факт стигматизації та недостатність психоосвіти призводить до того, що частіше вони звертаються до лікарів загальної практики. Коморбідна патологія маскує істинну причину дезадаптації, що призводить до неефективності проведеного лікування. Виходячи з цього, у статті розглянуто важливі аспекти діаг- ностики розладу, його механізми розвитку, диференціації, з урахуванням коморбідної патології, особливості вибору терапії, ґрунтуючись на висновках доказової світової та вітчизняної медицини. Значну увагу приділено стратегії лікування посттравматичного стресового розладу. Аналіз наукових публікацій з використанням зарубіжного досвіду дозволяє зробити висновок, що у менеджме- нті посттравматичного стресового розладу переваги надаються першочергово психологічним інтервенціям. Фармакотерапія рекомендована лише у випадках недостатньої ефективності психологічних методів або наявності стійкої коморбідної патології; Проведено систематизированный обзор современной клинической и исследовательской литературы с целью освещения понятия посттравматического стрессового расстройства. Данный вопрос стал активно обсуждаться в Украине последние несколько лет. Особенности существующей социально-политической ситуации характеризуются высоким уровнем напряжения адаптивных механизмов психики, что значительно ухудшает состояние психического здоровья популяции. Внутренне перемещенные лица, военные, а также их семьи составляют группу риска для развития психических расстройств, в частности посттравматического стрессового расстройства. Такие пациенты требуют комплексной профессиональной помощи, но факт стигматизации и недостаточность психообразования приводит к тому, что чаще они обращаются к врачам общей практики. Коморбидная патология маскирует истинную причину дезадаптации, что приводит к неэффективности проводимого лечения. Исходя из этого, в статье рассмотрены важные аспекты диагностики расстройства, его механизмы развития, дифференциации, с учетом коморбидной патологии, особенности выбора терапии, основываясь на выводах доказательной мировой и отечественной медицины. Значительное внимание уделено стратегии лечения посттравматического стрессового расстройства. Анализ научных публикаций с использованием зарубежного опыта позволяет сделать вывод, что в менеджменте посттравматического стрессового расстройства преимущества предоставляются в первую очередь психологическим интервенциям. Фармакотерапия рекомендована лишь в случаях недостаточной эффективности психологических методов или наличии устойчивой коморбидной патологии.; A systematic review of modern clinical and research literature has been conducted in order to highlight the issue of post-traumatic disorder. This question has been discussed actively in Ukraine for the last few years. The existing socio-political situation in out country is characterized by a high of tension of psychic stress adaptive mechanisms that significantly impairs the mental health of the population. Internally displaced people, servicemen, as well as their family members constitute a risk group for the development of mental disorders, and in particular post-traumatic stress disorder. Such patients require professional comprehensive care, but the fact of stigma and lack of psychological education and information makes them to search for medical aid at general practitioners. Comorbidities disguise the true cause of maladaptation that leads to the ineffectiveness of the treatment. Therefore, this article highlights some important aspects of diagnosis of the disorder, its mechanisms of the development, differentiation, taking into account the co morbidities, the peculiarities in choosing therapeutic options based on the evidences of national and international medical science. Considerable attention has been paid to strategies for the management of post-traumatic stress disorder. Analysis of research publications allows us to conclude that in the management of posttraumatic stress disorder benefits are primarily given to psychological interventions. Pharmacotherapy is recommended only in cases of insufficient effectiveness of psychological methods or the presence of stable comorbidity.
Терапевтические аспекты анализа адгезивных систем
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Браїлко, Наталія Миколаївна; Браилко, Наталья Николаевна; Brailko, N. N.
В даний час на стоматологічному ринку присутня велика кількість різних адгезивних систем. Однак проблема забезпечення надійного і тривалого з'єднання композиційних матеріалів з поверхнею зуба до сих пір вирішена не повністю. В зв'язку з цим паралельно зі створенням композиційних матеріалів йде розвиток і вдосконалення стоматологічних адгезивних систем. Розрізняють адгезивні системи для емалі, а також для емалі і дентину одночасно. За складом система може бути одно-, двох - чи багатокомпонентна; за способом затвердіння – самотвердіюча, світлотвердіюча та подвійного твердіння; залежно від вмісту наповнювача – наповнена або ненаповнена. Якщо до складу адгезиву входить кислота, то система називається самопротравлюючою. Вивчивши літературні дані, можна зробити висновки, що ідеальна адгезивна система, яка забезпечує оптимальну швидкість нанесення, високу міцність і довговічність адгезивного з'єднання, в даний час ще не створена. Всі існуючі адгезивні системи мають свої переваги і недоліки. Тому основним завданням стоматолога є підбір тієї системи, яка відповідає особливостям конкретної клінічної ситуації.; В настоящее время на стоматологическом рынке присутствует большое количество различных ад- гезивных систем. Однако проблема обеспечения надежного и длительного соединения композиционных материалов с поверхностью зуба до сих пор решена не полностью. В связи с этим параллельно с созданием композиционных материалов идет развитие и совершенствование стоматологических адгезивных систем. Различают адгезивные системы для эмали, а также для эмали и дентина одновременно. По составу система может быть одно-, двух- - или многокомпонентная; по способу отверждения - самотвердеющая, светоотверждаемая и двойного отверждения; в зависимости от содержания наполнителя - наполненная или ненаполненная. Если в состав адгезива входит кислота, то система называется самопротравливающая. Изучив литературные данные, можно сделать выводы, что идеальная адгезивная система, обеспечивающая оптимальную скорость нанесения, высокую прочность и долговечность адгезивного соединения, в настоящее время еще не создана. Все существующие адгезивные системы имеют свои преимущества и недостатки. Поэтому основной задачей стоматолога является подбор той системы, которая отвечает особенностям конкретной клинической ситуации.; Currently, a large number of different adhesive systems are present on the dental market. However, the problem of ensuring a reliable and durable connection of composite materials with the tooth surface has not yet been fully solved. Therefore, at the same time the formulation and improvement of dental adhesive sys-tems is as important as the elaboration of composite materials. There are adhesive systems for dental enamel, as well as for enamel and dentin simultaneously. By their composition, the systems can be one-, two-or multicomponent; by the way of curing they are self-curing, light curing and double curing. Depending on the content of the filler the systems are filled or unfilled. If the adhesives contain acid, then the system is known as self-etching. Having studied the relevant literature, we can suggest that an ideal perfect adhesive system providing an optimal application rate, high strength and durability of the adhesive compound has not yet been formulated. All available adhesive systems have their advantages and disadvantages. Therefore, the main task of the dentists is to select the system that meets the specific clinical demands.
