Вісник проблем біології і медицини, 2021, Випуск 4 (162)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник проблем біології і медицини, 2021, Випуск 4 (162) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 15 з 15
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Профілактика і лікування пароксизмальних тахіаритмій серця в амбулаторно-поліклінічних умовах(Полтавський державний медичний університет, 2021) Капусник, Юрій Олексійович; Kapustnyk, Yu. O.Лікування і профілактика хворих із пароксизмальними тахіаритміями в амбулаторно-поліклінічних умовах є складною задачею для лікаря-кардіолога. Найбільш доцільним є використання для лікування і довготривалої профілактики пароксизмальних тахіаритмій у хворих із низькою фракцією викиду лівого шлуночка серця антиаритмічних засобів, які не спричиняють значного негативного інотропного ефекту. До них належать антиаритмічні препарати I класу рослинного походження (алапінін і гілуритмал) і III класу (аміодарон і соталол). Для профілактики пароксизмальних тахіаритмій антиаритмічні засоби I A підкласу (новокаїнамід, хінідин, дизопірамід) та I С підкласу (пропафенон, енкаїнід, флекаїнід) можуть використовуватися лише нетривалий період – упродовж 2-4 тижнів. Це обумовлено негативним інотропним ефектом цих антиаритмічних препаратів. Для довготривалої профілактики пароксизмальних тахіаритмій β-адреноблокатори можуть бути використані у хворих із фракцією викиду лівого шлуночка серця (ΔS%) не менше 45%. З метою лікування і профілактики пароксизмальних суправентрикулярних тахіаритмій високу ефективність має комбінована терапія, яка включає алапінін і серцевий глікозид (дигоксин або строфантин). Препаратами першого ряду для лікування і профілактики пароксизмальної шлуночкової тахікардії є аміодарон, лідокаїн, алапінін і новокаїнамід, другого ряду – дизопірамід, гілуритмал, пропафенон та третього ряду – β-адреноблокатори.Документ Актуальність міждисциплінарної інтеграції при вивченні медичної біології та її роль у професійній підготовці фахівців медичної галузі(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кінаш, Оксана В'ячеславівна; Kinash, O. V.В основі міждисциплінарної інтеграції лежить поняття міждисциплінарності, яка передбачає взаємодію між двома або кількома різними дисциплінами. Міждисциплінарна інтеграція базується на взаємодії між теоретичними і клінічними дисциплінами, передбачає обмін ідеями та поєднує окремі концепції, технології і наукові дані, мета та завдання яких узгоджуються в єдиному освітньому процесі. Зміст кожної з навчальних дисциплін є частиною предметного відображення явища чи процесу та передбачає їхню інтеграцію у цілісну картину майбутньої професійної діяльності. Медична біологія, яку здобувачі вищої освіти Полтавського державного медичного університету вивчають на першому курсі навчання, виконує важливу роль у вивченні теоретичних та профільних клінічних дисциплін, а також для медичної освіти загалом. Вона тісно пов’язана з дисциплінами, які вивчаються на теоретичних кафедрах “вертикальними” інтеграційними зв’язками (гістологією, цитологією та ембріологією, латинською мовою, мікробіологією, біоорганічною хімією, фізіологією) та закладає фундамент для подальшого засвоєння здобувачами освіти знань та вмінь на клінічних дисциплінах (педіатрії, клінічній генетиці та імунології, інфекційних хворобах та ін). Беззаперечно, медична біологія разом з іншими теоретичними дисциплінами, відіграє суттєву роль в опануванні предметів, що вивчаються на старших курсах медичних вузів, формуючи з ними тісні інтеграційні зв’язки. В сучасному освітньому просторі за допомогою міждисциплінарного підходу до навчання, здобуття вищої медичної освіти перетворюється у цілісний навчально-виховний процес, який має спільну структуру та виконує єдині функції, поєднуючи вивчення теоретичних і професійних дисциплін. Ефективній реалізації міждисциплінарної інтеграції сприяє використання у навчанні інформаційнокомунікаційних технологій. Особливе значення при цьому має достатньо розвинена матеріально-технічна база та високий рівень професіоналізму навчально-педагогічного колективу навчального закладу.