Український стоматологічний альманах, 2022, № 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Цитологічна характеристика регенеративних процесів у гнійній рані залежно від часу оперативного втручання (ранок – вечір) і хронотипу пацієнтів (ранковий і вечірній хронотипи)(Український стоматологічний альманах, 2022-03-28) Личман, Віталій Олександрович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Аветіков, Давид Соломонович; Lychman, V. O.; Skikevich, M. G.; Voloshyna, L. I.; Havryl’iev, V. M.; Avetikov, D. S.Загоєння післяопераційних ран – це стадійний процес. На ранній стадії ранового процесу характерна наявність великої кількості незмінених і змінених еритроцитів, для останніх характерні зморщення, зміна форми, формування скупчень. Визначаються крововиливи в рану й початкові явища запалення. У період регенерації загоєння рани запальні явища поступово зникають, а регенеративні процеси посилюються. За допомогою методу «поверхневої біопсії» ран визначено особливості реалізації регенеративних процесів у рані залежно від часу оперативного втручання (ранок – вечір) і хронотипу пацієнтів (ранковий і вечірній). Цитологічне дослідження проводили за допомогою методу "поверхневої біопсії" рани [2]. Матеріал для дослідження брали за допомогою легкого зіскрібка поверхневого шару рани шпателем на 1, 3, 5 і 7 добу післяопераційного періоду. Вивчення поверхневих біоптатів ран пацієнтів ранкового хронотипу, які були прооперовані в ранковий час на першу добу спостереження, установило, що на першу добу в цитограмах визначались еритроцити, окремі зі зміненими формою (переважно ехіноцити, іноді пойкілоцити й дакріоцити) і розмірами (мікроцити, макроцити). Установлено, що час проведення оперативного втручання залежно від хронотипу пацієнта впливає на перебіг післяопераційного періоду й процесу загоєння рани. Проведення операції відповідно до максимальної активності пацієнта скорочує терміни реалізації репаративного процесу в рані. Відбувається прискорення гемостазу, швидше відновлюються мікроциркуляція і, відповідно, оксигенація ушкоджених тканин. Кількість незмінених і змінених еритроцитів є вірогідно меншою в поверхневих біоптатах ран пацієнтів, які були прооперовані з урахуванням хронотипу в найбільш активний для них час. У них динаміка змін кількості нейтрофільних гранулоцитів свідчить про більш ранній перехід запальної стадії ранового процесу в регенераторну. Отримані цитологічні дані свідчать про реалізацію репаративного процесу на 2 доби раніше.Документ Dependence of the formation of scar tissues of maxillofacial localization on circadian rhythms(Український стоматологічний альманах, 2022-03-28) Toropov, A. A.; Avetikov, D. S.; Steblovskyi, D. V.; Lokes, K. P.; Boyko, I. V.; Торопов, Олександр Анатолійович; Аветіков, Давид Соломонович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Локес, Катерина Петрівна; Бойко, Ігор ВасильовичTo determine the individual features of the organization of circadian rhythms, the term "chronotype" was proposed [1]. According to the analysis of foreign and domestic literature data, the biological rhythm affects not only the mental state [2], but also the state of the person as a whole. Biological rhythms provide a person's ability to adapt to the environment. Swedish psychologist O. Okvist in 1970 proposed a questionnaire to determine the chronotype of patients. He singled out three types of chronotype in patients: morning ("larks"), intermediate (arrhythmic, asynchronous, "pigeons") and evening ("owls"). The research was conducted on the basis of the Department of Maxillofacial Surgery on the basis of KU "Poltava Regional Clinical Hospital. M.V. Sklifosovsky Poltava regional council ". A total of 20 patients took part in the study. To study the materials, we analyzed patients who were hospitalized for routine surgery for congenital neck cysts and scalp and neck tumors. According to the obtained clinical data for the 180th day, we can say that in patients of the first group of the first subgroup, and patients of the second subgroup who underwent surgery using placental cryoextract