Застосування ендоваскулярних методів у лікуванні ішемічної форми синдрому діабетичної стопи
(2018) Ляховський, Віталій Іванович; Пузирьов, Гай Сергійович; Сакевич, Руслан Петрович; Гавловський, Олександр Леонідович; Ханенко, Євген Богданович; Lyakhovskyi, V. I.; Puzyrev, G. S.; Sakevich, R. P.; Gavlovskiy, O. L.; Khanenko, Ye. B.
Вступ. У даному огляді літератури розглянуті питання причини виникнення ішемічної форми синдрому діабетичної стопи, розвитку гнійно-некротичних ускладнень нижніх кінцівок. Мета дослідження. Провeсти аналіз наyкової літератури, присвяченої вивченню ролі рентгенендоваскулярних методів лікування оклюзійно-стенотичних атеросклеротичних уражень периферичних артерій нижніх кінцівок у хворих з ішемічнoю формою синдрому дiабетичної стoпи. У статті звернута увага на особливості відновлення кровотоку в нижніх кінцівках за допомогою проведення рентгенендоваскулярних втручань на периферичних артеріях. Відмічено, що дані методи мають значні переваги перед відкритими реконструктивними втручаннями на артеріях, які виражаються у можливості їх швидкого виконання під місцевим знеболенням з малою травматичністю, низькою летальністю, ранньою активізацією хворих, та високою ефективністю, що дозволяє зберегти кінцівки та життя хворих. Також наведені недоліки проведення балонної ангіопластики та стентування артерій нижніх кінцівок. Незважаючи на достатню ефективність і мінімальну травматичність використання ендоваскулярних судинних втручань, досвід їх застосування недостатній та потребує подальшого вивчення; This article covers the causes of the development of the ischemic form of diabetic foot syndrome and the development of purulent necrotic complications of the lower limbs. The aim of this literature search is to conduct an analysis of the scientific literature devoted to the role of vascular radiology methods of treatment for occlusal stenotic atherosclerotic lesions of peripheral arteries in the lower extremities in patients with ischemic form of diabetic foot syndrome. We focused on the restoration of blood circulation in the lower extremities by means of vascular radiology interventions on peripheral arteries. It has been found out these methods have significant advantages over open reconstructive interventions on the arteries including the possibility of their fast performing under local anaesthesia with low traumatic, low mortality, and rapid recovery of patients. This approach enables to save an extremity and the life of patients. The disadvantages of balloon angioplasty and stenting of lower limb arteries are also described in details. Conclusion. Modern surgical treatment of the ischemic form of diabetic foot syndrome associated with the application of X-ray endovascular methods remains topical issues of our time and requires further extended study.
Формирование метаболического синдрома при системной дисфункции эритроцитов
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Рамазанов, В. В.; Воловельская, Е. Л.; Нипот, Е. Е.; Ершов, С. С.; Ершова, Н. А.; Руденко, С. В.; Бондаренко, В. А.; Рамазанов, В. В.; Воловельська, Є. Л.; Ніпот, О. Е.; Єршов, С. С.; Єршова, Н. А.; Руденко, С. В.; Бондаренко, В. А.; Ramazanov, V. V.; Volovelskaya, Ye. L.; Nipot, E. E.; Yershov, S. S.; Ershova, N. A.; Rudenko, S. V.; Bondarenko, V. A.
Метаболические нарушения в организме, повышающие риск развития сердечно-сосудистых заболеваний и сахарного диабета 2-го типа, объединяются термином метаболический синдром. Инсулинорезистентность, как принято, является основой синдрома, хотя его развитие определяется многими патологическими компонентами, включая воспаление, окислительный стресс и нарушение гемореологии вследствие увеличения степени агрегации эритроцитов. В последние годы достигнуто подтверждение положения о том, что дефект в физиологии эритроцитов может вносить вклад в микро- и макрососудистые заболевания. Способность инсулина влиять на активность протеинкиназ и фосфатаз в различных клетках, включая эритроциты, ограничена у пациентов с резистентностью к инсулину. Эти дисфункции становятся объектом внимания для исследования возможности разработки новой терапевтической стратегии при лечении метаболи- ческого синдрома и диабета 2-го типа. Метаболічні порушення в організмі, що підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань і цукрового діабету 2-го типу, об'єднуються терміном метаболічний синдром. Інсулінорезистентність, як прийнято, є основою синдрому, хоча його розвиток визначається багатьма патологічними компонентами, включаючи запалення, окислювальний стрес і порушення гемореології через збільшення ступеню агрегації еритроцитів. В останні роки досягнуто підтвердження гіпотези про те, що дефект в фізіології еритроцитів може вносити внесок у мікро- і макросудинні захворювання. Здатність інсуліну впли- вати на активність протеїнкіназ і фосфатаз в різних клітинах, включаючи еритроцити, обмежена у пацієнтів з резистентністю до інсуліну. Ці дисфункції стають об'єктом уваги для дослідження можливості розробки нової терапевтичної стратегії, що до лікування метаболічного синдрому і діабету 2-го типу. Metabolic disorders that considerably predispose to risks of emerging cardiovascular diseases and diabetes mellitus type 2 are combined by a term ‘metabolic syndrome’. Insulin resistance is commonly considered as the basis of the syndrome, although its development is determined by many pathological components, including inflammation, oxidative stress and impairment of hemorheology due to an increase in the degree of aggregation of erythrocytes. In recent years, the hypothesis that a defect in the physiology of red blood cells can contribute to micro- and macrovascular diseases has been confirmed. The ability of insulin to affect the activity of protein kinases and phosphatases in various cells, including erythrocytes in patients with insulin resistance has been found out to be limited. These dysfunctions require more attention of researches in order to explore the possibility of developing a new therapeutic strategy for the treatment of metabolic syndrome and diabetes type 2.