Документ Electronic microscopic substantiation of populations of macrophages in interstitial space on the seeds of control and intactive intaint rats(Полтавський державний медичний університет, 2021) Stetsuk, Ye. V.; Shepitko, V. I.; Nebesna, Z. M.; Boruta, N. V.; Yakushko, O. S.; Rud, M. V.; Стецук, Євген Валерійович; Шепітько, Володимир Іванович; Небесна, Зоя Михайлівна; Борута, Наталія Володимирівна; Якушко, Олена Святославівна; Рудь, Марія ВолодимирівнаIntroduction. The transmission of genetic material to the next generation is the basic principle of species preservation. In this case, the immune system performs the function of protection against genetically foreign material, and plays a crucial role in maintaining structural and functional homeostasis of the organism. It functions in close connection with the surrounding organs, tissues and cells, among which the main ones are macrophages, which are present in all mammalian tissues and form a widespread system in the body. They help maintain homeostasis by responding to internal and external changes in the body, not only as phagocytes in protection against microbes, in the removal of dead and aging cells, but also through the functions of nutrition, cell regeneration and cell regulation. Thus, the phagocytic system, in comparison with the nervous and endocrine systems, can be adapted, regulated and able to perform trophic, protective functions, both locally and systemically. The aim of this study was to establish the diversity of populations and to describe the electronograms of the interstitial space macrophages of the rat’s testes in control and intact group of animals. Object and methods. The study was performed on 20 adult male rats. Animals were randomly divided into 2 groups: control (10 animals) and intact (10 animals). Animals in the control group were injected with saline in dosage 0.3 ml in the thigh. Preparation of material for electron microscopic studies of the interstitial space structures of the testis was performed according to the generally accepted method. Results and discussion. Studying the cells of the macrophage series of connective tissue, we found that in the interstitial space, depending on the location, two groups of macrophages were clearly distinguished, both in the control group and in the intact group of animals. The first type of macrophages, these are cells that were mostly located near blood vessels, were located alone or in groups – interstitial macrophages. The second population consisted of macrophages, which we identified as parietal. Conclusions. Based on the evaluation of electronograms of the testes interstitial space, we found that macrophages, localized in the interstitial space, consisted of two groups, parietal and interstitial.Документ Клінічні аспекти гіперкаліємії в сучасній кардіологічній практиці(Полтавський державний медичний університет, 2021) М'якінькова, Людмила Олександрівна; Торонченко, Ольга Миколаївна; Miakinkova, L. O.; Toronchenko, O. M.Підвищення рівня калію крові (гіперкаліємія) є достатньо поширеною, потенційно небезпечною для життя проблемою, однак, у зв’язку з відсутністю рутинного визначення, її точна поширеність в медичній практиці невідома. Гіперкаліємія найчастіше виникає у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом або іншими захворюваннями, що зменшують ниркову екскрецію калію. У таких пацієнтів гостра гіперкаліємія часто спричиняється стресовими факторами, загостренням основної патології, зневодненням або введенням ліків, що змінюють гомеостаз калію. Поряд з цим, в повсякденній клінічній практиці, ознаки життєво небезпечних електролітних зрушень, а саме гіперкаліємії, часто маскуються під ЕКГ ознаки гострого коронарного синдрому, порушень ритму та провідності з явищами гіпотензії та шоку. Рівень калію необхідно ретельно відстежувати в динаміці при лікуванні хворих на інфаркт міокарда, хронічну серцеву недостатність, хронічну хворобу нирок. Частоту моніторингу електролітних зрушень слід встановлювати індивідуально, враховуючи наявність супутніх захворювань пацієнта, прийому ліків з калійзберігаючим ефектом, таких як інгібітори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наявності гіперкаліємії в анамнезі. Необхідно також враховувати швидкість підвищення концентрації калію. Так, у пацієнтів з хронічним і поступовим підвищенням рівня калію у крові, компенсаторні механізми можуть забезпечити толерантність до гіперкаліємії. Швидке підвищення рівня калію більш вірогідно призводить до життєво загрозливих аритмій. Відносними також можуть бути показники концентрації калію, так у хворого з атріовентрикулярною блокадою погіршення серцевих симптомів відбуватиметься при нижчій концентрації K+ , ніж у іншого пацієнта без такого ж стану. Єдиного консенсусу щодо класифікації, клінічного моніторингу та лікування пацієнтів з гіперкаліємією різної етіології на сьогодні чітко не визначено.