in the intraoperative period and electrophoresis with the above drug in the postoperative period scar formation was better than in patients with morning and evening chronotype of the second clinical group who underwent surgery according to the classical method without the use of additional preventive measures. Therefore, it should be noted that regardless of the established morning or evening chronotype in patients of the second group, it should be noted their difference in the data obtained in contrast to the first clinical group, which may indicate the need for additional preventive measures, both intraoperative and short and long postoperative , which is most relevant for people with a detected evening chronotype.Документ Зміни стоматологічного статусу хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки(Полтавський державний медичний університет, 2022) Ємельянов, Дмитро Вікторович; Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Emelyanov, D. V.; Petrushanko, T. O.Актуальність. Одним із чинників уражень пародонтального комплексу є наявна соматична патологія, зокрема неалкогольна жирова хвороба печінки, поширеність якої стрімко зростає в усьому світі. Мета: вивчення характеру стоматологічних скарг та їхній кореляційний зв’язок із даними об’єктивного обстеження порожнини рота у хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки. Матеріали і методи. Проведено вивчення стоматологічного статусу хворих основної групи й зіставлення її з групою соматично здорових пацієнтів. Результати. Доведено, що понад 90% соматично хворих пацієнтів мають характерні стоматологічні скарги, клінічні зміни слизової оболонки порожнини рота, запально-дистрофічні ураження пародонта, причому переважна більшість зазначених уражень притаманна хворим зі стеатогепатитом. Проаналізовано кореляційний зв’язок між скаргами й індексом маси тіла. Показано залежність клінічних форм хронічного пародонтиту від ступеня тяжкості НАЖХП. Також автори спробували пояснити механізм появи стоматологічних скарг у хворих із НАЖХП як із позиції лікаря-стоматолога, так і з боку лікаря-терапевта, що підтверджує коморбідний взаємозв’язок між обома патологіями. Висновки. Діагностика й лікування стоматологічних хвороб у хворих із НАЖХП дозволять лікарюстоматологу розірвати «хибне коло» коморбідності й допоможуть у комплексній терапії таких пацієнтів.Документ ЕМГ-характеристика жувальних м’язів у пацієнтів з бруксизмом(Полтавський державний медичний університет, 2022) Смаглюк, Любов Вікентіївна; Ляховська, Анастасія Віталіївна; Смаглюк, Валерій Іванович; Трофименко, Марина Вікторівна; Smaglyuk, Lyubov; Liakhovska, Anastasia; Smaglyuk, Valerii; Trofymenko, MarynaБруксизм часто визначають як парафункціональну активність жувальних та мімічних м'язів. Парафункцією називають підвищену недоцільну активність, напруження або навіть спазм жувальних та мімічних м'язів, також м'язів язика. Проте особливість роботи жувальних м'язів у денний час у пацієнтів із ознаками бруксизму залишається недостатньо вивченою. Метою нашого дослідження стало визначити особливості ЕМГ-активності жувальних м’язів у пацієнтів із бруксизмом. Матеріали та методи дослідження. Нами проведений клінічний огляд та поверхневу електроміографію (ЕМГ) жувальних м'язів 13 осіб віком від 25 до 43 років, серед яких жінок було 7 (53,8%), чоловіків – 6 (46,2%). Їх середній вік склав 32,5±5,4 років. Проведено поверхнева електроміографія передньої частини скроневого м’язу, власне жувального м’язу у пробах: двостороннього ма-ксимального стиснення зубів, стиснення зубів з лівої, правої сторін. Для порівняння результатів обстежено 15 осіб, співставимих за віком та статтю без кліні-чних ознак бруксизму (група контролю, середній вік 33,4±6,1 років). Результати дослідження. Робота жувальних м'язів у групі контролю у пробі двостороннього максимального стиснення зубів характеризувалася рівномірною, симетричною ЕМГ-активністю жувальних та скроневих м'язів з лівої та правої сторін (р>0,05), значення максимальної амплітуди м’язових скорочень не перевищували 1200 мкВ. У пробах одностороннього стиснення зубів