Теплове випромінювання та тепловізійні дослідження в медицині
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Олійник, Г. А.; Кремень, В. О.; Грязін, О. Є.; Тимченко, О. К.; Олейник, Г. А.; Кремень, В. А.; Грязин, А. Е.; Тимченко, Е. К.; Oliynyk, G. A.; Kremen, V. A.; Gryazin, A. E.; Timchenko, E. K.
Мета огляду - це опис і оцінка можливостей інфрачервоної термографії в різних галузях медицини. Термографія (від грец. Therme - тепло і grapho - пишу) - сукупність методів вимірювання та реєстрації теплового випромінювання. Теплове випромінювання було відкрито у 1800 році англійським астрономом Уільямом Гершелем, який дав йому назву «інфрачервоне випромінювання», тобто випромінювання, яке лежить за червоною границею видимого спектра. Перша «теплова картина» отримала назву «термограма». Цей термін використовують і у сучасній літературі. Термографія у медицині - це метод реєстрації видимого зображення теплових полів людського тіла, що випромінюють інфрачервоні імпульси, які можуть бути зчитані безпосередньо тепловізором і перетворені в зображення - термограму, яка реєструє розподіл тепла на поверхні тіла. Термограми людини містять дуже цінну інформацію. Людське тіло має неоднорідний поверхневий розподіл температури, яка видозмінюється як при наявності патологій, прийомі медичних препаратів, проведенні навантажувальних проб, так і при здійсненні природної терморегуляції організму. За допомогою ін- фрачервоної термографії можливо виявити і розпізнати багато патологічних змін на ранньому, доклінічному етапі. Візуалізоване температурне випромінювання при комплексній діагностиці хвороби додатково забезпечує найважливішою інформацією про наявність та тяжкість запальних процесів і дає можливість дати оцінку ефективності консервативного лікування. У медицині тепловізор є незамінним при абсолютно безпечному і безконтактному обстеженні пацієнта. Сучасний рівень розвитку тепловізійної техніки у світі надає можливість надійно діагностувати широкий спектр захворювань, що є приводом активного провадження термографії у клінічну практику, поряд з іншими сучасними методами, які є в арсеналі лікарів: мамографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження. Цель обзора - описание и оценка возможностей инфракрасной термографии в различных областях медицины. Термография (от греч. therme - тепло и grapho - пишу) – это совокупность методов измерения и регистрации теплового излучения. Тепловое излучение было открыто в 1800 году английским астрономом Уильямом Гершелем, который дал ему название «инфракрасное излучение», то есть излучение, которое лежит за красной границей видимого спектра. Первая «тепловая картина» получила название «термограмма». Этот термин используется и в современной литературе. Термография в медицине - метод регистрации видимого изображения тепловых полей человеческого тела, излучающего инфракрасные импульсы, которые могут быть считаны непосредственно тепловизором и преобразованы в изображения - термограмму, которая регистрирует распределение тепла на поверхности тела. Термограммы человека содержат очень ценную информацию. Человеческое тело имеет неоднородное поверхностное распределение температуры, которое видоизменяется как при наличии патологий, приеме медицинских препаратов, проведении нагрузочных проб, так и при осуществлении естественной терморегуляции организма. С помощью инфракрасной термографии можно обнаружить и распознать много патологических изменений на раннем, доклиническом этапе. Визуализированное температурное излучение при комплексной диагностике болезни дополнительно обеспечивает важной информацией о наличии, тяжести воспалительных процессов и дает возможность оценить эффективность консервативного лечения. В медицине тепловизор незаменим при абсолютно безопасном и бесконтактном обследовании пациента. Современный уровень развития тепловизионной техники в мире позволяет надежно диагностировать широкий спектр заболеваний, являющихся поводом активного внедрения термографии в клиническую практику наряду с другими современными методами, которые есть в арсенале врачей: маммография, компьютерная томография, магнитно-резонансная томография и ультразвуковое исследование. The purpose of the review is to describe and evaluate the possibilities of infrared thermography in various areas of medicine. Thermography (from the Greek therme - heat and grapho - writing) is a set of methods for measuring and recording thermal radiation. Thermal radiation was discovered in 1800 by the English astronomer William Herschel, who gave him the name "infrared radiation." That is, the radiation that lies behind the red border of the visible spectrum. The first "thermal picture" was called "thermogram". This term is also used in modern literature. Thermography in medicine is a method of recording the visible image of the thermal fields of a human body emitting infrared pulses that can be read directly by a thermal imager and converted into images - a thermogram that records the heat distribution on the surface of the body. The thermograms of the human body contain very valuable information. The human body has a non-uniform surface temperature distribution, which changes in the presence of pathologies, the acceptance of medicinal preparations, carrying out stress tests, and during the natural thermoregulation of the organism. With the help of infrared thermography, it is possible to detect and recognize many pathological changes at an early, preclinical stage. The visualized temperature radiation in the complex diagnosis of the disease additionally provides important information on the presence and severity of inflammatory processes and provides an opportunity to assess the effectiveness of conservative treatment. In medicine, the thermal imager is indispensable for absolutely safe and non-contact inspection of the patient. The current level of development of thermal imaging technology in the world allows medical professionals to make reliable diagnosis of a wide range of diseases, which is the reason for the active introduction of thermography into clinical practice, along with other modern methods that exist in the arsenal of doctors: mammography, computed tomography, magnetic resonance imaging and ultrasound scan.