Документ Концептуальний аналіз перебігу травматичної хвороби у хворих на фоні політравми(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кравченко, Сергій Павлович; Сухенко, Ю. М.; Kravchenko, S. P. ; Sukhenko Yu. M.Окремим питанням організації надання медичної допомоги пацієнтам із політравмою присвячено численні наукові дослідження. При цьому у вітчизняній та зарубіжній літературі недостатню увагу приділено вивченню питання, щодо можливості використання прогностичних критеріїв для обґрунтування лікувальної тактики у пацієнтів із політравмою. Під політравмою розуміють одномоментне ушкодження двох і більше анатомічних ділянок, при яких спостерігається порушення життєво важливих функцій організму. Останніми десятиліттями, незважаючи на значні досягнення хірургії, травматології, анестезіології та реанімації, в Україні, як і майже в усьому світі, спостерігається значне підвищення рівня, тяжкості травматичних ушкоджень людини та летальності внаслідок їх. Зростання кількості ушкоджень життєво важливих органів, великі витрати виробничих і матеріальних сил на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію хворих із травматичною хворобою, надають цій проблемі особливої актуальності й величезного соціального та медичного значення. Метою дослідження було провести аналіз критеріїв для прогнозування варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у пацієнтів із політравмою на основі порівняльної оцінки прогностичної цінності шкал ВПХ-П, ISS, ВПХ-СП, RTS, ШЦН, TRISS. Проаналізовано 120 історій хвороб пацієнтів з діагнозом – політравма. Переважну причину травм становили автодорожні (55,1%) та механічні (28,5%) травми. Так тяжка травма двох і більше анатомічних ділянок мала місце у 52,2% пацієнтів, тяжка поєднана черепно-мозкова травма мала місце у 33,8% пацієнтів, тяжка поєднана травма живота мала місце у 8,2% пацієнтів, тяжка поєднана травма грудей мала місце у 2,9% пацієнтів, тяжка множинна травма кінцівок та тазу мала місце у 2,4% пацієнтів, тяжкі комбіновані термомеханічні ураження мали місце у 0,5% пацієнтів. Встановлено, що сприятливий перебіг гострого періоду травматичної хвороби зі стабілізацією стану протягом 48 годин має місце у 55,1% пацієнтів із політравмою; невизначений перебіг зі стабілізацією стану пізніше 48 годин – у 26,1%; несприятливий перебіг із відсутністю стабілізації стану – у 18,8%. Основними факторами несприятливого перебігу гострого періоду травматичної хвороби є: вкрай тяжкі та критичні ушкодження головного мозку, шок III ступеня та глибока кома. При прогнозуванні варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у постраждалих з політравмою максимальну прогностичну цінність мають шкали ВПХ-П (AUC1=0,86; AUC2=0,92) та RTS (AUC1=0,86; AUC2=0,95). Критерії сприятливого прогнозу – тяжкість пошкоджень за шкалою ВПХ-П менше 15 балів та тяжкість стану при надходженні за шкалою RTS більше 4,1 бала. Критерії несприятливого прогнозу – тяжкість пошкоджень за шкалою ВПХ-П 19 балів і більше, тяжкість стану при надходженні за шкалою RTS 2,0 бала та менше. Критерії сумнівного прогнозу – відповідні проміжні значення шкал. Для прогнозування варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у пацієнтів з політравмою можуть бути використані шкали ВПХ-П, ВПХ-СП, RTS та TRISS, медіани значень яких мають достовірні відмінності у групах пацієнтів із сприятливим, невизначеним та несприятливим перебігом гострого періоду травматичної хвороби. Серед шкал оцінки тяжкості пошкоджень більшу прогностичну цінність має шкала ВПХ-П у порівнянні зі шкалою ISS: у шкали ВПХ-П діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – менше 15 балів (AUC=0,86); для несприятливого – 19 балів та більше (AUC=0,92); у шкали ISS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону менше 25 балів (AUC=0,69); для несприятливого – 42 бали і більше = 0,74). Шкали для оцінки тяжкості стану при надходженні ВПХ-СП і RTS мають співставиму прогностичну цінність: у шкали ВПХ-СП діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – менше 37 балів (AUC=0,88); для несприятливого – 57 балів та більше (AUC=0,94); у шкали RTS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону понад 4,1 бала (AUC=0,86); для несприятливого – 2,0 бала та менше = 0,95). Серед комплексних шкал більшу прогностичну цінність має шкала TRISS у порівнянні зі шкалою ШЦН: у шкали TRISS діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону – понад 0,7 балів (AUC=0,86); для несприятливого – 0,3 бала та менше (AUC=0,94); у шкали ШЦН діапазон значень для сприятливого прогностичного діапазону менше ніж 20 балів (AUC=0,85); для несприятливого – 20 і більше балів = 0,84). Таким чином, при прогнозуванні варіанта перебігу гострого періоду травматичної хвороби у постраждалих з політравмою максимальну прогностичну цінність мають шкали ВПХ-П (AUC1=0,86; AUC2=0,92) та RTS (AUC1=0,86; AUC2=0,95).