відмічено достовірно вищу ЕМГ-активність жувальних та скроневих м’язів на робочій стороні, в порівнянні із балансуючою. У пацієнтів з клінічними ознаками бруксизму встановлені достовірно вищі значення максимальної, середньої амплітуди, які в 2,3-3,5 рази перевищують нормальні значення. Здебільшого, ЕМГ-активність жувальних м'язів була більшою за скроневі; встановлено наявність патологічних ритмічних піків активності у фазі покою. Висновки. Отже, бруксизм є комплексною проблемою всього організму людини, що характеризується нервово-м’язовою активністю. В перспективі за-плановано вивчити індивідуальні зміни ЕМГ-активності жувальних м’язів у пацієнтів з бруксизмом на різних стадіях тотальною стоматологічної реабілітації.Документ Effect of the therapeutic-preventive complex on рн and oral fluid mineralizing potential in children examined with chronic catarrhal gingivitis and diabetes mellitus(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kaskova, L. F.; Honcharenko, V. А.; Каськова, Людмила Федорівна; Гончаренко, Валентина АнатоліївнаObjective of the research was to study рН and oral fluid mineralizing potential of the children examined with chronic catarrhal gingivitis and diabetes mellitus after administration of our therapeuticpreventive complex suggested including oral complex preparation “Quertulin”, drops “IMUPRET”, polyvitamins “Pikovit” and local irrigation of the oral cavity with the solution of the mouthwash “Exodent”. Administration of our therapeutic-preventive complex produced a positive effect on the oral cavity homeostasis and made it possible to improve the indices examined and maintain them on an appropriate level during 6 months.Документ Випадок наявності четвертих верхніх молярів у жінки, яка проживала наприкінці іv сторіччя н.е.(Полтавський державний медичний університет, 2022) Каськова, Людмила Федорівна; Янко, Наталія Валентинівна; Артем'єв, Андрій Владиславович; Kaskova, L. F.; Yanko, N. V.; Artemyev, A. V.Випадок наявності четвертих верхніх молярів у жінки, яка проживала наприкінці іv сторіччя н.е. Надкомплектні зуби в сучасних людей стали поширеною аномалією, проте четверті моляри трапляються рідше, до того ж рідко виявляються в кісткових решках людей, які жили багато сторіч тому. Метою дослідження був аналіз випадку надкомплектних зубів у кісткових рештках людини, яка належала до Черняхівської археологічної культури. Досліджено кісткові рештки жінки 18-20 років із Черняхівської археологічної культури, яка проживала на території Полтавської області наприкінці ІV сторіччя. У верхній щелепі виявлено надкомплектний ретинований четвертий моляр верхньої щелепи (зуб 19) і лунку надкомплектного зуба 29. На рентгенограмі корінь зуба 19 несформований. Виявлені надкомплектні ретиновані четверті моляри в досліджуваної жінки за етіологією є несистемною аномалією, а за морфологією – премолярами. Зважаючи на те, що більшість четвертих молярів виявляють на рентгенологічному дослідженні, необхідно ретельно оглядати ортопантомограми, щоб не пропустити цю аномалію.Документ Reuse of the intraosseous part of the dental implant (The clinical case)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Dvornyk, V. M.; Teslenko, O. I.; Jerys, L. B.; Kuz, H. M.; Balia, H. M.; Kuz, V. S.; Дворник, Валентин Миколайович; Тесленко, Олександра Іванівна; Єрис, Любов Борисівна; Кузь, Гельфіра Маліківна; Баля, Геннадій Миколайович; Кузь, Віталій СергійовичIntroduction. Replacement of a small included defect in the frontal area with a fixed structure based on the implant is the optimal solution. It is not always required to remove the intraosseous part of the implant if there is a fracture of the abutment due to mechanical injury on the background of metal fatigue after its prolonged use. First of all, the abutment’s stability and quality of osseointegration should be determined. After all, a well-integrated intraosseous part of the implant can be further used to fix the pin structure a metal-ceramic crown on it. The aim. Show the possibilities of reuse of the intraosseous part of the dental implant after fracture of the