Specifics of applying ethical principlesin pediatric dental practice
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Padalka, A. I.; Kostenko, V. G.; Sheshukova, O. V.; Падалка, Аліна Іванівна; Костенко, Вікторія Геннадіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Падалка, Алина Ивановна; Костенко, Виктория Геннадиевна; Шешукова, Ольга Викторовна
Adhering to the principles of medical ethics and deontology is important in effective communication between doctors and patients and thus reaching the full compliance. Developing and choosing the most effective approaches to the management of young patients at the dentist’s is one among the most relevant and challenging issues of health care that is determined by a number of physiological and psychological characteristics of children at different age levels. Being a highly skilled professional, perfectly handling the latest technologies and techniques, a paediatric dentist should have knowledge regarding children psychology and competencies to win child’s favour. The dentist should be very watchful and sensitive not only to children, but to their parents or family members as well in order to avoid or to lessen psycho-emotional conflicts. This work is aimed to analyze and to assess the significance of the main issues and principles of medical ethics and deontology in the paediatric dental practice. To provide a highly qualified medical care to children, a dentist should have not only deep theoretical background, be quite skilful in applying proper techniques; the dentist should also understand the psychology of the diseased child and his or her parents, to clearly realize the ethical problems existing in this area. The doctor's skills to calm down or encourage the child, to inform parents about diagnostic methods, peculiarities of treatment plan, occurrence of possible complications, and at the same time to cheer them up and obtain full compliance regarding the treatment are considered as mandatory ethical professional requirements. The key characteristics of applying deontology principles in paediatric dental practice consists in necessity to introduce special child-friendly communicative skills based on the knowledge of age psychological peculiarities. The dentists must remember that failing to communicate with the children and their parents is a major factor in their dissatisfaction. Not only making correct diagnosis, but also the successful treatment outcomes depend on well built-up communication and thus, mutual complete understanding between doctors and young patients.Висока актуальність проблеми правильного підходу до лікування маленьких пацієнтів у лікаря-стоматолога обумовлюється рядом фізіологічних і психологічних особливостей дітей в різні вікові періоди. Лікарю потрібно бути уважним і чуйним до дитини та її батьків для запобігання психоемоційного конфлікту, а в разі його виникнення необхідно діяти лояльно, делікатно та терпляче. Важливим крите-рієм ефективної лікувальної взаємодії між лікарем і пацієнтом є етика та деонтологія.Мета роботи.Розглянути та проаналізувати основнімоменти та принципи медичної етики та деонтології у роботі лікаря-стоматолога на дитячому прийомі.Для кваліфікованого надання медичної допомоги дітям лікар-стоматолог повинен мати не тільки глибокі теоретичні знання, вміло використовувати практичні навички, а й тонко розуміти психологію хворої дитини та її батьків, чітко уявляти існуючі в цій області етичні проблеми. Уміння лікаря заспокоїти дитину, об'єктивно інформувати батьків про методи діагностики, план лікування, розвиток можливих ускладнень і при цьомупідбадьорити і налаштувати на активну допомогу є обов'язковою етичною вимогою. Важливо пам'ятати, що стосунки лікаря з пацієнтом не по-винні виходити за межі суто професійних. Принципова відмінність деонтології лікаря-стоматолога на дитячому прийомі полягає в необхідності використання спеціальних навичок спілкування з дітьми, які засновані на знанні їх вікових особливостей. Лікарю-стоматологу треба пам’ятати про те, що невміння спілкуватися з дитиною та її батьками — головний фактор їх незадоволення. Від того, чи є між лікарем та маленьким пацієнтом контакт залежить не тільки вірна діагностика але й успішне лікування дитини. Высокая актуальность проблемы правильного подхода к лечению маленьких пациентов у врача-стоматолога обусловливается рядом физиологических и психологических особенностей детей в раз-личные возрастные периоды. Доктору нужно быть внимательным и чутким к ребенку и его родителям для предотвращения психоэмоционального конфликта, а в случае его возникновения необходимо действовать лояльно, деликатно и терпеливо. Важным критерием эффективного лечебного взаимодействия между врачом и пациентом является этика и деонтология. Цель работы. Рассмотреть и проанализировать основные моменты и принципы медицинской этики и деонтологии в работе врача-стоматолога на детском приеме. Для квалифицированного оказания медицинской помощи детям врач-стоматолог должен иметь не только глубокие теоретические знания, умело использовать практические навыки, но и тонко понимать психологию больного ребенка и его родителей, четко представлять существующие в этой области этические проблемы.Умение врача успокоить ребенка, объективно информировать родителей о методах диагностики, плане лечения, развитии возможных осложнений и при этом уметь подбодрить и настроить на активную помощь является обязательным этическим требованием. Важно помнить, что отношения врача с пациентом не должны выходить за рамки профессиональных. Принципиальное отличие деонтологии врача-стоматолога на детском приеме заключается в необходимости использования специальных навыков общения с детьми, которые основаны на знании их возрастных особенностей. Врачу-стоматологу надо помнить о том, что неумение общаться с ребенком и его родителями -главный фактор их недовольства. От того, есть ли между врачом и маленьким пациентом контакт зависит не только правильная диагностика, но и успешное лечение ребенка.
Філософська концепція ідеї університету
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дубініна, Віра Олександрівна; Біланов, Олег Сергійович; Дубинина, Вера Александровна; Биланов, Олег Сергеевич; Dubinina, V. O.; Bilanov, O. S.