Документ Особливості викладання навчальних дисциплін на клінічних кафедрах при підготовці лікарів-стоматологів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Локес, Катерина Петрівна; Аветіков, Давид Соломонович; Яценко, Ігор Володленович; Розколупа, Олександр Олексійович; Lokes, K. P.; Avetikov, D. S.; Yatsenko, I. V.; Rozkolupa, O. O.Підготовка високоерудованих, конкурентоспроможних спеціалістів медичного та стоматологічного профілю, які постійно розвиваються та самовдосконалюються є основною задачею вищих медичних закладів освіти. Для досягнення такої мети необхідний симбіоз викладача та здобувача вищої освіти, за умов взаємної зацікавленості в отриманні результату. Результати досліджень та їх обговорення. Розвиток інтелектуально-творчого потенціалу у здобувачів вищої медичної та стоматологічної освіти проводиться тільки протягом усього багаторічного процесу навчання, що поступово формує потенціал для підготовки високоефективного спеціаліста. Існує значна кількість факторів, що впливають на рівень зацікавленості здобувачів вищої освіти у навчанні. Вони представлені ефективною роботою викладача, вмілим використанням інноваційних технологій навчання, якістю подачі матеріалу, формами, методами та прийомами проведення занять, ставленням викладача до майбутніх спеціалістів. Важливою умовою педагогічної діяльності викладачів вищої медичної школи є формування у здобувачів освіти навичок та умінь вчитися, самостійно відбирати найважливішу та потрібну інформацію. Сутність формування навчальної діяльності полягає у створенні мотивів до освіти, які мають спрямовувати молодь до активного оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Найбільш потужним мотивом до оволодіння знаннями є навчальні ситуації, що створюються педагогом, та особистий успіх і самоствердження осіб, що навчаються, які також стимулюються педагогом. Для ефективного навчання на клінічних кафедрах необхідно постійно активізувати пізнавально-навчальну діяльність здобувачів освіти та зосереджувати їх увагу на отриманні необхідних практичних навичок, поступово формуючи самостійність майбутніх лікарів-стоматологів при прийнятті вірних рішень стосовно кожного клінічного випадку. Висновок. Таким чином, підготовка майбутніх лікарів-стоматологів вимагає від професорсько-викладацького складу використання не тільки класичних, а й новітніх, часто інтерактивних, методик проведення практичних занять та постійного самовдосконалення.Документ Походження і дидактичне значення деяких епонімічних термінів в курсі медичної біології(Полтавський державний медичний університет, 2021) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Клепець, Олена Вікторівна; Рябушко, Олена Борисівна; Ваценко, Анжела Володимирівна; Улановська-Циба, Наталія Аркадіївна; Передерій, Ніна Олександрівна; Шевченко, Костянтин ВасильовичМедична біологія є однією з фундаментальних дисциплін медико-біологічного циклу, що спрямована на формування понять про основні закономірності життєдіяльності людини на всіх рівнях організації життя. Знання, які отримують здобувачі освіти при вивченні даного курсу, мають велике практичне значення, оскільки його навчальний матеріал пов’язаний із багатьма теоретичними та клінічними дисциплінами. Сучасні навчальні літературні джерела з медичної біології містять велику кількість епонімічних термінів, які відбивають визнання особистого внеску видатних вчених та відомих лікарів у розвиток медичної науки і практики та є культурно-історичною складовою професійної мови медицини. Використання епонімічних термінів робить навчальний матеріал більш лаконічним та емоційно забарвленим, наближає його до фахового рівня лікаря-спеціаліста. Студенти краще краще орієнтуються у навчальному матеріалі і швидше запам’ятовують складні епонімічні терміни, якщо розуміють їх походження. Зазвичай у навчальній літературі більшість епонімів використовується без розʼяснення їх походження. У звʼязку з цим виникає необхідність зосередити увагу учасників навчального процесу на історії виникнення та формування деяких медико-біологічних епонімів. Метою роботи є провести аналіз термінів-епонімів (цикл Кребса, комплекс Гольджі, тільця Барра, тільця Девідсона) та окреслити