orthopedic structure together with the abutment in the area of 11 teeth. Materials and methods. Long-term observation of the functioning of the endoosal implant, made in 1995, in patient J., born in 1977. Careful examination of the stability of the intraosseous part of the implant after abruption of the abutment in 2015 in order to address the issue of its further use for the pin structure. Results and their discussion. The stability of the intraosseous part for further functioning has been established by its careful examinination. A wide canal with smooth walls was created in the abutment due to the impossibility of detaching the rest of the abutment from the intraosseous part. An artificial stump with a pin by laboratory method and a metal-ceramic crown were made according to the classical method. There was a pathological mobility of the implant, due to which it had to be removed together with the orthopedic structure in 2020. Thus, the period of use of the intraosseous part of the implant left after the abutment fracture was extended for another five years. Refusal of traumatic removal of the intraosseous part of the implant was based primarily on the need to preserve the volume and structure of bone tissue in the frontal area. Conclusion. There is no need to remove the remaining part of the fractured implant urgently if the intraosseous part has the close contact with the bone of the alveolar process of the upper jaw and can be used as a support for the pin structure. The broken abutment with an prosthetic structure can be replaced by an artificial stump with a metal-ceramic crown. The total period of use of the intraosseous implant immersed in the alveolar process of the upper jaw was twenty-five years. Delaying the removal of a well-integrated intraosseous part of the implant is a positive moment for the patient not only from a clinical but also from a financial point of view.Документ Характер змін якісних властивостей ротової рідини в дітей із вродженими незрощеннями піднебіння(Полтавський державний медичний університет, 2022) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Колісник, Інна Анатоліївна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Yu. V.; Korotych, N. M.; Kolisnyk, I. A.За даними публікацій у періодичних наукових виданнях, усе частіше народжуються діти з вродженими вадами розвитку, у тому числі й локалізованими на обличчі, голові й шиї. Анатомічна неповноцінність тканин у ділянці щілинного дефекту піднебіння створює передумови для формування патологічного симптомокомплексу, що призводить до прогресування запально-дистрофічних змін у порожнині рота. Метою дослідження стало вивчення порушень якісних властивостей ротової рідини в дітей із вродженими незрощеннями піднебіння в передопераційний період. Для поглибленого обстеження з 58 дітей, які перебували під наглядом, було сформовано групу із 25 пацієнтів віком від 4 до 6 років. Із них 14 мали однобічну розщілину й 11 – двобічну. Субстратом для досліджень слугувала нестимульована ротова рідина, в якій визначали основні фізико-хімічні й біохімічні показники, що відіграють важливу роль у підтриманні гомеостазу на рівні порожнини рота. Установлено, що при щілинних дефектах піднебіння погіршується функціональна активність великих і малих слинних залоз, що проявляється зниженням швидкості салівації, умісту в ротовій рідині концентрації іонів водню, активності α-амілази. Це супроводжується підвищенням її оптичної щільності, в’язкості, рівня молекул середньої маси, сіалових кислот, загального білка й оксипроліну. Крім того, у змішаній слині пацієнтів цієї категорії виявлено зниження вмісту кальцію, магнію, збільшення кілько сті фосфору, що призводить до зниження кальцій-фосфорного коефіцієнта й падіння ступеня її мінералізуючого потенціалу. Характерно, що при двобічних розщілинах ці зміни виразніші. Така невтішна ситуація потребує розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів, які могли б застосовуватися в передопераційний період і сприяли зниженню ризику виникнення небажаних наслідків та ускладнень після проведення уранопластики.