Феномен освіти як інституційна основа гуманітарного знання є характерною ознакою сучасності. Саме в такій якості філософська думка виявляє власну еврістичність і пропонує альтернативні підходи до вирішення проблем, викликаних розвитком світової цивілізації, які професійне наукове мислення бачить лише як сукупність окремих, «спеціальних» аспектів, позбавлених цілісності. Однак використання філософських категорій в аналітиці реалій освітнього процесу залежить від рівня парадигмальності сучасного філософування, характер якого визначається глибиною історико-філософського обґрунтування концепту вищої освіти. Узагальнення історичного випадку філософування, спрямованого на концептуалізацію навчальної та виховної діяльності людини, є пріори- тетним завданням сучасної науки, рішення якого дозволить утворити якісно нову основу для ідентифікації та оцінки концепцій інституціоналізації і реформування системи вищої освіти, розширити її семантичний горизонт, виявити філософські передумови актуальних освітніх практик, спроектувати можливість формування нової освітянської спільноти. У даній статті розглядається ідея університету як найбільш яскраво вираженого феномену в рамках концептуалізації освіти. Мета дослідження – виявити історико-філософські закономірності становлення концепту освіти у вищій школі. Висновки дослідження можуть бути асимільовані сучасною педагогічною думкою для пошуку оптимальних шляхів побудови освітніх практик у вищій медичній школі. Феномен образования в качестве институциональной основы гуманитарного знания является характерным признаком современности. Именно в таком качестве философская мысль обнаруживает собственную эвристичность и предлагает альтернативные подходы к решению проблем, вызванных развитием мировой цивилизации, которые профессиональное научное мышление видит лишь как со- вокупность отдельных, «специальных» аспектов, лишенных целостности. Однако использование философских категорий в аналитике реалий образовательного процесса зависит от уровня парадигмальности современного философствования, характер которого определяется глубиной историкофилософского обоснования концепта образования. Обобщение исторической судьбы философство- вания, направленного на концептуализацию учебной и воспитательной деятельности человека, является приоритетным заданием современной науки, решение которого позволит образовать качественно новую основу для идентификации и оценки концепций институционализации и реформирования системы образования, расширить ее семантический горизонт, обнаружить философские предпосылки актуальных образовательных практик, спроектировать возможность формирования нового просветительского сообщества. В данной статье рассматривается идея университета как наиболее ярко выраженного феномена в рамках концептуализации образования. Цель исследования - выявить историко-философские закономерности становления концепта образования в высшей школе. Выводы исследования могут быть ассимилированы современной педагогической мыслью для поиска оптимальных путей построения образовательных практик в высшей медицинской школе. The phenomenon of education as the institutional basis of humanitarian knowledge is one of the main features of modernity. It is in this capacity philosophical thought reveals its own heuristics and offers alternative approaches to solving problems caused by the development of world civilization, which professional scientific thinking sees only as a set of separate, "special" aspects, devoid of integrity. The orientation towards the search for universal principles of the existence of man, the semantic and value constants of social being, is the "competitive advantage" of the philosophical way of understanding the contradictions of the modern general cultural process, which, in fact, is almost the only link connecting natural scientific approach and humanitarian idealism. However, the use of philosophical categories in the analysis of the realities of the educational process depends on the level of paradigm of modern philosophizing, the nature of which is determined by the depth of the historical and philosophical justification of the concept of education. The generalization of the historical destiny of philosophizing aimed at the conceptualization of human education and educational activities is a priority task of modern science, the solution of which will enable to form a new basis for identifying and evaluating the concepts of institutionalization and reforming the education system, to widen its semantic horizon, to discover the philosophical prerequisites of current educational practices and to design the possibility to build up a new educational community. This article considers the idea of university as the most pronounced phenomenon within the conceptualization of education. We can suggest that it is the European university, which is the embodiment of the concept of education, the quintessence of academic and civil freedom and a pure, impartial search for truth. The purpose of the research is to reveal the historical and philosophical laws of the formation of the concept of learning through higher education. The findings of the research can be assimilated by the modern pedagogical thought which will help looking for optimal ways of constructing educational practices in the higher medical school.
Биоэлектрическая активность жевательных мышц и ее парадоксы у больных мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Яценко, Павел Игоревич; Яценко, Олег Игоревич; Рыбалов, Олег Васильевич; Семененко, Юлия Ивановна; Яценко, Павло Ігорович; Яценко, Олег Ігорович; Рибалов, Олег Васильович; Семененко, Юлія Іванівна; Yatsenko, P. I.; Yatsenko, O. I.; Rybalov, O. V.; Semenenko, Ju. I.