їх дидактичне значення в курсі медичної біології при вивченні біології клітини. Результати проведеного аналізу засвідчили, що розглянуті епонімічні терміни посідають важливе місце у вивченні багатьох тем практичного курсу медичної біології. Ознайомлення здобувачів освіти із походженням і становленням епонімів дозволяє глибше розкрити сутність біологічних об’єктів, явищ і закономірностей, провести інтеграційні зв’язки з іншими дисциплінами, розширити науковий та культурний кругозір студентів, сприяти засвоєнню ними професійної мови. Представлений матеріал може бути використаний для поглибленого вивчення медичної біології, зокрема, при підготовці до Всеукраїнської студентської предметної олімпіади та організації науково-дослідної роботи студентів.Документ Професор Безшапочний Сергій Борисович (до 75-річчя з дня народження)(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лисак, Віктор Петрович; Дворник, Валентин Миколайович; Кайдашев, Ігор Петрович; Аветіков, Давид Соломонович; Ксьонз, Ігор Володимирович; Лобурець, Валерій Васильович; Безега, Михайло Іванович; Ряднова, Вікторія Вікторівна26 листопада 2021 року в ПДМУ провідні науковці-отоларингологи у режимі онлайн відзначили важливу віху в історії вітчизняної отоларингології. Одному із її фундаторів, засновнику ендоскопічного спрямування в отоларингології, доктору медичних наук, професору, хірургу, заслуженому діячу в галузі науки і техніки України, блискучому лектору і викладачу університету Безшапочному Сергію Борисовичу виповнилося 75 років.Документ Оцінка використання методів іригації та комп´ютерної кристалографії при ранній діагностиці, профілактиці запальних процесів порожнини рота у пацієнтів з ортопедичними конструкціями(Полтавський державний медичний університет, 2021) Хавалкіна, Людмила Михайлівна; Коробейнікова, Юлія Леонідівна; Коробейніков, Леонід Сергійович; Гуржій, Олена Вікторівна; Khavalkina, L. M.; Korobeinikova, Yu. L.; Korobeinikov, L. S.; Gurzhiy, O. V.Гігієнічний стан порожнини рота впливає на розвиток запальних процесів в тканинах пародонта. На ортопедичних конструкціях м’який зубний наліт утворюється набагато швидше, тому неякісна гігієна порожнини рота значно скорочує термін користування ними, а згодом призводить до виникнення захворювань тканин пародонту. Одним із методів ранньої діагностики гігієнічного стану порожнини рота у пацієнтів з ортопедичними конструкціями є цифрова мікроскопічна кристалографія білкових фракталів. Іригація – один із дієвих і оптимальних методів, який застосовується для профілактики і лікування запальних процесів порожнини рота. Нами проведено вивчення кристалографічного зображення змивів із ротової порожнини у пацієнтів із незнімними ортопедичними конструкціями до та після іригації. Після застосування методу іригації, відбулося зменшення відсоткової частини площі білкових фракталів цифрових тізіографічних зразків кристалографії: від 55% до 38% у групі І (p=0,018) і від 62% до 39% у другій дослідній групі (p=0,029). За даними цифрової кристалографії у другій групі показники виявилися більшими на всіх етапах лікування. Клінічне підтвердження отримали за даними індексів CPITN та Silness–Loe. Виявили: зниження середнього показника індексу CPITN від 2,933 до 1,266 у групі І та від 3,066 до 1,612 у групі ІІ. Такі ж зміни відбувались при визначенні індексу Silness–Loe, він зменшився від 3,266 до 1,253 у групі І та від 3,633 до 1,421 у групі ІІ. Збільшилась категорія досліджуваних, яким було показано лише покращення самостійної гігієни, від 7% до 50% в першій групі та від 3% до 47% у другій групі, наступні дані показали – зменшення кількості чоловік, яким рекомендовано місцеву протизапальну терапію, з 63% до 13% у першій групі та з 67% до 17% у другій групі. Дисперсійний аналіз доводять валідність показників цифрової кристалографії мікроскопічних зразків, як важливого індикатору рівня гігієнічного стану ротової порожнини.