С заболеваниями височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) в настоящее время отмечается возросшее обращение больных в клиники отоларингологии, неврологии, стоматологии, врачам-остеопатологам, врачам нетрадиционной медицины. Около 90% этой категории пациентов ставится диагноз дисфункции ВНЧС. С учетом мышечного генеза дисфункций ВНЧС в литературных источниках обращается внимание на то, что в норме наличие симметричных жевательных мышечных тяг обеспечивает конгруэнтное расположение суставных головок нижней челюсти в суставных ямках, определяя согласованную функцию височно-челюстных сочленений. В современных научных исследованиях имеет место недостаточное количество информации о физиологических особенностях жевательных мышц у этой категории пациентов. Целью работы явилась сравнительная качественная оценка биоэлектрической активности собственно жевательных и височных мышц у больных мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией ВНЧС. Объекты и методы исследования. Проведен визуальный анализ электромиограмм симметричных соб- ственно жевательных и височных мышц 17 здоровых добровольцев и 83 больных с явлениями мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункции ВНЧС. Результаты исследования. У большинства больных (64 человека) с мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией ВНЧС характерной чертой графических записей функциональных свойств изучаемых мышц является выраженное превалирование максимальных показателей их биоэлектрической активности на стороне сустава с дислокацией суставной головки нижней челюсти по сравнению с суставом, находящимся в состоянии компрессии, в периодах как сжатия зубов, так и жевания. Сделано заключение, что почти у каждого четвертого пациента с изучаемой патологией имеют место парадоксальные явления в деятельности жевательного мышечного компонента, что отражается на степени тяжести заболевания. Згідно літературних даних, в результаті різних внутрішньо і зовнішньо суглобових порушень вини- кає розбалансування функцій різних груп жувальних м’язів, порушується співвідношення анатомічних структур СНЩС, що призводить до розвитку його м’язово-суглобових дисфункцій. В сучасних наукових дослідженнях має місце недостатня кількість інформації про фізіологічні особливості жувальних м’язів у цієї категорії пацієнтів. Мета роботи: порівняльна якісна оцінка біоелектричної активності власне жувальних і скроневих м’язів у хворих на м’язово-суглобову компресійно-дислокаційну дисфункцію СНЩС. Об’єкти та методи дослідження. Проведений візуальний аналіз електроміограм симетричних власне жувальних і скроневих м’язів 17 здорових добровольців і 83 хворих з явищами м’язово- суглобової компресійно-дислокаційної дисфункції СНЩС. Результати дослідження. У більшості хворих (64 чоловіка) із м’язово-суглобовою компресійно-дислокаційною дисфункцією СНЩС характерною рисою графічних записів функціональних властивостей вивчаємих м’язів виявляється виражене превалювання максимальних показників їх біоелектричної активності на боці суглоба з дислокацією суглобової головки нижньої щелепи в порівнянні із суглобом, що знаходиться в стані компресії, як в періодах стискання зубів, так і жування. Зроблено висновок, що майже у кожного четвертого пацієнта з цією патологією мають місце парадоксальні явища в діяльності жувального м’язового компонента, що відображається на ступеню тяжкості захворювання. According to the literature, as a result of various internal and external articular disorders there emerges an imbalance between the functioning of different groups of masticatory muscles, the relationship between the anatomic structures of the temporomandibular joint gets shifted that leads to the development of its muscular and articular dysfunctions. There is little information on the physiological characteristics of masticatory muscles in this category of patients presented in the relevant literature. The purpose of this research is to carry out comparative qualitative assessment of bioelectric activity of the proper masticatory and temporal muscles in patients with muscular-articular compression-dislocation TMJ dysfunction. Objects and methods of research Visual analysis, electromyography of symmetrical masticatory and temporal muscles of 17 healthy volunteers and 83 patients with muscular-articular compression-dislocation TMJ dysfunction were performed. Results. In the majority (64 persons) of cases of musculararticular compression-dislocation of TMJ dysfunction the characteristic feature of graphic records regarding the functional properties of the muscles under investigation is an expressed prevalence of the maximum indices of their bioelectric activity on the side of the joint with dislocation of the articular head of the mandibular bone in comparison with a joint that is in a state of compression, both during periods of teeth closure and chewing. We can conclude that almost every fourth patient with pathology under study has been found out to demonstrate paradoxical phenomena in functioning of the chewing muscular component that in turn affects the severity of their disease.
Клінічне обгрунтування використання антидисбіотичного засобу «Леквин» в комплексному лікуванні запальних захворювань пародонта у хворих на гепатобіліарну патологію
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Фурдичко, А. І.; Фурдичко, А. И.; Furdychko, A. I.
Захворювання пародонту залишаються однією з актуальних проблем сучасної стоматології. У відповідності до існуючих уявлень про патогенез гепато-орального синдрому, в його розвитку вирішальну роль відіграє порушення антимікробної функції печінки. Доведено, що кишковий дисбіоз негативно впливає на функціональну активність гепатобіліарної системи. Застосування антидисбіотичного засобу «Леквин» впливає на мікробіоценоз, усуває явища дисбактеріозу, і здійснює гепатопротекторну дію. Тому метою даного дослідження стало: оцінити вплив антидисбіотичного засобу «Леквин» на ефективність лікування запальних захворювань пародонта у хворих на гепатобіліарну патологію. У статті описані результати дослідження стану тканин пародонту у 157 пацієнтів з гепатобіліарною патологією, які включають в себе клінічні спостереження та індексну оцінку (ОНІ-S, РМА, PBI). 85 осіб (I група) з неалкогольним стеатозом печінки та 72 особи з неалкогольним стеатогепатитом – II група. Залежно від терапії хворих із стеатозом печінки було поділено на дві підгрупи: у 41 особи – проводили базове лікування, а у 44 осіб – окрім базової терапії включали антидисбіотичний засіб «Леквин». За таким ж принципом було поділено на підгрупи і пацієнтів з стеатогепатитом ( у 34 осіб – лікування за протоколом, а у 38 – окрім базової терапії у лікування включали антидисбіотичний засіб «Леквин». Контрольну групу склали 20 соматично здорових осіб без патології пародонту. Аналізуючи індексні показники після лікування бачимо, що включення до комплексного лікування антидисбіотичного засобу достовірно покращує індекс гігієни ГрінВермільйона, пародонтально-маргінально-альвеолярний індекс, та знижує індекс кровоточивості. Тому для підвищення ефективності лікування доцільно використовувати у комплексному лікуванні антидисбіотичний засіб «Леквин», а дані, отримані через 3 місяці після лікування, свідчать про довготривалий ефект. Заболевания пародонта остаются одной из актуальных проблем современной стоматологии. В соответствии с существующими представлениями о патогенезе гепато-орального синдрома, в его развитии решающую роль играет нарушение антимикробной функции печени. Доказано, что кишечный дисбиоз негативно влияет на функциональную активность пищеварительной системы. Применение антидисбиотического средства «Леквин» влияет на микробиоценоз, устраняет явления дисбактериоза, и осуществляет гепатопротекторное действие. Поэтому целью данного исследования стало оценить влияние антидисбиотического средства «Леквин» на эффективность лечения воспалительных заболеваний пародонта у больных гепатобилиарной патологией. В статье описаны результаты исследования состояния тканей пародонта у 157 пациентов с гепатобилиарной патологией, которые включают в себя клинические наблюдения и индексную оценку (ОHI-S, РМА, PBI). 85 человек (I группа) с неалкогольным стеатозом печени и 72 человека с неалкогольным стеатогепатитом - II группа. В зависимости от терапии больных с стеатозом печени были разделены на две подгруппы: 41 человеку проводили базовое лечение, а 44 человекам - кроме базовой терапии включали антидисбиотическое средство «Леквин». По такому же принципу были разделены на подгруппы и пациенты со стеатогепатитом (34 человека - лечение по протоколу, а 38 - кроме базовой терапии в лечение включали антидисбиотическое средство «Леквин». Контрольную группу составили 20 соматически здоровых лиц без патологии пародонта. Анализируя индексные показатели после лечения, видим, что включение в комплексное лечение антидисбиотического средства достоверно улучшает индекс гигиены ГринВермильйона, Пародонтальный-маргинально-альвеолярный индекс, и снижает индекс кровоточивости. Поэтому для повышения эффективности лечения целесообразно использовать в комплексном лечении антидисбиотическое средство «Леквин», а данные, полученные через 3 месяца после лечения, свидетельствуют о долговременном эффекте. Periodontal diseases are one of the pressing issues in modern dentistry. In accordance with existing conceptions on the pathogenesis of hepato-oral syndrome, the impairment of antimicrobial function of the liver plays a decisive role. It has been shown that intestinal dysbiosis negatively affects the functioning of gastrointestinal system. Using of the antidysbiotic “Lekvin" influences microbiocenosis, eliminates the signs of dysbiosis, and provides hepatoprotective effect. Therefore, the purpose of this study was to evaluate the effect of the antidysbiotic "Lekvin" on the efficacy of the treatment for inflammatory parodontal diseases in patients with hepatobiliary disorder. The article describes the results obtained through the study of the state of parodontal tissues in 157 patients with hepatobiliary pathology. The data analyzed included findings of clinical observations and index evaluation (OHI-S, PMA, PBI). 85 persons with non-alcoholic liver steatosis made up the group I and 72 persons with non-alcoholic steatohepatitis made up the group II. Depending on the therapy, patients with hepatic steatosis were divided into two subgroups: 41 patients received the basic treatment, and 44 individuals in addition to the basic therapy, took the antidysbiotic "Lekvin". Based on the the same principle the patients with steatohepatitis were divided into 2 subgroups: 34 patients received basic therapy, and 38 individuals in addition to the basic therapy took the antidisbiotic "Lekvin". The control group consisted of 20 healthy persons without pathology of the periodontal disease. The indices after the treatment have showed that using of the antidysbiotic agent in the comprehensive treatment significantly improves the oral hygiene index (Green-Vermillion), the periodontal-marginal-alveolar index, and reduces the index of gum bleeding. Therefore, in order to increase the effectiveness of the treatment, it is advisable to use an antidysbiotic "Lekvin" in a complex treatment, and data obtained in 3 months after the completion of the treatment demonstrate a long-term effect.
Ефективність лікування генералізованого пародонтиту у наркозалежних хворих
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Федун, І. Р.; Зубачик, В. М.; Федун, И. Р.; Зубачик, В. М.; Fedun, I. R.; Zubachyk, V. M.
В роботі представлений аналіз клініко-лабораторної ефективності застосованого лікувально-профілактичного комплексу у терапії генералізованого пародонтиту у хворих на наркоманію. Лікувальний комплекс містив препарати: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». У досліджені брали участь 28 наркозалежних пацієнтів хворих на генералізований пародонтит початкового та І ступеня, кожної статі, віком від 18 до 45 років. Залежно від терапії, наркозалежних хворих було поділено на дві групи, рівнозначних за кількістю (14 осіб): основну і порівняння. Хворим групи порівняння проводили лікування генералізованого пародонтиту, яке передбачене Протоколом надання медичної допомоги за спеціальністю терапевтична стоматологія». Внаслідок проведеного лікування, у пацієнтів основної групи відзначали покращення клінічних (ОНІ-S, РМА, ПІ) та лабораторних показників антиоксидантного захисту порівняно з показниками до лікування. Терапевтичний комплекс є перспективним для використання у лікуванні генералізованого пародонтиту у наркозалежних. В работе представлен анализ клинико-лабораторной эффективности примененного лечебно- профилактического комплекса в терапии генерализованного пародонтита у больных наркоманией. Лечебный комплекс содержал препараты: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». В исследовании участвовали 28 наркозависимых пациентов с генерализованным пародонтитом начальной и I степени, обоего пола, в возрасте от 18 до 45 лет. В зависимости от терапии, наркозависимые больные были разделены на две группы, равнозначные по количеству (14 пациентов): основную и сравнения. Больным группы сравнения проводили лечение генерализованного пародонтита, предусмотренное Прото- колом предоставление медицинской помощи по специальности «терапевтическая стоматология». В результате проведенного лечения, у пациентов основной группы улучшились клинические (ОНІ-S, PMA, PI) и лабораторные показатели антиоксидантной защиты относительно показателей до лечения. Терапевтический комплекс является перспективным для использования в лечении генерализованного пародонтита у наркозависимых. The paper presents the analysis of clinical and laboratory efficacy of the integrated therapeutic and prophylactic complex in the treatment for generalized periodontitis in patients with drug addiction. The medicinal complex included "Quertin", "Namaсit", "Xeros Dentaid". The study involved 28 drug-addicted individuals of both sexes aged from 18 to 45 with generalized periodontitis of initial and I stages. Depending on the therapy, the patients were divided into two groups: test (n=14) and control (n=14). The patients of control group receive the treatment for generalized periodontitis in accordance with Protocol for providing dental care in speciality "General Dentistry". As a result of the treatment, the patients of the test group demonstrated the improvement of clinical (ONI-S, PMA, PI) and laboratory indices of antioxidant protection compared with the indices before the treatment. The therapeutic complex can be considered as promising for the treatment of generalized periodontitis in drug addicted individuals.