Документ Influence of odontopreparation type for metal-ceramic constructions on cytokine profile dynamics in oral and gingival fluid(Полтавський державний медичний університет, 2021) Popovich, I. Yu.; Попович, Іван ЮрійовичAbstract. Introduction. The article gives an overview of the scientific literature on the results of a cytological study of the level of proinflammatory cytokines in the oral and gingival fluid, depending on the type of odontopreparation for cermet structures. Purpose. Analyze literature sources with a characteristic of the level of mediators of proinflammatory processes in the oral and gingival fluid, depending on the type of odontopreparation for cermet structures Results. At the clinical stages of the preparation of teeth for prosthetics with non-removable orthopedic structures, a local immune response to the acute stimulus appears in the marginal periodontium.This is confirmed in laboratory by preclinical manifestations of signs of the inflammatory process by developing an imbalance in the cytokine background. The main pro-inflammatory cytokine is IL-1, the main anti-inflammatory cytokine is IL-10. IL-1 is divided into 2 fractions – IL-1α and IL-1β. The induction of IL-1 synthesis can be caused by a number of biologically active substances, the main of which are the components of the cell walls of bacteria, as well as antigens, immune complexes, cytokines, cell-decay products. In the presence of an irritating factor, the concentration of IL-1β increases several times, while the level of anti-inflammatory cytokines is in a state where the balance of the body’s own forces can not be restored. IL-10 is an inhibitor of inflammation and a cytokine cascade. It inhibits the synthesis of cytokines of T-helpers 1, chemokines, adhesion molecules, suppresses the synthesis of monocyte-macrophage tumor necrosis factor TNFα, IL-1, IL-6, IL-12, granulocyte colony-stimulating factor. Thus, the main function of IL-10 is the restriction and suppression of the inflammatory process. Conclusions. The main clinical manifestations of periodontal diseases directly depend on the activity of immunity cells. By influencing the processes and mechanisms of regeneration, regulating the balance of proinflammatory and anti-inflammatory cytokines, it becomes possible to influence the development of periodontal diseases by suspending their progression.Документ Антропометричне обгрунтування проведення блокади вушного вузла людини при гангліоніті(Полтавський державний медичний університет, 2021) Горбаченко, Олег Борисович; Швець, Анатолій Іванович; Дубровіна, Олена Віталіївна; Рожнов, Валерій Георгійович; Гордієнко, Людмила Петрівна; Коптев, Михайло Миколайович; Олійніченко, Ярина Олександрівна; Horbachenko, O. B.; Shvetsʹ, A. I.; Dubrovina, O. V.; Rozhnov, V. H.; Hordiyenko, L. P.; Koptev, M. M.; Oliinichenko, Ya. O.У людей старшого віку запалення вегетативних нервових вузлів голови (гангліоніти) зустрічається досить часто. Для ефективного лікування цієї категорії пацієнтів необхідне детальне вивчення топографії вегетативних вузлів голови та особливостей їх зв’язків між собою.Метою роботи було оцінити ефективність блокади вушного вегетативного вузла проведеної із урахуванням особливостей його топографії залежно від форми черепа. Об’єктами дослідження стали 10 пацієнтів із діагностованим гангліонітом вушного вузла. Із них 5 мали брахіцефальну (І група), а 5 – доліхоцефальну (ІІ група) форми черепа. Пацієнти мали вік від 43 до 62 років; тривалість захворювання складала 1-7 років. Усі клінічні дослідження проводилися з дотриманням принципів біоетики і деонтології. Блокаду вушного вегетативного вузла проводили шляхом центральної анестезії нижньощелепного нерва за Вейсблатом у підскроневій ямці, модифікованої залежно від форми черепа. Діагностичною ознакою вдалого проведення блокади з приводу гангліоніту вушного вузла було припинення болю після введення 2% розчину лідокаїну. Результати дослідження показали, що вушний вегетативний вузол щодо зовнішньої основи черепа та овального отвору може займати високе, низьке та середнє положення. При високому положенні цей вузол відділяється невеликим шаром пухкого волокна, а при низькому зміщується на 4-7 мм вниз. У людей з брахіцефальною формою черепа і хамепрозопічною формою обличчя цей вузол займав задньо-верхнє положення, а у людей з доліхоцефальною формою черепа і лептопрозопічною формою обличчя – передньо-нижнє. Тому для максимального точного підведення голки до вушного вегетативного вузла бід час його блокади необхідно використовувати модифікацію центральної анестезії нижньощелепного нерва за Вейсблатом у підскроневій ямці, яка полягає у додатковому нахилі голки вгору або вниз на 10 градусів у залежності від будови черепа та розташування вузла.Таким чином, варіанти варіабельності форми та розмірів вегетативних вузлів голови та їх з’єднань мають вагоме значення для обґрунтування клінічних проявів у хворих на гангліоніт та їх лікування.