Проблеми загальносоматичної патології на стоматологічному прийомі
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Потапчук, Т. Б; Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Рівіс, О. Ю.; Потапчук, А. М.; Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Ривис, О. Ю.; Potapchuk, A. M.; Melnyk, V. S.; Horzov, L. F.; Rivis, O. Yu.
В статті приведені та проаналізовані дані щодо проблеми загальносоматичної патології на стоматологічному прийомі. Згідно з даними Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, 6-10% дорослого населення світу хворіють на дане захворювання, і щорічно кількість таких хворих зростає. Однак, на жаль, лікарі-стоматологи недооцінюють вплив загальносоматичних захворювань на стан в порожнині рота, так само як і вплив стоматологічної патології на їх перебіг. Проведено анкетне опитування 170 пацієнтів та 56 лікарів-стоматологів міста Ужгорода. Визначено вміст рівня цукру в крові у 42 пацієнтів з пародонтитом. Серед респондентів 97 осіб страждали на цукровий діабет (57%). При вивченні аналізу збору анамнезу з'ясувалося, що у 42% пацієнтів лікарі при заповненні первинної медичної документації взагалі не цікавилися наявністю загальних захворювань. Тільки кожен четвертий лікар завжди при зборі анамнезу цікавився наявністю у пацієнтів супутніх захворювань. 12% стоматологів, опитаних нами, взагалі нікого нікуди не направляли і відразу приступали до лікування. Близько половини лікарів (44,3%), які взяли участь в опитуванні, повідомили, що в тій чи іншій мірі всі їхні пацієнти хворіють захворюваннями тканин пародонта. З 34 пацієнтів з пародонтитом, які не мали в анамнезі підтвердженого діагнозу «цукровий діабет», натщесерце підвищений вміст рівня цукру в крові (7,8-12,2 ммоль / л) було виявлено у 6 осіб, що послужило приводом для негайного звернення до ендокринолога і обстеження. Таким чином, аналіз показав, що цукровий діабет, який набуває масштабу «неінфекційної» епідемії ХХІ століття з стрімким розповсюдженням серед населення, має безпосередній вплив на стан зубів, тканин пародонту та відповідно, на показники стоматологічної захворюваності в осіб з цією ендокринною патологією.В статье приведены и проанализированы данные о проблеме общесоматической патологии на стоматологическом приеме. Согласно данным Европейской ассоциации по изучению сахарного диабета, 6-10% взрослого населения мира болеют данным заболеванием, и ежегодно количество таких больных возрастает. Однако, к сожалению, врачи-стоматологи недооценивают влияние общесомати- ческих заболеваний на состояние полости рта, так же, как и влияние стоматологической патологии на их ход. Проведен анкетный опрос 170 пациентов и 56 врачей-стоматологов города Ужгорода. Определено содержание уровня сахара в крови у 42 пациентов с пародонтитом. Среди респондентов 97 человек страдали сахарным диабетом (57%). При изучении анализа сбора анамнеза выяснилось, что у 42% пациентов врачи при заполнении первичной медицинской документации вообще не интересовались наличием общих заболеваний. Только каждый четвертый врач всегда при сборе анамнеза ин- тересовался наличием у пациентов сопутствующих заболеваний. 12% стоматологов, опрошенных нами, вообще никого никуда не направляли и сразу приступали к лечению. Около половины врачей (44,3%), принявших участие в опросе, сообщили, что в той или иной степени все их пациенты болеют заболеваниями тканей пародонта. С 34 пациентов с пародонтитом, которые не имели в анамнезе подтвержденного диагноза «сахарный диабет», натощак повышенное содержание уровня сахара в крови (7,8-12,2 ммоль / л) было выявлено у 6 человек, что послужило поводом для немедленного об- ращения к эндокринологу и обследованию. Таким образом, анализ показал, что сахарный диабет, к торый приобретает масштаб «неинфекционной» эпидемии XXI века со стремительным распространением среди населения, имеет непосредственное влияние на состояние зубов, тканей пародонта и соответственно, на показатели стоматологической заболеваемости у лиц с этой эндокринной патологией. The article presents and analyzes the data concerning the issues of systemic pathologies at dental examination. According to the European Association for the Study of Diabetes, 6-10% of the adult population of the world has this disease, and every year the number of such patients increases. However, unfortunately, dentists underestimate oral-systemic connection and oral manifestations of systemic pathologies, as well as the impact of dental pathology on the course of systemic diseases. We conducted a questionnaire survey of 170 patients and 56 dentists from the city of Uzhhorod and described the results obtained. The level of blood sugar in 42 patients with periodontitis was determined. Among respondents, 97 people suffered from diabetes (57%). The analysis of medical history data demonstrated that 42% of patients at the stage of filling the primary medical documentation were even not asked by dentists about systemic or other diseases. Only every fourth dentist always asked patients about past and present medical conditions during taking history. 12% of the dentists we interviewed never refer their patients to other specialists and started dental treatment immediately. About a half of the dentists (44.3%) involved in the survey reported that all of their patients had periodontal tissue diseases of various severities. Among 34 patients with periodontitis who had not had a history of a confirmed diagnosis of "diabetes mellitus", 6 were found out to have an increase in blood sugar levels (7.8-12.2 mmol / l) by glucose fasting test that was a serious reason for their referring to endocrinologists. Thus, the analysis showed that diabetes mellitus becoming a "non-infectious" epidemic of the 21st century with a rapid spread among the population, has a direct impact on the state of teeth, periodontal tissues and, accordingly, on indices of oral morbidity in individuals with this endocrine pathology.

Переглянути

Нові надходження