Документ Активність маркерних ферментів поляризації макрофагів у ротовій рідині дітей з цукровим діабетом I типу в динаміці лікування хронічного катарального гінгівіту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кузь, Ірина Олексіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Акімов, Олег Євгенович; Костенко, Віталій Олександрович; Максименко, Аліна Іванівна; Писаренко, Олена Анатоліївна; Kuz, I. O.; Sheshukova, O. V.; Akimov, O. Ye.; Kostenko, V. O.; Maksymenko, A. I.; Pysarenko, O. A.Вступ. Локальні зміни в тканинах пародонта при цукровому діабеті характеризуються посиленням продукції активних форм кисню і прозапальних цитокінів, в основі якої лежить накопичення продуктів глікування і їх активна взаємодія з рецепторами. Одну з центральних ролей у розвитку запалення відіграють макрофаги, набуваючи, залежно від мікрооточення, або прозапального М1, або протизапального М2 фенотипу. Мета. Визначення активностсті NO-синтази та аргінази в ротовій рідині у дітей молодшого шкільного віку, хворих на цукровий діабет І типу, в динаміці під впливом схеми лікування хронічного катарального гінгівіту. Об’єкт і методи дослідження. В дослідженнях взяли участь 56 дітей із цукровим діабетом І типу і 26 дітей без супутніх соматичних захворювань. Було проведено визначення активності NO-синтази (NOS), активності аргінази, індексу РМА в модифікації Parma (1960). Результати дослідження та їх обговорення. Призначення розробленого нами лікувального комплексу у дітей з хронічним катаральним гінгівітом на фоні цукрового діабету І типу призводить до зміни поляризації макрофагів ротової рідини в сторону переважання М2 поляризації через 1 місяць, про що свідчить підвищен- ня активності аргіназ на фоні статистично достовірного зниження активності iNOS. Через 1 рік поляризація макрофагів змінюється в сторону переважання М1 поляризації, про що говорить зниження активності аргіназ на фоні відсутності змін в активності iNOS. Висновки. Розроблена нами схема лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей, хворих на цукровий діабет І типу, ефективно нормалізує зміни поляризації макрофагів ротової рідини, котрі викликані впливом хронічного катарального гінгівіту, як місцевого патогенетичного фактору.Документ Вплив стрептозоцин-індукованої діабетичної нейропатії на слинні залози щурів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Тихонович, Ксенія Володимирівна; Криворучко, Тетяна Дмитрівна; Непорада, Каріне Степанівна; Береговий, Сергій Михайлович; Тихонович, Ксения Владимировна; Криворучко, Татьяна Дмитриевна; Непорада, Каринэ Степановна; Береговой, Сергей Михайлович; Tykhonovych, K. V.; Kryvoruchko, T. D. ; Neporada, K. S.; Berehovyi, S. M.Протягом останнього десятиліття в усьому світі відзначається неухильне зростання захворюваності на цукровий діабет (ЦД). За останніми оцінками Міжнародної діабетичної федерації, станом на 2021 р. число дорослих, хворих на ЦД сягнуло 537 мільйонів. Діабетична нейропатія є найпоширенішим ускладненням цукрового діабету з високими показниками захворюваності та смертності й відноситься до нейродегенеративних розладів периферичної нервової системи. Слинні залози вважаються головними екзокринними залозами ротової порожнини й фізіологічно сприяють підтримці гомеостазу ротової порожнини. Літературні дані підтверджують кореляцію між ЦД та ускладненнями в слинних залозах, зокрема змінами ключових білків у пацієнтів з цукровим діабетом, які значно послаблюють функцію слинних залоз.Документ Ризик контамінації медперсоналу при лапараскопії у пацієнтів, хворих на COVID - 19 інфекцією(Полтавський державний медичний університет, 2021-11-12) Заєць, Сергій Миколайович; Zayac, S. N.Пандемія COVID-19 внесла помітні корективи в хірургічну практику, зокрема лапароскопічну хірургію, особливо щодо ризику контамінації серед медичного персоналу. Метою нашої роботи було узагальнити сучасні дані щодо ризику інфікування медперсоналу COVID-19 інфекцією при проведенні екстрених операцій у хірургічних клініках для ковідних хворих. У вивчених публікаціях деякі автори припускають, що лапороскопія є більш небезпечною для медичного персоналу щодо контамінації, ніж лапоротомія. Шкідливий вплив аерозолів з пневмоперитонеуму, у якому міститься вірус, кількісно ще не визначено, а заходи захисту медичного персоналу є екстраполяцію заходів, вжитих під часінших епідемій. Тому ризик контамінації медперсоналу при лапароскопії може бути вищим, ніж при лапаротомії, особливо якщо відбувається випадковий витік газу або погано контролюється його видалення. Інші автори стверджують, що закрита хірургічна ділянка при лапароскопії знижує ризик зараження, і що немає переконливих доказів того, що віруси життєздатні або що вони дійсно передаються під час лапароскопії. У публікаціях повідомляється, що SARS-CoV-2 залишається вірулентним протягом 2-3 годин у повітрі та до 9 днів на гладких непористих поверхнях, однак немає єдиної думки щодо фактичної присутності у повітрі операційної SARS-CoV-2 при використанні пневмоперитонеуму. Однак, незважаючи на те, що в даний час немає повідомлень про інфікування медперсоналу при лапороскопії, і немає даних про те, що лапороскопія повинна бути замінена лапоротомією під час епідемії COVID-19, всі автори вважають за необхідне профілактичні заходи для запобігання контамінації вірусом співробітників. Засоби індивідуального захисту повинні застосовуватися завжди, коли операція проводиться у інфікованих пацієнтів, які мають температуру, кашляючих, а також у контактних із ковідними хворими. Важливу роль післяопераційному періоді грає активна реабілітація, яка передбачає цілий комплекс заходів, вкладених у мінімізацію ризиків виникнення ускладнень. Однак, у період пандемії COVID 19 виникає низка проблем для проведення реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді, коли хворий може бути джерелом інфекції У роботі показано організаційні проблеми реабілітації, що виникли внаслідок епідемії COVID-19. Таким чином, у цій роботі узагальнено поточні сучасні дані про ризики інфікування медичного персоналу при проведенні екстрених хірургічних операцій у хворих на COVID-19 інфекцією, а також у процесі реабілітації в післяопераційному періоді. Показано необхідність проведення заходів щодо запобігання контамінації медперсоналу SARS-CoV-2 в операційній, незважаючи на відсутність даних про інфікування медичних працівників під час проведення лапороскопічних операцій. З організаційних заходів слід зазначити насамперед підвищення обізнаності медичних працівників щодо ризику інфікування та навчання їхніх правил щодо його запобігання.Документ Динамічне визначення макрофагального колонієстимулюючого фактору (CSF–1) при ендометріоїдній хворобі у менструальній крові на дооперативному етапі та після послідуючого консервативного лікування(Полтавський державний медичний університет, 2021-12) Орлова, Юлія Андріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Шликова, Оксана Анатоліївна; Orlova, Yu. A.; Hromova, A. M.; Shlykova, O. A.Ендометріоїдна хвороба (ЕХ) сьогодні є актуаль ною проблемою в практичній медицині. Це обумов лено тим, що її поширеність серед жіночої частки населення досягає 10%, а етіологічні та патогенетич ні аспекти є досить суперечливими, обмежуючи діа гностику та лікування патології. Метою дослідження було визначити рівень макрофагального колонієсти мулюючого фактору (CSF–1) у менструальній крові в динаміці до оперативного лікування ЕХ та після опе ративного лікування з послідуючою консервативною терапією. Оцінити ефективність консервативного ліку вання ЕХ. Обстежено 50 жінок з ЕХ (основна група - ОГ), та 30 жінок без ЕХ (контрольна група - КГ). Жінки обох груп були планово прооперовані з приводу доброякісної гінекологічної патології. До оперативного втручання у менструальні чаші збиралась менструальна кров жінок на 2-3 день менструального циклу (в ОГ n=43 та КГ n=19), у жінок з ОГ після лише оперативного ліку вання – підгрупа Б (n=8) та після оперативного з по слідуючим консервативним лікуванням – підгрупа А (n=11). Консервативне лікування включало загально прийняті протокольні схеми. Визначення концентрації CSF–1 у менструальній крові проводилось імунофер ментним аналізом. Середні значення рівня CSF–1 у менструальній крові до оперативного лікування до стовірно відрізнялись в досліджуваних групах та ста новили 9431,6±2866,22 пг/мл в ОГ, та 6637,12±954,05 пг/мл в КГ (р=0,00004). Середній рівень CSF-1 у жінок підгрупи Б достовірно відрізнявся від підгрупи А (12290,85±2294,35 пг/мл та 8761,02±2816,4 пг/мл від повідно, р=0,02). Встановлено, що жінки, підгрупи Б мали рівень CSF–1 у 1,3 рази більше, ніж жінки ОГ до оперативного лікування. У жінок підгрупи А є тенден ція до зменшення рівня CSF–1 у менструальній крові в порівнянні з жінками ОГ до оперативного лікування. Було виявлено, що рівень CSF–1 в 1,4 рази вищий у менструальній крові жінок з ЕХ в порівнянні з жінками без ЕХ. Тактика лікування ЕХ має включати не тільки оперативну, а й послідуючу консервативну підтри муючу терапію. Використання гормональної терапії приводить до стабілізації ЕХ. Препарати вибору для лікування ЕХ мають містити дієногест. В якості неінва зивоної методики контролю за перебігом ЕХ можливо використовувати визначення рівня CSF–1